ЗНО 2021 МОВА 13 варіант

Літеру и треба писати на місці крапок у всіх словах рядка

На перший склад наголос падає в слові

Лексичну помилку допущено в словосполученні

Лише прислівники вжито в рядку

Правильно узгоджено слова в рядку

Складним є речення

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Що/б стати щасливим, не обов’язково знайти діаманти в/купі сміття. (2) Так, коштовні ... здатні прикрасити жінку, довершити її образ, про/те вони не можуть зігріти холодної днини чи втішити, коли в серці біль. (3) Кохана людина, друзі, рідні — ось наше щастя. (4) Хоча, без сумніву, кожен щасливий по/своєму.

Окремо в тексті треба писати виділену сполуку слів

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Що/б стати щасливим, не обов’язково знайти діаманти в/купі сміття. (2) Так, коштовні ... здатні прикрасити жінку, довершити її образ, про/те вони не можуть зігріти холодної днини чи втішити, коли в серці біль. (3) Кохана людина, друзі, рідні — ось наше щастя. (4) Хоча, без сумніву, кожен щасливий по/своєму.

Слово щасливий (речення 4) є

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Що/б стати щасливим, не обов’язково знайти діаманти в/купі сміття. (2) Так, коштовні ... здатні прикрасити жінку, довершити її образ, про/те вони не можуть зігріти холодної днини чи втішити, коли в серці біль. (3) Кохана людина, друзі, рідні — ось наше щастя. (4) Хоча, без сумніву, кожен щасливий по/своєму.

На місці пропуску (речення 2) має бути слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) Що/б стати щасливим, не обов’язково знайти діаманти в/купі сміття. (2) Так, коштовні ... здатні прикрасити жінку, довершити її образ, про/те вони не можуть зігріти холодної днини чи втішити, коли в серці біль. (3) Кохана людина, друзі, рідні — ось наше щастя. (4) Хоча, без сумніву, кожен щасливий по/своєму.

Тире в третьому реченні використано

Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка

М’який знак на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка

Апостроф треба писати в усіх словах рядка

Прочитайте уривок із вірша. Не знаю, хто ти, де ж(1)веш, кого м(2)луєш і голуб(3)ш. Я знаю: ти ч(4)каєш теж, Тр(5)вожно вгадуєш і любиш.  Букву е треба писати на місці цифри   

Помилку допущено у відмінюванні числівника         

Підкреслені літери позначають один і той самий звук у всіх словах рядка

Спільнокореневим до слова гора є 

Дієслово теперішнього часу вжито в значенні майбутнього в реченні

Літеру о на місці пропуску треба написати в слові  

Помилку допущено в телефонному повідомленні             

На запитання «Котра година?» правильна відповідь

Підрядним реченням причини можна замінити відокремлену обставину в рядку

Після речення Дмухнув вітерець... треба поставити тире, якщо серед варіантів його продов­ження вибрати

Установіть відповідність між словами-синонімами.

Слово                                  Синонім

1 уторопати                     А прибрести  

2 знавісніти                     Б збагнути  

3 причвалати                  В зніяковіти  

4 забаритися                    Г спізнитися   

Д озвіріти

Установіть відповідність між фразеологізмами-антонімами.

Фразеологізм                                  Антонім 

1 вода не освятиться                   А зглажувати гострі кути   

2 потрапити в лабета                  Б приший кобилі хвіст   

3 улучити в саму точку              В вискочити на сухе  

4 піддавати жару у вогонь         Г занепасти духом   

Д дати маху

Установіть відповідність між видом односкладного речення та прикладом.

Вид односкладного речення        Приклад

1 означено-особове                       А Навкруги море запашних ромашок.

2 неозначено-особове                Б Оповита серпанком загадковості історія.

3 узагальнено-особове                 В За добро добром і платять.

4 називне                                          Г Воїнів підняли по тривозі.

                                                              Д Чого являєшся мені у сні?

Установіть відповідність між головною й видом можливої підрядної частини складного речення.

Головна частина                                          Вид підрядної частини

1 Було спекотно, хоч і... .                          А обставинне міри і ступеня    

2 Вода в річці піднялася, так що ... .     Б обставинне допустове    

3 Вивчи той вірш, що ... .                          В обставинне наслідку    

4 Не знає щастя, хто ... .                              Г з’ясувальне    

Д означальне

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

 Я хочу знати, любиш ти мене, (1)чи це (2)лиш сон, (3)який (4)уже не сниться?

1                            А частка    

2                            Б займенник    

3                            В сполучник      

4                            Г прислівник     

Д прийменник

ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ

(1-6) Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День», понад десять років тому сказала, що «українці стоять на порозі великого щастя — щастя любити свою країну». Туристичний чинник — один з вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». Редакційна команда за сприяння Лариси Олексіївни вже відкрила для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйнят­тя), так і малих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

(7-10) Невдовзі розпочнеться новий туристичний сезон, тож ми у форматі заочного «круглого столу» звернулися до операторів внутрішнього ринку із запитаннями: «Наскільки розвинувся внут­рішній туризм у нашій країні? У чому його переваги й чого ще бракує? Що б ви порадили відвідати українцям обов’язково впродовж цього туристичного сезону?»

(11-26) Андрій ТИЧИНА, головний редактор Національного туристичного порталу «Zruchno. Travel», керівник Клубу мандрівників «Навколо UA»:

— Золотий час внутрішнього туризму в Укра­їні, на мою думку, поки що не настав, але дуже багато українців насправді вже переступили через той поріг, про який казала Лариса Олексіївна. Українці зацікавилися своєю Батьківщиною, історією, культурою та своїми коренями. За останні п’ять років вітчизняний туризм значно просунувся вперед і кількісно, і якісно. Більшість українських музеїв і заповідників демонструє позитивну динаміку зростання туристичних потоків. Усі шукають нові сучасні форми промоції та взаємодії зі споживачем турпослуг. Розвиваються різні види туризму: відпочинковий, оздоровчий, пізнавальний, гастрономіч­ний, подієвий та ін. Водночас український турист стає більш вибагливим, адже поява можливості вільно відвідувати країни ЄС дала йому вибір. Не завжди співвідношення вартості та якості турпос­луг — на користь України. Саме це має стимулювати українську індустрію гостинності до покращення сервісу та збалансованого ціноутворення. Також важливим є усвідомлення місцевими громадами тих економічних можливостей, які може надати їм розвиток туризму в тих регіонах, де на цю галузь досі майже не звертали уваги, — у невеликих містах та індустріальних обласних центрах. Адже не обов’язково мати львівську архітектуру чи одеське море, щоб привернути увагу туристів: один плаву­чий фонтан чи гастрономічний фестиваль можуть зробити ім’я цілому місту.

(27-38) Крім загальновизнаних туристичних лідерів — Львівщини, Одещини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Кам’янця-Подільського, у цьому сезоні раджу звернути увагу на регіони, які останнім часом докладають найбільших зусиль для розвитку туризму. Думаю, набуватиме популярності зам­ковий туризм Тернопільщиною, зокрема до маленьких містечок з власним неповторним обличчям: Чорткова, Теребовлі, Бучача, Збаража. Двох-трьох днів повного занурення варте Запоріжжя, і не лише завдяки пам’яткам Хортиці, а й через можливість відвідати металургійні підприємства й поба­чити унікальні колекції ретро-автомобілів. Хітом сезону має стати містечко Дрогобич на Львівщині, про яке українці нарешті дізналися завдяки тревел-блогерам, а тепер можуть особисто оцінити на смак його знамениту дрогобицьку сіль. Хотів би сподіватися, що відкриттям року для багатьох ста­нуть маршрути полтавською глибинкою в пошуках шедеврів архітектурного модерну, але цей напря­мок ще треба серйозно розкручувати. А от Херсонщина точно заслуговує на увагу не лише до своїх пляжів, а й до природних див: Асканії-Нової, Олешківських пісків, рожевих озер, Бірючого острова.

(39-44) Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»: — Революція гідності, насправді, збудила в багатьох бажання пізнати свою країну. Так, особливо актуальними туристичними об’єктами на певний час стали саме місця, пов’язані з героїчними подіями чи відомими історичними постатями: Батурин, Крути, Чигирин, Холодний Яр, Козацькі могили під Берестечком. Минулого року ми відкрили маршрут, пов’язаний з «чорними запорожцями», а туристичний сектор Полтави розробив екскурсію, присвячену Симонові Петлюрі.

(45-48) Разом з тим мені бракує в країні маркування місць, пов’язаних з відомими громадськи­ми діячами початку XX століття. Наприклад, ніяк і ніде досі не вшанований Євген Чикаленко: ні вулиці, ні меморіальної дошки, ні пам’ятника. Мене це не зупинить. На літо готуємо маршрут за Чикаленком.

(49-51) Чи став туризм «глибшим»? На жаль, ні. Насправді, не так багато організаторів маршру­тів пропонують туризм інтелектуальний, зазвичай туризм сприймається як розвага, видовище. Прикро, бо саме подорожі відкривають очі на минуле й сучасні реалії, спонукають до роздумів.

(52-54) Що б я порадила відвідати? Квітень покаже, що нового готують туристичні агенції та куди можна доїхати нашими дорогами. Нині ринок багатий на пропозиції. Радує, що активно представле­ний південь країни.

(55-56) Я знову їду на схід: Святогір’я, Харків, Чугуїв. І мрію про маршрут за Чикаленком, а також працюю над маршрутами з історії УГКЦ. Питання, чи готовий турист думати (За О. Харченко).

Лариса Івшина, головний редактор газети «День», вважає, що

ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ

(1-6) Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День», понад десять років тому сказала, що «українці стоять на порозі великого щастя — щастя любити свою країну». Туристичний чинник — один з вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». Редакційна команда за сприяння Лариси Олексіївни вже відкрила для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйнят­тя), так і малих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

(7-10) Невдовзі розпочнеться новий туристичний сезон, тож ми у форматі заочного «круглого столу» звернулися до операторів внутрішнього ринку із запитаннями: «Наскільки розвинувся внут­рішній туризм у нашій країні? У чому його переваги й чого ще бракує? Що б ви порадили відвідати українцям обов’язково впродовж цього туристичного сезону?»

(11-26) Андрій ТИЧИНА, головний редактор Національного туристичного порталу «Zruchno. Travel», керівник Клубу мандрівників «Навколо UA»:

— Золотий час внутрішнього туризму в Укра­їні, на мою думку, поки що не настав, але дуже багато українців насправді вже переступили через той поріг, про який казала Лариса Олексіївна. Українці зацікавилися своєю Батьківщиною, історією, культурою та своїми коренями. За останні п’ять років вітчизняний туризм значно просунувся вперед і кількісно, і якісно. Більшість українських музеїв і заповідників демонструє позитивну динаміку зростання туристичних потоків. Усі шукають нові сучасні форми промоції та взаємодії зі споживачем турпослуг. Розвиваються різні види туризму: відпочинковий, оздоровчий, пізнавальний, гастрономіч­ний, подієвий та ін. Водночас український турист стає більш вибагливим, адже поява можливості вільно відвідувати країни ЄС дала йому вибір. Не завжди співвідношення вартості та якості турпос­луг — на користь України. Саме це має стимулювати українську індустрію гостинності до покращення сервісу та збалансованого ціноутворення. Також важливим є усвідомлення місцевими громадами тих економічних можливостей, які може надати їм розвиток туризму в тих регіонах, де на цю галузь досі майже не звертали уваги, — у невеликих містах та індустріальних обласних центрах. Адже не обов’язково мати львівську архітектуру чи одеське море, щоб привернути увагу туристів: один плаву­чий фонтан чи гастрономічний фестиваль можуть зробити ім’я цілому місту.

(27-38) Крім загальновизнаних туристичних лідерів — Львівщини, Одещини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Кам’янця-Подільського, у цьому сезоні раджу звернути увагу на регіони, які останнім часом докладають найбільших зусиль для розвитку туризму. Думаю, набуватиме популярності зам­ковий туризм Тернопільщиною, зокрема до маленьких містечок з власним неповторним обличчям: Чорткова, Теребовлі, Бучача, Збаража. Двох-трьох днів повного занурення варте Запоріжжя, і не лише завдяки пам’яткам Хортиці, а й через можливість відвідати металургійні підприємства й поба­чити унікальні колекції ретро-автомобілів. Хітом сезону має стати містечко Дрогобич на Львівщині, про яке українці нарешті дізналися завдяки тревел-блогерам, а тепер можуть особисто оцінити на смак його знамениту дрогобицьку сіль. Хотів би сподіватися, що відкриттям року для багатьох ста­нуть маршрути полтавською глибинкою в пошуках шедеврів архітектурного модерну, але цей напря­мок ще треба серйозно розкручувати. А от Херсонщина точно заслуговує на увагу не лише до своїх пляжів, а й до природних див: Асканії-Нової, Олешківських пісків, рожевих озер, Бірючого острова.

(39-44) Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»: — Революція гідності, насправді, збудила в багатьох бажання пізнати свою країну. Так, особливо актуальними туристичними об’єктами на певний час стали саме місця, пов’язані з героїчними подіями чи відомими історичними постатями: Батурин, Крути, Чигирин, Холодний Яр, Козацькі могили під Берестечком. Минулого року ми відкрили маршрут, пов’язаний з «чорними запорожцями», а туристичний сектор Полтави розробив екскурсію, присвячену Симонові Петлюрі.

(45-48) Разом з тим мені бракує в країні маркування місць, пов’язаних з відомими громадськи­ми діячами початку XX століття. Наприклад, ніяк і ніде досі не вшанований Євген Чикаленко: ні вулиці, ні меморіальної дошки, ні пам’ятника. Мене це не зупинить. На літо готуємо маршрут за Чикаленком.

(49-51) Чи став туризм «глибшим»? На жаль, ні. Насправді, не так багато організаторів маршру­тів пропонують туризм інтелектуальний, зазвичай туризм сприймається як розвага, видовище. Прикро, бо саме подорожі відкривають очі на минуле й сучасні реалії, спонукають до роздумів.

(52-54) Що б я порадила відвідати? Квітень покаже, що нового готують туристичні агенції та куди можна доїхати нашими дорогами. Нині ринок багатий на пропозиції. Радує, що активно представле­ний південь країни.

(55-56) Я знову їду на схід: Святогір’я, Харків, Чугуїв. І мрію про маршрут за Чикаленком, а також працюю над маршрутами з історії УГКЦ. Питання, чи готовий турист думати (За О. Харченко).

Виділене слово (рядок 17) означає

ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ

(1-6) Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День», понад десять років тому сказала, що «українці стоять на порозі великого щастя — щастя любити свою країну». Туристичний чинник — один з вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». Редакційна команда за сприяння Лариси Олексіївни вже відкрила для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйнят­тя), так і малих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

(7-10) Невдовзі розпочнеться новий туристичний сезон, тож ми у форматі заочного «круглого столу» звернулися до операторів внутрішнього ринку із запитаннями: «Наскільки розвинувся внут­рішній туризм у нашій країні? У чому його переваги й чого ще бракує? Що б ви порадили відвідати українцям обов’язково впродовж цього туристичного сезону?»

(11-26) Андрій ТИЧИНА, головний редактор Національного туристичного порталу «Zruchno. Travel», керівник Клубу мандрівників «Навколо UA»:

— Золотий час внутрішнього туризму в Укра­їні, на мою думку, поки що не настав, але дуже багато українців насправді вже переступили через той поріг, про який казала Лариса Олексіївна. Українці зацікавилися своєю Батьківщиною, історією, культурою та своїми коренями. За останні п’ять років вітчизняний туризм значно просунувся вперед і кількісно, і якісно. Більшість українських музеїв і заповідників демонструє позитивну динаміку зростання туристичних потоків. Усі шукають нові сучасні форми промоції та взаємодії зі споживачем турпослуг. Розвиваються різні види туризму: відпочинковий, оздоровчий, пізнавальний, гастрономіч­ний, подієвий та ін. Водночас український турист стає більш вибагливим, адже поява можливості вільно відвідувати країни ЄС дала йому вибір. Не завжди співвідношення вартості та якості турпос­луг — на користь України. Саме це має стимулювати українську індустрію гостинності до покращення сервісу та збалансованого ціноутворення. Також важливим є усвідомлення місцевими громадами тих економічних можливостей, які може надати їм розвиток туризму в тих регіонах, де на цю галузь досі майже не звертали уваги, — у невеликих містах та індустріальних обласних центрах. Адже не обов’язково мати львівську архітектуру чи одеське море, щоб привернути увагу туристів: один плаву­чий фонтан чи гастрономічний фестиваль можуть зробити ім’я цілому місту.

(27-38) Крім загальновизнаних туристичних лідерів — Львівщини, Одещини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Кам’янця-Подільського, у цьому сезоні раджу звернути увагу на регіони, які останнім часом докладають найбільших зусиль для розвитку туризму. Думаю, набуватиме популярності зам­ковий туризм Тернопільщиною, зокрема до маленьких містечок з власним неповторним обличчям: Чорткова, Теребовлі, Бучача, Збаража. Двох-трьох днів повного занурення варте Запоріжжя, і не лише завдяки пам’яткам Хортиці, а й через можливість відвідати металургійні підприємства й поба­чити унікальні колекції ретро-автомобілів. Хітом сезону має стати містечко Дрогобич на Львівщині, про яке українці нарешті дізналися завдяки тревел-блогерам, а тепер можуть особисто оцінити на смак його знамениту дрогобицьку сіль. Хотів би сподіватися, що відкриттям року для багатьох ста­нуть маршрути полтавською глибинкою в пошуках шедеврів архітектурного модерну, але цей напря­мок ще треба серйозно розкручувати. А от Херсонщина точно заслуговує на увагу не лише до своїх пляжів, а й до природних див: Асканії-Нової, Олешківських пісків, рожевих озер, Бірючого острова.

(39-44) Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»: — Революція гідності, насправді, збудила в багатьох бажання пізнати свою країну. Так, особливо актуальними туристичними об’єктами на певний час стали саме місця, пов’язані з героїчними подіями чи відомими історичними постатями: Батурин, Крути, Чигирин, Холодний Яр, Козацькі могили під Берестечком. Минулого року ми відкрили маршрут, пов’язаний з «чорними запорожцями», а туристичний сектор Полтави розробив екскурсію, присвячену Симонові Петлюрі.

(45-48) Разом з тим мені бракує в країні маркування місць, пов’язаних з відомими громадськи­ми діячами початку XX століття. Наприклад, ніяк і ніде досі не вшанований Євген Чикаленко: ні вулиці, ні меморіальної дошки, ні пам’ятника. Мене це не зупинить. На літо готуємо маршрут за Чикаленком.

(49-51) Чи став туризм «глибшим»? На жаль, ні. Насправді, не так багато організаторів маршру­тів пропонують туризм інтелектуальний, зазвичай туризм сприймається як розвага, видовище. Прикро, бо саме подорожі відкривають очі на минуле й сучасні реалії, спонукають до роздумів.

(52-54) Що б я порадила відвідати? Квітень покаже, що нового готують туристичні агенції та куди можна доїхати нашими дорогами. Нині ринок багатий на пропозиції. Радує, що активно представле­ний південь країни.

(55-56) Я знову їду на схід: Святогір’я, Харків, Чугуїв. І мрію про маршрут за Чикаленком, а також працюю над маршрутами з історії УГКЦ. Питання, чи готовий турист думати (За О. Харченко).

НЕПРАВИЛЬНО передано думку одного з операторів ринку туристичних послуг у рядку

ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ

(1-6) Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День», понад десять років тому сказала, що «українці стоять на порозі великого щастя — щастя любити свою країну». Туристичний чинник — один з вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». Редакційна команда за сприяння Лариси Олексіївни вже відкрила для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйнят­тя), так і малих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

(7-10) Невдовзі розпочнеться новий туристичний сезон, тож ми у форматі заочного «круглого столу» звернулися до операторів внутрішнього ринку із запитаннями: «Наскільки розвинувся внут­рішній туризм у нашій країні? У чому його переваги й чого ще бракує? Що б ви порадили відвідати українцям обов’язково впродовж цього туристичного сезону?»

(11-26) Андрій ТИЧИНА, головний редактор Національного туристичного порталу «Zruchno. Travel», керівник Клубу мандрівників «Навколо UA»:

— Золотий час внутрішнього туризму в Укра­їні, на мою думку, поки що не настав, але дуже багато українців насправді вже переступили через той поріг, про який казала Лариса Олексіївна. Українці зацікавилися своєю Батьківщиною, історією, культурою та своїми коренями. За останні п’ять років вітчизняний туризм значно просунувся вперед і кількісно, і якісно. Більшість українських музеїв і заповідників демонструє позитивну динаміку зростання туристичних потоків. Усі шукають нові сучасні форми промоції та взаємодії зі споживачем турпослуг. Розвиваються різні види туризму: відпочинковий, оздоровчий, пізнавальний, гастрономіч­ний, подієвий та ін. Водночас український турист стає більш вибагливим, адже поява можливості вільно відвідувати країни ЄС дала йому вибір. Не завжди співвідношення вартості та якості турпос­луг — на користь України. Саме це має стимулювати українську індустрію гостинності до покращення сервісу та збалансованого ціноутворення. Також важливим є усвідомлення місцевими громадами тих економічних можливостей, які може надати їм розвиток туризму в тих регіонах, де на цю галузь досі майже не звертали уваги, — у невеликих містах та індустріальних обласних центрах. Адже не обов’язково мати львівську архітектуру чи одеське море, щоб привернути увагу туристів: один плаву­чий фонтан чи гастрономічний фестиваль можуть зробити ім’я цілому місту.

(27-38) Крім загальновизнаних туристичних лідерів — Львівщини, Одещини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Кам’янця-Подільського, у цьому сезоні раджу звернути увагу на регіони, які останнім часом докладають найбільших зусиль для розвитку туризму. Думаю, набуватиме популярності зам­ковий туризм Тернопільщиною, зокрема до маленьких містечок з власним неповторним обличчям: Чорткова, Теребовлі, Бучача, Збаража. Двох-трьох днів повного занурення варте Запоріжжя, і не лише завдяки пам’яткам Хортиці, а й через можливість відвідати металургійні підприємства й поба­чити унікальні колекції ретро-автомобілів. Хітом сезону має стати містечко Дрогобич на Львівщині, про яке українці нарешті дізналися завдяки тревел-блогерам, а тепер можуть особисто оцінити на смак його знамениту дрогобицьку сіль. Хотів би сподіватися, що відкриттям року для багатьох ста­нуть маршрути полтавською глибинкою в пошуках шедеврів архітектурного модерну, але цей напря­мок ще треба серйозно розкручувати. А от Херсонщина точно заслуговує на увагу не лише до своїх пляжів, а й до природних див: Асканії-Нової, Олешківських пісків, рожевих озер, Бірючого острова.

(39-44) Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»: — Революція гідності, насправді, збудила в багатьох бажання пізнати свою країну. Так, особливо актуальними туристичними об’єктами на певний час стали саме місця, пов’язані з героїчними подіями чи відомими історичними постатями: Батурин, Крути, Чигирин, Холодний Яр, Козацькі могили під Берестечком. Минулого року ми відкрили маршрут, пов’язаний з «чорними запорожцями», а туристичний сектор Полтави розробив екскурсію, присвячену Симонові Петлюрі.

(45-48) Разом з тим мені бракує в країні маркування місць, пов’язаних з відомими громадськи­ми діячами початку XX століття. Наприклад, ніяк і ніде досі не вшанований Євген Чикаленко: ні вулиці, ні меморіальної дошки, ні пам’ятника. Мене це не зупинить. На літо готуємо маршрут за Чикаленком.

(49-51) Чи став туризм «глибшим»? На жаль, ні. Насправді, не так багато організаторів маршру­тів пропонують туризм інтелектуальний, зазвичай туризм сприймається як розвага, видовище. Прикро, бо саме подорожі відкривають очі на минуле й сучасні реалії, спонукають до роздумів.

(52-54) Що б я порадила відвідати? Квітень покаже, що нового готують туристичні агенції та куди можна доїхати нашими дорогами. Нині ринок багатий на пропозиції. Радує, що активно представле­ний південь країни.

(55-56) Я знову їду на схід: Святогір’я, Харків, Чугуїв. І мрію про маршрут за Чикаленком, а також працюю над маршрутами з історії УГКЦ. Питання, чи готовий турист думати (За О. Харченко).

Про труднощі внутрішнього туризму, викликані слабкою інфраструктурою, згадано в рядках

ВНУТРІШНІЙ ТУРИЗМ

(1-6) Лариса ІВШИНА, головний редактор газети «День», понад десять років тому сказала, що «українці стоять на порозі великого щастя — щастя любити свою країну». Туристичний чинник — один з вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». Редакційна команда за сприяння Лариси Олексіївни вже відкрила для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйнят­тя), так і малих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

(7-10) Невдовзі розпочнеться новий туристичний сезон, тож ми у форматі заочного «круглого столу» звернулися до операторів внутрішнього ринку із запитаннями: «Наскільки розвинувся внут­рішній туризм у нашій країні? У чому його переваги й чого ще бракує? Що б ви порадили відвідати українцям обов’язково впродовж цього туристичного сезону?»

(11-26) Андрій ТИЧИНА, головний редактор Національного туристичного порталу «Zruchno. Travel», керівник Клубу мандрівників «Навколо UA»:

— Золотий час внутрішнього туризму в Укра­їні, на мою думку, поки що не настав, але дуже багато українців насправді вже переступили через той поріг, про який казала Лариса Олексіївна. Українці зацікавилися своєю Батьківщиною, історією, культурою та своїми коренями. За останні п’ять років вітчизняний туризм значно просунувся вперед і кількісно, і якісно. Більшість українських музеїв і заповідників демонструє позитивну динаміку зростання туристичних потоків. Усі шукають нові сучасні форми промоції та взаємодії зі споживачем турпослуг. Розвиваються різні види туризму: відпочинковий, оздоровчий, пізнавальний, гастрономіч­ний, подієвий та ін. Водночас український турист стає більш вибагливим, адже поява можливості вільно відвідувати країни ЄС дала йому вибір. Не завжди співвідношення вартості та якості турпос­луг — на користь України. Саме це має стимулювати українську індустрію гостинності до покращення сервісу та збалансованого ціноутворення. Також важливим є усвідомлення місцевими громадами тих економічних можливостей, які може надати їм розвиток туризму в тих регіонах, де на цю галузь досі майже не звертали уваги, — у невеликих містах та індустріальних обласних центрах. Адже не обов’язково мати львівську архітектуру чи одеське море, щоб привернути увагу туристів: один плаву­чий фонтан чи гастрономічний фестиваль можуть зробити ім’я цілому місту.

(27-38) Крім загальновизнаних туристичних лідерів — Львівщини, Одещини, Івано-Франківщини, Закарпаття, Кам’янця-Подільського, у цьому сезоні раджу звернути увагу на регіони, які останнім часом докладають найбільших зусиль для розвитку туризму. Думаю, набуватиме популярності зам­ковий туризм Тернопільщиною, зокрема до маленьких містечок з власним неповторним обличчям: Чорткова, Теребовлі, Бучача, Збаража. Двох-трьох днів повного занурення варте Запоріжжя, і не лише завдяки пам’яткам Хортиці, а й через можливість відвідати металургійні підприємства й поба­чити унікальні колекції ретро-автомобілів. Хітом сезону має стати містечко Дрогобич на Львівщині, про яке українці нарешті дізналися завдяки тревел-блогерам, а тепер можуть особисто оцінити на смак його знамениту дрогобицьку сіль. Хотів би сподіватися, що відкриттям року для багатьох ста­нуть маршрути полтавською глибинкою в пошуках шедеврів архітектурного модерну, але цей напря­мок ще треба серйозно розкручувати. А от Херсонщина точно заслуговує на увагу не лише до своїх пляжів, а й до природних див: Асканії-Нової, Олешківських пісків, рожевих озер, Бірючого острова.

(39-44) Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»: — Революція гідності, насправді, збудила в багатьох бажання пізнати свою країну. Так, особливо актуальними туристичними об’єктами на певний час стали саме місця, пов’язані з героїчними подіями чи відомими історичними постатями: Батурин, Крути, Чигирин, Холодний Яр, Козацькі могили під Берестечком. Минулого року ми відкрили маршрут, пов’язаний з «чорними запорожцями», а туристичний сектор Полтави розробив екскурсію, присвячену Симонові Петлюрі.

(45-48) Разом з тим мені бракує в країні маркування місць, пов’язаних з відомими громадськи­ми діячами початку XX століття. Наприклад, ніяк і ніде досі не вшанований Євген Чикаленко: ні вулиці, ні меморіальної дошки, ні пам’ятника. Мене це не зупинить. На літо готуємо маршрут за Чикаленком.

(49-51) Чи став туризм «глибшим»? На жаль, ні. Насправді, не так багато організаторів маршру­тів пропонують туризм інтелектуальний, зазвичай туризм сприймається як розвага, видовище. Прикро, бо саме подорожі відкривають очі на минуле й сучасні реалії, спонукають до роздумів.

(52-54) Що б я порадила відвідати? Квітень покаже, що нового готують туристичні агенції та куди можна доїхати нашими дорогами. Нині ринок багатий на пропозиції. Радує, що активно представле­ний південь країни.

(55-56) Я знову їду на схід: Святогір’я, Харків, Чугуїв. І мрію про маршрут за Чикаленком, а також працюю над маршрутами з історії УГКЦ. Питання, чи готовий турист думати (За О. Харченко).

Один з операторів нині працює над розробленням маршрутів