ЗНО 2021. МОВА 18 варіант

На третій склад падає наголос у слові

Лексичну помилку допущено в рядку                     

Спільнокореневим з дієсловом рости є слово        

Літеру Е  на місці крапок потрібно писати в усіх словах рядка

НЕПРАВИЛЬНО вжито прийменник у рядку

Потребують редагування всі речення, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) — На скільки хвилин треба ... таймер, аби випрати одяг? 

(2) — Звичайно ж, усе залежить від типу тканини, ступеня забруднення й додаткових функцій. 

(3) — Володимир.., які додаткові функції ви маєте на увазі? 

(4) — Найбільш популярнішими є видалення плям і легке прасування.

Складним є речення      

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) — На скільки хвилин треба ... таймер, аби випрати одяг? 

(2) — Звичайно ж, усе залежить від типу тканини, ступеня забруднення й додаткових функцій. 

(3) — Володимир.., які додаткові функції ви маєте на увазі? 

(4) — Найбільш популярнішими є видалення плям і легке прасування.

Граматичну помилку допущено в реченні       

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) — На скільки хвилин треба ... таймер, аби випрати одяг? 

(2) — Звичайно ж, усе залежить від типу тканини, ступеня забруднення й додаткових функцій. 

(3) — Володимир.., які додаткові функції ви маєте на увазі? 

(4) — Найбільш популярнішими є видалення плям і легке прасування.

На місці крапок (речення 1) має бути слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) — На скільки хвилин треба ... таймер, аби випрати одяг? 

(2) — Звичайно ж, усе залежить від типу тканини, ступеня забруднення й додаткових функцій. 

(3) — Володимир.., які додаткові функції ви маєте на увазі? 

(4) — Найбільш популярнішими є видалення плям і легке прасування.

На місці крапок (речення 3) має бути закінчення

Підкреслена літера позначає той самий звук в усіх словах рядка

У НЕВЛАСТИВОМУ значенні вжито слово в рядку

З великої літери треба писати всі складники наведених назв, ОКРІМ

Помилку в написанні слова допущено в рядку

Літеру В треба писати на місці пропуску в рядку     

НЕПРАВИЛЬНО утворено відмінкову форму числівника в рядку              

Лексичну помилку допущено в рядку

Прочитайте речення.  Нову книжку ... буде презентовано через ... в передмісті.... Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків         

Наказовий спосіб дієслова вжито в значенні іншого способу в реченні

Двокрапку треба поставити в реченні (розділові знаки пропущено)

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Земля обертається навколо Сонця ... вибрати           

Неповним є речення

Правильно розставлено розділові знаки в реченні

Установіть відповідність між видом односкладного речення та його прикладом.

 Вид односкладного речення      Приклад 

1 означено-особове                      А Не обмочившись, риби не впіймаєш.   

2 неозначено-особове                 Б Господаря видно по господарству.

3 узагальнено-особове               В На готовому й циган господар.  

4 безособове                                     Г Щосуботи прибираємо дім.  

                                                              Д У нас пихатих не люблять.

З’ясуйте, який відокремлений член речення є в кожному прикладі.

Відокремлений член речення 

1 означення        2 прикладка     3 обставина             4 додаток           

Приклад 

А Я кину все. Я вірю в кілометри — обвітрені, задихані і злі.

Б Над лісом загорілася, а потім затріщала, ламаючись, блискавка.  

В І солов’ї, пташині менестрелі, всю ніч доводять яблуню до сліз.   

Г Гей, нові Колумби й Магеллани, напнемо вітрила наших мрій!  

Д Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки в високості.

Приєднайте до фрагмента речення Верби хилилися від вітру... запропоновані варіанти й з’ясуйте тип кожного з утворених речень.

Варіант завершення речення                                     

1 а соловей усе одно виспівував кохання.         

2 занурюючи свої віти в ставок.                             

3 що несподівано налетів зі сходу.                        

4 опускали свої віти в Дніпро.                                

Тип речення                                                                                             

А просте з відокремленим членом

Б просте з однорідними членами

В складне безсполучникове

Г складнопідрядне 

Д складносурядне

Доберіть антонім до кожного фразеологізму.

Фразеологізм                   Антонім

1 хоч греблю гати         А кіт наплакав    

2 мухи не зачепить       Б кадити фіміам   

3 опустити руки            В піднестися духом  

4 знімати стружку         Г ховати голову в пісок 

Д пальця в рот не клади

З’ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

Над шляхом, при долині, (1)біля старого граба, (2)де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, (3)і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе (4) їм яєчка золоті.

1                            А прийменник                

2                            Б прислівник   

3                            В займенник    

4                            Г сполучник     

Д частка

ГЕРМЕС ПРАКСИТЕЛЯ

(1-3) Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, навпроти нього — цивільнийФрубий панок. Увагу жіночого товариства привернув офіцер.

(4-6) Шепотом і виразами очей робили вони собі замітки про незвичайного молодика. Його від­крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність обличчя й темно-сині очі. Він підвівся, оперся коло вікна та дивився в далечінь.

(7-11) Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку із золотавим волоссям і фіалковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво малювала профіль юнака в альбомі. Середня, з довгастим чоловічим виразом, хитала ніжкою, закиненою на коліно, і дивилася з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки:

(12-18) - Сором’язливість білої рожі в лиці офіцера палає до цілунку.

Середня зауважила:

- Якийсь невблаганний смуток впився в його душу.

Золотоволоса білявка зітхнула й додала:

- Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми — і можна вмерти. Товаришки погодилися.

19-23) Грубий панок був схожий на бочку. Він розпочав розмову про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що, хоча на далеких фронтах тепер ллється кров і трупи вкривають землю, життя продовжується. Голос панка гудів рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спідлоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з’явилися плями.

(24-27) - Війна — це проклята підлота й ганьба людства, — процідив юнак. Панок витріщив очі.

- Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога?

(28-34) Офіцер відповів:

- Вітчизну рятують творчим трудом і любов’ю, а не насильством, ярмом, людською кривдою й грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільнос­ті, яка грабує мене, вимагає життя? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніша для Вітчизни й людства від обіцяного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що злидарі моляться Богу, а Він манну небесну посилає ситим. А справжні наші боги зараз бродять у болоті.

(35-39) Панок осатанів.

- Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом.

Юнак відповів:

- Видно, що та історія нічого не навчила й людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу.

(40-43) Панок почав кричати:

- Мовчіть! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапку зі знаком монарха й символом держави, тільки кивнули, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи!

(44-46) Офіцер підвівся, а за ним — його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його плечах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках — офіцер був без обох рук.

(47-49) Присутні заціпеніли. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали парасольки, десятки жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом посипались удари.

Довідка

Гермес — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку він був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, також покровитель мандрівників. Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів.

У мистецтві образ Гермеса змінювався. Первісно його зображували як знак чоловічого начала, згодом — як покровителя отар, з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Гермес постає чолові­ком з довгою бородою; у класичну й елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Одним з найвідоміших образів Гермеса в мистецтві є скульпту­ра Праксителя «Гермес». Це красивий, оголений, фізично розвинений чоловік, який тримає в лівій руці маленького Діоніса. Його обличчя має ідеальні лінії, аристократичні риси; волосся хвилясте; погляд сумний.

Пелерина ( 2-3) — це

ГЕРМЕС ПРАКСИТЕЛЯ

(1-3) Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, навпроти нього — цивільнийФрубий панок. Увагу жіночого товариства привернув офіцер.

(4-6) Шепотом і виразами очей робили вони собі замітки про незвичайного молодика. Його від­крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність обличчя й темно-сині очі. Він підвівся, оперся коло вікна та дивився в далечінь.

(7-11) Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку із золотавим волоссям і фіалковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво малювала профіль юнака в альбомі. Середня, з довгастим чоловічим виразом, хитала ніжкою, закиненою на коліно, і дивилася з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки:

(12-18) - Сором’язливість білої рожі в лиці офіцера палає до цілунку.

Середня зауважила:

- Якийсь невблаганний смуток впився в його душу.

Золотоволоса білявка зітхнула й додала:

- Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми — і можна вмерти. Товаришки погодилися.

19-23) Грубий панок був схожий на бочку. Він розпочав розмову про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що, хоча на далеких фронтах тепер ллється кров і трупи вкривають землю, життя продовжується. Голос панка гудів рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спідлоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з’явилися плями.

(24-27) - Війна — це проклята підлота й ганьба людства, — процідив юнак. Панок витріщив очі.

- Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога?

(28-34) Офіцер відповів:

- Вітчизну рятують творчим трудом і любов’ю, а не насильством, ярмом, людською кривдою й грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільнос­ті, яка грабує мене, вимагає життя? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніша для Вітчизни й людства від обіцяного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що злидарі моляться Богу, а Він манну небесну посилає ситим. А справжні наші боги зараз бродять у болоті.

(35-39) Панок осатанів.

- Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом.

Юнак відповів:

- Видно, що та історія нічого не навчила й людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу.

(40-43) Панок почав кричати:

- Мовчіть! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапку зі знаком монарха й символом держави, тільки кивнули, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи!

(44-46) Офіцер підвівся, а за ним — його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його плечах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках — офіцер був без обох рук.

(47-49) Присутні заціпеніли. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали парасольки, десятки жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом посипались удари.

Довідка

Гермес — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку він був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, також покровитель мандрівників. Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів.

У мистецтві образ Гермеса змінювався. Первісно його зображували як знак чоловічого начала, згодом — як покровителя отар, з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Гермес постає чолові­ком з довгою бородою; у класичну й елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Одним з найвідоміших образів Гермеса в мистецтві є скульпту­ра Праксителя «Гермес». Це красивий, оголений, фізично розвинений чоловік, який тримає в лівій руці маленького Діоніса. Його обличчя має ідеальні лінії, аристократичні риси; волосся хвилясте; погляд сумний.

Оцінного тону й зневаги до панка НЕМАЄ в реченні

ГЕРМЕС ПРАКСИТЕЛЯ

(1-3) Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, навпроти нього — цивільнийФрубий панок. Увагу жіночого товариства привернув офіцер.

(4-6) Шепотом і виразами очей робили вони собі замітки про незвичайного молодика. Його від­крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність обличчя й темно-сині очі. Він підвівся, оперся коло вікна та дивився в далечінь.

(7-11) Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку із золотавим волоссям і фіалковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво малювала профіль юнака в альбомі. Середня, з довгастим чоловічим виразом, хитала ніжкою, закиненою на коліно, і дивилася з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки:

(12-18) - Сором’язливість білої рожі в лиці офіцера палає до цілунку.

Середня зауважила:

- Якийсь невблаганний смуток впився в його душу.

Золотоволоса білявка зітхнула й додала:

- Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми — і можна вмерти. Товаришки погодилися.

19-23) Грубий панок був схожий на бочку. Він розпочав розмову про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що, хоча на далеких фронтах тепер ллється кров і трупи вкривають землю, життя продовжується. Голос панка гудів рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спідлоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з’явилися плями.

(24-27) - Війна — це проклята підлота й ганьба людства, — процідив юнак. Панок витріщив очі.

- Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога?

(28-34) Офіцер відповів:

- Вітчизну рятують творчим трудом і любов’ю, а не насильством, ярмом, людською кривдою й грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільнос­ті, яка грабує мене, вимагає життя? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніша для Вітчизни й людства від обіцяного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що злидарі моляться Богу, а Він манну небесну посилає ситим. А справжні наші боги зараз бродять у болоті.

(35-39) Панок осатанів.

- Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом.

Юнак відповів:

- Видно, що та історія нічого не навчила й людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу.

(40-43) Панок почав кричати:

- Мовчіть! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапку зі знаком монарха й символом держави, тільки кивнули, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи!

(44-46) Офіцер підвівся, а за ним — його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його плечах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках — офіцер був без обох рук.

(47-49) Присутні заціпеніли. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали парасольки, десятки жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом посипались удари.

Довідка

Гермес — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку він був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, також покровитель мандрівників. Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів.

У мистецтві образ Гермеса змінювався. Первісно його зображували як знак чоловічого начала, згодом — як покровителя отар, з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Гермес постає чолові­ком з довгою бородою; у класичну й елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Одним з найвідоміших образів Гермеса в мистецтві є скульпту­ра Праксителя «Гермес». Це красивий, оголений, фізично розвинений чоловік, який тримає в лівій руці маленького Діоніса. Його обличчя має ідеальні лінії, аристократичні риси; волосся хвилясте; погляд сумний.

У реченні А справжні наші боги зараз бродять у болоті (рядки 35-36) оповідач під «богами» має на увазі

ГЕРМЕС ПРАКСИТЕЛЯ

(1-3) Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, навпроти нього — цивільнийФрубий панок. Увагу жіночого товариства привернув офіцер.

(4-6) Шепотом і виразами очей робили вони собі замітки про незвичайного молодика. Його від­крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність обличчя й темно-сині очі. Він підвівся, оперся коло вікна та дивився в далечінь.

(7-11) Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку із золотавим волоссям і фіалковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво малювала профіль юнака в альбомі. Середня, з довгастим чоловічим виразом, хитала ніжкою, закиненою на коліно, і дивилася з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки:

(12-18) - Сором’язливість білої рожі в лиці офіцера палає до цілунку.

Середня зауважила:

- Якийсь невблаганний смуток впився в його душу.

Золотоволоса білявка зітхнула й додала:

- Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми — і можна вмерти. Товаришки погодилися.

19-23) Грубий панок був схожий на бочку. Він розпочав розмову про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що, хоча на далеких фронтах тепер ллється кров і трупи вкривають землю, життя продовжується. Голос панка гудів рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спідлоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з’явилися плями.

(24-27) - Війна — це проклята підлота й ганьба людства, — процідив юнак. Панок витріщив очі.

- Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога?

(28-34) Офіцер відповів:

- Вітчизну рятують творчим трудом і любов’ю, а не насильством, ярмом, людською кривдою й грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільнос­ті, яка грабує мене, вимагає життя? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніша для Вітчизни й людства від обіцяного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що злидарі моляться Богу, а Він манну небесну посилає ситим. А справжні наші боги зараз бродять у болоті.

(35-39) Панок осатанів.

- Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом.

Юнак відповів:

- Видно, що та історія нічого не навчила й людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу.

(40-43) Панок почав кричати:

- Мовчіть! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапку зі знаком монарха й символом держави, тільки кивнули, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи!

(44-46) Офіцер підвівся, а за ним — його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його плечах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках — офіцер був без обох рук.

(47-49) Присутні заціпеніли. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали парасольки, десятки жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом посипались удари.

Довідка

Гермес — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку він був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, також покровитель мандрівників. Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів.

У мистецтві образ Гермеса змінювався. Первісно його зображували як знак чоловічого начала, згодом — як покровителя отар, з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Гермес постає чолові­ком з довгою бородою; у класичну й елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Одним з найвідоміших образів Гермеса в мистецтві є скульпту­ра Праксителя «Гермес». Це красивий, оголений, фізично розвинений чоловік, який тримає в лівій руці маленького Діоніса. Його обличчя має ідеальні лінії, аристократичні риси; волосся хвилясте; погляд сумний.

Тезою (з-поміж наведених нижче тези й трьох аргументів) є думка

ГЕРМЕС ПРАКСИТЕЛЯ

(1-3) Поїзд зупинився в полі й стояв довго. У вагоні першого класу було веселе товариство жінок, які їхали на бал. У середньому купе біля вікна сидів юний офіцер у пелерині, навпроти нього — цивільнийФрубий панок. Увагу жіночого товариства привернув офіцер.

(4-6) Шепотом і виразами очей робили вони собі замітки про незвичайного молодика. Його від­крита голова була всіяна короткими гебановими кучерями, що підкреслювали ясність обличчя й темно-сині очі. Він підвівся, оперся коло вікна та дивився в далечінь.

(7-11) Три красуні не зводили з нього очей. Крайня з правого боку із золотавим волоссям і фіалковими очима, учителька мистецтва, рухала рожевими пальчиками та жваво малювала профіль юнака в альбомі. Середня, з довгастим чоловічим виразом, хитала ніжкою, закиненою на коліно, і дивилася з усмішкою насолоди. Третя взяла її під руку, мружила чорні очі й шепотіла з гарячим віддихом воркуючої голубки:

(12-18) - Сором’язливість білої рожі в лиці офіцера палає до цілунку.

Середня зауважила:

- Якийсь невблаганний смуток впився в його душу.

Золотоволоса білявка зітхнула й додала:

- Шия з головою творить одну лінію. Упасти в його обійми — і можна вмерти. Товаришки погодилися.

19-23) Грубий панок був схожий на бочку. Він розпочав розмову про природність контрастів, про війни за всіх часів і в усіх народів. На доказ своїх слів панок сказав, що, хоча на далеких фронтах тепер ллється кров і трупи вкривають землю, життя продовжується. Голос панка гудів рішучою самовпевненістю, як барабан. Офіцер дивився на нього спідлоба, у його очах заграв глумливий усміх, на лиці з’явилися плями.

(24-27) - Війна — це проклята підлота й ганьба людства, — процідив юнак. Панок витріщив очі.

- Як це?! Так говорить офіцер про святу справу, яка рятує Вітчизну від ворога?

(28-34) Офіцер відповів:

- Вітчизну рятують творчим трудом і любов’ю, а не насильством, ярмом, людською кривдою й грабунком. Що мені до національної етики, коли в ній немає справедливості, що мені до суспільнос­ті, яка грабує мене, вимагає життя? Одна струна скрипки, одна сторінка рукопису цінніша для Вітчизни й людства від обіцяного раю дармоїдів. Хіба ви не знаєте, що злидарі моляться Богу, а Він манну небесну посилає ситим. А справжні наші боги зараз бродять у болоті.

(35-39) Панок осатанів.

- Війна — це традиція історії людства, вона прийнята всім цивілізованим світом.

Юнак відповів:

- Видно, що та історія нічого не навчила й людству ще далеко до справжньої культури, коли немає іншого виходу.

(40-43) Панок почав кричати:

- Мовчіть! Я накажу вас заарештувати! Я бачив, як ви не зняли навіть шапку зі знаком монарха й символом держави, тільки кивнули, аж шапка полетіла під лаву! Прошу йти за мною! Подайте ваші документи!

(44-46) Офіцер підвівся, а за ним — його слуга. Слуга підійшов до офіцера, розгорнув на його плечах пелерину й почав виймати з кишені на грудях документи. Порожні рукави хиталися по боках — офіцер був без обох рук.

(47-49) Присутні заціпеніли. З кутка долетів тихий зойк і плач. У повітрі замигали парасольки, десятки жіночих рук піднялися вгору, і на кавуновий лоб товстого панка градом посипались удари.

Довідка

Гермес — один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку він був богом-заступником отар. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, також покровитель мандрівників. Йому приписували винайдення численних наук і музичних інструментів.

У мистецтві образ Гермеса змінювався. Первісно його зображували як знак чоловічого начала, згодом — як покровителя отар, з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Гермес постає чолові­ком з довгою бородою; у класичну й елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Одним з найвідоміших образів Гермеса в мистецтві є скульпту­ра Праксителя «Гермес». Це красивий, оголений, фізично розвинений чоловік, який тримає в лівій руці маленького Діоніса. Його обличчя має ідеальні лінії, аристократичні риси; волосся хвилясте; погляд сумний.

За жанром твір «Гермес Праксителя» —