Речення з прямою та непрямою мовою

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра»,— ковтнувши жертву, просичала Кобра

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

«Опізнився, небораче, — одказав земляк йому,— хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

Ой казали, говорили по всім селі люди — «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Дозвольте і мені, панове, річ держать» — тут обізвалася Лисиця.

Один мудрець вдало підмітив: "Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин".

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову — «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

"Яка ти розкішна, земле", — думала Маланка.

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

"Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь, – ви її всю знаєте?"

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка», – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

Панас Мирний писав «Найбільше славиться поміж людьми той народ, у якого його мова розвинута та збагачена творами всякого письменства».

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Якщо ми не дамо народові можливості вчитися своєю мовою, він стане вчитися чужою – і наша нація зникне», – стверджував Микола Костомаров.

«Саме щоденні звички роблять вас успішними людьми або невдахами» – стверджує Томас Корлі в книзі «Зміни свої звички – зміни своє життя».

Автор зазначає: «Близько 90 % багатіїв читають щодня бодай 30 хвилин. Це зазвичай три типи видань: біографії успішних людей, книги із саморозвитку та історичні розвідки».

«Хочеш бути успішним – спілкуйся з успішними людьми, – наголошують фахівці та додають: – Краще мати справу із цілеспрямованими оптимістами, аніж із негативно налаштованими заздрісниками».

«А от що вам може бути не до вподоби, – інтригує Томас Корлі, – то це те, що багатії прокидаються за три години до початку свого робочого дня, бо мають устигнути залагодити дві-три особисті справи».

«Життя лише доти має вартість, – говорив батько частенько, – доки людина може допомагати іншим».

Поки людина жива, вона ніколи не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Розумні люди говорять тому, що їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – А дурні просто хочуть сказати хоч щось».

«Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни?» – переможно вигукнув Таран.

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері,– це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.