Відокремлені обставини та відокремлена прикладка

Щастя ніколи не стане жар-птицею, що роняє перо золоте із хвоста

Як визволителів своїх, нас зустрічали на кордоні. 

Я мріять буду, як мріють ранками ліси, коли салютами-громами гуркоче небо навесні. 

Дивлюся на ці маленькі ручки і слухаю цей щебет-спів.

Заросли окопи терном-полинами....

А по краю-небокраю сходять ранки.

Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад.

Коли озеро стає болотом - тяжко, а коли людина - то страшно.

Якби не ти, у кого я б взяла для лету - крил, сміливості - для корів? 

І в мороз не сковує нас крига, обрії наповнені теплом...

Огляньмося! Чогось-таки ми варті, коли добро за нами вироста. 

Все, як ти кажеш, так буде навіки.

Він так ніколи не чекав вечірньої години, як того душного дня. 

Це вона говорила так, ніби виправдовувалась.

Але часом одна здібна, щира, незалежна людина може зробити більше, ніж можуть зробити сотні залежних бюрократів.

А вітер грає, мов орган. 

Дружба - безмежна, як море. 

Дивлюсь на квітучу яблуньку, а бачу сухі дерева. 

Люди - матроси, солдати, цивільні - потоком вливалися в одні двері...

То хліб. Домашній добрий хліб. Хмільний. Гарячий. Щойно з печі.

Земля оновлена! І люди не ті, Тарасе, що ти, Тарасе, знав...

Дивлюсь на квітучу яблуньку, а бачу сухі дерева. 

Усміхаючись, роздивляючись на всі боки, вийшла Люба на край лісу.

Прославши скатерті при обелісках, своїх солдатів поминають вдови. 

Забувши сміх, і примовки, і жарти, ми слухали, схилившись на парти. 

Під'їжджаючи до дому разом з Катериною, Кравчина помічає світло і рух у домі.

Не піймавши на крадіжці, не кажи, що злодій. 

Штовхаючись і поспішаючи виходили пасажири на берег.

Жінка йде по волі і трохи зігнувшись.

Вийшов Чіпка на царину, ходить коло землянки голову повісивши.

Згорнувши намітку Джериха помогла синові складать білу свиту. 

Замолоду я чомусь не помічав свого багатства і не помічаючи марнував його потроху...

Читачі знають Ніну Бічую, як авторку прозових творів для дітей та дорослих.

Лілі як актриса із практикою, добре трималася на людях.

Чоловік на ім'я Степан, наблизився до огорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна покотилась од клуні.

Влітку ж мама перекидала скриню догори днищем і складала зверху різний непотріб — старі чоботи, шмаття, онучі.

Листя опале восени лежало під деревом.

Книги — морська глибина.

Всесвіт цей — акваріум планет.

Сухі гілки — це вже вінок терновий.

Виє вовк — ночей моїх соліст.

Сумління — річ тендітна і марка.

Інверсійна позиція

Ступінь поширеності іншими членами речення

Сусідство з іншими відокремленими членами реченнями

Синтаксична несполучність окремих членів речення з особовими займенниками.

Ускладненість основного змісту, що передається відокремленим членом

Терпи, терпи, - терпець тебе шліфує, сталить твій дух - отож терпи, терпи.

Ви запевняли, що я забуду і ті хвилини, і ті слова.

Бачили наших гостей і в трудових колективах, і на будовах.

Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя.

Раптом він як засміється, та так щиро, так щиро, що аж мені смішно стало.

Позиція по відношенню до означуваного слова.

Ускладнення основного змісту причиновим значенням.

Сусідство з іншими відокремленими членами.

Ступінь поширеності іншими відокремленими членами.

Синтаксична несполучність з означуваним словом.

Жайвір сіє проміння, як умілий сіяч, з-під крила.

О, ти зі мною був бадьорим, як лікар у розмові з хворим.

І знову степ як щедрий вулик, і сяє золото хлібів.

Як рибалка, я повинен бути людиною поважною і розсудливою.

Чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем щирим і гарячим: нема землі такої, як у нас.