Тире У СБР

Одночасність подій

Часова послідовність

Протиставлення

Причинові

Я глянув і здивувався ще дужче тато намалювали коня.

Зима білі сніги метуть хурделиці від морозу лунко тріскається лід на річці.

Пам’ятайте при старших годиться мовчати премудрих слухати старшим підкорятися.

Кинулись до води тільки вінок маковий плаває кружиться.

Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

Земля чорніє дрімає розум серце мліє ( Т. Шевченко).

Грім гримить хліб буде родить (Нар. творчість).

Добре бідному у нього голова від багатства не болить (Нар. творчість).

Був теплий день світилася весна (М. Рильський).

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно (М. Олійник).

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала купа свіжої соломи (І. Багмут).

Брязне кілок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка)

І диво дивне сталося з ним совість заговорила(А. Іщук).

Сивіє сіно у валках, схилили голови ромени (Д Павличко).

Повітря - тихий мед гаї - барвисті плями( М. Рильський).

Дивлюся я - вона вже їсть мене очима; чую я - вже й злість мене бере(І. Нечуй-Левицький).

Поглянь: уся земля тремтить у палких обіймах ночі (Олександр Олесь).

...і злива перетворилася в мокрий сніг

...і надовго замкнув людей по хатах

...закувавши в кригу все живе

Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

На все впливає мови чистота - зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух…

Немає щастя вічного - немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Потім впали сніги - вдарила люта зима.

Не кожному щастя в руки йде - від багатьох воно втікає.

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Я знаю мова мамина свята.

Ще сонячні промені сплять - досвітні огні вже горять.

Наснився мені чудернацький базар - під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо - дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито.

Малі озера блискають незлісно - колише хмара втомлені громи.

Цілісінький день у роботі одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає.

Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Рада б зірка зійти чорна хмара заступає .

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Пан гуляв у себе в замку - у ярмі стогнали люди. 

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди. 

Згадую дітьми із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Не навчив батько не навчить і дядько.

Гроза буде хмара аж на землю лягає.

Вітер війнув листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло.

Дві години копають, крешуть каміння потім роблять короткий перепочинок.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Вони не згинули вони живуть і нині.

Кажуть вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу.