Тире

А) тире між підметом та іменним складеним присудком;

Б) тире між різними членами речення;

В) тире на місці пропущеного члена речення;

Г) тире між однорідними членами речення;

Ґ) тире в реченнях з узагальнюючим словом;

Д) тире при відокремлених означеннях;

Е) тире при відокремлених прикладках;

Є) тире при вставних словах, словосполученнях, реченнях;

А) головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками в називному відмінку; дієслівна зв'язка відсутня;

Б) перед присудком стоять слова то, це, значить, ось;

В) один з головних членів речення виражений іменником у називному відмінку, а другий - неозначеною формою дієслова;

Г) обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова.

А) Вимагаєш сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність – це ще не ознака душевної доброти (О.Гончар);

Б) Ти мене словами не печаль. І без цього моя осінь – рання (Г.Чубач);

В) Жита – думок одвічний заголовок (Г.Світлична).

А) присудка;

Б) підмета;

В) додатка.

А) для вираження несподіваності;

Б) для інтонаційного виділення слова чи групи слів (авторське тире);

В) для позначення кількісних, просторових, часових меж.

А) вони перебувають у зв'язку різкого протиставлення й не з'єднані сполучниками;

Б) наступний присудок виражає причину дії, пояснення, уточнення попередньої дії, узагальнення, наслідок, швидку зміну подій.

А) коми

Б ) тире

А З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

 Б Мова зайшла про поему „Аve Маrіа” охтирську книгу Багряного.

В У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Г От вони ці горожани!

Д Сталося все що мусило статись.

 А Не будь тією людиною що догори щетиною

Б Думай не думай а вище себе не плигнеш.

В Не міряй всіх на свій аршин.

 Г На гривеник покупки а на карбованець крику.

 Д Небо над дорогою синій кришталь.

А Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

Б Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні?

В Наша ж історія культури це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали перші його будівники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм давно перетворився б на руїни.

Г Київ це те місце, звідки тягнуться і куди стягуються всі нитки нашого культурного буття, а Софія – його образ.

Д Він надзвичайно відповідальна людина.

А  Мої слова не зброя, а ридання.

Б  Двічі по два чотири.

В  Душа моя пустка холодна й німа.

Г Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Д Ці квіти спогади про світлі дні.

А Мистецтво найкращий педагог.

Б Говорити річ нудна.

В Вірний приятель то найбільший скарб.

Г То кремень, а не чоловік.

Д Хліб усьому голова.

А Усе геніальне просте.

Б  Собор як свіча.

В Мова не полова

Г  Мова одяг думок.

Д Ти втілення добра.

А Книги морська глибина.

Б  Сини як зима і літо.

 В Кохання не іграшка.

Г  Усі дерева вкриті інеєм.

Д  Квітки конвалії найніжніші

А Усі ми не в тім’я биті.

Б  У ці дні ранки тепліші.

В Літні канікули улюблена пора.

Г  Черешні в нашому саду розкішні.

Д  Краса Дніпра оспівана в піснях.

А Він вважав себе дуже багатим – є молодість, є сила, є нестримне бажання

працювати.

Б З золота зіткане сяєво ллється – ліс в нім купається, листя сміється. 

В Часто сняться мені Карпати – в долах маки жаріють рясні. 

Г Ще не розвіяв битви дим над згарищем села – ще кров’ю вражою сплива під вербами Сула.

Д На годину спізнишся – за рік не наздоженеш.

А Росла, росла дівчинонька та й на порі стала ждала, ждала козаченька та й

плакати стала.

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята. 

В Утихла буря й більш валів не стало. 

Г Посієш впору і тоді збереш зерна гору. 

Д І здавалось розтає сніжинка.

А Тут, за хатою на осонні, росли вишні вздовж дерев’яної огорожі за ними

купчилися кущі малини та смородини.

Б Дзвенить у зорях небо чисте палає синім льодом шлях. 

В Ось і сонце вся природа радіє йому сміються поля дзвенять у повітрі бджоли птахи розспівалися в діброві.

Г Пригріло сонечко обсохла земля потягло орача в поле. 

Д З нього можна було писати лицарів богів апостолів великих учених чи сіятелів він годивсь на все.

А Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять. 

Б Гаснуть у плавнях летючі комети тихо вмирає на заході ніч. 

В На Михайла ніч ясна буде зима сніжна. 

Г Виглянуло сонце озеро вмить проясніло радісно посміхнулось до неба. 

Д Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

А але ніхто не відчиняв добре замкнуті двері. 

Б нікого не було вдома. 

В і луна йшла від тих звуків. 

Г щоб хтось відчинив. 

Д незважаючи на те, що ніхто не відчиняв.

А Надворі повсюди лежала роса на пожовклій траві осінній на круглій павутині попід стріхою у хліві, на капустах у городі.

Б Чудний наш народ і сильний і сумний. 

В А ніч була дивна тепла та тиха. 

Г Все тут мовби однакове і похилі до води вільхи, і засніжені береги. 

Д Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

А Василя Лупула, князя Молдови, описують як людину надзвичайно вродливу й величну, розумну й високоосвічену, що знала кілька мов: грецьку, латинську, французьку і турецьку.

Б Церкву й нині з шанобою та цікавістю оглядають не лише історики та вчені, а й туристи з різних країн, бо вона вражає своєю величністю і неймовірною красою.

В Усе: і дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси починало, здавалось, від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана.

Г Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах. 

Д Серед цих передоснов – традиції, закони предків і віра – ті святині, що переходячи у спадок, не дають забувати, „чиїх батьків чиї діти”.