Українська мова

А прохід, заміс, прадід, вигін

Б свіжо, весело, марно, зелено

В жалюзі, пончо, беж, рандеву

Г декому, зріжу, помию, нічия

Д портфоліо, вікно, кіно, бюро

А мадам, метро, спересердя

Б зараз, працюючи, учень

В календар, зазвичай, івасі

Г факсиміле, пальто, швидко

Д магістраль, авеню, просто

А підмінити, писати, розкидати

Б сказати, скласти, проймати

В передати, говорити, скоротити

Г попереджати, спочити, випекти

Д вивчити, зібрати, вдуматися

А сміятися, іржати

Б сидіти, хвилюватися

В залишитися, нести

Г спати, боротися

Д висвітлити, грати

А ні з чим, бозна-кому, абикотрий, де в чому

Б ані для кого, нізким, скільки-небудь, абищо

В дещо, хтозна чому, аніякий, будь на чому

Г нічийого, казна для чого, де-котрий, якийсь

Д аби-хто, ні з яким, аніскільки, чий-небудь

А 3

Б 5

В 6

Г 7

Д 8

А Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло.

Б Народилося літо з дощів і снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

В Зустрілись двоє пізно по зимі, та вже й на скронях паморозь зимова.

Г Мені чомусь наснилася весна, така ясна, така сліпучо-біла.

Д Мати жде і поглядом далеким шукає битий, посивілий шлях.

А Поети вічні перехожі.

Б У високості — блакить.

В Старі дуби, спасибі вам за осінь!

Г Мій перший вірш написаний в окопі.

Д Краплини перші вдарили об шибку.

А нероба, забіяка, юрист, бідолаха

Б незграба, суддя, тренер, сирота

В ледащо, лівша, рева, листоноша

Г староста, професор, зануда, базіка

Д ябеди, замазура, вельможа, роззява

А бандероль, бутель, цеце, УПА

Б ГЕС, коала, фланель, заполоч

В НЛО, повінь, лазур, боржомі

Г спіраль, латинь, СБУ, кольрабі

Д провесінь, ЕОМ, деталь, плащ

А ясла, кума, площа, межа

Б староста, хлоп’я, вулиця, кузня

В сестра, воєвода, суддя, верба

Г кенгуреня, душа, дорога, ріка

Д жага, Лука, чебуречна, миля

А автострада, траса, шосе, шасі, магістраль

Б мужній, безстрашний, хоробрий, сміливий, відчайдушний

В відстоювати, обороняти, боронити, пересилювати, захищати

Г заплаканий, смутний, замріяний, опечалений, невеселий

Д повсякчас, повік-віки, завжди, постійно, невгамовно

А Микола був не/молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, з міцним станом, широкими плечима та міцними руками.

Б Широкою долиною між двома рядами розложистих гір тече по Васильківщині не/величка річка Раставиця.

В То, певно, іншого роду краса, як гори: не/спокійна й повна перемін.

Г Не/свідомо, мимоволі тягнуло його під величну таємничу опіку.

Д Як справжній митець, він, не/зважаючи на позірну відчуженість од світу, був чутливий до всього, що відбувалося довкола.

А пліч-о-пліч, опівдні, дехто

Б нарешті, вранці, казна-що

В усередині, без кінця, чий-небудь

Г збоку, завглибшки, ніколи

Д ніхто, звечора, анітелень

А батькова аптека, чоловічий костюм

Б лікарева порада, ліричний герой

В сусідове авто, собачий нашийник

Г соколине пір’я, вороже ставлення

Д перелітні птахи, чоловікові слова

А дзвінкий, білий, суворий

Б русявий, бідний, чесний

В затемний, глибокий, молодий

Г товстий, білосніжний, гладкий

Д живий, рідний, дружний

А І ось тихо розгортаються кущі.

Б Десь бриніла притишена пісня.

В Було нам добре, і було нам зле.

Г Обабіч шляху зеленіє озимина.

Д Часом блимне вогонь і зникне.

А Шевченкове «…треба миром, громадою обух сталить…» стало афоризмом.

Б Образ Прометея Шевченко використав як символ мужності, нескореності, а отже, і остаточної перемоги: «Не вмирає душа наша. Не вмирає воля».

В «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», — так визначає роль мови в житті нації Л. Костенко.

Г Іван Франко назвав Івана Нечуя-Левицького: «всеобіймаючим оком Правобережної України».

Д Маланюк у сонеті «Шевченко» порівнює Кобзаря з його ж літературним героєм:

Гонта, що синів свяченим ріже,

У досвітніх загравах — стена

З дужим хрустом випростали крижі.

А коли ми повернулися з екскурсії.

Б хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

В як і очікуваного кілька днів сонця.

Г проте клекотав сильний прибій.

Д штиль радував матерів із дітьми.

А Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії.

Б Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

В Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Г Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Д Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

А Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Б Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

В І як за сонцем повертає сонях, гак довго вслід чомусь дивились ми.

Г Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Д Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

А Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

Б На зеленій траві біті чайки сидять білі свічі юрять на тарелях латать.

В Людство не усвідомить себе як єдине ціле, не буде йому добра.

Г Ще сонячні промені сидять досвітні огні вже горять.

Д Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

А Без крані не проживеш.

Б Друзі пізнаються в біді.

В Не гріє сонце на чужині.

Г Як гукнеш, так і відгукнеться.

Д Час за гроші не зможеш купити.

А Твої очі як зорі.

Б Мова не полова.

В Липневі дні неповторні.

Г Лиш боротись значить жить!

Д Я полководець миру і добра.