Відокремлені члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Істина захована на дні глибокої прірви.

Найважча частина роботи зважитися розпочати її.

Справді всяка страва і пиття корисні і добрі є але знати треба час місце міру й особу.

Зазнаючи прикрощів я відмовляю собі у всьому окрім їжі та питва .

Не побивайтесь за минулим побитим шашіллю зневір.

Сахається душа почувши раптом тихі кроки щастя.

Щасливиця я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.

Філософія викладена в афоризмах неспростовна.

Усередині книги крім сторінок тексту є титул перша сторінка книги.

Щодо культури то вона публічна створена для відкритого існування.

Літа як стрілки не переведеш, життя як гирю часу не підтягнеш.

Не годуй словами замість хліба.

На думку Дмитра Чижевського філософія серця – це специфічна українська риса.

Забреду запорошений квітами задзвоню в синю чашу небес обніму лебединими крилами все навкруг... 

Саме вона праця є тією енергією яка рухає крила народу його душу й думу. 

У нашій лоцманській слободі, замість тополь край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю.

Чесний: замість багатства, наживає ворогів.

Можна обманути всіх, окрім одного – того, хто дивиться на тебе з дзеркала.

Без будь-чого обійдеться людина, окрім людини.

Відповідно до закону, прогресивного розвитку, люди з віком стають мудрішими, а суспільство – кращим.

Авторитет, побудований швидкісним методом може бути блискучим, але не довготривалим.

У людини є зовнішня лінія поведінки, наочна для всіх і внутрішня, якої вона дотримується.

Кар’єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар’єри прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.

Людина, зациклена на власній персоні і на пошуках власної вигоди, не може бути щасливою.

Пам’ять – це мідна дошка вкрита буквами, які час непомітно стирає, якщо іноді не відновлювати їх різцем.

Удалині згубившись у полях петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях, на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині згубившись у полях, петляючи і тонучи в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Удалині, згубившись у полях, петляючи, і, тонучи, в тополях на Білу Церкву пролягає шлях…

Вже сонячним обведені пунктиром відтінюються обриси домів.

Озвучене піснями бринить моє перо.

Ніколи, як би не хотів, не вернеш втрачені в житті хвилини.

Над степом од сонця рудим дзвінка пролетіла стріла.

Колос викупаний сонцем вклоняється ниві.

Життя – це п’єса, граючи роль в якій ми надто часто залишаємось тільки аматорами.

Твори великих майстрів – це світила, які сходять над нами і закінчивши свій шлях заходять.

Відкриваючи геніальні думки ми найчастіше повторюємо народні приказки.

Протягом сорока років він гастролював по всьому світові створюючи ілюзії, містифікуючи тисячі людей та вимушуючи їх розтуляти рота від подиву.

Я людина наполеглива і отримавши „ні” не зупиняюся, а шукаю інших варіантів, щоб довести справу до кінця.

Всупереч зовнішній легковажності Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці.

Вигріваючись на сонці владно розтягнувсь Дніпро.

Даремно ходиш стежкою крутою шукаючи загублених слідів.

Жінка йде поволі і трохи зігнувшись.

У цих краях торгуючи давно грек прорубав у Скіфію вікно.

Степанида Петрівна усміхається ласкаво розуміючи мене.

Я був молодий і здоровий і міг працювати не втомлюючись.

Псьол погулявши вертається до круч своїх.

Він стежив за матір'ю, що зігнувшись під важкими відрами переходила вулицю.

Шурхаючи крилами об хмари летять чайки.

Слід якнайретельніше пильнувати, щоб обираючи друзів цю найліпшу окрасу життя, більше того – неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

Віктор став навшпиньки, визирнув за тин, пробурчав собі щось під ніс, а оглянувшись, розреготався.

Мої думки печальні, наче клоуни, що, сміючись, розмазують сльозу.

Сахається розгублена душа, почувши раптом тихі кроки щастя.

Гине час, стікаючи кров’ю не написаних нами поем.

Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

Дуби наповнені темінню стоять безшелесні.

Мої дні течуть тепер серед степу долини налитої зеленим хлібом.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Не відомий нікому сідаю на лавку слухаю й дивлюся.

Враховуючи досвід, кожен із нас більше не помилятиметься.

Книжка справила сильне враження, відтворюючи минулі події.

Гостро відчуваючи чужий біль, людина здатна на милосердя.

Його охопила радість, милуючись мальовничими краєвидами.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Мандруючи країною, друзі вивчали традиції народу.

Добре знаючи рідне місто, я не перестаю ним захоплюватися.

Згадуючи море, у моїй уяві постають літні вечори.

Пишучи твір, завжди обмірковуй хід своїх думок.

Сад, нахиливши срібні віти, пісні пташині пригадав.

Мої ровесники вивчають сучасну поезію, читаючи молодих авторів.

Наша сім’я ознайомлюється з новинками мистецтва, передплачуючи журнали.

Батьки привчають дитину до літератури, читаючи їй змалку цікаві книжки.

Знаючи історію свого народу, розумієш її велич і трагедію.

Перевірячи пошту, мою увагу привернув лист із редакції.