Тренінг. Вигорання: як запобігти та відновитися

Шишова Інна Володимирівна 7 вересня 198 Відгуки відсутні

Про матеріал

Тренінг розроблено для практичних психологів та педагогів з метою профілактики емоційного виснаження та збереження їхнього психологічного здоров'я. Під час заходу учасники знайомляться з природою синдрому вигорання, проходять експрес-діагностику та опановують практичні техніки відновлення ресурсів. Використання арт-терапевтичних вправ та колективних активностей допомагає підтримувати баланс і знайти дієві способи подолання стресу.
Перегляд файлу

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ТЕРНІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 5 ТЕРНІВСЬКОЇ

МІСЬКОЇ РАДИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»











ТРЕНІНГ « ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ: ЯК ЗАПОБІГТИ ТА ВІДНОВИТИСЯ»













Підготувала:

практичний психолог

Шишова І.В.





Тернівка 2025 рік

Тривалість: 2 години

Цільова аудиторія: ( практичні психологи, соціальні педагоги)

Мета: сформувати навички розпізнавання ознак вигорання, профілактики та відновлення внутрішніх ресурсів.

Хід тренінгу:

І. Вступ (15хв)

Мета: створити атмосферу довіри, окреслити актуальність теми.

Активність:

  1. привітання вправа «Ти як?»

  2. вправа «Коротке коло: одна асоціація зі словом «вигорання».

  3. озвучення правил групи: конфіденційність, повага, активність.

  4. міні-лекція: чому саме психологи та педагоги найбільш вразливі до вигорання.

 Професійне вигорання за Х. Маслач

У 1974 році термін «staff burn-out» (вигорання працівників) ввів американський психіатр Герберт Фрейденберг. У 1976 році був введений термін «емоційне вигорання» американською дослідницею Христиною Маслач. Замість терміна «staff burn-out» вона стала використовувати поняття «вигорання» (припинення горіння). За словами Маслач, емоційне вигорання, яке є причиною професійного вигорання – це розплата за співчуття.


Х. Маслач визначає професійне вигорання як синдром емоційного виснаження, деперсоналізації та зниження особистих досягнень, що виникає у людей, які працюють з іншими людьми у сфері допомоги.


 Три ключові компоненти:

1. Емоційне виснаження  

   - Відчуття спустошеності, браку енергії.  

   - Симптоми: хронічна втома, дратівливість, апатія.  


2. Деперсоналізація (цинізм)  

   - Відсторонене, холодне ставлення до клієнтів/учнів.  

   - Симптоми: сарказм, байдужість, знецінення роботи інших.  


3. Зниження професійних досягнень  

   - Відчуття, що робота не має сенсу, зниження самооцінки.  

   - Симптоми: сумніви у власній компетентності, відчуття «нічого не змінюється».  


 Стадії вигорання:

- Ентузіазм → Стадія застою → Емоційне виснаження → Криза → Відчуження.  


 Фактори ризику:

- Надмірне навантаження.  

- Висока емоційна залученість.  

- Відсутність підтримки та супервізії.  

- Низька винагорода чи визнання.  

5. Інтерактив: «Міфи про вигорання» (15 хв)

Картки з твердженнями (приклади):

- «Вигорання трапляється лише у тих, хто працює понаднормово».

- «Відпустка повністю лікує вигорання».

- «Вигорання — це слабкість людини».

- «Психологи та педагоги менш схильні до вигорання, бо знають, як його уникати».

- «Вигорання можна попередити».



Хід вправи:

Учасники отримують картки з твердженнями.

Завдання: визначити, чи це міф чи правда, аргументувати.

Ведучий підсумовує: більшість тверджень — міфи, важливо розрізняти факти й упередження.

  1. Самодіагностика: Тест Маслач (20 хв)

Скорочена версія опитувальника (10 тверджень)

Учасники оцінюють кожне твердження за шкалою від 0 (ніколи) до 6 (завжди).

Приклади тверджень:

1. Я почуваюся емоційно виснаженим від роботи.

2. Після робочого дня я відчуваю себе «спустошеним».

3. Я ставлюся до клієнтів/учнів більш відсторонено, ніж раніше.

4. Мені здається, що моя робота не має сенсу.

5. Я відчуваю, що досягнув менше, ніж міг би.

6. Я часто дратуюся через дрібниці на роботі.

7. Я відчуваю, що мої сили закінчуються.

8. Я ставлюся до людей як до «об’єктів», а не особистостей.

9. Я сумніваюся у своїй професійній компетентності.

10. Я відчуваю, що моя робота не приносить задоволення.

Обробка результатів:

Кожне твердження оцінюється за шкалою від 0 (ніколи) до 6 (завжди).

- Підсумовуються бали за трьома блоками:

- Емоційне виснаження (твердження 1, 2, 6, 7).

- Деперсоналізація / цинізм (твердження 3, 8).

- Зниження професійних досягнень (твердження 4, 5, 9, 10).

Емоційне виснаження

Високий рівень (20+ балів): відчуття постійної втоми, енергетичне виснаження. Середній рівень (10–19 балів): періодичні епізоди втоми, що можуть накопичуватися.

Низький рівень (0–9 балів): достатній запас енергії, ризик вигорання невисокий.

Деперсоналізація / цинізм

Високий рівень (10+ балів): байдужість, відсторонене ставлення до клієнтів/учнів.

Середній рівень (5–9 балів): іноді проявляється дистанціювання.

Низький рівень (0–4 бали): збережене емпатійне ставлення, низький ризик.

Зниження професійних досягнень

Високий ризик (0–12 балів): відчуття неефективності, сумніви у власній компетентності.

Середній ризик (13–16 балів): іноді виникає сумнів у результативності роботи.

Низький ризик (17+ балів): відчуття професійної цінності та задоволення від роботи.

Інтерпретація: тест не є діагнозом, а лише індикатором. Якщо високі показники у двох чи трьох блоках — це сигнал, що варто звернути увагу на власні ресурси та профілактику. Якщо високий рівень лише в одному блоці — це може бути тимчасовий стан, який потребує підтримки й відновлення. Низькі показники свідчать про добрий баланс, але профілактика все одно потрібна, щоб зберегти цей стан.

Рефлексія для групи:

- «Що для мене означає мій результат?»

- «Які сигнали я вже бачу у своєму житті?»

- «Які ресурси можуть допомогти мені зберегти баланс?»



Бланк самооцінювання

№

Я почуваюся емоційно виснаженим від роботи.

0

1

2

3

4

5

6

1

Після робочого дня я відчуваю себе «спустошеним».








2

Я ставлюся до клієнтів/учнів більш відсторонено, ніж раніше.








3

Мені здається, що моя робота не має сенсу.








4

Я відчуваю, що досягнув менше, ніж міг би.








5

Я часто дратуюся через дрібниці на роботі.








6

Я відчуваю, що мої сили закінчуються.








7

Я ставлюся до людей як до «об’єктів», а не особистостей.








8

Я сумніваюся у своїй професійній компетентності.








9

Я відчуваю, що моя робота не приносить задоволення.








10

Я почуваюся емоційно виснаженим від роботи.










ІІ. ПРАКТИЧНИЙ БЛОК: Профілактика (30хв)

  1. Вправа «Руханка Чіку - Ріку»

  2. Вправа «Колесо балансу О.Тараріна

  3. Техніки швидкого відновлення: дихальні вправи, мікроперерви, метод «5 хвилин для себе».

  4. Міні-лекція: роль супервізії та командної підтримки.

  1. Однією з умов, які допомагають фахівцеві уникнути професійного вигорання – це хороше здоров'я і свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя).

Пропоную трішечки порухатися.

  1. Вправа «Колесо балансу О. Тараріна»



Як працювати з технікою

Оцініть кожну сферу (0–10). Наприклад: здоров’я, стосунки, фінанси, кар’єра, творчість, відпочинок тощо. 0 – усе погано; 10 – відчуваю себе максимально гармонійно.

Позначте оцінки на діаграмі. Зафарбовуйте кожен сектор від центру до обраного балу.

Подивіться на “картинку”. Нерівне коло – це нормально. У ньому важливо побачити:

  • “провали” (усе, що нижче 6);

  • сильні перепади – якщо між найвищою та найнижчою оцінкою різниця 3+ бали.

Саме ці зони створюють напруження і потребують першочергової уваги.

Розширене колесо допомагає перестати розпорошуватися та нарешті зрозуміти, де твій реальний “вузол напруження”, а де – джерело ресурсу. Це простий і дуже чесний спосіб навести лад усередині та розпочати рух до балансу.

  1. Роль супервізії та командної підтримки


1. Супервізія

- Що це?  

  Супервізія — це професійна зустріч із більш досвідченим колегою або групою, де спеціаліст може обговорити складні випадки, власні переживання та отримати підтримку.  

- Роль у профілактиці вигорання:  

  - Допомагає знизити емоційне навантаження.  

  - Дає можливість побачити ситуацію з іншого ракурсу.  

  - Формує відчуття професійної спільноти та безпеки.  

- Практичний ефект: регулярна супервізія зменшує ризик ізоляції та сприяє розвитку професійної компетентності.


2. Командна підтримка

- Що це?  

  Це атмосфера взаємної довіри й співпраці в колективі, де кожен може поділитися труднощами та отримати допомогу.  

- Роль у профілактиці вигорання:  

  - Знижує відчуття самотності у професійних викликах.  

  - Створює простір для обміну ресурсами (досвідом, ідеями, емоційною підтримкою).  

  - Підсилює мотивацію та відчуття значущості роботи.  

- Практичний ефект: командна підтримка формує «подушку безпеки», яка допомагає витримати стресові ситуації.

(Пам’ятка «5 хвилин для себе»)

ІІІ  ПРАКТИЧНИЙ БЛОК: відновлення (40 хв)

  1. Вправа «Планування позитивних активностей»

  2. Вправа «Ресурсна історія»

  1. Планування позитивних активностей

Буває так, що складні емоції та почуття дуже заважають нормальному життю людини. Спроби позбутися, втекти від усього, що нагадує про такі переживання, заважають знаходити нові цікаві справи та інтереси, планувати своє майбутнє. Пам’ятаємо, що наші почуття залежать від наших думок і від нашої поведінки. Якщо робитимемо приємні речі, дуже скоро ми почнемо почуватися набагато краще. Ми можемо заповнити своє життя приємними справами та враженнями.

Дні тижня

Позитивні активності

З ким я можу це робити

Понеділок





Вівторок





Середа





Четвер





П’ятниця





Субота





Неділя









  1. «Ресурсна історія»

Сьогодні ми спробуємо створити спільну ресурсну історію — своєрідну казку, у якій головний герой стикається з труднощами, але знаходить сили й ресурси, щоб їх подолати. Ця казка буде особливою, бо ми складатимемо її разом: кожен із вас додасть у сюжет щось своє — образ, символ, ресурс, який допомагає вам відновлюватися у житті.



Мета цієї вправи — не просто вигадати фантастичну історію, а відчути, що ресурси є поруч із нами, у нашому досвіді, у нашій спільноті. Коли ми об’єднуємо їх, вони стають ще сильнішими.

Колись давно, у невеликому містечку, жив герой на ім’я Світодар. Він мав добре серце й умів слухати інших так, що кожна людина відчувала себе важливою. Щодня Світодар допомагав людям долати смуток, знаходити сили й віру в себе.  


Та з часом він почав відчувати, що його власні сили тануть. Кожен новий день приносив усе більше прохань і турбот, а його серце ставало важчим. Він прокидався з відчуттям втоми, навіть коли ніч була довгою.  


Одного разу Світодар опинився перед темним лісом, який символізував його виснаження. Дерева здавалися непривітними, стежка губилася серед хащів, а вітер шепотів слова сумніву: «Ти більше не зможеш…».  


Герой зупинився на краю лісу й зрозумів: щоб пройти цей шлях, йому потрібні особливі сили — ресурси, які допоможуть відновитися. Він озирнувся навколо, сподіваючись, що світ подарує йому підказки….


Підказки-образи ресурсів

Природні ресурси:

Срібна річка відпочинку – її вода дарує спокій і відновлює сили.

Пісня пташки-надії – мелодія нагадує, що завжди є світло попереду.  - Дерево мудрості – під його кроною герой знаходить відповіді на свої запитання. 

Сонячний промінь тепла – зігріває серце й повертає віру в себе.  

Соціальні ресурси:

Друзі-провідники – вони підказують дорогу й підтримують героя у важкі моменти.

Чарівний міст довіри – завдяки йому герой може перейти через небезпечні місця.

Скарбниця добрих слів – кожне слово додає сил і впевненості.  

Внутрішні ресурси:

Криниця гумору – сміх допомагає розвіяти темряву й страх.  

Ліхтарик творчості – освітлює шлях у найтемніших хащах.

Амулет віри у себе – нагадує герою про його силу й цінність. 

Крила мрій – піднімають над труднощами й показують нові горизонти.


ІV ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА: рефлексія (10хв)

Учасники продовжують фразу: «Сьогодні мені…»



Список використаних джерел

Максименко С. Д., Карамушка Л. М. Актуальні проблеми психології: Організаційна психологія. Економічна психологія. Social Psychology : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. — К. : Логос, 2008. — Т. 1, вип. 20-23.

Тараріна О. В. Практична психологія: арт-терапія в роботі практичного психолога та соціального педагога. — К. : Артанія, 2018. — 216 с. (використання арт-терапевтичних методик та «Колеса балансу»).

Фрейденбергер Г. Синдром сгорания (Burn-out): концепция и диагностика / пер. с англ. — М., 1974. (першоджерело дослідження явищ вигорання).

Freudenberger H. J. Staff Burn-out // Journal of Social Issues. — 1974. — Vol. 30, No. 1. — P. 159–165.

Maslach C., Jackson S. E. The measurement of experienced burnout // Journal of Organizational Behavior. — 1981. — Vol. 2, No. 2. — P. 99–113.

Maslach C., Schaufeli W. B., Leiter M. P. Job burnout // Annual Review of Psychology. — 2001. — Vol. 52. — P. 397–422.