11 б ТЕСТИ ЗНО УКРАЇНСЬКА МОВА

крапки з комами

коми;  

тире;   

 двокрапки; 

Вмирає людина, але живе краса.

Засуджують те, що не розуміють.

Підходиш ближче – нема нікого.

Багатому у двір котиться, а бідному – з двору.

Вітер віє на долину колише билину рід до роду листи пише та на Україну.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Явір зелененький на воду схилився козак молоденький сильно зажурився.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

А тобі якусь хвилю здалося, що зараз ось іде вона мимо криниці, під яблунею, хоч німб таки світиться довкола її посіченої сивиною голови.

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатися на слово, яке відразу ж випустить її на волю.  

Я приходив до дідуся, і коли він мав час, ми разом читали книжку.

Я приходив до дідуся, і, коли він мав час, ми разом читали книжку.

Я приходив до дідуся, і, коли він мав час, то ми разом читали книжку.

Я приходив до дідуся, а , коли він мав час, ми разом читали книжку.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

І плин Десни , і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

Очі їхні - любов і благання.

Густа ,медова теплота високі налила жита.

Усе в чеканні спілі краплі рос, земля і місяць, вишні, і тополі.

Без чистоти душі і ясності серця віршів не буде.

На жаль, чудес на світі не буває.

Тугим прозорим потоком(від чого нам паморочилося в голові ) мчала Рось.

Світилися моря , мов сонечка рябі.

Їхали довго душними вулицями.

Люблю усі ліси і гори в рідному краю.

Ой, поділять тебе, земле, поділять.

Вантажать динь багряні кулі.

Незабаром і смеркне.

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Нас учили стрічати негоди та лиха грудьми.

Квітучий сад.Червона калина...

Надворі починало вечоріти.

Яких тільки вечорів нема на світі.

Будень і неділя – лінивому все безділля.

В сіні вогню не сховаєш.

З моря повіяло вітерцем.

Розквітнуть каштани весною.

Нове життя нового прагне слова.

Що посієш, те й пожнеш.