Відокремлені другорядні члени речення

Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою.

Швидко надходив вечір морозний, зоряний.

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо.

А він, сліпий, сивоусий про колишнє плаче.

Труди, перелиті в добро і достаток, лягли короваєм на щедрі столи.

У червонім намисті, зав’язана великою хусткою Марта була б дуже гарною молодицею.

У глибоких долинах, зелених од винограду і повних сизої імли тіснились кам’яні громади.

Артилеристи збентежені і злі, збилися докупи.

Вийшла Мила чорнява, у зморшках, у новій кофточці.

Як із туману, почали випливати поважні мулли, у зелених чалмах і довгих халатах.

Ось у зливі сонця стоїть він перед вами засмаглий, з чорним чубом.

Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі-предовгі.

У довгій вузькій вулочці, затопленій кіньми, волами, людьми

чути регіт, сварку, торгування.

А здалека шумітиме море, в береги скелисті сперте, переможене, приборкане, безпечне.

На обрії вставали ліси занурені в небо, по пахви.

Маленькі вікна, завжди без шибок були над самою

землею.

Є квіти, схожі вдачею на листя.

Листочок кожен падає у душу і їй, сумній наказує: “Боли!”

Он мальви повні барв, коло вікна зібралися в привабливих кофтинах.

Взялися медом золоті лелітки дощем умиті, чисті і ясні.

Лежить дорога, золотом прошита.

Чорна ніч, столітня і зловісна не спливе, не принесе біди.

Зорив у вишині місяць бідий, холодний.

Великі, блискучі вони були схожі на жарини, розсипані від зарева в усі боки.

Радуюсь вам, молоді, тонкоброві, наче з бронзи відлиті, дзвінкі у розмові.

Радуюсь очам, налитим блакитом, радуюсь усмішкам, палким і відкритим.

Нам молодим, чужа була утома.

Росте дочка, смаглява і кирпата.

У надвечір’я вийшла, наче з пісні, дівчинка, наївна і проста.

І видзвонює мотив моє слово, сріблом куте.

Роменом пахне виболене слово, освячене піснями давнини.

А світ живе, потворний, і прекрасний.

В словах Тичини, віщих і простих, сміються люди, небеса і гори.

Сосни шумлять на світанні, стрункі, по-дівочому юні.

А ліс примовк, розгільний і ведмежий несходжений і повний таємниць.

І стоїть тополя, повна сонця й болю, вітами-привітами кланяється полю.

Ночували гайдамаки в зеленій діброві, на припоні пасли коні сідлані, готові.

Тече Дніпро між кручами уперто, розбурханий, нестримний і рвучкий.

Синє небо розгорнуло своє безкрає поле, чисте, високе, глибоке.

І день зрадів, ясний, теплий, погожий.

Посунули в темряву вагони, напівосвітлені й сонні.

Вузький перон, освітлений кількома кволими лампочками хворобливо жовтів.

Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластаний над самою землею.

Ліворуч позавмирали горби, захаращені густою пшеницею.

Дорога, покручена й непривітна, котилася вниз.

На мить я уявив заспану вуличку біля нашого подвір’я, хату з вікнами, приплющеними у сні.

Од його вродливого лиця, блідого, й гордого, била звага молодого орла.

По обидва боки Росі стояли круті горби, поперерізувані й перетяті глибокими вузькими ярками.

Відокремленням

Вставним словом

Звертанням

Однорідними членами речення

Лише головні члени речення

Лише другорядні члени речення

І головні, і другорядні члени речення

Усі відповіді правильні

Засумував на рушникові лебідь, почувши тупіт вороних підков (М.Боровко).

Крім цих прапорів,на довгому держалі маяв ще білий прапор (С.Скляренко).

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану (Л.Костенко).

Надію, ніжністю зігріту, в пучечки зв'язую малі (М.Боровко).

Означення

Додаток

Обставина

Присудок

У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням (Гр.Тютюнник).

Розгойдане море, уже брудне й темне, наскакувало на берег (М.Коцюбинський).

Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний).

Славко лежав, спершись на лікті.

Комами, рідше - тире.

Комами.

Тире.

Беремо в дужки.

Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.

Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге.

Козаки сидять згорнувши руки.

Учися чистоти і простоти і стоптуючи килим золотий забудь про вежі темної гордині.

З очей спадає смуга темно-сива і синій блиск у погляді бринить.

Досвіткова над степом висіла імла , і плела ковила вересневу зажуру...

Я правді глянула у вічі - і чорний колір білим став.

І жмуриться вікнами наша хатина , і шепче задумливий сад.

Мовчить мій цілий світ загорнутий в легкі словесні целофани.

Ліс закутаний в м'яку білу габу стоїть непорушно облитий місячним сяйвом.

Переповнений любов'ю я відкрив кохання книгу.

Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Гай лежав розпластавшись.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

Ходив сумуючи хлопець по садочку.

Можна робити добрі справи і не чекаючи похвали.

І жінка заплакавши вискочила з хати.

Хлопці бігли не чуючи ніг.

Гуркіт канонади ревів не перестаючи.

Бійці сиділи деякий час задумавшись.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Похитуючись Соломія підійшла до столу. 

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Лиш добро роби не думаючи.

У гущавині співають заливаючись солодким щебетом солов’ї.

Дівчинка не втрималася й побігла від того крику, занурюючись у зелену пастку.

Поряд опиняються чиїсь порепані долоні, у них засохла земля, також солона й гірка

Дівчинка підібгала під себе ноги й стала схожа на розпульсовану цятку, маленьку таку, крихітну, непомітну.

головні та другорядні

означення, обставина, додаток

підмет і присудок

всі члени речення

відокремлений додаток

відокремлена прикладка

відокремлений дієприслівниковий зворот

відокремлений дієприкметниковий зворот

Так вони співали йдучи через дикі пустині.

Щоб досягнути успіху треба працювати не покладаючи рук.

Важко кидати землю не залишивши на ній доброго сліду.

Лист кленовий сяйнувши багряно-синіми прожилками упав на землю.

А пісня наростаючи пливла над берегом. 

Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

Піратський танк мчав палаючи

Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.

Ходив сумуючи хлопець по садочку.

Можна робити добрі справи і не чекаючи похвали.

І жінка заплакавши вискочила з хати.

Хлопці бігли не чуючи ніг.

На підставі нескладного життєвого досвіду він розумів що суперечка з жінкою ні до чого крім зайвого галасу й неприємностей не призводить.

Вас одразу можна впізнати і не бувши ворожкою.

Я впевнена що наш народ незважаючи на неймовірні випробування змінить

життя на краще.

Лиш добро роби не думаючи.

Рушниця в його руках стріляла не хиблячи.

Іване, не сиди склавши руки.

Він біг не чуючи ніг.

Степ струснувши росу та зігнавши тіні горить жовто-зеленим кольором.

Я заснув сидячи.

Курличучи летіли журавлі.

Птах далеко бачить злітаючи.

Леся не втрималася й розплакалася добре усвідомлюючи що закоханий Ромео зовсім ні про що не відає.

Повернулася й швидко пішла забувши про гусей.

Миколка переступав із ноги на ногу мов циркове ведмежа.

Поспішаючи Миколка забув про брата.

А це смислове та інтонаційне виділення членів речення для посилення їхнього значення

Б це члени речення, які конкретизують, пояснюють зміст попередніх членів, звужуючи або обмежуючи їхнє значення

В це слова, шо виражають ставлення мовця до висловленого

Г це слова, шо містять додаткові зауваження до змісту речення