Стилістична роль неологізмів та застарілої лесики

неологізми

застарілі

запозичені

іншомовні

архаїзми

історизми

неологізми

омоніми

застарілі слова

запозичені слова

нові слова

архаїзми

синоніми

архаїзми

історизми

неологізми

ланіти

вакації

ректи

зигзиця

трамвай

телевізор

телефон

роутер

Архаїзми витіснені сучасними відповідниками.

Архаїзми та історизми належать до активної лексики

 Історизми представляють мову певної історичної доби.

 менеджмент, боулінг, метрополітен, космодром

медіа-проект, телебачення, місяцехід, генотип

 іміджмейкер, гласність, приватизація, депутат

 геном, клон, віртуальний, інтерактивний

банкір, спікер, дайвінг, кришеник

НЕОЛОГІЗМИ

ІСТОРИЗМИ

АРХАЇЗМИ

АВТОРСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ

В художній літературі

В історичних фільмах

в публіцистичному стилі

в офіційно-ділових документах

застарілі слова (архаїзми, історизми)

нові слова і неологізми

слова і терміни, що широко використовуються у різних спеціальних галузях науки, техніки, культури

загальнонародні слова, які не мають ознак застарілості

авторські неологізми

загальновживані неологізми

історизми

архаїзми

 Є для серця така покута — забувати скоріше зло.

Забарився, прийшов не скоро, марнувала я дні в жалю.

 Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг.

 Чи зважусь я свої персти несмілі до золотої ліри простягти?

Божевілля моє, божемилля, богомілля моїм сльозам!

Сама не знаю, що в ній за скарби, якого серце зберігало джина.

 Озеро рівне, і чорний лебідь нечутно лине вздовж берега.

На твоїх ланітах, як говориться в таких випадках, палає рум’янець досади.

 В ті дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг.

Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені…

Земля вдихне глибинно й жагучо на вишняках настояний озон.

А я утечу в кошлаті Карпати, а я цю любов задушу і уб’ю…

Чи зважусь я свої персти несмілі до золотої ліри простягти?

На твоїх ланітах, як говориться в таких випадках, палає рум’янець досади.

 В давній золотій печалі лебедіють небеса.

Мені, мабуть, ніколи не досниться сліпучий спалах чистої жаги.

 Сумної зірки око золоте, і електричка скрикнула контральто.

Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну.

Десь грає ніч на скрипці самоти.

І я не я, і ти мені не ти. Скриплять садів напнуті сухожилля.

 Не дивися так привітно, яблуневоцвітно…

 Десь виє вовк по нотах божевілля, бере голодну тугу — як з ножа.

І дрижать їх руки незугарні, чорні, закоцюрблені, дубові.

Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають золотоголово.

 З господарства лине чистий дзенькіт, у воді поплюскує небавом.

 Дві сестри, тоненькі і сухенькі, ловлять осінь в пелени над ставом.

1, 2, 3

 2, 3, 5

4, 5, 6

2, 3, 4

3, 4, 7

 5, 6, 7

дяк

кріпак

вікторія

наймичка