Тире між підметом і присудком у простому реченні

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця. 

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Сталося все що мусило статись.

Небо над дорогою синій кришталь.

От вони ці горожани! 

Усе геніальне просте.

Мова не полова.

Ти втілення добра.

Собор як свіча.

Мова одяг думок.

Книги морська глибина.

Сини як зима і літо.

Кохання не іграшка.

Усі дерева вкриті інеєм.

Квітки конвалії найніжніші.

Твої очі як зорі.

Мова не полова.

Липневі дні неповторні.

Лиш боротись значить жить!

Я полководець миру і добра.

Мистецтво найкращий педагог. 

Вірний приятель то найбільший скарб.

Хліб усьому голова.

 Говорити річ нудна. 

То кремень, а не чоловік. 

У наш час екологія це розгалужена система наук.

 Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Він запеклий мисливець.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Говорити річ нудна.

Життя прожить не поле перейти.

головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками в називному відмінку; дієслівна зв'язка відсутня

один з головних членів речення виражений іменником у називному відмінку, а другий - неозначеною формою дієслова

перед присудком стоять слова то, це, значить, ось

обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі . 

Вік звікувати - не в гостях побувати.

Життя прожить не поле перейти.

 Вірний приятель-то найбільший скарб 

 Яке то щастя - свій народ у світлі бачити.