Тренінг "Вміння бути толерантним"

           Калюх Олена Володимирівна

           Класний керівник групи№23,

           спеціальність"ОКН, обліковець з реєстрації                  

           бухгалтерських даних"

           ДНЗ "ПТУ№81" смт. Юрївка

Тема: Вміння бути толерантним.

Мета:

- донести до учнів необхідність толерантності в суспільстві через з'ясування принципу терпимості між людьми, між колективами або групами людей;

- виховувати    доброту,  толерантність, милосердя, вміння прощати, розвивати моральні якості,  самооцінку,  мовлення, сприяти самоаналізу та самовихованню учнів через роздуми  про вищі моральні цінності, поглиблювати почуття честі та гідності, взаємоповаги.

Форма проведення: круглий стіл

Обладнання: аркуші для вправ 1, 2

Попередня підготовка: парти в вигляді круглого столу, вислів на дошці

                                                                                  Перед великим розумом я схиляю голову,

Перед великим серцем я стаю навколішки.

 Гете

Хід уроку

Учитель: Доброго дня, мої любі, дорогі учні. Сподіваюся, Вам сподобалося те, як я привіталася з Вами? Перш ніж ми перейдемо до обговорення теми нашої виховної години пропоную Вам привітати один одного, тільки за однієї умови - кожне привітання не повинно повторюватися. Почнемо з нашої старости, Юлії, яка привітається з учнем, що сидить зліва від неї, цей учень привітається з іншим, котрий сидить зліва від нього, аналогічно привітаються решта учнів групи, допоки коло не замкнеться.

 Учні сидять за імпровізованим круглим столом, кожен повертається до співрозмовника з своїм власним привітанням. Іноді учні додавали до привітання запитання. Наприклад, "Привіт, як справи?", нерідко використовували молодіжний сленг, наприклад, "Привед, приветик, здрасти". Дехто здогадався використати жести.

Учитель: Я хочу звернути вашу увагу на вислів, що написаний на дошці. Прочитайте його будь - ласка і спробуйте пояснити. Що на Вашу думку мав на увазі поетичний геній німецької літератури?

 Учні намагаються пояснити як вони розуміють цей вислів.

Учитель: Дуже часто ми чуємо по відношенню до себе: толерантна або не толерантна людина. Що ж таке толерантність? Чи виникають у вас думки та асоціації до слова «толерантність»? Що таке толерантність?

(Застосовується методика асоціативного куща). Нажаль переважна більшість не змогли дати визначення толерантності. Спроби були хибними.

Учитель: Можливо Вам допоможе наступний вислів Франческо Гвіччардіні - італійського історика, філософа-гуманіста.

«Усі люди мають недоліки    хто більші, хто менші. Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування були б неможливими, якби    не існувало   між    нами    взаємної  терпимості»

Учні після такої підказки почали давати правилі відповіді.

Учитель: Отже, підсумуємо! Толерантність — це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.

 Вправа1.

Учитель: Для того щоб закріпити в Вашій пам'яті поняття толерантності пропоную вам виконати таку вправу. Перш за все розбийтеся умовно на п'ять груп. Кожна з груп отримає аркуш з визначенням толерантності. Ваше завдання пояснити це визначення. Час на роздуми одна хвилина,  тому спілкуйтеся, обговорюйте, але остаточну думку повинен висловити одна людина.

Учні розбиваються на групи, причому, вони не мали змогу піднятися з свого місця, тобто групи склалися завдяки тому, як учні сиділи в колі. Таке положення обмежило їх бажання приєднатися до тієї чи іншої групи. Учні   отримують завдання, обговорюють. Обраний представник викладає розуміння команди кожного твердження.

Вислови:

1.    Толерантність — це єдність у різноманітті.
2.    Толерантність — не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.
3.    Толерантність — це те, що уможливлює досягнення культури, сприяє переходу від війни до миру.
4.    Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання.
5.    Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Учитель: Чудово! Мене вразили ваші судження. Але сенс цього  завдання був не в правильності трактування вашого твердження, а в умінні вирішувати проблемні питання в групі. Цікаво, було спостерігати за тим, як Ви обговорюєте ці твердження. А також кому довірили відповідати. В мене запитання до кожної з груп. Чому ви обрали лідером саме цю людину?

Учні надали різні відповіді: "Вона староста", "Він розумний", "Він нічого не боїться", "Ми йому довіряємо".

Учитель: Описати толерантність досить важко, можливо, через те, що в різних мовах вона ви­значається по-різному.

В англійській мові толерантність — «готовність і здатність сприймати без протесту особистість».

У французькій — «повага свободи іншого, йо­го способу мислення».

В арабській — «прощення, поблажливість, співчуття, терпіння».

У перській — «готовність до примирення».

Український словник трактує це слово як «здатність сприймати без агресії думки, які від­різняються від власних, а також — особливості поведінки та способу життя інших».

Вправа 2 «Мої поради»

 Мета: усвідомити, що потрібно змінити в собі; побачити себе очима інших

Учитель: Я пропоную перевірити наскільки Ви терпимі до критики. Перед вами аркуші з вашим прізвищем та надписом "Мої поради". Перш ніж я поясню характер цього завдання, переверніть аркуш лицевою стороною долу та передайте його товаришу, що сидить біля вас зліва.  Отже, ваше завдання написати пораду тій людині, аркуш з прізвищем якого опинився перед вами, на це ви маєте декілька секунд. Порада повинна складатися максимум  з однієї фрази. Якщо ви справилися з задачею, знову переверніть аркуш долу. Чекаємо допоки кожен зробить напис. Далі по моїй команді знову передаємо аркуш.

 Вчитель контролює процес, щоб учні не спілкувалися один з одним, не читали записи попередників. Головне не допустити, щоб аркуш потрапив до власника. Наприкінці вчитель збирає аркуші та зачитує поради кожному учневі, змінюючи поряд, попереджуючи впізнання того чи іншого запису.

Учитель: А тепер я зачитаю ваші поради. Сподіваюся кожен з вас сприйме критику з максимальною толерантність та зробить правильні висновки.

Приклади записів:наводжу ті, що найбільш точно характеризують особистість кожного учня, мовою оригіналу.

Троценко Аліна: Будь добрее к людям; не будь пофигисткой;  тобі треба порозумітися; не чіпляйся до людей; стань спокійнішою; убери в некоторых случаях пофигизм, это не нужно.

Коваленко Ірина: Меньше психовать и больше улыбаться; стань добрее; не кидайся словами на ветер; быть на позитиве; різка, псіхована; нервова; не зриватися на інших через свої проблеми.

Оглу Валентина: Досить бути сором'язливою; не плач; будь смелее; не будь замкнутой; отстаивай свое мнение; не будь такой обидчивой; будь открытой и ничего не бойся, все будет ОК.

Суворкіна Юлія: будь строже; учись лучше, ты это умеешь; будь нежнее к своей сестре(не в обиду); бува вперта; веди себя скромнее; вперта, інколи жорстка з близькими; будь добрішою.

Учитель: Що ж, досить цікаві пори, як на мій погляд. важливо, що серед лестивих, подружніх побажань є справжня критика. З деякими порадами мушу погодитись, оскільки самі ці проблемні питання піднімаю в кожній приватній бесіді з вами.

Вчитель після озвучення  порад для кожного учня додає свої коментарі, "згладжує гострі кути", зупиняється саме на різких порадах.

! Доречі, не було заплановано включити до списку респондентів класного керівника та майстра в/н. Учні самі запропонували і самі озвучили поради.

Приклади записів:наводжу ті записи , в яких були дійсно поради та критика

Класний керівник:  Будьте строже; хочу щоб була серйознішою.

Майстер в/н: майстер чесності; я хочу, щоб ви поводились до інших дітей краще чим до інших; бути трішки жорсткішою до хлопців; относитесь к нам построже, нам это надо.

 Вправа 3. Притча "Гвіздки"

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився себе опановувати, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

 Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

 Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів  сина до огорожі та сказав: « Ти добре постарався, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Вона вже ніколи не буде такою як раніше.  Коли говориш людині щось неприємне, в нього залишається такий самий шрам як і ці дірки. І не важливо, скільки разів ти після цього вибачишся - шрам залишиться».

Учитель: Запитання до всіх учнів. Чи багато цвяхів, на вашу думку, Ви встигли забити? І чи перепрошували кожного разу?

Відповіді учнів 

Учитель: Словесні рани заподіюють такий самий біль, як фізичні. Діти, не забиваймо цвяхів ворожості, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а, отже, розуміймо одне одного.

Вчитель підходить до дошки та робить надпис "Мої враження від класної години"

Учитель: Сьогодні ми мали змогу оцінити вчинки та дії інших людей,  почули поради на свою адресу. А тепер я пропоную вам оцінити нашу співпрацю. Підійдіть до дошки та зробіть свій запис.

Кожен з учнів підходив до дошки та робив власний запис, приклади: мені сподобалось, клево, смайлик, неожиданно, интересно, цікаво.

Учитель: Я не дарма запитувала вас чи вмієте ви просити пробачення в людей, яких образили, чи усвідомлюєте ви свої помилки. Як і на звичайному уроці ви отримаєте домашнє завдання. До наступної класної години вам потрібно написати міні - твори за такими темами "Перед ким я б хотіла(в) вибачитися" і "За що я б хотів(ла) подякувати Богові". Наголошую, що ви повинні написати за обома темами, це скоріше не твір, а ваші думки, переживання.

Наводжу приклади таких творів, думок, мовою оригіналу:

Деребчинська Олександра:

"Хочу сказать Богу спасибо за то, что я живу, слышу, вижу. За тех дорогих мне людей, которые рядом и любят меня ".

"Хочу попросить прощения у человека, которого сейчас нет с нами. Это Дмитренко Виталий. Прости меня за то, что я так поступила с тобой, я не хотела, чтоб так все произошло, ПРОСТИ".

Стадник Альбіна:

"Я б хотіла сказати спасибі Богу за те, що він помер за нас. За те, що він любить нас якими б ми не були. За благословення днів, за те, що він рятує нас. Я б хотіла сказати спасибі Господові за своє життя. За те, що мені дане моє життя, і це - найцінніше, що є в людині. Ще б хотіла б сказати спасибі за те, що в мене є моя сімя. Попри всі труднощі я дуже люблю своїх батьків"

"Попросити вибачення у Бога, за те, що часто роблю щось не подумавши, а потім жалкую. За те, що буваю грубою, можу обізвати когось. А словами можна дуже ранити душу і серце людини. Боже пробач за всі мої гріхи".

Деребчинська Ангеліна:

"Сказати дякую своїй матусі, моїй рідненькій, що дала мені життя. Хоча вона не поряд, я її кохаю і чекаю".

"Я хочу попросити пробачення у Бога за те, що коли мені було 16 років я позбавила свого ненародженого малятка життя"