ЗНО-2020. Тренувальний тест

Додано: 19 червня 2020
Предмет: Українська мова, 11 клас
Тест виконано: 211 разів
72 запитання
Запитання 1

Позначте рядок, у якому в усіх словах при вимові відбувається уподібнення приголосних:

варіанти відповідей

безшумний, доріжка, (на) стежинці, просьба

дьогтю, кузня, пругкий, казка

піднігтьовий, зцідити, боротьба, співачці

сережка, двигтить, стіжки, зчистити

Запитання 2

Позначте рядок, у якому в усіх словах потрібно писати літеру и:

варіанти відповідей

бад..лина, благоч..стивий, кр..хкий, ж..виця;

вар..во, меж..річчя, вич..пурений, кр..шталь;

п’ят..річка, заруч..ни, нев..димка, обітн..ця;

зач..нати, виконав..ця, знів..чити, вел..чина;

Запитання 3

Префікс при- треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

пр..глушити, пр..м'ятий, пр..мудрість

пр..вчити, пр..булий, пр..морозок

Пр..карпаття, пр..звисько, пр..їжджати

Пр..дністров'я, пр..гарний, пр..боркати

Запитання 4

Апостроф пишеться в усіх словах рядка

варіанти відповідей

верхів..я, довір..я, різдв..яний, пов..язаний

круп..є, міжбрів..я, р..яска, з..юрмитися

пів..ящика, верб..я, перемир..я, інтерв..ю

сузір..я, під..яремний, зв..язківець, б..юджет

Запитання 5

Усі слова написано правильно в рядку

варіанти відповідей

польовий, рельєф, камінчик, дівчиньці

боязкий, медальйон, портьєра, гуаш

різбяр, подільський, гребінчик, сімдесят

ін'єкція, нюанс, тоньший, няньчити

Запитання 6

Літеру й на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

баталь..он, сер..озний, с..омга

фе..єрверк, бо..овий, буль..он

кур..озний, гост..овий, лось..он

шампінь..он, фе..єрія, сень..ор

Запитання 7

На рівнин(1)ому березі Ел(2)ади зібралося числен(3)е військо, а морські хвилі гойдали споряджен(4)і в дорогу кораблі: Менелай прагне помститися Парісу за викрадення Єлени.

Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, ОКРІМ

варіанти відповідей

1

2

3

4

Запитання 8

Літеру и на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

варіанти відповідей

ц..стерна, д..намо, х..рург

Амер..ка, мерс.., соц..ологія

с..лует, д..плом, Шексп..р

реч..татив, такс..ст, Лейпц..г

Запитання 9

Обидва фразеологізми мають значення «красивий, вродливий» у рядку

варіанти відповідей

хоч оком світи, хоч з лиця воду пий

як з воску зліплений, хоч у рамці вправ

хоч картину малюй, хоч за раму клади

не відривати очей, приховувати зір

Запитання 10

Суфікс -інн(я) має різне значення в словах рядка

варіанти відповідей

гасіння, коріння

ходіння, шарудіння

терпіння, водіння

носіння, говоріння

Запитання 11

Позначте речення, у якому виділене слово НЕ МОЖНА замінити варіантом у дужках:

варіанти відповідей

Щоб здобути (отримати) вищу освіту, потрібно наполегливо працювати.

За мить вантажна машина зникла (щезла) з очей.

У нашій родині панують теплі, дружні стосунки (взаємини).

Технічний персонал змарнував (згаяв) багато часу на підготовчі роботи.

Запитання 12

НЕ ПОТРЕБУЄ редагування речення

варіанти відповідей

Вища школа активно впроваджує в навчальний процес інноваційні технології.

Молодь України – це передовий авангард нашої незалежної держави.


Ще й досі тривають дискусії та суперечки вчених щодо походження видів.

Важко уявити сучасне життя без засобів масової інформації та мас-медіа.

Запитання 13

Позначте рядок, у якому всі слова мають таку будову: префікс, корінь, суфікс, закінчення:

варіанти відповідей

обсипати, підкреслений, по-українськи, перепиляний

праотчий, розбитий, підфарбувати, провесінь

подарувати, прикордонний, сказаний, зробивши

підлеглий, підзвітний, розквітлий, придорожній

Запитання 14

Дотримано норми узгодження прикметника з іменником у рядку

варіанти відповідей

нестерпна мігрень

якісна шампунь

тривала нежить

осіння розпродаж

Запитання 15

Закінчення  у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку

варіанти відповідей

Краматорськ, Кавказ, Київ

трикутник, мітинг, атестат

Пирятин, відсоток, квадрат

монітор, водограй, Тернопіль

Запитання 16

Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядку

варіанти відповідей

Тарасович, Євгенович, Юрійович

Віталієвич, Ігорович, Степанівна

Андрійович, Миронівна, Васильович

Григорович, Іллівна, Миколайович

Запитання 17

Позначте рядок, у якому від усіх іменників прикметники утворюються за допомогою суфікса -ев-(-єв-):

варіанти відповідей

взірець, куля, корабель, матч;


калач, липень, вуглець, плащ;

мить, баржа, карамель, кварц;

корінець, криця, значення, замша;

Запитання 18

Позначте рядок, у якому в усіх числівниках відмінюється тільки друга частина:

варіанти відповідей

триста, п’ятсот, шістсот, вісімсот

двісті, шістдесят, сімсот, тридцять

п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят

п’ятсот, шістдесят, вісімсот, вісімдесят

Запитання 19

Замінити прикметник цілий займенником увесь (у потрібній формі) НЕ МОЖНА в реченні

варіанти відповідей

На толоку традиційно збиралася ціла вулиця.

Цілий вік вона тужила за своїм утраченим коханням.


Не вистачить цілого життя, щоб дяку тобі скласти, мамо!

Казан хоч і був цілий, але вже добре пощербився.

Запитання 20

Правильно вжито дієслівну форму в реченні

варіанти відповідей

Чи ти дасиш мені олівець?

Стань у центрі кімнати.

Парламент ухвале це рішення.

Ходімте на вулицю.

Запитання 21

Відокремленим означенням НЕ МОЖНА замінити підрядну частину в реченні

варіанти відповідей

Листя під кленом було схоже на гору печива, яке щедро посипали цукровою пудрою.

Дітлахи з підстрибом побігли в кінець греблі, яку було обсаджено густими вербами.

Гості захоплено роздивлялися стіл, який застелили майстерно вишитою скатертиною.

Щука – річковий хижак, який полює на дрібну рибу в безмежних водних просторах.

Запитання 22

Граматично правильне продовження речення «Перебуваючи на екскурсії в Холодному Яру,..» наведено в рядку

варіанти відповідей

хлопців зацікавили розлогі столітні дуби.

сповнюєшся дивовижною силою козацького краю.

запам’яталося місце освячення гайдамацької зброї.

нам розповіли про історію написання роману «Залишенець».

Запитання 23

Через дефіс треба писати всі прислівники в рядку

варіанти відповідей

по/нашому, в/нічию, ледве/ледве, сяк/так

з/рештою, врешті/решт, хтозна/куди, вряди/годи

мало/помалу, віч/на/віч, десь/інколи, по/латині

десь/то, як/раз, як/небудь, будь/коли

Запитання 24

Двокрапку треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)

варіанти відповідей

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Запитання 25

(1) Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів. (2) Шаленіли в лузі солов’ї, кумкали жаби, кричали горлиці. (3) І носила в ту не/ймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля і (…) її по землі. (4) Вилила добрий ківш і на Андрія. (5) Від/того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу. (6) На душі було срібно й високо. (7) Дослухався тихої й радісної музики небес, удивлявся в ту не/звідану глибінь. (8) Від/нині знав, що там живе вічна й свята таїна.

Складнопідрядним є речення

варіанти відповідей

третє

четверте

шосте

восьме

Запитання 26

Кома НЕ СТАВИТЬСЯ в реченні (розділові знаки пропущені)

варіанти відповідей

На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Запитання 27

(1) Дуб здавна постає як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття. (2) У селі (В,в)ерхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить дуб-велетень, вік якого понад вісімсот років. (3) Ще за часів (К,к)иївської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток і, набираючи сили, згодом перетворився на розлоге дерево. (4) Під ним проходили мешканці (П,п)івденних степів, у його затінку вони відпочивали, ховалися від дощу або палючого сонця. (5) Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники (З,з)емлі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Простим є речення

варіанти відповідей

друге

третє

четверте

п’яте

Запитання 28

(1)У життєвому круговороті народжуються неповторні людські світи. (2)Вдивляючись щороку в очі юнаків і дівчат, яких проводжаю в самостійну дорогу життя, я не можу бути спокійним. (3)Що ж є найголовнішим у людині яку ми творимо? (4)У ту коротку червневу ніч, коли разом з ними ми виходимо в поле зустрічати перше сонце їх нового життя, в моє серце стукають болючі питання: де, в чому людська сердцевина? (5)Як її, зрештою, створити?

Вставним словом ускладнене речення

варіанти відповідей

перше

друге

третє

п’яте

Запитання 29

Правильно розставлено розділові знаки при прямій мові в реченні

варіанти відповідей

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

Запитання 30

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

Аргументами до думки про те, що півень є одним з найулюбленіших птахів українців, можна вважати всі судження, ОКРІМ

варіанти відповідей

«Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів» (рядки 11–13).

«…чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута» (рядки 35–36).

«Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого» (рядки 54–56).

«У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці» (рядки 41–43).

Запитання 31

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

Знецінення українських національних традицій пояснено в тексті реченням

варіанти відповідей

«…потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди…» (рядки 2–3).

«Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією» (рядки 5–6).


«Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції» (рядок 9).

«…в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин…» (рядки 11–12).

Запитання 32

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

У тексті немає відповіді на запитання

варіанти відповідей


Як півень може відганяти злі сили й рятувати житло від негараздів?

Яких тварин приносили в жертву своїм богам наші пращури?

Чому півень — єдиний птах серед тварин китайського гороскопу?

Чому шанували півня давні українці?


Запитання 33

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

Відповідно до тексту, півень виступає в усіх наведених значеннях, ОКРІМ

варіанти відповідей

жертви богам

оберега в господарстві

живого годинника

символу вогню

Запитання 34

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

Синонімом до слова «доброчинне» (рядок 53) є

варіанти відповідей

безкорисливе

достойне

благотворне

добротне

Запитання 35

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

У тексті наводяться приклади з усіх перерахованих жанрів, ОКРІМ

варіанти відповідей

думи

казки

приказки

загадки

Запитання 36

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

Засобом міжфразового зв’язку першого та другого речень тексту (рядки 1–4) є

варіанти відповідей

займенник

лексичний повтор

синоніми

сполучник

Запитання 37

Прочитайте текст (цифри в дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання

Вже треті півні проспівали...

(1–4) Кожен народ має свої звичаї, сфокусовані на етнічну специфіку. Але останнім часом відбулася відчутна девальвація — потужні країни з міцним корінням традицій «нав’язали» нам свої обряди, котрі значною мірою відрізняються від наших.

(5–8) Нині ледве не в усьому світі символи року позначаються китайською демонологією. Літолік символізують то «дерев’яна мавпа», то «вогняний дракон», то «білий тигр». Натомість єдиний птах у цьому ряду — півень, один з найулюбленіших для українців пернатих.

(9–15) Аби не бути голослівним, згадаймо наші національні традиції. Ще до впровадження християнства наші пращури віддавали цій птасі особливу шану. Якщо в інших народів (зокрема й сусідів-слов’ян) приносили в жертву своїм богам велетенських тварин, а подекуди й людей, то наші дайбожичі на величні свята — лише півнів. Один з літописів засвідчив, що вої на чолі з київським князем Ігорем, пропливаючи на човнах повз Хортицю, зупинялися біля священного капища й залишали півня.

(16–19) Півень як жертва виступає в казках, скажімо, у добре відомій оповіді про Котика й Півника: «Несе мене Лиска за темнії ліси, за синєє море, за крутії гори», — плаче-голосить Півник. У казках відобразилась ідея жертовності заради вічності життя, підтримання усталеного порядку.

(20–25) Чим же заслужив таку шану пернатий? Наші пращури вірили, що півень слугує надійним оберегом у господарстві — «якщо його бракує, то обов’язково заведеться сатана». У дохристиянських віруваннях уважалося, що когут народився з «мертвого» яйця, і тому він, обранець сонячного бога, щодосвіта викликає денне світло. Саме з цією метою люди вважали за обов’язок тримати в господарстві цю провісну птаху.

(26–34) Українці вірили, що чорні сили правують од півночі й до півнячого співу. Щойно зачується кукурікання — зникає всяка нечисть. Не випадково зберігся давній звичай: коли зводили нову оселю, то перед уходинами до світлиці запускали на ніч когута. Це символізувало, що досвітковий півнячий голос вижене з помешкання нечисту силу, а відтак родина убезпечиться від усіляких негараздів. Тому не дивно, що фронтони на дахах прикрашали різьбленими оберегами цієї птахи; їх вишивали й на рушниках, котрі вивішували над вхідними дверима, а почасти й на покуті, бо, як мовить народна приказка, «без півня і хата глуха».

(35–39) Аж ніяк не всі знають, що чумаки, вирушаючи в Крим по сіль, обов’язково брали з собою й когута. Він не лише вважався охоронцем од нечистої сили, а й був своєрідним будильником, — як птаха проспівала, мандрівники тут же знімали намети й вирушали в дорогу. До речі, у давніші часи, коли не вистачало годинників, досвіток визначали за півнячим кукуріканням.

(40–44) Образ птахи трапляється і в дитячому фольклорі. Пам’ятаєте віршик: «Два півники, два півники горох молотили...»? У казках півень виступає не тільки добрим господарем, але й ревним охоронцем свого чада від підступної лисиці. Не випадково найпопулярнішою іграшкою були півники- свистунці, що їх повсюди в Україні виліплювали з глини народні майстри.

(45–51) Нарешті, півні вважаються своєрідними провісниками й синоптиками. Селяни знали: якщо когут часто кукурікає біля вікна, то це вірна прикмета, що хтось із домашніх помре; коли ж на порозі — прийдуть несподівані гості. На них варто чекати й тоді, коли домашній охоронець обійде довкіл хати та прокукурікає: у який бік спрямує дзьоба, звідтіля і з’являться погостювальники. За таких випадків приказували: «Якщо дорогий гість, то нехай тобі буде золотий хвіст, а якщо буде поганий гість, то нехай одпаде і той хвіст».

(52–56) Загалом, господарі намагались обзавестися домашнім охоронцем, щоб він мав доброчинне оперення, адже кольорова символіка багато важила в українській міфології. Щоби домашній охоронець приносив злагоду та добробут, господарі намагалися обзавестися півнем не будь-якого кольору, а певного оперення — переважно золотавого.

(57–60) Будемо сподіватися, півник і далі приноситиме нам щастя, бо щодосвіта голосисто оповіщатиме нас про народження світлого дня. Одна з народних загадок рече: «Двічі родився, ні разу не хрестився, а чорт його боїться». Так воно й буде!

За В. Скуратівським, журнал «Берегиня»

600 слів

За стильовими ознаками текст є

варіанти відповідей

художнім

науково-популярним

розмовним

конфесійним

Запитання 38

Над Чорним морем у Великодню суботу відбуваються події твору

варіанти відповідей

«Чи не той то Хміль...»

«Ой Морозе, Морозенку»

«Засвіт встали козаченьки»

«Дума про Марусю Богуславку»

Запитання 39

Уривок «Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола гóрода ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами…» узято з твору

варіанти відповідей

«Слово про похід Ігорів»


«Тіні забутих предків»

«Повість минулих літ»

«Тигролови»

Запитання 40

Із «золотим словом» Святослав звертається до руських князів з метою

варіанти відповідей

закликати до об’єднання в боротьбі проти половців

описати хід бойових дій та наголосити на великих утратах

припинити боротьбу проти половців через порожню скарбницю

повідомити про обставини полону князя Ігоря

Запитання 41

«І немає більшої радості, аніж жити за покликанням» - це провідна думка твору

варіанти відповідей

«Наталка Полтавка»

«Кайдашева сім’я»

«Дума про Марусю Богуславку»

«Бджола та Шершень»

Запитання 42

Перша пісня, яку виконує Наталка («Наталка Полтавка» Івана Котляревського»), це

варіанти відповідей

«Гомін, гомін по діброві…»

«Віють вітри, віють буйні…»

«Ой під вишнею, під черешнею…»

«Всякому городу нрав і права…»

Запитання 43

Заклик до українців

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!

лунає у творі

варіанти відповідей

Івана Франка

Пантелеймона Куліша

Тараса Шевченка

Лесі Українки

Запитання 44

"Чорна рада" Пантелеймона Куліша

варіанти відповідей

історичний роман

роман у новелах

біографічний роман

пригодницький роман

Запитання 45

Діалог

— То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

— Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем…

відбувається між

варіанти відповідей

Мартином та Степаном Борулями

Миною і Мокієм Мазайлами

Карпом і Лавріном Кайдашами

Лукашем та дядьком Левом

Запитання 46

Історія села Піски є однією із сюжетних ліній твору

варіанти відповідей

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Тіні забутих предків»

«Камінний хрест»

«Кайдашева сім’я»

Запитання 47

Зав’язкою твору «Мартин Боруля» є

варіанти відповідей

Омелько розповідає про свою пригоду в місті


Степана виряджають у місто на службу

Гервасій пропонує Мартину одружити їхніх дітей

Мартин Боруля вирішує подати апеляцію до суду

Запитання 48

В уривку

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

провідним художнім засобом є

варіанти відповідей


епітет

паралелізм

персоніфікація

алегорія

Запитання 49

У рядках

В корчах і кручах умирають міфи.

Чугайстер щез. Покаялись нявки

згадано персонажів твору

варіанти відповідей

«Мойсей»

«Лісова пісня»

«Зачарована Десна»


«Тіні забутих предків»

Запитання 50

Що вплинуло на рішення Івана Дідуха вирушити до Канади?

варіанти відповідей

важка праця на землі

умовляння дружини

сварки із сусідами

умовляння синів

Запитання 51

На фортепіано Софії Дорошенко після її смерті буде грати

варіанти відповідей

син Марти

син Ганнусі

її вуйко

стара Катерина

Запитання 52

У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка переосмислила міфологічний образ

варіанти відповідей

Орфея

Сізіфа

Геракла

Зевса

Запитання 53

«І уже в душі моїй / В сяйві мрій / В’ються хмелем арабески, / Миготять камеї, фрески, / Гомонять-бринять пісні / Голосні / І сплітаються в гротески», – заявляє ліричний герой поезії

варіанти відповідей

Василя Симоненка

Миколи Вороного

Василя Стуса

Павла Тичини

Запитання 54

Поезія «Ви знаєте, як липа шелестить...» перегукується з віршем

варіанти відповідей

«Чари ночі»

«Лебеді материнства»

«Пісня про рушник»

"О слово рідне, орле скутий!"

Запитання 55

Слова «...від кларнета твого - пофарбована дудка зосталась...» адресовані автору рядків

варіанти відповідей

Сміються, плачуть солов‘ї

І б‘ють піснями в груди...

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?..

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї...

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани...

Запитання 56

Літературне угруповання ВАПЛІТЕ очолював

варіанти відповідей

Павло Тичина

Іван Багряний

Юрій Яновський

Микола Хвильовий

Запитання 57

У творчості Володимира Сосюри виразно простежуються риси

варіанти відповідей

неоромантизму

імпресіонізму

неокласицизму

експресіонізму

Запитання 58

«Прославити завоювання міста українським елементом села» – таке завдання поставив перед собою

варіанти відповідей

Валер’ян Підмогильний

Микола Хвильовий

Юрій Яновський

Олександр Довженко

Запитання 59

Серед перерахованих НЕ Є ознакою твору «Майстер корабля»

варіанти відповідей

наявність екзотичних імен

листування між персонажами

захоплення стихією моря

наявність фантастичних елементів

Запитання 60

Письменник Павло Губенко відомий читачеві під псевдонімом

варіанти відповідей

Микола Хвильовий


Григір Тютюнник

Остап Вишня

Микола Куліш

Запитання 61

"А як хочеться знайти собі такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можна було промовитися словом із Грінченкового словника та й з власного серця...", - мріє

варіанти відповідей

Мокій Мазайло

Карпо Ярковий

Григорій Многогрішний

Іван Дідух

Запитання 62

"Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі" - сказано про

варіанти відповідей

Миколу Вороного

Богдана-Ігоря Антонича

Василя Симоненка

Павла Тичину

Запитання 63

«Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно — а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», — писав про задум свого твору

варіанти відповідей

Остап Вишня

Григір Тютюнник

Юрій Яновський

Олександр Довженко

Запитання 64

Зворушливий образ матері, яка подарувала синові «на щастя, на долю» вишиваний рушник, створив

варіанти відповідей

Андрій Малишко

Максим Рильський

Володимир Сосюра

Павло Тичина

Запитання 65

Олесь Гончар назвав «витязем молодої української поезії»

варіанти відповідей

Ліну Костенко

Василя Симоненка

Дмитра Павличка

Василя Стуса

Запитання 66

Лист є композиційним елементом твору

варіанти відповідей

«Зачарована Десна»

«Три зозулі з поклоном»

"Камінний хрест"

«Я (Романтика)»

Запитання 67

Образи соняшника й сонця, що символізують поета й поезію, створив

варіанти відповідей

Іван Драч

Василь Симоненко

Олександр Олесь

Микола Вороний

Запитання 68

Рядки

Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги

належать

варіанти відповідей

Василеві Стусу

Дмитрові Павличку

Володимирові Сосюрі

Василеві Симоненку

Запитання 69

Проблема «нерівня душ – це гірше, ніж майна» пов’язує обидва твори рядка

варіанти відповідей

«Маруся Чурай», «Кайдашева сім’я»

«Маруся Чурай», «Лісова пісня»

«Маруся Чурай», «Тигролови»

«Маруся Чурай», «Камінний хрест»

Запитання 70

«У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС. Арешт, суд, вирок: за втечу із заслання — три роки вже ув’язнення в таборі. Так я потрапив у «Бамлаг» (Байкало-амурський лагер)», - згадував

варіанти відповідей

Іван Багряний

Володимир Сосюра

Максим Рильський

Павло Тичина

Запитання 71

Ознаки постмодернізму відчутні в рядках

варіанти відповідей

«Де голубів вільготні лети / і бризги райдуги в крилі? Минуле, озовися, де ти? Забуті радощі, жалі...»

«О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним...»

«В соняшника були руки і ноги, / Було тіло шорстке і зелене. / Він бігав наввипередки з вітром ...»


«СЕРЦЕ, КИНУТЕ В ЮРБУ, ВИБУХАЄ: - БУ! - БА! - БУ! / Небо повне ірами, тріпотіло крилами...»

Запитання 72

Синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури, іронічно-сміхового й серйозного ставлення до дійсності - це характерна риса

варіанти відповідей

постмодернізму

модернізму

реалізму

романтизму

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест