«Ті, що народжуються раз на століття…» Присвячений оперному співаку, солісту Паризької національної опери, волонтеру, добровольцю та Герою України Василю Сліпаку.

«Ті, що народжуються раз на століття…»

 

Присвячений оперному співаку, солісту Паризької національної опери, волонтеру, добровольцю та Герою України Василю Сліпаку.

(звучить мелодія, на сцену виходять ведучі)

Видуча1:Щасливі ми, що народилися і живемо у такій чудовій, багатій, мальовничій землі, у нашій славній Україні.

Видучий:Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського...

Видуча2:Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово.

Видуча3:Україна - країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше її знали, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Видуча4:2014 рік... Рік змін, рік Революції гідності, рік Небесної сотні і боротьби за незалежність нашої держави. Скільки втрат і болю, і водночас скільки віри у своє майбутнє. 

Видуча2: І хто б міг подумати що 24 лютого Україну сколихне страшна  звістка про повномасшттабне вторгнення росії. Що кожна людина на собі відчує той біль та страждання , що  несе за собою війна.

Видуча4:Гинуть наші воїни, цивільне населення. Діти , діячі культури.  

Видуча3:В наш скрутний час втрат і випробувань, дуже важливо пам’ятати, що мистецтво під час війни — це ще один фронт боротьби українців. Видуча1:"Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. "Почути свій народ" – насправді, це і є суть. Наш народ дуже мудрий. Я бачу Україну успішною державою, в тому числі й на європейській арені. Якщо ми послухаємо самих себе. Тобто український народ".

Видучий:Ці пророчі слова, які особливо символічно звучать зараз, коли вся Україна згуртувалася в боротьбі проти російських окупантів, Василь Сліпак сказав у червні 2015 році в інтерв’ю "Громадському", за рік до своєї загибелі на фронті.

Видуча1:Сьогодні ми вшановуємо пам’ять оперного співака, соліста Паризької національної опери, волонтера, добровольця і Героя України Василя Сліпака.

( виходять читець , постать Сліпака стоїть на сцені)

Читець: Ну як ти там без мене Україно?

Чи не забули ще моїх пісень.

Я пам’ятаю, кожну ту хвилину,

Що з вами був. Ціную кожен день.

Чи зацвіли сади уже весною?

І що нового каже рідний Львів?

І хоч я знав, що буде так зі мною,

я Батьківщину зрадити не зміг.

(звучить мелодія, на сцену виходять ведучі)

Видуча1: Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 р. у Львові в сім’ї Ярослава та Надії Сліпаків.  Унікальний голос хлопець успадкував від діда Василя, на честь якого батьки назвали молодшого сина. Жив у звичайній п’ятиповерхівці на вулиці Василя Симоненка.

Ведуча2:Все його  життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели  “Дударик” і співав там до 1994 року.

Ведуча1: Як соліст Львівської національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик» Василь Сліпак побачив світ і набув колосального досвіду, виступаючи у найпрестижніших концертних залах у різних куточках планети.

 

( на екрані демонструється Вольфґанґ Амадей Моцарт "Весілля Фігаро" Аріоза Керубіно

Заслужений академічний симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України.  Диригент: Володимир Сіренко)   https://www.youtube.com/watch?v=nFKqDw6ed_g

(звучить мелодія, на сцену виходять ведучі)

Ведуча1: До Франції Василь Сліпак вперше потрапив у 1994 році. Він взяв участь у вокальному конкурсі  та став його лауреатом. Після перемоги Василь два роки виступав у Франції, а 1996 році отримав запрошення від паризької опери стати постійним солістом.

Ведуча2: Василь Сліпак здобув світове ім’я, став одним із найвідоміших баритонів та був удостоєний безлічі вокальних нагород.  

Ведуча1: У Франції Василь познайомився та швидко зблизився з українською громадою, яку тоді в Парижі очолювала Наталія Пастернак (1965–2016), активно долучався до діяльності Українського центру.

Ведуча2: Василь Сліпак був людиною доброзичливою й гостинною – в його будинку під Парижем часто гостювали не лише українці, а й відомі зірки Голлівуда. Його харизматичність приваблювала людей. Він міг вільно спілкуватися сімома мовами.

Ведуча1: До початку російсько-української війни на Донбасі Василь Сліпак майже два десятиліття прожив у Парижі. Він співав не лише разом із Паризькою оперою, а й робив сольну кар’єру. На світових сценах виконував окрім класичних творів ще й українські народні пісні. Існує небагато людей, які стільки зробили для популяризації української пісні у світі, скільки зробив Василь Сліпак.

(На екрані демонструється  у виконанні Василя Сліпака українська народна пісня «Пливе човен»)

https://www.youtube.com/watch?v=drJZZU32H5M

(звучить мелодія, на сцену виходять ведучі)

Ведуча: Коли розпочалася російська агресія на сході, Василь брав участь в багатьох масових акціях у Парижі на підтримку України та української армії, заснував волонтерську організацію «Українське братство», яка і нині передає гуманітарну допомогу на передову та сім’ям загиблих.

Ведучий: Він бачив, як розвивається політична ситуація, якою складною вона стає. Тому й вирішив їхати на фронт. “Я пропустив Майдан, але війну не пропущу” – сказав Василь. Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його.

Ведуча: 9 травня 2015 року він виступив із прощальним концертом у Парижі, а 10 травня поїхав в Україну. Воював у Пісках в районі Донецького аеропорту. Брав участь в боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим.

Ведучий: Василь обрав позивний «Міф» – скорочене від Мефістофеля, його улюбленої арії з опери Фауст. Для багатьох він став «голосом війни», але, за словами самого Василя, співав останнім часом він набагато рідше, ніж стріляв.

На екрані демонструється Арія Мефістофеля у виконанні Василя Сліпака (відео з каналу YouTube https://www.youtube.com/watch?v=E9iGbQKtFmE)

Поезія присвячена Василю Сліпаку

Ліна Костенко. "Міф" ("Ті, що народжуються раз на століття...") — вірш, присвячений Василю Сліпаку

                                      МІФ

                           Василю Сліпаку

Читець: Ті, що народжуються раз на століття,

умерти можуть кожен день.

Кулі примхливі, як дівчата, —

вибирають найкращих.

Підлість послідовна, як геометрія, —

вибирає найчесніших.

В'язниці гостинні, як могили, —

вибирають неприборканих.

Криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність.

Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.

І тільки подвиг людського духу

доточить їх до безсмертя.

(Перегорнула)

Ведуча1: Василь не планував повністю віддаватися війні. Просто був дуже активною людиною. Для нього важливо було знаходитися там, де він потрібен: на сцені і на війні.

Ведуча2: Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у с. Водяне під Маріуполем, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. Перебуваючи на передовій, перекладав французькою мовою сценарій українського фільму «Ми воїни».

Ведуча1: На запитання журналістів, як вдалося так швидко освоїти військову справу, співак сказав: «Я раніше не служив. Навчався у виші, де не було навіть військової кафедри. Але всьому навчився на місці. До умов звик швидко. Єдине, до чого звикнути неможливо, – це до втрат…»

Ведуча2: Улітку 18 червня 2016 року втретє поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу захисникам-добровольцям, і планував залишитися там на півроку.

А.Матвійчук присвятив вірш пам’яті В.Сліпака

Читець1:Заклякніть, ангели на небі,         

І чола похиліть ясні!         

Не треба слів.                                            

І сліз не треба.                                           

Бо - на війні, як на війні.

Тут катма логіки шукати,

Так хитро сплутано нитки,              

І жертви моляться за ката,

А кат – кидає в бій полки…

Та той, хто взяв у руки  зброю,

І вибрав власну долю – сам,

Він заслужив звання Героя,

Віддавши славу  Небесам.

Йому б співати ще й співати

А він…

Зробив  усе, що міг.

 

Читець2: Василь Сліпак – був кращим у світах

І мав чудовий і шовковий голос,

Який летів над світом ніби птах

Над полем, на якому спіє колос.

Коли над краєм, зболеним ущерть,

Війна собою нам життя закрила,

Пішов співак на поле бою. Смерть

Убила пісню і зламала крила…

Пішов у вічність за одну мету

Великий син моєї України.

              

Ведуча1:29 червня2016 року, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-шої штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», загинув у бою близько 6:00-ої ранку від ворожої кулі  снайпера.

Ведуча2: Василь Сліпак загинув як справжній герой та патріот України, ціною власного життя врятував побратимів.

Читець1: Бракує слів, застигли сльози…

Донбасом йдуть рашистські берци.

Сумливі звістки мов занози

Встромилися у душу й серце.

Читець2: З усіх боків повзе ГУЛАГ,

Натхненний вбивцею і катом.

…Не встояв осторонь співак

І в бій пішов простим солдатом.

Читець3: Навала перла як сміття,

Смердів навколо триколор.

Ціною власного життя

Їх зупиняв Тореадор.

Читець4: Він, не шкодуючи себе,

Закрив країну від шалману,

В якому слухають «Любе» -

Улюбленця царя-пахана.

Читець1: Потворну двохголову курку

Він гнав, не стримуючи гнів.

Але Росія… клята «мурка»

Убила солов’їний спів.

Читець2: Яка гірка, страшна ціна!

Але не чує нас Європа…

Разом: Не бачить, що іде війна

Цивілізації і шнопи.

Ведуча1: Тож давайте вшануємо хвилиною мовчання та світлою пам’яттю усіх українців, які віддали своє життя, усіх, хто воював, військових і цивільних, дорослих та дітей. Вічна пам'ять кожному, хто загинув внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

ХВИЛИНА Мовчання

Ведуча1: Поховали Василя на його батьківщині у Львові, на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань, де спочивають десятки загиблих на Донбасі українців.

Ведуча2: Його смерть приголомшила не лише тих, хто знав співака, а й багатьох людей в Україні та світі.

Ведучий: Змусила замислитись багатьох, чому талановитий співак з успішною кар’єрою в мистецькому світі, живучи в Парижі й виступаючи на світових сценах, узяв до рук зброю і пішов захищати Україну. Але для тих, хто його знав, відповідь була очевидною…

Ведуча3: Як сказав одного разу Василь Сліпак: «Уся кров, що сьогодні проливається за Україну, не повинна зупинити або увергнути в депресію. Вона повинна дати імпульс для подальшої боротьби».

Ведуча4: Всі його французькі друзі намагалися зупинити – але марно. Це було його рішення, а він був людиною слова і залишався непохитним до кінця.

Ведучий: Василь Сліпак став ангелом-провісником сьогоднішніх кривавих подій. Бо він розумів, що не можна займатися спокійно мистецтвом співу десь у Парижі, якщо твоїй Батьківщині загрожує небезпека. Тому пішов на все, на що був здатний і на те, що йому, на жаль, судила доля…

Ведуча5: Василь Сліпак продовжує жити в нових проектах та ідеях, у новому поколінні музикантів, і нових імпровізацій кластичної музики.

Ведуча2: Життя  - основне гасло маратону, бо життя кожної людини, неважливо чи ти оперний співак чи вояка є унікальним  і неоціненим.

Ведуча3: І це – передовсім життя у вільному світі, вільній Україні: вільній від війни та ненависті, але сповненій любові і свободи.

Ведуча5: Саме заради такої України Василь Сліпак, героїчний «Міф» опинився на фронті й саме за ці цінності він воював і віддав своє життя.

Разом : СЛАВА УКРАЇНІ! Героям СЛАВА!  

(пісня «Герої не вмирають»)