Відокпемлені означення

Він усе забував, крім тремтливої ілюзії волі та влади.

Зараз на сцену виходить Лілі, і сьомий "Б" сидить на гальорці, і тільки його, Славка Беркути, нема у залі.

Славко прийшов і знову став при порозі, несміливий і чужий у великому спортивному залі.

Всі бійці і командири, а їх було в землянці чоловік тридцять, раптом заворушились і, розташувавшись для довгого приємного слухання, притихли.

І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.

Покрите хмарами сонце на сей день червоно вибилося з-за гори.

Мої дні течуть тепер серед степу серед долини налитої зеленим хлібом.

 Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесно в якійсь шляхетній величі.

Бджоли прилітали по мед густим роєм і так гули непримітні у зеленій майній липі що здавалося дерево співає.

Стояла темна ніч холодна вітряна.

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Досвітні вогні переможні урочі прорізали темряву ночі.

Дні летять повні сонця й музики.

Мама перегортає зошити списані широким чітким почерком та якісь аркуші розмальовані контурами відомих і невідомих континентів.

Утомлені своїм довічним рабством вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

Заглиблена в спогади Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг.

Пісня волі споетизованої в дні лихоліття чаруючим акордом лунала в серцях молоді.

На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.

Втікачі поривалися туди де ще не чуть кайданів скованих на людей людьми.

Славкові уявився справжній мамонт сумний і замислений.

Прийшла пора свята й благословенна.

 У кімнату просочується сонячне світло тепле спокійне.

 Море безкрає таємниче десь зливається з небом.

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать.

В обличчя вдарив свіжий день пізньої осені з веселим холодком з терпким подихом голих скверів з неласкавим сонцем.

Подали чудовий торт з вишнями й горішками по біло-рожевому кремі з шоколадом по краях.

Стоїть Брянський з туго перетягнутим станом з білявою чуприною.

Невтомний розум людини втілений у корисний труд окрилює її й наповнює життя світлом.

Уже під захід сонця лелека натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий, поринув у солодкий сон,

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда, й обважнілий поринув у солодкий сон.

Уже під захід сонця лелека, натомлений за день, повернувся до свого гнізда й, обважнілий, поринув у солодкий сон.

Знеохочений, до рідного дому блудний син обминає його і йде на знадливі вогні у вікнах чужого дому.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Пристанційні вогні обмацують тіло ночі, зі сну вологе, і колеса абзац за абзацом перечитують повість дороги.

Чужа розмовам, юрбам і рекламам, поміж сирен, гудків автомобілів, несеш крізь гамір вулиць і проспектів свою солону і гірку красу.

Я в центрі кола, визначенім сонцем, заглиблю руку в чорний чорнозем — і стеля над готичним храмом сосен спаде на мене зливою озер.

1

2

3

4

5

 глядачі

тренери

вони

футболісти

футболісти й тренери

… вражають красою дерева.

Дерева … вражають красою.

Красою вражають дерева… .

Вражають красою дерева … .

Вражають красою … дерева.