«Толерантність – шлях до миру і злагоди»

План виховної години

 

                                                                                              Група П – 31    Дата   22.02.2023 р.

                                                                                                                        Аудиторія № 23

 

«Толерантність – шлях до миру і злагоди»

 

Мета:  (навчальна) розширити знання про толерантність, як засіб покращення стосунків між людьми, формувати ціннісне ставлення здобувачів освіти до самого себе та до оточуючих;

(виховна) виховувати почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій і культури різних народів;

(розвиваюча) розвивати комунікативну культуру спілкування і взаєморозуміння; виховувати почуття любові, поваги та терпеливості.

Методи проведення: розповідь, демонстрація презентацій та відео сюжетів, декламування віршів, виступи здобувачів освіти

Обладнання: навчальна платформа classroom-meet

Література (основна та додаткова):

   1.Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д., «Культура ділового спілкування»; Навчальний посібник, Київ «ЕксОб» 2002

  2.Косенчук О.Л., «Людина і світ»; Навчально-методичний посібник 2011

  3.Пудак Р. Л. «Вчимося бути толерантними» // Виховна робота в школі.-2009.-№ 6(55).-с.48-49

  4.Фокіна Т.В. Програма «Толерантна особистість». // Виховна робота в школі. – 2011. - №11. – С. 4-14.

 

СТРУКТУРА ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

1.Організаційна частина: перевірка присутності здобувачів освіти, записи в журналі.

2.Повідомлення теми та мети виховної години: тема висвітлена на екрані проектора, мета сформульована шляхом усного повідомлення.

3. Мотивація:

                                                                                       «Толерантність — це мистецтво жити з іншими

людьми та з іншими ідеями.»

Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН»

  4. План виховної години:

    1.Вступне слово куратора групи.

    2.Виступи здобувачів освіти:

      Що таке толерантність?

      Реалізація принципу толерантності на державному рівні.

      З чого починається виховання толерантності.

 

   5.Підведення підсумків

   6.Заключне слово куратора.

         

           Заступник директора з виховної роботи       ______________                 Наталія БАРАН

           Голова методоб’єднання кураторів груп      ______________         Наталія ФЕДИТНИК

           Куратор групи                                                ______________         Маря’на КАЛІЧАК

 

Текст

   Доброго дня вам, викладачі та здобувачі освіти. Сьогодні ми зібрались  для того, щоб поговорити про стосунки між людьми і переконатись, як важливо буди терплячими один до одного, прагнути миру, добра і любові. Назва нашої відкритої виховної години : «Толерантність – шлях до миру і злагоди ».

1.Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність. Толерантність – в українській мові значно нове слово. У перекладі з давньої латинської мови це означає «терпіння». У суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій, сприймання іншої людини такою, як вона є – зі своїми перевагами та недоліками.

  Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.

   Толерантність — моральна якість, що виявляється в повазі інтересів, почуттів, звичок інших людей. Це терпиме ставлення до думок, що не збігаються з власними позиціями, віруваннями, терпимість до критики, до поведінки інших. Вона передбачає захист й обґрунтування власної позиції.

   Кожна літера слова толерантність означає рису характеру, притаманну толерантній людині.

Т – терплячий, товариський, тактовний

О – обережний, об’єктивний, оригінальний, особливий

Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні

Е – енергійний, елегантний, ефективний

Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний

А – активний, акуратний, авторитетний

Н – надійний, найдорожчий

Т – терплячий, толерантний

Н – необхідний лю ніжний, незалежний

І – інтелігентний, ідеальний, ідейний

С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого, страждаючий

ТЬ – тактовний, товариський

 

  В різних культурах поняття толерантність тлумачиться по-різному, воно залежить від історичного досвіду народів:

1. в англійській мові толерантність — це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або річ;

2. у французькій — повага до свободи іншого, його думок, поведінки, політичних і релігійних поглядів;

3. у китайській бути толерантним — це припускати, виявляти великодушність щодо інших;

4. в арабській толерантність — це пробачення, поблажливість, милосердя, м'якість, співчуття, терпіння;

5. в іспанській мові слово толерантність означає здатність визнавати відмінність ідей інших людей.

6. українською мовою – здатність терпіти щось або когось, уміти миритися з іншою думкою, бути стриманим.

   Отже, виявляти толерантність – означає визнавати те, що люди розрізняються за зовнішнім виглядом, положенням в суспільстві, інтересами, поведінкою й цінностями і мають право жити в світі зберігаючи свою індивідуальність .

      Вірш:             Знаєш, що ти – людина,

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя – єдина

Мука твоя − єдина,

                              Очі твої – одні.

Більше тебе не буде,

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди −

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе −

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба −

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі − людина,

І, хочеш того чи ні,

Усмішка твоя − єдина,

Мука твоя − єдина,

Очі твої − одні.

 

 

 

2. На Генеральній Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року була прийнята Декларація принципів толерантності та визнано необхідність впровадження толерантності в суспільство, тому що толерантність – це не тільки позитивний принцип, але і засіб підтримки миру, а також економічного і соціального прогресу всіх народів.

  Відео:

  В Україні як багатонаціональній державі з розмаїттям культур і релігій терпимість до сприйняття іншого, часом несхожого, є головним чинником вну­трішньої стабільності й мирного розвитку.

 

   Агресивність, конфронтація, відчуженість мають поступитися місцем толерантному ставленню людей одне до одного, взаєморозумінню й довірі. Це сприятиме вирішенню найактуальнішого завдання сучасності, від якого залежить подальший поступ людства, — переходу від протистояння, підозри, насильс­тва до злагоди, національної, релігійної та міжнародної стабільності.

 

     В декларації толерентність трактується:

Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовияву людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

Толерантність — це єдність у різноманітності. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична і правова потреба.

Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання.

Толерантність — це передусім активна позиція, що формується на основі визнання уні­версальних прав та основних свобод людини.

Толерантність — це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, демократії, плюралізму та правопорядку. Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості.

 

Вірш: Толерантність врятує світ

 

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

 

   На державному рівні реалізація принципу толерантності передбачає існування справедливого та неупередженого законодавства, дотриман­ня правопорядку, адміністративних та інших норм. Потрібно також, щоб економічні та соціальні можливості були доступними для кожної людини без будь-якої дискримінації. Без толерантності не може бути миру, а без миру неможливі розвиток і демократія.

 

   3. Успіх будь-якого процесу, у тому числі виховного, залежить від об'єктивного оцінювання дійсності, вміння правильно ставити цілі, планувати, реалізувати, координувати, постійно аналізувати й оцінювати дійсність, створювати дієве багатостороннє виховне партнерство.

   У вихованні толерантності важливо виявити елементи нетерпимості, що виявляються у суспільстві,

 

     Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших.

 

  Останнім часом слово «толерантність» набуло значної популярності. Життя суспільства, громади, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало.

  

    Але з розвитком суспільства люди почали розуміти, що Земля не така вже й велика, що всі люди — сусіди, а вона — наш спільний дім, який треба берегти. Для того ж, щоб поєднати зусилля, треба знаходити спільну мову. В безмежному морі різноманітних культур, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятівне коло» толерантності.

    

    Вже у XVIII ст. французький філософ-просвітитель Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за ваше право їх виголошувати». Сьогодні толерантність — яскравий показник виховання і міри демократичності кожної окремої держави й одна з умов її розвитку.

 

    Толерантність українського народу сприяла уникненню внутрішніх національних конфліктів у таких регіонах як  Донбас, Західна Україна, особливо в перші роки після проголошення незалежності.  Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

 Відео:

 Легендою «Все в твоїх руках».

Колись давно на півдні Африки жив розумний, але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірянь вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з’явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною в світі!? Але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе...

   І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем’я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика.

До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посмі­хаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?»

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках».

 

     Одним із відповідальних соціальних інститутів, які сприяють формуванню толерантної особистості в сучасному суспільстві, є вищі навчальні заклади. Майбутній фахівець має формувати й поширювати загальну систему цінностей та установок у будь-якій суспільній сфері, що забезпечують єдність усіх членів суспільства і сприяють взаємному пристосуванню людей один до одного для побудови громадянського суспільста.

    На сучасному етапі розвитку українського суспільства важливим завданням вищої освіти є виховання фахівця, який відзначається насамперед толерантністю і терпимістю до різних думок, поглядів, переконань, неупередженістю в ставленні до колег, партнерів і подій, здатного самостійно будувати і власне життя, і життя своєї країни. В навчально-виховному процесі потрібно приділяти увагу толерантності як якості особистості, що передбачає перехід від стану терпимості іншої позиції, думки до її розуміння та поваги.

    Становище, в якому перебуває молодь, обумовлює майбутнє суспільства, перспективи його розвитку. Тому, у студентському середовищі необхідно формувати і поширювати тактику толерантності, загальну систему цінностей і установок, що забезпечують єдність усіх членів суспільства, сприяють взаємному пристосуванню людей один до одного і є гідною альтернативою спробам віднайти суверенітет на національних засадах і побудувати демократію. Сучасне студентство як майбутня інтелектуальна еліта країни може і повинно стати активним провідником ідей толерантності, гарантуючи цим стабільний розвиток суспільства. Адже, коректність і толерантність не лише запобігають соціальним конфліктам –вони сприяють гармонійності міжособистісних стосунків, пошуку діалогу з релігійних, національних, мовних, статусних питань.

 

     Толерантність як особливість свідомості, особистісна риса не властива людині генетично й може не з’явитися, не будучи спеціально вихованою. Ураховуючи гостроту цієї проблеми, потрібно виховати майбутнього фахівцям із почуттям поваги, прийняттям і правильним розумінням багатоманітності культур нашого світу, форм самовираження та способів прояву людської індивідуальності, що передбачає терпиме ставлення до інших національностей, рас, кольору шкіри, статі, віку, мови, релігії, національного походження та ін. Етичний сенс проблеми толерантності сьогодні полягає в тому, що в її основі лежить не просто терпимість як якась риса вдачі, а пошана до свободи іншого. Таке розуміння толерантності, на нашу думку, дасть змогу виховати гуманну людину та фахівця, який буде успішно інтегрований у систему суспільнополітичних відносин

 

Вірш: Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

 

  Притча про цвяхи. Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це. Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан ніколи не буде таким, як колись». Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерантними!

 

   Отже, для того щоб досягти успіху в житті, не марнувати сил на конфлікти, «побутові війни», доцільно сформувати в себе толерантність як рису характеру.

   Тож будьмо врівноваженими, доброзичливими, добрими та уважними у ставленні одне до одного, тобто толерантними!

 

  Дякую за увагу!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оголошення

    У середу, 22.02.2023 р.,  о 13.50 год. в групі П – 31 в онлайн – режимі ( meet ) буде проведено відкриту виховну годину на тему:

«Толерантність – шлях до миру і злагоди»

 

Запрошуються усі бажаючі.

 

 Куратор групи:                                     Мар’яна Калічак

Заст.дир.з вих.роботи:                         Наталія Баран

Голова МО кураторів груп:                  Наталія Федитник