Тест"Види складних речень"

Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити.

Тоді я наказую розтопити кану, кладу на підставку ноги і стежу вогники над деревом. 

Скільки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, окунувся в життя! 

Це такий архаїзм тепер — топити дровами, але не нарікайте на мене — я згадую свою давню юність.

"Біла Пустеля" дійсно шедевр: такі картини з'являлися в нас раз на десятиріччя і стояли, як маяки.

Зала Великих Переглядів розподілена на кабіни, і в кожній сидить глядач.

Страшно слухати, коли заведе нині хто мову про фабулу, як нитку, про героїв, що не міняють характеру, і про автора, що боїться пересягнути через безодні людських умовностей. 

До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці. 

Я, наприклад, уявляв себе представником громадськості, і громадськість я малював Фемідою з терезами в руках.

Отже, прошу не нудьгувати, коли я перейду зараз до опису міста, що в ньому мені доля судила стати щільно до виробництва кінокартин.

Я тільки стежу за тим, щоб мій мозок отримував належну йому частку їжі і щоб жили нормально його клітини. 

Де б ви не йшли, море завжди синіло між будинками в кінці вулиці.

В кіно я не був новий, я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику.

Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти.

Директор працював на фабриці, доки не пішов командувати полком проти поляків.

Це було в час війн сорокових років, тоді ж він і поліг під Варшавою, поклавши всіх бійців під час штурму.

Розмова зайшла за режисерів, яких я мусив узяти в руки, їх було семеро.

Михайль — мій колишній метр, а загалом — він ватажок лівих поетів нашої Країни, футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути повним.

Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього.

Коли режисер ставить сценарій, він мусить твердо засвоїти основну авторську думку, тему, проблему. 

Мушу сказати що я й тепер почуваю себе зворушеним.

Я не встаю з крісла де я сиджу і передчуваю щось надзвичайне.

Я дивлюся на знайоме обличчя мудро посміхаюся бо я знаю більше ніж скажу більше ніж ви знатимете.

Тайах придивляється до вродливого юнака що починає цнотливий танок.

Мої спогади я присвячую молодим сміливим і чуйним і їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги.

Я не виходив кілька день з монтажної кімнати і одна з чергових картин була закінчена.

Я сиджу біля монтажного столу а високий режисер ходить по кімнаті.

Коли я робив сценарій мені здавалося що його можна з початку й до кінця записати в біблію або вирубати зубилом на мармурі. 

Очі мені болять а дрібненькі малюнки (їх 54 на метр) миготять перед очима.

Ім'я Професора ви можете знайти в історії архітектури Республіки а його будинки сміливі й прості і досі прикрашають наші міста. 

Нині знімають без штучного освітлення і "режисерія фільму" не знає зовсім освітлювачів і інших неприємностей пов’язаних з ними.

Бувало зіпсується на міні ударник або вчиниться хімічна реакція в гримучім живім сріблі капсуля.

 Романіст обов'язково вже повідомив би що "Ісмет" у нього буде діяти ще раз що дванадцять весел матиме шлюпка яка привезе до берега турецького міністра. 

Став недобачати старий і вигнали його правнуки бо не міг він городу доглянути та за свій хліб відплатити.

Треба не боятися ніколи помилок бо той хто боїться швидко старіє і в нього холоне голова. 

Море зовсім не синє і чайка квилить над ним тому що хоче їсти а не тужить за кимось. 

Володимир Винниченко «Момент»

Ольга Кобилянська «Valse melancolique»

Юрій Яновський «Майстер корабля»

Михайло Коцюбинський «Intermezzo»