«Українські землі у складі Російської імперії наприкінці 18 – у першій половині 19 ст.

 Катеринослав;

Харків; 

Одеса; 

Полтава.

Херсон; 

Миколаїв; 

Маріуполь;

Одеса.

 1806–1812 рр.; 

1810–1812 рр.;

1825–1826 рр.; 

1846–1847 рр.

 Союз благоденства;

 Північне товариство;

 Південне товариство; 

 Товариство об’єднаних слов’ян.

 російсько-турецької війни 1787–1791 рр.; 

 російсько-турецької війни 1806–1812 рр.; 

 російсько-французької війни 1812 р.; 

 російсько-турецької війни 1828–1829 рр.

 адміністративно-територіальний поділ з урахуванням факту етнічного розселення; 

 нехтування відмінностями національного походження та

 історичних традицій; 

сприяння заселенню українських міст винятково українцями; 

підтримка самоврядування міст, українського судочинства.

початок промислового перевороту;

панування фабрично-заводського виробництва; 

 будівництво перших залізниць; 

 уповільнення зростання чисельності міського населення; 

поява нових галузей промисловості, зокрема цукрової.

 П. Пестель;

 С. Муравйов-Апостол;

 Т. Шевченко; 

 В. Капніст. 

 інтенсивний шлях розвитку сільського господарства; 

зменшення визиску селянства та його майнового розшарування; 

 збереження кріпосницьких відносин; 

 домінування поміщицького землеволодіння; 

 панування натурального господарства;

 наростання антикріпосницьких виступів; 

завершення промислового перевороту.

побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі; 

 створення федерації слов’янських народів на чолі з Польщею – «непідлеглою Річчю Посполитою в союзі слов’янськім»;

поділ Росії на 13 федеративних штатів, два з яких – 

Чорноморський зі столицею в Києві та Український зі столицею у Харкові; 

утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод для громадян; 

 формування на Чернігівщині й Полтавщині 60-тисячного козацького війська; 

знищення самодержавства й скасування кріпацтва та суспільних станів.

збирали кошти на видання нових книг і відкриття народних 

шкіл;

 налагоджували зв’язки з російським декабристським рухом;

писали наукові праці й виступали з лекціями в навчальних 

закладах Києва;  

готувалися до організації збройного повстання в Україні;

 розповсюджували антиурядові твори, готували прокламації;

 заснували перший український професійний театр.