ЗНО 2021. МОВА 20 варіант

Буква я позначає два звуки в обох словах рядка

Прийменник У треба вжити на місці пропуску в словосполученні

Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка

У прямому значенні вжито виділене слово в реченні

Потребує редагування словосполучення

Звертанням ускладнено речення

 (1) Картині «Місячна ніч» Архипа Куїнджі випала не/щаслива, а трагічна доля. (2) Вона, на жаль, не стала окрасою експозиції музеїв, бо вже під час створення була приречена на смерть. (3) Художник застосував цинкові фарби, до того ж у концентрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. (4) Не минуло й кількох років, як полотно почало по/волі, але безповоротно... . (5) Щоб хоч трохи продовжити життя картині працівники музею перенесли її в таку кімнату запасника, куди не прони­кало руйнівне для неї світло. (6) Хоч «Місячна ніч» і втратила свій первісний вигляд, про/те й сьогодні полонить нас, ведучи в дивовижний світ не/повторної краси ночі.

На місці пропуску (речення 4) має бути слово

 (1) Картині «Місячна ніч» Архипа Куїнджі випала не/щаслива, а трагічна доля. (2) Вона, на жаль, не стала окрасою експозиції музеїв, бо вже під час створення була приречена на смерть. (3) Художник застосував цинкові фарби, до того ж у концентрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. (4) Не минуло й кількох років, як полотно почало по/волі, але безповоротно... . (5) Щоб хоч трохи продовжити життя картині працівники музею перенесли її в таку кімнату запасника, куди не прони­кало руйнівне для неї світло. (6) Хоч «Місячна ніч» і втратила свій первісний вигляд, про/те й сьогодні полонить нас, ведучи в дивовижний світ не/повторної краси ночі.

Окремо пишеться слово

 (1) Картині «Місячна ніч» Архипа Куїнджі випала не/щаслива, а трагічна доля. (2) Вона, на жаль, не стала окрасою експозиції музеїв, бо вже під час створення була приречена на смерть. (3) Художник застосував цинкові фарби, до того ж у концентрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. (4) Не минуло й кількох років, як полотно почало по/волі, але безповоротно... . (5) Щоб хоч трохи продовжити життя картині працівники музею перенесли її в таку кімнату запасника, куди не прони­кало руйнівне для неї світло. (6) Хоч «Місячна ніч» і втратила свій первісний вигляд, про/те й сьогодні полонить нас, ведучи в дивовижний світ не/повторної краси ночі.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

 (1) Картині «Місячна ніч» Архипа Куїнджі випала не/щаслива, а трагічна доля. (2) Вона, на жаль, не стала окрасою експозиції музеїв, бо вже під час створення була приречена на смерть. (3) Художник застосував цинкові фарби, до того ж у концентрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. (4) Не минуло й кількох років, як полотно почало по/волі, але безповоротно... . (5) Щоб хоч трохи продовжити життя картині працівники музею перенесли її в таку кімнату запасника, куди не прони­кало руйнівне для неї світло. (6) Хоч «Місячна ніч» і втратила свій первісний вигляд, про/те й сьогодні полонить нас, ведучи в дивовижний світ не/повторної краси ночі.

Дієприслівниковим зворотом ускладнено речення

Апостроф треба писати в усіх словах рядка

Правописних правил дотримано в уривку з листа

Допущено помилку в правописі дієслівних закінчень у рядку

Прочитайте речення. Лесі Українці дуже хотілося не тільки побачитися з письменницею (1) (Б/б)уковини, а й показати їй (2) (Н/н)аддніпрянську Україну, народ, якого вона ще не бачила й дуже мало знала. Сподівалася, що це збагатить Кобилянську (3) (У/у)країнським духом, а колорит (4) (П/п)ридніпров'я поглибить сприйняття (5) (Ш/ш,)евченківського слова. Малу літеру треба писати після цифр

Усі прикметники утворюються від іменників за допомогою суфікса -ев- (-єв-) у рядку

НЕправильно утворено форму наказового способу дієслова

Правильно узгоджено числівник з іменником

Граматично правильно утворено словосполучення

Значення досвідчена, бувала людина має фразеологізм

Після речення Море одягалося в срібло... треба поставити двокрапку, якщо серед варіантів його продовження вибрати

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення Кружляє листя жовте... вибрати

Правильно поставлено розділові знаки в реченні

Підкреслена буква позначає той самий звук в усіх словах рядка

Установіть відповідність.

Слово                                                 Синонім

1 ґречний                                         А незграбний

2 вайлуватий                                  Б дерев'яний

3 брунатний                                    В коричневий

4 строкатий                                     Г пістрявий

                                                             Д чемний

Установіть відповідність.

Член речення                                  

1 підмет       2 присудок       3 обставина       4 означення                                      

Приклад (виділене слово)

А Чим пар чорніший, тим біліша паляниця.

Б Вивчитися — ось моя мрія й сподівання батьків.

В Птиці в пізню пору спати злетілись на свіжий поруб.

Г Духмяних квітів аромат дурманить і чарує.

Д Як родить земля урожаї, так пісня виринає.

Установіть відповідність.

Відокремлений член речення

1 обставина      2 додаток     3 означення        4 прикладка                                    

Приклад

А Прощаючись із вранішнім дощем, веселка обіймає квіти.

Б У хліві, крім ластів’ячого гнізда, нічого не було.

В Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе – саме прийде.

Г Був сонячний день, сповнений невгамовного щебетання.

Д Проліс, такий парубійко лісовий, ходить по лісу.

Установіть відповідність.

Частина речення                           Вид підрядного речення

1... схилилася, бо ...                        А наслідку

2... прочитаю, якщо ...                  Б способу дії

3... попрацюю, аби ...                    В причини

4... ударив, так що ...                    Г умови

                                                              Д мети

З'ясуйте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). Над луками, (1) залитими (2) квітневою повінню, (3) холонув оранжевий вечір, (4) зануривши в мілкі прибережки далеке полум'я хмар.

1            А прикметник

2            Б дієприкметник

3            В дієприслівник

4            Г інфінітив

Д особове дієслово

Загадкові вали

Змієві вали... Сьогодні ці стародавні земляні оборонні споруди, поширені в Придніпров'ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спору­дження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж сліди їхні добре помітні. Місцями вони тягнуть­ся безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.

Але чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за схожістю зі... змієм. Бо якщо вийти на узвишшя й поглянути на вали зверху, то можна побачити, що вони в'юняться, вигинаються змійкою по степу.

Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, щоб битися з тими, хто перебував за валами, підносили вгору хоругви — прапори з намальованим змієм. Через те на­падників називали зміями, а оборонні вали — Змієвими.

А третє припущення ґрунтується на давній українській легенді про те, що їх виорав величезним плугом велетенський казковий Змій.

Хто ж будував ці грандіозні споруди, а головне — як? Навіть сучасним найпотужнішим екска­ваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об'єднання на­родів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне впоратися з таким завданням. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів і шириною основи до 20 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління,

тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній на­уці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що вони були створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Деякі вчені стверджують, що вали збудовані в часи Київської Русі, зокрема наприкінці X — на початку XI століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кіммерійські вали бу­дували ще у VIII столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забуяння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводились у 150 році до нашої ери.

Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись прохо­дили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в'ятичами тощо. Карта дала змогу якоюсь мі­рою пояснити загадку. Але не повністю розгадати — це ще попереду...

Довго мізкував над цим Аркадій Сильвестрович Бугай. Можливу розгадку підказують... назви навколишніх сіл: Димарка, Доманівка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут... залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у Доманівці (домна?) виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівні виковували готові речі. А Тайни? Пев­не, там перебували «інженери» — керівники залізоробного процесу, які зберігали в суворій таємни­ці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.

Та повернемося до валів. Як же їх будували?

Розумно використовувалися під час будівництва валів особливості поверхні землі. Бралися до уваги природні узвишшя, які потім відповідно формувалися. Унизу викопували рів. Якщо берег річки був достатньо крутим, його також «вирізували», вибираючи землю, щоб надати йому форми валу; річка ж слугувала ровом. Коли глибокий яр «вписувався» в лінію оборони, біля нього наси­пали вал. Щоб вал не можна було обійти з флангів, його кінці підводили до болота, річки чи озера. Викликає подив такий підхід до будівництва, адже роботами керували люди. які. за нашим уявлен­ням, не знали грамоти, але технологія будівництва валів була на високому рівні.

Більша частина Змієвих валів розорена, але їх дослідження триває й нині.

— Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Певен, буде пролито світло на багато сторінок нашої предковічності (За М. Федоренком).

У тексті немає мікротеми

Загадкові вали

Змієві вали... Сьогодні ці стародавні земляні оборонні споруди, поширені в Придніпров'ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спору­дження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж сліди їхні добре помітні. Місцями вони тягнуть­ся безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.

Але чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за схожістю зі... змієм. Бо якщо вийти на узвишшя й поглянути на вали зверху, то можна побачити, що вони в'юняться, вигинаються змійкою по степу.

Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, щоб битися з тими, хто перебував за валами, підносили вгору хоругви — прапори з намальованим змієм. Через те на­падників називали зміями, а оборонні вали — Змієвими.

А третє припущення ґрунтується на давній українській легенді про те, що їх виорав величезним плугом велетенський казковий Змій.

Хто ж будував ці грандіозні споруди, а головне — як? Навіть сучасним найпотужнішим екска­ваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об'єднання на­родів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне впоратися з таким завданням. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів і шириною основи до 20 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління,

тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній на­уці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що вони були створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Деякі вчені стверджують, що вали збудовані в часи Київської Русі, зокрема наприкінці X — на початку XI століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кіммерійські вали бу­дували ще у VIII столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забуяння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводились у 150 році до нашої ери.

Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись прохо­дили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в'ятичами тощо. Карта дала змогу якоюсь мі­рою пояснити загадку. Але не повністю розгадати — це ще попереду...

Довго мізкував над цим Аркадій Сильвестрович Бугай. Можливу розгадку підказують... назви навколишніх сіл: Димарка, Доманівка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут... залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у Доманівці (домна?) виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівні виковували готові речі. А Тайни? Пев­не, там перебували «інженери» — керівники залізоробного процесу, які зберігали в суворій таємни­ці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.

Та повернемося до валів. Як же їх будували?

Розумно використовувалися під час будівництва валів особливості поверхні землі. Бралися до уваги природні узвишшя, які потім відповідно формувалися. Унизу викопували рів. Якщо берег річки був достатньо крутим, його також «вирізували», вибираючи землю, щоб надати йому форми валу; річка ж слугувала ровом. Коли глибокий яр «вписувався» в лінію оборони, біля нього наси­пали вал. Щоб вал не можна було обійти з флангів, його кінці підводили до болота, річки чи озера. Викликає подив такий підхід до будівництва, адже роботами керували люди. які. за нашим уявлен­ням, не знали грамоти, але технологія будівництва валів була на високому рівні.

Більша частина Змієвих валів розорена, але їх дослідження триває й нині.

— Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Певен, буде пролито світло на багато сторінок нашої предковічності (За М. Федоренком).

Відтінок урочистості, високого стилю має виділене слово в рядку

Загадкові вали

Змієві вали... Сьогодні ці стародавні земляні оборонні споруди, поширені в Придніпров'ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спору­дження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж сліди їхні добре помітні. Місцями вони тягнуть­ся безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.

Але чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за схожістю зі... змієм. Бо якщо вийти на узвишшя й поглянути на вали зверху, то можна побачити, що вони в'юняться, вигинаються змійкою по степу.

Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, щоб битися з тими, хто перебував за валами, підносили вгору хоругви — прапори з намальованим змієм. Через те на­падників називали зміями, а оборонні вали — Змієвими.

А третє припущення ґрунтується на давній українській легенді про те, що їх виорав величезним плугом велетенський казковий Змій.

Хто ж будував ці грандіозні споруди, а головне — як? Навіть сучасним найпотужнішим екска­ваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об'єднання на­родів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне впоратися з таким завданням. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів і шириною основи до 20 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління,

тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній на­уці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що вони були створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Деякі вчені стверджують, що вали збудовані в часи Київської Русі, зокрема наприкінці X — на початку XI століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кіммерійські вали бу­дували ще у VIII столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забуяння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводились у 150 році до нашої ери.

Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись прохо­дили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в'ятичами тощо. Карта дала змогу якоюсь мі­рою пояснити загадку. Але не повністю розгадати — це ще попереду...

Довго мізкував над цим Аркадій Сильвестрович Бугай. Можливу розгадку підказують... назви навколишніх сіл: Димарка, Доманівка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут... залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у Доманівці (домна?) виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівні виковували готові речі. А Тайни? Пев­не, там перебували «інженери» — керівники залізоробного процесу, які зберігали в суворій таємни­ці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.

Та повернемося до валів. Як же їх будували?

Розумно використовувалися під час будівництва валів особливості поверхні землі. Бралися до уваги природні узвишшя, які потім відповідно формувалися. Унизу викопували рів. Якщо берег річки був достатньо крутим, його також «вирізували», вибираючи землю, щоб надати йому форми валу; річка ж слугувала ровом. Коли глибокий яр «вписувався» в лінію оборони, біля нього наси­пали вал. Щоб вал не можна було обійти з флангів, його кінці підводили до болота, річки чи озера. Викликає подив такий підхід до будівництва, адже роботами керували люди. які. за нашим уявлен­ням, не знали грамоти, але технологія будівництва валів була на високому рівні.

Більша частина Змієвих валів розорена, але їх дослідження триває й нині.

— Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Певен, буде пролито світло на багато сторінок нашої предковічності (За М. Федоренком).

НЕ подано в тексті версію походження назви села

Загадкові вали

Змієві вали... Сьогодні ці стародавні земляні оборонні споруди, поширені в Придніпров'ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спору­дження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж сліди їхні добре помітні. Місцями вони тягнуть­ся безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.

Але чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за схожістю зі... змієм. Бо якщо вийти на узвишшя й поглянути на вали зверху, то можна побачити, що вони в'юняться, вигинаються змійкою по степу.

Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, щоб битися з тими, хто перебував за валами, підносили вгору хоругви — прапори з намальованим змієм. Через те на­падників називали зміями, а оборонні вали — Змієвими.

А третє припущення ґрунтується на давній українській легенді про те, що їх виорав величезним плугом велетенський казковий Змій.

Хто ж будував ці грандіозні споруди, а головне — як? Навіть сучасним найпотужнішим екска­ваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об'єднання на­родів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне впоратися з таким завданням. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів і шириною основи до 20 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління,

тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній на­уці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що вони були створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Деякі вчені стверджують, що вали збудовані в часи Київської Русі, зокрема наприкінці X — на початку XI століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кіммерійські вали бу­дували ще у VIII столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забуяння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводились у 150 році до нашої ери.

Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись прохо­дили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в'ятичами тощо. Карта дала змогу якоюсь мі­рою пояснити загадку. Але не повністю розгадати — це ще попереду...

Довго мізкував над цим Аркадій Сильвестрович Бугай. Можливу розгадку підказують... назви навколишніх сіл: Димарка, Доманівка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут... залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у Доманівці (домна?) виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівні виковували готові речі. А Тайни? Пев­не, там перебували «інженери» — керівники залізоробного процесу, які зберігали в суворій таємни­ці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.

Та повернемося до валів. Як же їх будували?

Розумно використовувалися під час будівництва валів особливості поверхні землі. Бралися до уваги природні узвишшя, які потім відповідно формувалися. Унизу викопували рів. Якщо берег річки був достатньо крутим, його також «вирізували», вибираючи землю, щоб надати йому форми валу; річка ж слугувала ровом. Коли глибокий яр «вписувався» в лінію оборони, біля нього наси­пали вал. Щоб вал не можна було обійти з флангів, його кінці підводили до болота, річки чи озера. Викликає подив такий підхід до будівництва, адже роботами керували люди. які. за нашим уявлен­ням, не знали грамоти, але технологія будівництва валів була на високому рівні.

Більша частина Змієвих валів розорена, але їх дослідження триває й нині.

— Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Певен, буде пролито світло на багато сторінок нашої предковічності (За М. Федоренком).

У тексті заперечується така версія про час створення Змієвих валів

Загадкові вали

Змієві вали... Сьогодні ці стародавні земляні оборонні споруди, поширені в Придніпров'ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спору­дження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж сліди їхні добре помітні. Місцями вони тягнуть­ся безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.

Але чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за схожістю зі... змієм. Бо якщо вийти на узвишшя й поглянути на вали зверху, то можна побачити, що вони в'юняться, вигинаються змійкою по степу.

Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, щоб битися з тими, хто перебував за валами, підносили вгору хоругви — прапори з намальованим змієм. Через те на­падників називали зміями, а оборонні вали — Змієвими.

А третє припущення ґрунтується на давній українській легенді про те, що їх виорав величезним плугом велетенський казковий Змій.

Хто ж будував ці грандіозні споруди, а головне — як? Навіть сучасним найпотужнішим екска­ваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об'єднання на­родів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне впоратися з таким завданням. Те, що зараз виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою 10-15 метрів і шириною основи до 20 метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей та централізованого управління,

тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. Тому в історичній на­уці довгий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, хоча є багато аргументів на користь того, що вони були створені набагато раніше. Про це, зокрема, свідчить і те, що вже за руських часів виникнення Змієвих валів мало вигляд легенди. Деякі вчені стверджують, що вали збудовані в часи Київської Русі, зокрема наприкінці X — на початку XI століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кіммерійські вали бу­дували ще у VIII столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забуяння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводились у 150 році до нашої ери.

Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись прохо­дили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в'ятичами тощо. Карта дала змогу якоюсь мі­рою пояснити загадку. Але не повністю розгадати — це ще попереду...

Довго мізкував над цим Аркадій Сильвестрович Бугай. Можливу розгадку підказують... назви навколишніх сіл: Димарка, Доманівка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут... залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у Доманівці (домна?) виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівні виковували готові речі. А Тайни? Пев­не, там перебували «інженери» — керівники залізоробного процесу, які зберігали в суворій таємни­ці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.

Та повернемося до валів. Як же їх будували?

Розумно використовувалися під час будівництва валів особливості поверхні землі. Бралися до уваги природні узвишшя, які потім відповідно формувалися. Унизу викопували рів. Якщо берег річки був достатньо крутим, його також «вирізували», вибираючи землю, щоб надати йому форми валу; річка ж слугувала ровом. Коли глибокий яр «вписувався» в лінію оборони, біля нього наси­пали вал. Щоб вал не можна було обійти з флангів, його кінці підводили до болота, річки чи озера. Викликає подив такий підхід до будівництва, адже роботами керували люди. які. за нашим уявлен­ням, не знали грамоти, але технологія будівництва валів була на високому рівні.

Більша частина Змієвих валів розорена, але їх дослідження триває й нині.

— Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Певен, буде пролито світло на багато сторінок нашої предковічності (За М. Федоренком).

Засобом міжфразового зв'язку виділених у тексті речень є