узагальнення

А виділяються за змістом та інтонаційно;

Б указують на того, до кого звернено мовлення;

В передають ставлення мовця до висловленого;

Г належать до одного й того самого слова в реченні й відповідають на одне й те саме питання.

А Старий зараз ніякої роботи не визнає, окрім пасіки.

Б Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби...

В В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.

Г А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

А І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.

Б Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.

В Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.

Г Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями

1 особа множини, умовний спосіб, теперішній час

1 особа однини, дійсний спосіб, майбутній час складна форма

1 особа однини, дійсний спосіб, майбутній час складена форма

1 особа однини, наказовий спосіб, минулий час

2 особа однини, дійсний спосіб, майбутній час складна форма

Охопити, побачити, ішов

Говорити, спати, сміятися

Сидіти, наїжачитися, діждалися

Малювала, стежити, махати

Здаля виглядає із балки тополя, як зламаний спис

Дністер тече, розштовхуючи гори

Час летів, немов на крилах, і мов сон, життя минало

Ніч, осяяна цвітом яблуні, затуманена, мов роса

Ненька встигала і хату побілити, і хліб спекти не поспішаючи.

Ідучи в широкий світ, візьму з собою материнську пісню.

Сонце, сідаючи за гору, обливало світлом усе село

Перекидаючи тісто з однієї долоні в другу, мати формувала хлібину.

Тепер, співаючи, дівчата тією стежкою ідуть.

Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою і потисла козакові руку.

Незважаючи на втрати, настрій у бійців був піднесено войовничий.

З Ташані густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину.

намальований, зустрівши, дивлячись, увірвався;

навідатися, вивчивши, зустрічаючи, біжучи;

забутий, злякавшись, усміхаючись, перебігши

здерев’янівши, очікуючи, люблячи, переконуючи.

Лунає неподалік пісня сили, краси.

Назустріч здіймалося місто в бронзі.

Напередодні всю ніч ішов лапатий сніг.

Козаки навколо фортеці копали шанці.

Десь поблизу виводив свою пісню соловей.

відповідно до, щодо, за-для, позаду

з-посеред, окрім, під-кінець, заради

у галузі, за винятком, з-під, навпроти

на зустріч, згідно з, всупереч, поміж

не зважаючи на, попри, з-поза, услід

з метою, з-над, наприкінці, з-перед

у продовж, поперед, упоперек, з-під

з-поміж, у зв’язку з, з-поза, підчас

по-під, за винятком, із-за, поруч

позаду, на перекір, гот, навколо

Разом

  Окремо

А Зацвіли луги, діброви.

Б Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

В Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

Г У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

На столі лежала не прочитана мною книга.

Усім сподобалося прочитане вголос оповідання.

До школи зайшов бувший директор.

Вишита на полотні троянда була прекрасною.

 Поспішате любі діти вибирайте гарні квіти (К.Перелісна).

Треба кажуть усе любити сонце дощі зернисті дороги в пилу траву (В.Підпалий).

 Широке поле кругом зеленіє все в шатах квітчастих розкішних рясних (С.Черкасенко).

Скрізь грушею пахне медами малиною (Д.Білоус).

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

 Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

 Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стікає (Є.Гуцало).

Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах (Д.Мегелик).

 Трава горить зеленим огнем, на її довгих листочках грає і сяє чиста роса (Панас Мирний).

Море міниться й переливається в огнях, хвилюється і шелестить трава (В.Сосюра).

Хай квітне наша Україна і йде весна! (Б.Олійник)

 Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях (В.Грінчак).

Треба дітей учить змалку, щоб вони трудились (В.Забіла).

 Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Т.Шевченко).

Як тихо і затишно в нашій хаті матусю (В.Кузьменко).

Не миритись милі браття а боротись нині нам (К.Малицька).

Спочинь серце на хвилину в північну годину (Б.Лепкий).

На траві зоре хустку не забудь (В.Сосюра).

Люблю стояти над Дніпром коли цвітуть сади долини гори (В.Сосюра).

Чистих серцем я шукаю а не гострих на язик (М.Чернявський).

 Січень віє навкруги навіває скрізь сніги (М.Щербак).

Бережи найцінніші скарби здоров'я і вірного друга (Народна творчість).

Город ми скопали восени.

Спортивний інвентар вони підготували заздалегідь.

 В зоопарку тварини почуваються добре.

 Рідне місто я відвідаю восени.

Голову похилити, день теплий, далекий родич.

Голубе небо, хустка з китицями, читав голосно.

Сад цвіте, війна і мир, серед лісу.

Дивне відчуття, білий від снігу, літній місяць.

Малювати ескіз, самотня людина, сидіти зручно

Настав вечір.

Київ – столиця України.

Надворі потепліло.