Варіант 3

Дощ січе воду, камінь.

Хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця.

По долині, по стежині біжить сонце.   

Все на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.

Минають роки і сторіччя, відходять у небуття покоління людей.

Ввижалась юність безконечна, безмежна бачилась весна.

Дощ ураз вимочує акуратно зачесане волосся і курточку.

Парк прикрашали статуї, фонтани, альтанки.

Данило кличе за собою малого песика Кузьму.

В саду цвіли кущі бузини та калини.

Тут і ягнята, і жінки, і дітки сидять у дощ під шкурами кибитки.

Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні б хотів зберегти.

Осінь позолотила гаї і діброви.

Сніг покрив кущі, замів дороги.

Мине тиждень, і осінь перебере свої законні повноваження.

Клени, осокори і берізки вже викинули клейкі листочки.

На пагорбах росли смереки й кипариси.

І вам згадаються садок, високий ґанок, летючі зорі, тиха літня ніч.

Осінь позолотила гаї і діброви.

Віє свіжістю лугу й ріки у вікно. bidi-font-style:normal'>зорі, тиха літня ніч.

Вода в ріці сурмила срібно-срібно.

Звився жайворонок високо під чисте небо.

А літо йде полями і гаями.

Сонце було ласкавим до води, дерев, квітів і дівочої краси.

Вересень буйно зеленів отавами на луках, заплітав павутиння в по­вітрі.

У сірому (?) туманному світанку загорівся бій.

Темніє пучок свіжих (?) кучерявих (?) польових волошок.     

Рівний (?) залитий сонцем степ одразу принишк.

Юні (?) замріяні клени хиляться в темне вікно.

Круглі (?) зелені (?) широкі верхів’я вкривали ліс ніби зеленими шатрами.

Вдалині виднілись білі (?) снігові шпилі.

Великий (?) кремезний (?) суворий чоловік стояв біля неї.     

Ніч розкинула над селом своє всипане зорями (?) темне шатро.

І так повзла зима, заметільна (?) сніжна (?) морозна і чарівна.

Чималий мисник осміхався здоровими (?) полив’яними мисками.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Кривда правду переборе, і від того бідним людям горе.

І Волги плин, і вітер подніпровський несуть веселі наші паруси.

І день, і ніч, і тисячі ночей, спасибі вам за цю Шехерезаду.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста.

Земля на тих полях була чиста, чорна і сита.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

На ходу Соломія висмикувала стебло або корінь водорості.

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Осінню, веселим падолистом дихнув на нас вітер.

Обов'язковість, уважність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні - любов і благання.

І сну нема, і спокою нема.

Заспівали брати (?) ще й сестроньки.

Їхав козаченько лугом (?) долиною (?) та лісочком (?) та садочком до своєї милої.

Раз дівчина по гриби ходила (?) в зеленому гаї заблудила.

Здається, часу і не маю, а не встигаю (?) не встигаю!

Зрубаємо в лісі сосну (?) або дуба.

В лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

 Обізвалась трава головами тисячі своїх жильців коників, метеликів, жуків.

Все навкіл і трави, і дерева, і кущі наче завмерло.

Хвойним лісом називають всі породи дерев смолистих, як-от сосна, ялина, смерека та інші.

До роду горобиних належать також досить великі птахи, а саме сіра ворона, крук, грак, галка та сорока.