Тире у різних синтаксичних конструкціях

Навіщо мені весна, коли твої очі проліски?

Щире кохання не вкрите серпанками.

Весь світ був як казка. 

Діти завжди діти. 

Поети – вічні перехожі.

У високості – блакить.

Весна – художник дуже знаменитий.

Не даруйте жовті тюльпани – квіти розлуки.

Останній промінь ловить листопад щоб підсушити обважнілі крила.

Де верби гнуть гілля похиле проречисті підносяться могили.

Де був колись бір стало велике село Бірки.

Якби я турбувався лиш про себе вже б онімів давно від самоти. 

Нехай мене Кармелюка в світі поминають.

Багато в сім'ї говорили про дядька материного брата Михайла Драгоманова.

Великий український філософ Григорій Сковорода любив рідну Україну і свій народ.

Вірний син трудової поневоленої України Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій.

Нічим я не надихався ще ні веснами, ні тихим падолистом.

Луки, гори, пишні сади все зелене й принишкле. 

Усе навколо лиш для нас з тобою ці сині квіти, ця пахка земля.

Мені там рідне все й Дінця зелені хвилі, і шепіт яворів, і дальній дзвін копит…

Дівчата вибирали викопані буряки складали в купи. 

Тече вода в синє море та не витікає.

Було колись минулося не вернеться знову. 

Сидить батько кінець столу на руки схилився.

Кинулись до води тільки вінок маковий плаває кружиться.

Я глянув і здивувався ще дужче тато намалювали коня.

Пам’ятайте при старших годиться мовчати премудрих слухати старшим підкорятися. 

Зима білі сніги метуть хурделиці від морозу лунко тріскається лід на річці.

А у мене хліб м’який холоне і любисток в’яне од досад .

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.

За горами грім гуркоче і здригається земля.

Півкроку вбік  і все це піде прахом.

тире між підметом і присудком

тире при неузгодженому означенні

тире при однорідних членах речення

тире у безсполучниковому складному реченні.