Відокремлені члени речення, складносурядне речення

Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка. 

Арики тобто зрошувальні канали густою сіткою вкрили степ. 

Дядько Максим теж залізничник після війни жив під Черкасами. 

Чорні вуглинки великих очей обрамлені довгими віями обпекли Максима зупинили.

Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села. 

Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата. 

Стоять налиті сонцем дні.

По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу. 

Микола замість панського лану вийшов на своє поле. 

Старша донька Катерина Данилівна Виговська мала батькові палкі очі чорні кучері...

Олена Богданівна як любляча вірна дружина не кидала свого чоловіка. 

Він син корсунського посадника знатний вельможа і посол приїхав у Київ до князя Святослава.

Усі знали Оришку як відьму. 

Перстень цей дарується як милість превелика. 

Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю. 

Олександр Мурашко широко відомий як портретист.

Людина заполонена одвічним бажанням творити оточувала себе красою.  

Спалахнув ліс освітлений надвечірнім сонцем. 

 Вони шукатимуть ніким досі не розгадані формули вічної краси. 

 Козацьке військо розташоване чотирикутником стояло готове до бою. 

Столітні дуби стоячи на варті спокою захищали ліс. 

Кого ховають тут кургани низькі нахмуривши лоби? 

Дмитрик засміявся і побіг не чуючи ніг. 

Весело вільно струмочки побігли радісну вість несучи. 

Я так люблю зимові вечори в людському домі, де зростають діти.

Сумно і смутно людині, коли висихає її уява.

Здобути волю - то мій рай.

Лиш у труді живе людина, а без труда її нема.

Субота - не робота і в неділю нема діла.

Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

І гнат невинуват і Калина не винна.

Осінній вечір тихо догорає і золото спадає з ясенів.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Чи то мені здається чи то свист справді тихшає?

Запахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

і жита.

і красується.

і високе красується жито.

високе красується жито.

Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.

Ми сидимо під кручею поклавши вудочки на хиткі рогачики й гомонимо.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Весело фиркаючи машина вирвалася на пагорбок помчала у видолинок.

Не подумавши й кілочка не затешеш.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Прощаючись Радченко поглядає в бік Дніпра.

Стоїть замислившись стара груша в саду.

У спеку на ялтинських пляжах тьма-тьмуща людей.

Увечері за ставком як солодко співає соловейко!

У травні на Хрещатику каштани білим цвітом пишаються.

Я колись мріяв стати льотчиком ще в п’ятому класі.

Чумацький віз тихо рипить піді мною в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Шаблю вибито з рук але із серця не вибито дух волі й жадання краси.

То по полюб я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти, ще виболюєшся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для долі.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Глянуть не встигнеш і вік промайне.

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Не покидайте землі, не залишивши на ній доброго сліду.

Повернувшись додому, Андрій цілком віддався своїй роботі.

Згадуючи літні вечори, у моїй уяві постає сріблясто-синє море.

Студенти мовчки стояли, милуючись зоряним небом.

Хлопець стріляв швидко, хоча й неточно.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

Край шляху, у долинці, догорає вогнище.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.