Тема жіночої долі в творах Т.Г.Шевченка

ранньої творчості Т.Шевченка

  періоду "трьох літ"

 періоду арешту й заслання

  періоду останніх років життя

 І дід, і баба у неділю

На призьбі вдвох собі сиділи

Гарненько в білих сорочках

 Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся

  А пан глянув... Одвернувся...

Пізнав препоганий,

Пізнав тії карі очі,

Чорні бровенята...

  Ой тумане, тумане -

Мій латаний талане!

Чому мене не сховаєш

Отут серед лану...

 посланням

  поемою

баладою

 драмою

Якову де Бальмену

Карлу Брюллову

  Марку Вовчку

 Василю Жуковському

"Катерина"

  "Наймичка"

  "У нашім раї на землі..."

 "Марія"

 Експозиція

  Зав'язка

  Розвиток подій

  Розв'язка

оповідання

 соціально-побутова поема

філософська поема

  романтична поема

 дав йому золотий карбованець

  взяв за служку

одвернувся

прогнав геть

 бідна сирота, яку покинув коханий

 селянська донька, яку покинув москаль

наймичка, яку вигнав пан після того, як вона народила від нього сина

  донька багатих батьків, яка пішла з дому після народження позашлюбної дитини

підкинула його багатому бездітному подружжю

 віддала на виховання до монастиря

 важко трудилася, щоб дати синові гарну освіту

вийшла заміж за багатого селянина, який ставився до її сина, як до рідного

 зненавидів Ганну, дізнавшись правду

  ставився до Ганни, як до рідної матері

  одружився й почав чумакувати

  одружився з панською донькою

 пішов у москалі

 вільної селянки та кріпачки

  вільної селянки,що щаслива у шлюбі,та зневаженої покритки

  селянки і панни

 матері, син якої турбується про її старість, і матері, яку зневажає син

 Перед самим перелазом

Дитина сповита —

Та й не туго й новенькою

Свитиною вкрита.

Прийшла молодиця

На той хутір благодатний

У найми проситься.

Через тиждень молодиці

Коровай місили

На хуторі. 

  Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати...

розлука Катерини з коханим

 вагітність дівчини

 сцена вигнання Катерини з дому

 поневіряння по світу

дівчини-покритки

 російського офіцера

 хлопчика-безбатченка

  Катерини ІІ

 Ганна зізнається Маркові, що вона його мати й помирає

Наймичка йде в черниці

  Ганна залишає хату сина, щоб не заважати молодому подружжю

  Наймичка накладає на себе руки

 Її не запросили, тому що вона наймичка

 Вона захворіла

  Пішла на прощу до Києва

  Змушена була виконувати роботу по господарству

  Цього не хотіли батьки нареченої

підкинула свою дитину заможному подружжю

 батьки дозволили їй повернутися додому

 зустріла свого коханого і той визнав сина

  мала можливість бути біля свого сина

 ходила на прощу до Києва

Катерина

Настя

Марія

Ганна

Оксана

захоплюється долею українок

 ганьбить дівчат за їхню поведінку

 застерігає від необдуманих вчинків

 співчуває важкій долі дівчат та жінок

обидві покритки

  їхні сини стали поводирями сліпих кобзарів

  обидві живуть на чужині

обидві вигнані батьками з дому

Є гармонія людини і природи

Сите життя

 Мати зі своїм дитяточком малим

 Добрий заробіток

Прости мене! Я караюсь

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку...

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився...

 І любитимеш, небого,

Поки не загинеш

Межи псами на морозі

Де-небудь під тином...

 Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина.

Не покинеш?... Серце моє

Не втікай од мене...

На світ народила

 Не звберегла від лиха

 Не навчила читати і писати

 Віддала в солдати