Звертання

Ой дівчино шумить гай.

Ганнусю рибко душко любко рятуй мене моя голубко!

Рідна мати моя ти ночей не доспала…

Глянь моя рибонько срібною хвилею стелиться полем туман.

Україно ти назавжди в моєму серці.

Мамо ти мені вибач що я став дорослий…

О земле втрачена явися!

Ой дівчино чия ти?

«І мертвим, і живим, і ненародженим…»

«Думи мої, думи мої»

«Заворожи мені, волхве!»

«Добрий вечір тобі, пане господарю!»

«Чого являєшся мені у сні?»

«Любіть Україну!»

«Ти знаєш, що ти - людина…»

«О слово рідне! Орле скутий!»

Дощику дощику перестань!

Луги луги пропахлі сіном прілим чи ви мене впізнали земляка?

Одягніть вишиванку моя доню і сину щоб красою зігріти нашу рідну країну.

Візьміть мене гаї поля озера ріки!

Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви білі хмари і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба.

Якою ж, ви, силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба?

Відвідувачі зоопарку, не годуйте тварин!

Любий абітурієнт, наш університет чекає на тебе!

Пані і панове, не залишайте свої речі без нагляду!

Колего, вітаю вас на новому робочому місці!

A. А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко).

Б. На горбочку мак в шапці як козак (Г. Черінь).

B. Місяць козацьке сонце (Нар. творчість).

Г. Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка (Нар. творчість).

A. Усе навколо казкою здається (Б. Остапенко)

Б. То як вам земляки живеться? (В. Дворецька).

B. Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться (Н. Забіла).

Г. Будьте з рідними ніжні й ласкаві (М. Луків).

є головними членами речення;

є другорядними членами речення;

не є членами речення;

можуть бути і головними, і другорядними членами речення.

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Тебе я земле всю сходив до краю.

Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

1

2

3

4

5

Не тривожся зовсім моя, пташино   

Мене, ти, дубе отінив, як хмара.

А ти голубе, співай на калині 

Ні, не бійся, Тоню, гроза вже минає

Учора син прийшов з-під Берестечка 

Молюся нашій Пресвятій Покрові

Сину мій Тимоше то ж був не наказ

Чумак іде та й голову хилить

Вельмишановно Світлано Павлівне!

Друже Богдане!

Глибокоповажний пане президенте!

Добродію Максименко!

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? 

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала? 

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим

Годі вам гурт ворогів і прихильних марні слова промовлять.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним пів світу обняла.

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

 Рука в руці — і музика жива спинися мить зіграй сонату вічну.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

 Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать,

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Чого зажурився мій любий козаче.

Співають у пісні що нема кращого на вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як натхнення.

Діти, будьте обережні на дорозі!

Будь ласка, будьте обережні!

Діти, будьте обережні на дорозі, будь ласка!

На щo ви проміняли королево троянду i живого солов’я?

Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, дзвонить пісеньку жайворонок, затонувши десь в бездні-глубіні кришталевого oкeaнy.

Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна скуповувати та перепродувати .

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь?

Мій давній друже, мушу я з тобою надовго розлучитися.

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Червонобоким яблуком округлим скотився день.

Почекай-но, дівчино, і для тебе ще троянди розцвітуть.

Ой не сійтесь, сніги!

Як хороше жити, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

Неподалік дзьобаті крани - як велетенські журавлі.

Аж до обрію розкинулося золоте поле пшениці.

Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле.

Усе море скрізь чорніло ніби пооране поле.

Я люблю тебе поле простір твій широчінь твої пахощі й цвіт