Традиції святкування Різдва в Україні.
Коляда. Вертеп
Різдво відзначають усі християнські церкви (католицькі, православні та протестанти) за григоріанським календарем (25 грудня) та за юліанським календарем (7 січня). В Україні Різдво святкують із часів Середньовіччя. Період різдвяних свят триває до Водохреща, 19 січня . У цей час християни покликані чинити справи милосердя.
У цей день прийнято розповідати дітям біблійні історії про народження Христа і всіляко їх духовно просвіщати.
Заборони і побажання
Різдво вважають святом милосердя, тож не можна відмовляти нужденним у милостині. Своєрідною милостинею є і подяка колядникам, тому не реагувати на цей спів також не можна.
У цей день заборонено лихословити і сваритися.
У Різдво забороняється шити, прати, прибирати, працювати в хаті та робити іншу фізичну роботу.
Також народження Христа слід зустрічати охайними, не можна святкувати у старому, брудному одязі.
Коляда
Із давніх-давен існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок вітали господарів та їхніх дітей, вінчували їм злагоду й достаток. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині – на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.
Готувалися до колядування заздалегідь, виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана – хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю, і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг – білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.
Українці досить активно дотримуються цієї традиції, колядують діти, старші люди, при церквах та просто за святковим столом. Також вирізняють окрему парубоцьку та дівочу коляди.
Юнаки ходять колядувати із «звіздою» та дзвоником. «Звізду» роблять з дерев’яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Рівнож не п’ять і не шість, а сім. Звізда декорується кольоровим папером та стрічками, а всередині – образок «Народження Христа» і свічка. Дівчата натомість колядувати ходять із ліхтарем, що має вигляд місяця або зірки. Його дівчата носять не в руках, а прив’язують до довгої тички, щоб здалека було видно, що йде дівоча ватага. Більше того, дівчата-колядниці до хати не заходять: співають надворі, під вікном.
Вертеп
Вертеп є ще однією унікальною українською різдвяною традицією. Класичний сюжет вертепу – це історія про народження Ісуса Христа. Однак часто до сценарію українці додають й історію українського народу та нотки жарту. Неодмінний атрибут вертепу – різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса. Зірку виготовляють із дерева, а потім обклеюють кольоровим папером, тканинами та додають китиці.
Мабуть, найкраща традиція Різдва – це проводити час у родинному колі. Тож не забувайте про своїх рідних, започатковуйте власні традиції і насолоджуйтесь цим святом!