Звертання. Вставні слова. Повторення.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Ти вседержителю в небі на морі і суші

день мій грядущий і сущий благослови

Благослови мене у світ без тебе заборони

і думать і страждать

Мужай,прекрасна наша мово, серед

прекрасних братніх мов!

Не осверни цю мить і не поруш цинічним

словом ...

Добре учителю що ти небокраї підняв

нам людського стремління.

О жовтий квіт мелодії ростань над

строгими квадратами перонів

Тебе я земле всю сходив до краю

Я не спатиму люба до світу буду думати

й буду писать.

Ні,світе мій,вовік не розлюбить святі поля

твої,і небеса,і води.

Бідна волошко,чому ти у житі,а не на

клумбі волієш рости?

Дозволь мені,мій вечоровий світе, упасти

зерням в рідній борозні.

Давай-но серце,ми печаль облишемо?

1

2

3

4

5

6

Товариш,видно:не зрозумів жарту.

Горе,кажуть за горе чіпляється.

Кожен має посадити в житті,

принаймі,одне дерево.

І от, нарешті,засиніли Дніпропетровщини

лани.

Підмет

Не є членом речення

Додаток

Означення

Обставина

Що в нас було? Любов і літо. 

Було зляга на вії півсон легенький...

І в них було кохання, як у мене.

Якби у світі було менше проблем...

Та що ви, хлопцi! 

Усі навколо нас: і дорослі, і малі — затамували подих.

Навiть, i не думайте вiдмовлятися.

Він виконував відповідальне секретне доручення.

Речення розповідне, складне, поширене, двоскладне, неповне, ускладнене вставним словом кажуть. Вставне слово вказує на джерело повідомлення.

Речення розповідне, просте, непоширене, односкладне, неповне, ускладнене вставним словом кажуть. Вставне слово виражає невпевненість у повідомленні.

Речення розповідне, просте, поширене, двоскладне, повне, ускладнене вставним словом кажуть. Вставне слово вказує на джерело повідомлення.

Речення розповідне, просте, поширене, односкладне, повне, ускладнене вставним словом кажуть. Вставне слово виражає невпевненість у повідомленні.

На жаль, ми не цінуємо те, що маємо.

Бач, як воно буває. 

Здається, часу і не гаю,

а не встигаю, не встигаю.

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

Між іншим, ця істина мені відома.

М’яча ніде не було видно. 

Видно так мало бути. 

Видно треба відпочити. 

Щось видно трапилося. 

А я грішний завжди хочу бачити в людському труді гра акторська це великий труд тільки хороше.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Свист з неймовірною швидкістю наближався летів як здавалося Чернишеві прямо на нього.

Цвітуть каштани все життя одним і тим же цвітом а ми і в цьому зміст життя пишніше кожним літом.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Трава в полі як там кажуть аж шумить лізучи із землі.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Ріка звичайно не Егейське море котре походить звісно від «еге».

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

І все це відбивалося у воді і здавалося

що ми стояли не на землі що ріки

немає а є міжхмарний темний простір.

Нам відомо що спонукувані без

сумніву комерційним інтересом до

цього Мічуріна вже приїхали або у

всякому разі їдуть з-за кордону два

визначні іноземці можливо теж вчені.

В одному з вулканічних вогнищ на

Великих і Малих Зондських островах

налічується мабуть 100 діючих

вулканів.

Чи може я не так висловився

пробачте.

Завдяки В.Івасюку українська естрада

набуває пошукової енергетисності

розвиненості загалом своєрідної

знаковості.

Книга формувалася поступово рік за

роком формувало її саме поетове

життя, і все найісторичніше з

великого життя Тараса Шквченка

увібрав у себе цей збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було

найменовано "Кобзарем".

Напевне, найбільше таких слів ніжних,

високих, людинолюбних, красивих про

матір.

Так, у писанках Наддніпрянщини

переважає рослинний орнамент

дубовий чи горіховий лист, троянди,

гвоздики на чорному, темно-

вишневому, інколи зеленому тлі.

Борисфене, батько наш і друже.

Борисфене, батьку наш і друг.

Борисфене, батьку наш і друже.

Борисфен, батько наш і друг.

У ліс здається сьогодні завітала

осінь.

Осінній день здається дуже прозорим

Чомусь явір здається сумним?

Мені здається що осінь до мене

приходить уві сні.

кома при звертаннях;

кома між однорідними членами

речення;

кома при відокремлених членах

речення;

кома при уточнюючих,

пояснювальних та приєднувальних

членах речення;

О Борисфене батьку наш і друже біля

твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в

часи прадавніх заворушень, своїм

вином мандрівців напоїв.

Заграй мені коханий у сопілку, нехай

вона все лихо зачарує.

Геральде звідки ти у Києві з’явився

полудневим?.

О мій народе Прометея ти маєш душу

молоду.

називають того, до кого звертаємося з

мовленням

виражають ставлення мовця до

висловлюваного

виконують роль головного члена

речення

Не є членом речення

Присудок

Додаток

Обставина

Чіпка перестав хліба робити, став по ярмарках їздити, полотна

скуповувати та перепродувати

Гріє сонечко! Усміхається небо

яснеє, дзвонить пісеньку жайворонок,

затонувши десь в бездні-глубіні

кришталевого oкeaнy

На щo ви проміняли королево

троянду i живого солов’я?

Співають у пісні що нема кращого на

вроду як ясна зоря на погоду.

Ніщо так не красить людину як

натхнення.

Чого зажурився мій любий козаче.

Благослови мене у світ без тебе

заборони і думать і страждать,

Ти вседержителю в небі на морі і суші

день мій грядущий і сущий

благослови.