Тест для перевірки знань з теми «Пунктуація»

Буде бите царями сіянеє жито! (Т. Шевченко).

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики (М. Стельмах).

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля (М. Рильський).

На випускний вечір до закинутої в полтавські степи школи не приїздили ні Тичина ні Вишня (П. Загребельний).

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець (С. Васильченко). 

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу (С. Васильченко).

На сивій од роси траві по долу пасуться коні (Григір Тютюнник).

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода (В. Терен).

А тим часом у таборі запорожців почалися незгоди (М. Слабошпицький).

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів (І. Нечуй-Левицький)

А над усім тим густо стелиться дух свіжого степового сіна (С. Васильченко).

Незабаром у плавні прийшла тиха спокійна осінь (3 журн.).

В зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко).

Як я вас люблю лісові осінні гості (О. Донченко).

Вишгород розкинувсь по широкому невисокому шпилі (І. Нечуй-Левицький).

Повітря було наскрізь сухе не випадала навіть роса на світанку (О. Гончар).

Вершники здавалось зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах).

Було очевидно що вчора про підготовку до нападу ніхто нічого не знав ( М. Стельмах)

Дахи в український селах були переважно солом’яні (3 журналу).

У виробах народних майстринь Полісся переважають здебільшого червоний та чорний кольори (3 журналу).

В тихому осінньому погідді осокори стояли під сонцем, наче вилиті з прозорожовтуватої вощини (І. Цюпа).

Десь спереду гукнув паровоз і здригнулись вагони (А. Головко).

Першим порухом Олени було бігти, попередити, захистити (І. Вільде).

Пурхне очеретянка понад водою, сяде на комишину і гойдається разом із нею (М. Коцюбинський).

Д) Тоді бійці, товплячись біля вікон, з радістю впізнавали штурмовані свої верховини, голосно звертались до них, як до живих істот (О. Гончар).

Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів (3. Тулуб).

У неділю рано, як сонечко грало, виряджала мати дочку в чужу стороночку (Нар. творчість).

Минулеє вмерло, і вмерли гучні ті згадки про долю криваву (Б. Грінченко).

Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп’янків, натрапив я на моркву (О. Довженко).

А Орися росла собі, як та квітка на городі (П. Куліш). 

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним (М. Коцюбинський).

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем (Т. Шевченко).

Історія — це біографія народу, його жива душа (3 журналу).

Все про жовтень людині говорить: і каштанів розгонистий дзвін, і річок прохолода прозора, і червоні вітрила калин (Ф. Гарін).

Тим часом надворі вечоріло, жара спадала (І. Нечуй-Левицький).