Тренінг для вихователів ЗДО та вчителів початкових класів.

     Ведуча: Доброго  дня, шановні  колеги!  Сьогодні  ми  поговоримо  про  спілкування  наших  вихованців. Але  не  звичайне (вербальне),  а    за  допомогою  виразу обличчя,  рухів, погляду (невербальне).

Спілкування задовольняє особливу потребу людини в контакті з іншими людьми.

     Спілкування – вербальний чи невербальний контакт людини з людиною, що забезпечує соціальну перцепцію, інтерактивний, інформаційний, афективно-оцінний обмін. Спілкування або опосередковує практичну взаємодію (гра, навчання,праця та ін.), або, набуваючи форму самостійної діяльності, задовольняє вроджену потребу особистості у взаєморозумінні, формуванні інтимного духовного  зв’язку з іншими людьми.

      Засоби спілкування – операції, за допомогою яких здійснюється дія спілкування:  предметно-дійові засоби спілкування: локомоторні і предметні рухи; пози які використовуються з метою спілкування – наближення, віддалення, вручення предметів, протягування партнеру різноманітних речей, наближення до себе і відштовхування від себе, пози виразу протесту, бажання усунутися від контакту чи навпаки – бажання притиснутися до партнера - мовні засоби.

      Експресивно-мімічні засоби спілкування: посмішка, погляд, міміка, виразні рухи рук і тіла, виразні вокалізації. Експресивно-мімічні засоби спілкування є проявами емоційного стану дитини, можуть бути індикатором ставлення однієї дитини до іншої, виявляючи прихильність чи неприязнь дітей один до одного. Вони яскравіше і точніше більш, ніж інші операції передають увагу і інтерес дітей один до одного. Погляд в поєднанні з мімікою дозволяє надати погляду певного забарвлення. Ніяке слово або дія при відсутності погляду не можуть переконати у справжній увазі  співрозмовника.

     В  процесі спілкування ми частіше доторкаємося до партнера, коли: даємо йому пораду, доручення чи передаємо інформацію, аніж тоді, коли їх отримуємо від нього; при бажанні переконати партнера, але не в процесі вислухування його аргументів; у збудженому стані, але не спостерігаючи збуджений стан інших.

Важливим невербальним засобом спілкування  вважається  вираз обличчя,

оскільки він висловлює (дає інформації) більше, ніж це вважає сама людина.

Завдяки тому, що діти пильно вглядаються в обличчя співрозмовника вони бачать те, що сам суб’єкт не усвідомлює, а дорослі можуть і не помічати. Саме цим можна пояснити надзвичайну інтуїцію дітей. Як правило, доросла людина виховано уникає пильних поглядів в обличчя співрозмовника, тоді як дитина нахабно дивиться, робить висновок, найчастіше правильно, про те, що насправді думає і відчуває партнер по спілкуванню. Особливо вдалим це буває в “перші десять секунд” після знайомства, коли людина ще не знає як подати себе і може видати те, що пізніше буде намагатися сховати. Саме в цьому полягає цінність перших уявлень

    За допомогою невербальних засобів передається 90% емоційної інформації

та 65% фактичної інформації.

    Провідними методами розвивальної роботи з дітьми мають бути ігрові.

Саме гра є головною складовою розвивальних занять, у грі дитина

вправляється, навчається, має можливість апробувати засвоєні від

дорослих моделі поведінки, варіанти розв’язання проблем, розвинути певні

вміння та навички. У ході ігор спілкування дітей розгортається найбільш

емоційно й інтенсивно, ігри потребують узгодженості дій, спільного

прийняття рішень, врахування бажань та намірів партнерів, вони

збагачують дітей не тільки новими враженнями, але і дають їм новий

соціальний досвід, який так необхідний для розвитку особистості.

Пам’ятаймо, що у іншій людині ми себе бачимо ніби у дзеркалі. Зважаючи на

це ігри за методикою пластичного дзеркала є актуальними.

Означена методика відрізняється від інших тим, що включає момент

дзеркальності й діє як єдина система, яка об'єднує ряд взаємопов'язаних і

поступово ускладнених серій вправ. Вони виконуються в колі, сидячи або

стоячи, а також стоячи в парах в двох шеренгах усіма учасниками групи

одночасно, або по ланцюжку (в залежності від правил гри). При цьому дітям

пропонується як можна точніше повторювати ту чи іншу дію кожного.

Техніка і тематика дзеркального уподібнення поступово ускладняється.

Введена через «пластичне дзеркало» система невербального зворотного

зв’язку дозволяє створити середовище обміну зоровими і руховими

образами.

Організовуючи ігри за методикою «пластичного дзеркала», педагог має

дотримувалися таких вимог:

– кількість учасників гри від 5 до 9 осіб (дітей  можна поділити

на декілька груп, які будуть діяти одночасно);

– бажано щоб дівчат і хлопчиків було порівну;

– у грі дорослий виступає у ролі партнера по спілкуванню, а не особи,

яка завжди все регламентує;

– надавати дітям можливість самостійно вирішувати грати їм чи не

грати в гру, зовсім відмовитися, чи приєднатися до гравців в міру

виникнення бажання і відчуття комфорту;

– своєчасно помічати та заохочувати навіть найменші прояви

позитивного спілкування дітей; здійснювати емоційну підтримку

цих проявів жестом, посмішкою, поглядом тощо;

– ігри мають передбачати організуючі та дисциплінарні моменти, які

фіксуються в правилах і встановлюють що треба, а чого не можна

робити;

– педагог має наголосити, що всі учасники гри є рівноправними

партнерами і тому не може бути переможців, і переможених,

головне, проявляти привітність, добре ставлення до всіх гравців.

    Завдяки наочності мети ігор та засобів її досягнення, діти зможуть оцінити

правильність своєї поведінки і поведінки інших учасників і дозволить

дорослим спрямовувати поведінку кожної дитини до більш соціально

приязних форм взаємодії.

Ведуча: Свою  роботу  ми  почнемо  з  невербального  знайомства. Нам  потрібно  з  вами стати  парами  один  навпроти  одного  і  привітатися  за  допомогою  міміки,  рухів, погляду,  головне  показати,  що   зустріч  викликає  приємні  емоції.

(учасники  діляться  на  пари, Ггра  «ПРИВІТАННЯ)

Ведуча: Наступне  завдання   гра «ДЗЕРКАЛО»

     У   цій  грі   потрібно стати у дві шеренги, обличчям один до одного. Одна

шеренга учасників буде виконувати ролі людей, які стоїть перед дзеркалом

(їх дії), а друга – буде «дзеркалом», що копіює ці дії. Дзеркало не може

розмовляти, а тільки детально повторює дії того хто перед ним стоїть.

Зазначимо, що  гра передбачає обмін ролей між ними.  Це дає

можливість розвинути уявлення дітей один про одного, допомагає стати на

нову позицію, відчути положення іншої дитини. Якщо «дзеркало» спотворює

зображення чи запізнюється, воно зіпсоване – «криве». «Вперте дзеркало»

відтворює рухи навпаки. Міміка у поєднанні з поглядом очей дає

можливість щоразу надавати погляду нового забарвлення. Тому

обов’язковою умовою є - уважно дивитися на партнера. Відсутність погляду

говорить про відсутність уваги та інтересу до нього.

 Ведуча:  наступна  вправа «Тіні».

У цій грі обирається ведучий. Гравці-тіні мають повторювати всі

його рухи. Учасники гри шикуються в шеренгу  одне  біля  одного.

Ведуча: на  черзі  вправа «Передай дію (рух)».

 Учасники стають у коло і відповідають на команди дорослого жестами. Наприклад, дорослий пропонує пригадати як, наприклад, умиваються  діти зранку. Дорослий підходить  до одного із учасників, торкається  його плеча та дає  певну команду. Гравець  має  по ланцюжку передати рух дію, яку вимагає ця команда.

1. Відкрити кран.

2. Мити руки.

3. Набрати воду в долоні.

4. Випити  води.

5. Розкрити  парасольку.

6. Різати  ножицями.

7. Гаряча  вода.

Після проведення  пояснити, які  дії  виконували.

Ведуча: наступна  гра «Лабіринт»

Ця  вправа  є одним із варіантів психотехнічної гри в «поводиря і

сліпця», яка направлена на засвоєння невербальних засобів спілкування,

встановлення контактів, досягнення взаєморозуміння між партнерами.

Гра сприяє проявам уваги до партнера та його дій, дозволяє дитині

відчути себе довірливою, оточеною опікою та піклуванням і в той же час

такою якій довіряють і від якої очікують опіки та піклування.

Сутність гри полягає в тому, що  «поводир» тримаючись за руки   з усіма  учасниками гри,  в  яких  зав’язані  очі,  повинен обійти  6

кеглів-перешкод, не зачіпивши їх. Ця гра  визначає тісну  взаємодію  між учасниками.

Ведуча: з метою невербального спілкування між дітьми можна використовувати і проективний малюнок.  Відповідно до методики діти розташовуються навколо столу. На столі лежить один на всіх аркуш паперу і одна коробка фломастерів, або навіть один фломастер для всіх дітей. Перша дитина починає малювати одну лінію чи деталь, потім вона передає малюнок і фломастери іншій дитині, яка має щось домалювати і передати аркуш ще іншій дитині і так по колу. Під час малювання діти мають дотримуватися правил: малювати швидко, щоб інші довго тебе не чекали, малювати тільки одну деталь малюнку, залишати право за кожним виправляти і доповнювати малюнок сусідів, створювати єдиний сюжет

малюнку. Простір столу дозволяє всім дітям добре бачити, що робить кожен

з них,але  не  розмовляти між  собою.

Ведуча:   наступне  завдання : вправа «Через  скло»

 Нам  потрібно  поділится  на  дві  групи,  утворити  дві  шеренги  так, щоб  всі  сиділи  обличчям  один  до  одного. Давайте  уявимо, що  ми  їдемо  в  автобусах:  одна підгрупа  в  одному,   друга – в другому.  Автобуси  зупинилися  в  «пробці».  Ви  сидите  і  бачите, що  в  іншому  автобусі  біля  вікна  сидить  ваш  знайомий.  Вам  терміново  потрібно  передати  йому  якусь  важливу  інформацію,  і ви,  скориставшись  ситуацією,  намагаєтеся  це  зробити. Однак  здійснити  ви  це  можете  лише  мовчки,  без  слів,  невербально.  А  той, кому  передають  цю  інформацію,  повинен  зрозуміти, що  йому повідомляє  знайомий.  Після  того, як  інформація  буде  передана, той  учасник  групи, кому  вона  була  призначена,  розказує, що  він  зрозумів. По  завершені  той, хто передавав повідомлення,  говорить, чи  правильно  його  зрозуміли,  із а  необхідності  вводить  корективи.

Ведуча:  підсумовуючи  проведений  тренінг, хочу  надати  вам  таку  інформацію:  люди  розуміють  зміст  промовленого  завдяки  тому,  яким чином  ви  це  говорите,  а  не  тому , що  ви  говорите. 90%   з  того ,  що  ви  передаєте,  сприймається  завдяки  тону  вашого  голосу  та   рухам  вашого  тіла.  Ми  сприймаємо  інформацію  таким  чином:

  7% - вербальна  інформація;

  38% - мова  тіла;

  55% - тон  голосу,  тому,  коли  ви  спілкуєтеся  з  дітьми, колегами.  Друзями  і  т.д.,  знайте.  Що  їм  іноді  достатньо  лише  вашого  погляду.

І  на  закінчення  нашого  тренінгу    я  хочу  попросити  вас  взяти  аркуш  паперу,  написати  ваше  прізвище, ім’я,  назву  вашого  закладу  і   запропонувати  свій  варіант  вправи   невербального  спілкування, щоб  ми  змогли  в  своїй  практиці  застосувати  їх.

(учасники  виконують  завдання)

Ведуча:

І  знову  давайте  станемо  парами,  один  навпроти  одного,  тепер  вже  щоб попрощатися   без  слів,  але  з  позитивними емоціями, щоб   кожен  зрозумів  це  вашими  поглядами, рухами, емоціями, мімікою  і  на  пам’ять  про  зустріч подарували  щось  один  одному   із  своїх  речей.

До  побачення!  Дякую  за  активну  участь!