Види підрядного зв'язку

Людина йде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя .

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа

 Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина .

  За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги .

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла. 

   Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь. 

  Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

 Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. 

  Коми;

  двокрапки;

  тире;

  крапки з комами.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

складносурядне;

складнопідрядне;

безсполучникове;

 складнопідрядне з кількома підрядними;

 Потрібно робити лише те, що бажають твоя душа й серце, і тільки тоді людина досягне вершини своєї творчості.

Ви тільки задумайтеся над тим, як приємно відпочити ввечері під зоряним небом на прохолодній траві, а навколо тебе - тиша.

Я дізналася, що в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату і хлопчик, ризикуючи життям зміг винести з вогню маленьку сестричку.

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна

І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови…

Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших.

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть в цвіту.

Як не горю, то не живу

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном.

За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Широкі рукава закачались до ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

Кайдашеві сини були молоді парубки, обидва високі, рівні станом, обидва довгообразі й русяві, з довгими, тонкими, трошки горбатими носами, з рум’яними губами.

Cправжня дружба полягає в тому, щоб бути вимогливим до своїх друзів

Поезії Кобзаря народжені, щоб не вмирати ніколи.

Важливо, щоб зерно було добірне й живе.

Не може бути, щоб його — ніде.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити

способу дії

мети

міри і ступеня

часу

умови

міри і ступеня

часу

умови

мети

способу дії

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна.

І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови…

Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших. 

Землю, що крила дала мені, довічно буду любить.

Іронія-блискавка ума, котра освітить всі глибини смислу.

Як будеш так розношувати душу, вона, гляди із совісті спаде.

Хай буде так, як я тобі велю.

Де є два головних члени речення

Де є граматична основа

Де є дві граматичних основи

Де є другорядні члени речення

У небі нерухомо стояли яструби, розпластавши свої крила й непорушно втупивши очі свої в траву.

Самі тільки коні, ховаючись у диких рослинах, як у лісі, толочили їх.

Уся поверхня землі була така гарна, немов зелено-золотий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів.

Уже горіли мохнатими й червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком.

Коли, як, тому що, а , і

Проте, щоб. , бо, ні ..ні

Проте, зате. і, та, ні...ні

Зате, а. що. і. ні..ні

1

2

3

4

 То батько то мати раз у раз нагадували мені що час приймати рішення.

 Довго ще говорили обоє обмірковуючи прочитане то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки що випадково надходила одному чи другому до голови (І. Сенченко).

 Усі навколо розуміли то настав такий відповідальний момент що кожний зайвий рух міг стати причиною жахливої катастрофи.

Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах їм було байдуже що бурхав холодний вітер... (М.Коцюбинський).

Закінчили обмолот пшениці, і, поки тік готували до обмолоту жита, Левко був вільний (О. Десняк).

В природі існує ніч для того, щоб у тиші росло усяке зілля , і відпочивала людина  (М. Стельмах).

Коли він торкався смичком струни скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В.Собко).

Більшого горя я не знаю, коли нива горить і чорніє зернина, тліє земля, де ромашки цвіли, сохне навічно тонка тополина.

Стоїть гора високая, зелений гай шумить, пташки співають голосно, і річечка блищить.

Важчають ноги, важчає все тіло, тріскаються від спраги вуста, а в голову приходить шерех колосків, ніби там осипаються вони.

Я знаю, тут проходили бої і вороги ломились в ці ворота.

Як/би не дощ, городина зів'яла б.

Як/би хлопець не старався, у нього нічого не виходило.

Розкажи мені про/те, що ти побачив під час походу в гори.

Про/те, що почула, нікому не розповім.

 зате, проте, однак, а, але

і, й, та (у значенні і), ні-ні

чи ... чи, або... або, що

ані... ані, то...то, чи, а

зате, проте, однак, а, але

або ... або, хоч, та, якби

і, але, ні-ні, неначе

чи…чи, аби, ані... ані

зате, проте, однак, а, але

і, й, та (у значенні і), ні-ні, чи

ані... ані, то...то, аби, а

 або, не то... не то, чи, хоч

Дрімає ліс під синіми зорями.

Темна тінь від хмари впала на подвір'я, городи, сади.

Дмитро хай обов'язково зайде до сусіда.

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися (Народна творчість)

або, чи, хоч…хоч, ані…ані

ніби, через те що, як, де, для того щоб

якщо, або…або, не то…не то, проте

над, біля, серед, по, між