Звуки, наголос

А Морська сіль містить різну кількість хлориду натрію залежно від її очищення.

Б Київський залізничний вокзал бере початок у далекому 1870 році.

В Та вже пливе туманом на човні з-за обрію осінній тихий смуток.

Г Там рої, злотокрилі, бджолині, медовину беруть і гудуть.

А Я чекаю тебе, повну ласки і сонячних мрій.

Б Листя, кружляючи, пада, віє з лугів прохолода.

В Над прозорою криницею виріс явір із вербицею.

 Г Пала в багатті яблуня стара, о, як мені до болю її шкода.

А Вслухаєшся в багатоголосся дерев на узліссі — і поринаєш у казку.

Б За високою греблею розлилось озеро, затопивши широку долину.

В Біля берега, на мілководді, росли очерети, а за озером одразу починався ліс.

Г Дитинство дається тільки один раз, у цьому його неповторність і вічна привабливість.

А талант, тривога, Вітчизна

Б вода, народжувати, дим

В рюкзак, покрити, тьохкає

 Г доріжці, зірковий, звістка

А Тренувальних методик у світі — як на небі зірочок.

Б Дорога до спортивного олімпу тяжка й виснажлива.

В Я вболіваю за київську футбольну команду «Динамо».

Г На біговій доріжці можна зміцнити м'язи ніг.

А книжці, зібрано, косьба

Б мишці, пісня, подивишся

В гріються, міць, порічці

Г Тбілісі, дім, дріжджі

А близький, бородавка, випадок

Б босоніж, боязнь, бурштиновий

В вантажівка, видання, дичавіти

Г визвольний, вітчим, виразний

 А Інформація про пошукові системи зберігається на флешці.

Б Звістка про олімпіаду застала наших переможців у дорозі.

В Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.

Г Потік свідомості — один із прийомів літератури модернізму.

А Життя — як вокзал: поцілунки і рани, клунки і чемодани...

Б Сміються всі ретроспективні коні, уздрівши ту пародію - сідло.

 В На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ...

Г Оце і є той випадок єдиний, коли найбільша мужність утекти.

А Як тебе не любити, Києве мій!

Б Маю я святе синівське право з матір'ю побуть на самоті. 

В В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання.

Я люблю тебе просто - отак, без надії, без тужливих зітхань і без клятвених слів.

А Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала.

Б Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені...

В Мене холодний вітер понесе і замете печальними снігами.

Г Ви як любов, що весни не зазнала і як вечірня зоря одсіяла.

А перекис, оцет 

Б олень, донька

В розпірка, фартух

Г дрова, проміжок