в-2 Складне речення з різними видами синтаксичного зв"язку

Уже тремтить осіння прохолодна тиша і відлітають сумно журавлі.

Пренишкли бідні пташечки малі, бо швидко так від рідної зимлі, їх пожене холодним вітром осінь.

На дворі почастішали дощі, з’явилася їдка іржа на вітах, лехким батистом, бабиного літа куйовдяться смородини кущі.

Попрошчалось ясне сонце з чорною зимлею, виступає, круглий місяць з систрою зорею.  

Вже з дощами в шибку стука рання осінь, на прив’ялих травах тужавіють роси, вітер з кленів листя холодно зрива.

Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук. 

Землю огорта рожева тиша, вечір опускається з небес, він сопілку з очерету ріже, і лунає тихий полонез.  

Дощ іде, і наче  срібло стукає у вікно; листя на брук осипається.

Яблука доспілі виснуть наді мною, що колись про них я в Рильського читав.

Я дивлюсь на квіти, й цвіт багряний викликає стільки світлих мрій, бо блукає осінь у саду і в душі моїй.

Земля моя готується до сну: зорі блимають незлічені над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь.

Летітиме земля все так же між світами в холодну вишину, як лине вічний час. 

Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя.

А тут, де падолист витає, між листом жовтий сяє мак.

Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари ледь пробивається проміння золоте, душа тоді радіє дню такому.

Полонив чебрець всі схили, стелить пахощі навкруг, і чарують річка й луг.  

Калина доливає жаром вінця, й верба журу гойдає над ставком, а розпашіле від роботи сонце ляга щокою в хмарний бурелом.

Ген-ген лелека гострить крила чинно тут тиша голуба – до синіх брів, ось сосни з усієї України бредуть на віче збратаних борів.

Дихання осені уже на квіти впало, у зелені дерев сумує де-не-де уже пожовклий лист.

Осінь лагідна, імлиста ще святкує, та за мить полохке легеньке листя облетить і полетить. 

Коли Бог розуму не дав, то і коваль не вкує. 

Береза спалахне свічею у потемнілому гаю, а також одягне місяця кирею.

І скрипка та багатострунна тихо за обрій сплива. 

Тихо і радісно на душі мені.

перше

друге

третє

четверте

п"яте

На запитання, де мріє зніматися після навчання, дівчина відповіла так:"Там, де буде цікаво, де будуть хорші режисери, цікаві ролі".

До своєї гри в уже знятих фільмах вона ставиться критично. "Кожну роботу треба виконувати професійно, - наголошує Ліда й додає:- І з цікавістю."

"Ти, маленьке немовля, не спи, подивись на цей широкий світ, будеш в нім щасливим",- чоловік сказав і високо в небо голову підняв.

"Хитрий який! - насупився пастушок, - Спочатку я піду попереду".

1

2

4

3

5

..хотілося радіти та стрибати.

...Сергій радісно вигукнув.

...можна бути впевненим у їхній підтримці.

...радістб пройнялося його обличчя.

3 – на межі сурядних частин складного речення

  4 – на межі підрядної частини складного речення

1, 2 – при відокремленій обставині

2 – при однорідних членах речення

5 – при однорідних членах речення

тире між підметом і присудком.

тире в неповному реченні.

тире в реченні з однорідними членами.

тире при відокремленій прикладці.

Тире при відокремленій прикладці

тире в безсполучниковому реченні

тире в неповному реченні

 тире між підметом і присудком

3

4

5

6

2

Хата обсаджена любистком і ружами, глянула раптом на нього далекими вікнами...

Така вже доля лікаря – брати в своє серце чужі болі 

 Цьогорічний вересень видався, можна сказати, нормальний, і не літній, й не осінній, хоча ,власне, на погоду тепер майже ніхто не зважав. 

 Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай 

Їхав у метро.

Задзвони в усі дзвони по всій Україні.

У гаю чути солов′я.

Сьогодні холодна ніч.

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

Ось сопілка захурчала дві ноти змінюючи одна одну затріпалися в повітрі і в очах стоїть картина.

Бо така таємниця агави вона цвіте щоб умерти і умирає щоб цвісти.

На берегах Нілу росла тростина однак вигляд у неї був незвичний висотою сягала 4-5 метрів а завершувалося її стебло у формі суцвіття парасольки.

Дуб зацепенів від страху він бачив як колись ось такими сокирами звалювали сусідні дерева.

Чи знайоме вам гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого перебування на чужині? 

Роз’ятрений тугою, затоплений у задумі, плентався я якось берегом річки, не помічаючи навіть, як чорна хмара обіймала крайнебо.

Тільки перші краплі дощу, що з глухим стуком упали на землю, змусили мене озирнутися навкруги і пошукати захисту від зливи.

Там , де став явір понад плаями, знову я чую відлуння пісень: одна верба співає ночами, а друга співає удень.

І сміються люди вже у вічі: треба ж так от збутися ума, щоб оце в двадцятому сторіччі та шукати те чого нема.

1,2

3

4,

6,7

5

3

4

5

6

Сідай. Спочинь з дороги, брате.

Нам вічно треба небом жить.

Мело, крутило, огортаючи присмерком увесь край.

Ми з кумом на підготовлені позиції - у погрібник.

Ніч темна.

Ніч наступу.

Пахне травою.

На небі сонце.