"Упізнай казку" За казками Г.К. Андерсена.

"За брамою стояла принцеса. Матінко рідна! Який вона мала вигляд під дощем та вітром!"

" За містом була збудована висока шибениця, і навколо стояли солдати і багато сотень тисяч народу. Король і королева сиділи на пишному троні, навпроти суддів та радників."

"Фарби на ньому зовсім злиняли, - чи від суму, чи під час мандрівки, теж ніхто не знав. Він дивився на маленьку балерину, вона на нього, і він чув , що тане, але все ще стояв непохитно..."

"Тим часом робота наближалась до кінця. Залишився тільки один панцир, але в неї знову не вистачало пряжі і не було жодної кропивинки. Ще раз, це вже, напевне востаннє, вона мусила піти на цвинтар і нарвати кропиви."

"Та ось і теплі краї. Сонце сяяло там ясніше, ніж у нас, небо було вдвічі вище, і вздовж огорож ріс чудовий зелений і синій виноград. У лісах зріли помаранчі та лимони....."

"Тут ти можеш згадувати свій колишній дім, ось твоя робота, якою ти була там зайнята. Серед усієї розкоші , може тобі захочеться інколи згадати колишнє"

"Ой, дуже погано! Я цілісіньку ніч не стулила очей. Хтозна-що було у моєму ліжку. Я лежала на чомусь твердому, і від цього у мене все тіло тепер у синцях!"

"Тримайте його! Він не заплатив мита! Він не показав паспорта"

"Оце мій дім! А ти вибери собі внизу найкращу квітку. Я віднесу тебе туди, і ти оселишся в ній. Там тобі буде так добре, як ти бажаєш."

"За грошима! Знай, що коли дістанешся самісінького низу в дереві, ти опинишся у великому підземному ході, там зовсім світло, тому що горить більше сотні ламп. Ти побачиш троє дверей, можеш їх відчинити..."

"Тепер він радів, що зазанав стільки лиха та горя. Він багато перестраждав і тому міг краще відчути своє щастя і ту велич, що оточували його. а великі лебеді плавали навколо нього і пестили його своїми дзьобами."