Узагальнення й систематизація найважливіших відомостей з української мови

вишнею, бджолярем, кущем, вдачею, піччю;

володарем, грушею, днем, матір’ю, пустирьом;

роєм, гостем, площею, лікарем, їжою;

пам’яттю, піччю, подорожю, душею.

Юрійович, Юріївна;

Лукич, Луківна;

Хомич, Хомівна;

Георгійович, Георгівна.

без шестисот кілограмів;

до п’ятидесяти гривень;

після сімдесяти кілограмів;

більше семисот метрів.

вар...мо, сад...мо, крич...те, смаж...те;

ріж...те, дзвон...те, сид...те, їд...те;

сохн...те, біж...мо, гор...те, пиш...ш;

вір...мо, прос...мо, нес...мо. роб...мо.

вряди годи, пліч-о-пліч, по-людськи;

десь інде, спідлоба, навпростець;

нізвідки, раз-у-раз, як-не-як;

тим часом, внічию, з боку на бік.

кіно/зірка, крає/знавчий, диван/ліжко;

фото/гурток, воле/любний, міні/диктант;

Сон/трава, теле/шоу, кімната/музей;

пусто/цвіт, відео/салон, вело/спорт.

груш...вий, січ...вий;

дощ...вий, овоч...вий;

грош...вий, малин...вий;

степ...вий, помаранч...вий.

недоторка...ий, свяще...ий, безви...ий;

жада...ий, нескоре...ий, неоціне...ий;

тума...ий, пташи...ий, де...ий;

блаже...ий, числе...ий, журавли...ий.

(не) здатна ні до чого людина;

ще (не) закінчена картина;

вельми (не) уважний учень;

(не) позичена, а власна книга.

Нарешті машина вискочила на міст Патона, але міст чомусь тягся без кінця-краю. (Л. Дмитерко)

По-моєму кожна людина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зеніту. (О. Гончар)

Угорі над колотим яром дерева майже змикалися гіллям і кидали на воду жовтаву тінь. (Б. Комар)

Сонце підбилося вже високо і починало припікати, а з яру по-осінньому віяло прохолодою. (Б. Комар)

Вона посміхнулась красива і сива, як доля... (Б. Олійник)

Зайва, не витрачена за день сила, дзвеніла й гула, шумувала в селі. (С. Васильченко)

Якось брів я звільна полем, весь заглиблений у себе. (Б. Олійник)

Морозний сніг, блискучий та легкий, падає на серце прямо. (М. Рильський)

І справді на прибережнім сухопутті звиваються посірілі в’юни і вигинаються носаті щупаки (М. Стельмах).

Сива пелена заслала поле й ця пелена схожа на м’якенький, розсіяний у повітрі попіл (Є.Гуцало).

Бабуся поралася біла печі а дідусь сидів при столі й попивав чай (П.Бризгун).

І враз Максим підбігає до стояків, хутко виймає скрипку з футляра (-) і вже бринить, квилить дивовижний інструмент (С. Плачинда).