І етап Конкурсу з української мови імені Петра Яцика. (Теоретична частина)

Гнате Олеговичу

пане Президенте

панно Богдано

колега Діденко

1,4,5,6

3,6,8,9

1,2,7,8

1,3,6,9

Петренко, високу, міського

Петренка, високий, міської

Петренко,високий, міського

Петренка, високий, міського

Петренка, високу, міського

Андріє, лікувальний, свіже

Андріє, лікувальну, свіжу

Андрію, лікувальний, свіжу

Андрію, лікувальну, свіжу

щастя, бджолиний, нетто

кількість, порівняння, джмелик

щавель, виїжджати, ремінь

приємність, м'який, сеньйора

чес...ний, балас...ний, улес...ливий

капос...ний, тиж...невий, студен...ський

рідкіс...ний, хвас...ливий, зап'яс...ний

виїз...ний, щас...ливий, мас...ний

пере[..]овсім, [..]іловий, [..]ублікат

му[..]рість, [..]жерельний, досві[..]

тиж[..]невий, водоспа[..], [..]алекоглядний

пі[..]бити, баске[..]бол, електропоїз[..]

1-Б

2-В

3-Г

4-Д

1-Д

2-Б

3-А

4-Г

1-Б

2-Д

3-А

4-Г

1-Б

2-Д

3-Г

4-А

1-А

2-Б

3-Д

4-Г

1-Б

2-А

3-Г

4-Д

1-А

2-Б

3-Г

4-Д

1-Б

2-А

3-Д

4-Г

Високих зір тополі не дістануть, але ростуть у небо крізь роки.

Спішить за мною тепле літо, в якому пахнуть медом трави. 

І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв.

Нехай ще раз послухаю, як те море грає.

Журавлі ключем витягнулись в небі, і прощально закурликали.

Якщо погода не зміниться ми відкладемо турпохід на кілька днів.

 Зранку піднімався легкий туман а перед обідом уже почав накрапати дощ.

Сонце вже заховалось, і по житньому полю потяглися вечірні тіні.

Вони боролися за/те, щоб ми сьогодні жили у вільній країні.

Він говорить те/ж, що й інші свідки

Я люблю тебе, друже, за/те, що в очах твоїх море синіє.

Як/би там не було, комусь належало це перевірити.

Як/би не було ночі, то не знали б, що таке день.

«Ступінь деградації цього суспільства ти не можеш зміряти, ти не термометр, – сказала дружина, – Заспокойся».

Карпо вхопив матір за плечі, придушив з усієї сили до хліва й крикнув, як несамовитий: «Нате, їжте мене, або я вас з’їм!»

Я заплющую очі і, як самець напровесні, захлинаюсь і шепочу: «Кому потрібно знати деталі моїх переживань?»

«Мені! – каже, піднявши голову Шрам. – Я був би баба, а не козак, коли б заплакав од свого лиха».

«Я безтямно люблю вас, – шепнув він. – Ви особлива, ви якась чудова».

1-А

2-Б

3-В

4-Г

1-Г

2-В

3-Б

4-А

1-А

2-В

3-Б

4-Г

1-Г

2-Д

3-В

4-А

«Київська міська рада пропонуватиме обмежити використання в магазинах поліетиленових пакетів», – повідомляє пресслужба відомства.

Посадовець зазначає: «Погоджено проєкт рішення про зменшення вико- ристання поліетиленових пакетів у місцях продажу товарів».

«Продавці мають запропонувати альтернативу поліетиленовій продукції,– наголошує розробник проєкту, а далі пояснює: – Це можуть бути полімерні чи паперові екопакети, багаторазові торбинки тощо».

«Щороку в масштабах ЄС на смітники вивозять вісім мільярдів поліетиленових упакувань, – мотивують це рішення чиновники, – тобто на одного європейця припадає 200 таких одноразових пакетів за рік».

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними на- слідками для флори та фауни» – додає автор проєкту Костянтин Яловий.

Батьки ... лягли відпочивати

Згодом ... почався дощ

Виконаю всі завдання ...

Кожен ... відчуває особливе тепло

Сестро ... ти мене тут уже не застанеш.

Це був величезний старий орел, злинялий од сонця й негоди.

Коцюбинський захоплювався й оспівував сонце у своїх творах.

Весна пройшла степом, визеленивши луки, раніше, ніж торік.

Немає такої людини, дорослої чи малої, яка б не любила лісу.

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

І все навкруги - і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари: пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари - пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

І все навкруги, і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі хмари - пройняте легеньким серпанком рухливого поштовху.

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами!

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже. 

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана. 

Люби мене, моє серце найду свою долю.

Любові силою не допоможеш.

Катів поведуть на страту, на нашу святу розплату.

Із садочка красно пахощами віє.

Нове століття вже на видноколі.

властивий для мене

облитися ситром

бити по воротам

новий піаніно

річ..ю, Прикарпат..я, гордіст..ю

шален..ий, Криворіж..я, лют..ю

антен..ий, буквен..ий, Волин..ю

Поволж..я, рослин..ість, закон..ий

в..ічливий, Німеч..ина, передгроз..я

семидесяти шести

вісімдесяти чотирьох

восьмистам трьом

дев'яноста восьми

навчатися математиці

дотримуватися правил

не знати всієї правди

подякувати братові

1,3,4

1,2,4

2,3,4

3,4,5

глян..те, промін..чик, слиз..кий

Уман..щини, дон..чин, рибон..ці

лікарен.., нян..чити, вишен..ці

б'єт..ся, оболон..ський, лл..ється

1-Г, 2-В, 3-Б, 4-А

1-А, 2-Б, 3-Д, 4-В

1-Д, 2-А, 3-Б, 4-В

1-Д, 2-А, 3-Б, 4-Г

поет Василь Стус, князь Данило галицький

Петро Гулак-Артемовський, Президент України

шекспірівський сонет, франкове "зів"яле листя"

"Слово про Похід Ігорів", спорткомплекс "Олімпійський"

 Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів і радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).

 На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).

 Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).

 Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький корч сухого ялівцю… (Д.Павличко).

Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки (Д.Павличко). 

Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть (Г.Тютюнник).

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла  (Д.Павличко).

 Повернулись герої, та не судять, мовчать (Д Павличко).

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить (Л.Глібов).

 Діди вмирали, служачи Москві та на свободі оживуть онуки... (Д Павличко).   

  Я пробудився, але сон не зник (Д.Павличко).

  Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там. (М.Красуцький). 

 Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до неї, п’ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави (М.Стельмах).

 На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека – клекіт захлинувся в урочистій задумі (В.Дрозд).   

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї: в садах України весною про щастя дзвенять солов’ї (В.Симоненко).  

 Вітер промчав, улігся, і надріччя взялося сивиною (Г.Тютюнник).

  Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь (В.Дрозд).  

Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там. (М.Красуцький). 

 На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину (Є.Гуцало).  

 Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак (М.Луків).  

 На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжною габою (В.Сосюра).   

 Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає. (Є.Гуцало).

  Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, янтарями живими твій килим вечірній розшитий (Д.Луценко).

Мені треба працювати і працювати, бо ця праця має стати щастям  моїм і покликанням (В.Шевчук). – Це просте речення з однорідними присудками.    

 Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин, біля стіжка розсипано галуззя (Є.Гуцало). – Частини цього речення поєднані безсполучниковим зв'язком.

 Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння (Г.Тютюнник). – Це складне речення між  частинами якого слід поставити кому.      

  Гілля яблунь по садках уже голе-голісіньке, та подекуди, на пізніх сортах, іще біліють та рожевіють плоди (Є.Гуцало). – Це складнопідрядне речення.      

 Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах).

 І тільки б знати, що немарно в світі цім топтав дорогу, сиву од  століть…(Б.Олійник).

 Проведи мене до подвір’я, де тополі – як сурмачі (Б.Олійник).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці

  (М.Коцюбинський).

 Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє…   (М.Рильський).

Навіть не вірилося, що в темряві за тією тишею причаївся цілий фронт   (В.Козаченко).

Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий. (Леся Українка).

  Першою думкою у Остапа було довідатися, де вони  (М.Коцюбинський).

Сьогодні я в морі любові, душа – як у зорях блакить (В. Сосюра).

З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари (М.Коцюбинський).

Немов струна з натуженого лука, розлука в серце вдарила моє. (М. Ткач).

Ще більше, ніж узяв, зумій віддати…(Б. Олійник)

 [коли…], (як…),[ ].

 [ ], (як…)(коли…).

  [ , (коли…), (як…), ].   

  (Коли…), [ ], (як…).