Узагальнення вивченого про просте речення

Частина депутатів проголосувала за рішення

П'ять студентів склали іспити

Більшість школярів зраділи

Мати з дочкою вирішили

Язиком поле не орють.

За добро добром платять.

Козацькому роду нема переводу.

Весняний день рік годує.

Спасибі ж любий побратиме за китицю цілющих слів.

Бо ти чоловіче такий вже зроду все б тільки очі витріщав на вроду.

Безмежне поле в сніжному завою о дай мені обширу й волі!

Повій вітре буйнесенький звідкіль тебе прошу.

Отже лелека переламав крило, а тому не зміг одлетіти до вирію.

Здається ластівки ніколи не можуть притомитися.

Чи, може, в них така була писемність, що ми її читати не втнемо?

День весняний кажуть цілий день годує.

Там, попереду, біла скатертина замерзлого ставу.

Тіні довшають і густішають, просочуючись темрявою.

Люди, стомлені дорогою, вже сплять.

І снують вони, давні товаришки, тихі розмови.

Стала біля обгорілого танка й замислилась.

Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею.

Обличчя розм’якло і стало добродушне.

Небо стало схожим на густо розведену у воді синьку.

Які прекрасні ці квіти...

Допоможіть підготуватись до контрольної.

Як гарно в лісі.

О, сонце ясне, ти прекрасне!

Місто швидко стало рости, перетворюючись на значний культурний та торговельний центр. 

У ХІV столітті її замінила кам’яна споруда.(

Вона була дерев’яною.

Її збудували у ХVІІІ столітті у Львові, на Юрській горі.  

Стара підсліпуватими очима розглядала своє давнє шитво і мабуть нічого не бачила окрім плямистого мережива.

Гадаю уже не чекав ніякої неприємної несподіванки.

Читачу чи не здається тобі світ іноді нудним?

Яка ж ти мальовнича яка різнобарвна і яка безсумнівно привітна…

Які ж прекрасні, ці теплі ночі весни.

Попрацювавши, ти став багатшим.

Тривожні думки охопили мене.

Ми зігрівалися променями сонця.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Прокидається наповнений зеленими пахощами степ.

Олеся йде сама дорогою — легка, витончена, пругка.

Заходив тихий вечір, незмінно вогкий, кудлатий від хмар.

Засмаглі й оздоровлені покидали ми лазурове узбережжя.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем

Батько сидів з веслом на кормі — веселий і дужий.

1

2

3

4

глядачі

футболісти

тренери

вони

Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно.

Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем.

До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

Віолончельний ялини шум пісню душі моєї хотіли вітри підняти на глум.

Дивлячись на людей усміхався і мій батько великий добрий чоловік.

У мене жодних претензій нема до Долі моєї обраниці.

Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Фільм О. Довженка «Земля» було визнано як шедевр світового кіно.

Україна в усній народній творчості давно оспівана як хлібний край.

Я їхав в Одесу влаштовуватися на кінофабрику як режисер.

Осип Микитка як командир на вимогу ворога вийшов з натовпу бійців.

Петро Яцик як мільйонер фінансово підтримував мовний конкурс в Україні.

Олександр Мурашко відомий у живописі як художник-імпресіоніст.

Чистотіл грицики і деревій відомі в народі як лікарські рослини.

Мавка в «Лісовій пісні» постає як образ високої духовності.

Тоді весна, ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала, про себе висилаючи вперед, своїх зухвалих розвідників — гомінливі ручаї.

Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників, гомінливі ручаї.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній бороні.

Розминаючи сизий полин у долоні, роси юності спогадом п’ю.

До серця доторкнулася весна, ота жіноча, ніжно-лебедина.

Усі, за винятком Андрія, прийшли того вечора на збори.

Не читай лежачи!

Погомонівши молодята пішли з садка.

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Красуючись біла хмаринка тріпоче вгорі

Степ, струснувши з себе росу, та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні горить рівним, жовто-зеленим кольором.

Степ, струснувши з себе росу та, зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Студенти мовчки стоять, милуючись зоряним небом.

Розпихаючи соснове віття, старезний дуб ріс угору до могутнього сонця.

Усе тісніше оточують бійці танцюристів, у такт музиці сплескуючи в долоні.

Минаючи наш двір, вози глухо й тоскно поскрипували.

В’їжджаючи на широке подвір’я, на гостей очікував пишний прийом.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

Отже травень завітав до нас у гості.

Навіть весна посміхнулася зорям.

Будь ласка заспівай нам пісеньку веселу.

Ми безумовно раді зустрічі із теплою весною.

Вулиця наша насправді вузенька.

До речі словом "канікули" називають сьогодні й перерву в роботі Верховної Ради України.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.

Отже немає нічого недосяжного.

Найчастіше веселку ототожнюють з велетенським змієм.

А) Присудки

Б) Додатки

В) Означення

Г) Обставини