Відокремлені члени речення

Подекуди поміж очеретами блищали невеличкі плеса, чисті і ясні, як дзеркало.

 Артилеристи збирались докупи, збентежені і злі.

Рівно і спокійно дише, натомлена з праці, земля.

Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць.

Дисциплінований він завжди гаряче виступав проти порушників порядку.

До південно-західної окраїни прилягає система гір відокремлених долиною.

За горами гори хмарою повиті засіяні горем кровію политі.

На запорошених снігом вулицях ясраво виблискували вечірні вогні.

І прибуття в полк дівчини нареченої загиблого офіцера стало подією.

У горах Брянський як командир зустрівся з новими труднощами.

Сіверцев високий вродливий блондин з акуратними бакенбардами дивився на нього непорозуміло здивовано.

А його щастячко вже дрібно ступало босоніж курними шляхами на схід поміж остогидлими бункерами.

Через годину ми досягли вершини гори вкритої осиками.

Чіпка йде збоку отари похнюпивши голову.

Співає легко посміхаючись п’ятий Запорожець Трохим…

 Високі тополі утикані чорними воронячими гніздами тепер стояли білі обліплені снігом.

Педагоги виступали перед батьками своїх учнів як вихователі.

Шевченко як поет відомий усьому світові.

Ліс зустрів мене як друга тихим горлиць воркуванням.

Як ветерана полку його (Брянського) ховали з усіма військовими почестями, які тільки були можливі в цих умовах.

Босий без ременя без пілотки він здавався зараз особливо юним.

Різдвяна ніч кована зорями стояла в степу пишна й красна.

Добу дощ ішов не вщухаючи.

Незважаючи на таке свавілля Хома розглянувши свій портрет був задоволений.

Верхи на тих возах примостилися високі халабуди, виплетені з лози, прикриті зверху лихою рядниною.

Сильна, вправна вона працювала завзято й самовіддано.

І наша земля, засніжена й біла, кличе в простори свої.

Тепло дихнула в лице чорна рілля, повна спокою й надії.

Мріє та ж ми вже навік попрощалися.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пойнялась.

Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

І справді інше слово часом дорогоцінніше самої речі.

Може й справді квітнуть паперові кинуті на синій фон квітки.

Слово чому ти не твердая криця що серед бою так гостро іскриться?

Цілющими бальзамами п’янить пахуча хвоя кожну душу.

Твою долю моя доню позаторік знала позаторік і зіллячка для того придбала.

Зникає північний гість та погляд той і мова лишають в серці слід кривавий і страшний.

Сідайте хай ноги для дороги.

Здається скелі шепочуть між собою дослухаючись до гомону лісу.

Покинуті пов’ялі простіть мене конвалії!

Підсвічені багрянцем тихо линуть листи кленові падають до ніг безсмертній Лесі гордості Вкраїни.

Море плаче голосом великим дужі хвилі ринуть і ридають і здіймаються все вгору й вгору.

Він прожив під сонцем коло ста літ ніколи не ховаючись у холодок.

1 — тире між пдметом і присудком

2 — тире при однорідних членах речення

3 — тире в неповному реченні

Вірити в казку щасливому буть.

Деревина міцна на своєму корінні.

Життя безумовно добрий учитель.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Моя мати наївність, тиха жура і добрість безмежна.

З усіх втрат втрата часу найтяжча.

Говорити річ нудна.

Бджола відома трудівниця.

Це мій будинок.

Поезія це діло совісне.

Новорічна ніч як казка.

Серце не камінь.

Червоне -то любов, а чорне-то журба.

Море-тихе і спокійне.

Найвище уміння-почати спочатку життя.

Я від коріння. Я від первовіку.

Зачарована Десна безмежно гарна.

У поганого майстра й пилка крива.

Творчість завжди мрійна й тривожна.

Весна дівчисько в ластовинні.

Фрукти найздоровіша їжа.

Людина то пуп*янок небувалої казки.

Маленька праця краща за велике безділля.

Кожна пригода до мудрості дорога.

Дикий кіт хижий звір.

Красне слово золотий ключ.

Ми покоління смартфонів.

Дим це віддих людського житла.

Я принаймні знаю правила поведінки в громадських місцях.

Хлопці про наші плани на це літо навіть не здогадувалися.

Інколи найщиріша правда здається такою неправдоподібною.

Ви зараз звичайно можете передумати їхати в це відрядження.

Бали хризантем проводять традиційно наприкінці листопада.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Мар’яна невдоволено хитнула головою проте взяла зі столу сорочку.

Хоч до вокзалу було й недалеко проте я поспішив сісти до авто й приїхати.

Гори нібито стояли поруч проте до них іти довелося більше як дві доби.

Очі вже не служили і навіть окуляри не помагали проте він не кидав своєї роботи.

Народу були зав’язані очі а він проте повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Довженко-оповідач, здається мені, перевершував Довженка-художника.

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатичний.

Вже, сказати правду, і я немолода, але ж і дячиха красуня — нічого сказати!

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стіни ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.