Відокремлені члени речення

Відокремлене означення;       

відокремлений додаток;       

відокремлена уточнююча обставина;  

відокремлена прикладка.

Нікого тут нема, крім мене й господині.  

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.  

І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Довкола розкошують некошені і нетолочені бур’яни. 

Ще здалеку заманячили на дорозі сани зазеленіла присипана снігом ялинка. 

До княжої світлиці ввели Богуна міцно зв’язаного сирівцями. 

Мене до тебе принесе з паперу зроблений літак.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі. 

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки.

Годі вже сидіти згорнувши руки. 

 Кілька годин вони працювали не відпочиваючи.  

Ідуть співаючи дівчата.      

Укрившись тьмою тротуари і асфальти сплять.

І Оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали.  

Над берегом послався невеликий, густо засвічений білою ромашкою луг.   

Виснажені атаками й великими втратами, німці не витримали грізного натиску полку.   

Голубу сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.    

 Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.  

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.   

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

Вимочені й підпалені сонцем стерні зчорніли. 

Я впізнав у ньому лелеку званого ще гайстром чи бузьком. 

У її руці погойдується кимсь напакована торбинка. 

Затягнута скалками вода була схожа на застигле блакитне шумовиння.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом. 

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.  

І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

так

ні

головні члени речення

присудки

другорядні члени речення

підмети