Тренінг " Вплив сімї на виховання дитини"

Педагогічною основою цієї роботи  є розвиток у дитини та батьків  адекватного , позитивного бачення своїх  можливостей , появи віри  у духовне зростання , задоволення базових потреб  у любові та самоповазі. Відбуватися це може у формі тренінгів , індивідуальних  консультацій , за допомогою  включення  у активну  навчальну  та поза навчальну діяльність . Дорослому необхідно  постаратись  переконати  дитину ,що вона сама може справитися зі своїми труднощами. На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. А тому, працюючи над вирішенням завдань , ми будуємо невидимий ланцюжок між родиною і школою, який служить на благо усім учасникам навчально-виховного процесу. Це спільні турботи про те, щоб усім було цікаво і затишно в школі, як у рідній домівці.

     А тому актуальними  є слова В.О.Сухомлинського: «Педагогічна ідея - це крила, на яких злітає педагогічна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше і найпотрібніше в шкільному житті - колективна батьківська робота».

Сім'я і школа — потенційні природні партнери у вихованні дітей .Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи.

      Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду.

    Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів. Родинне виховання тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх практично. Одним із таких сучасних методів і є тренінг.

   Батьківський тренінг – це активна форма роботи з батьками, які хочуть змінити своє ставлення до поведінки  та взаємодії з власною дитиною, зробити його більш відкритим і довірчим. У батьківських тренінгах повинні  брати участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає , і результати не змушують на себе чекати.

Тренінг – це навчання досвідом, яке означає, що кожен учасник може поділитися своїми знаннями та проблемами з іншими, а також попрацювати разом для пошуку правильного рішення проблеми.

Неможливо розвинути життєві навички тільки прочитавши чи розказавши про них. Їх треба багато разів відпрацювати – обговорити життєві ситуації, обмінятись досвідом. Прекрасна ідея - сідати в коло і по черзі висловлювати свою думку.

Отже, у сучасній педагогіці актуальність тренінгів - це: 

• нові підходи; 
• нові знання; 
• позитивні цінності,ставлення,ідеали; 
• нові уміння і навички.

Це  тренінгове заняття  для батьків в з урахуванням всіх вимог сучасності. 
 

 

 

      Тема: Вплив сім’ї на виховання дитини

 

 

Мета:       ознайомити батьків зі стилями сімейного виховання, проаналізувати випадки      виховання , які викликають проблеми  у  батьків, дійти спільної думки щодо правильного виходу зі складних ситуацій, дати батькам можливість  поділитися  досвідом  сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого  педагогічного досвіду,  сформулювати  разом з батьками  принципи  взаємодії  дорослих і дітей, спонукати батьків читати педагогічну літературу , користуватися  порадами  класного  керівника  стосовно виховання дітей.

 

 

« Дитина – рентгенівський  знімок сім ї.» 

                                                   А. Макаренко .

 

 «Виховання має  перевагу над  навчанням. Створює  людину  виховання.»

                                        А. Сент – Екзюпері

 

«Ваша  власна поведінка -  найвирішальніша  річ. Ви думаєте, що  виховуєте  дитину   тільки  тоді, коли з нею розмовляєте  чи караєте її. Ви виховуєте  дитину кожну  мить  вашого життя,  навіть тоді, коли вас немає  вдома.»  

                                               А. Макаренко

 

Хід  тренінгу

Батьки заходять до класу, звучить спокійна музика. Кожному пропонується вибрати геометричну фігурку ( трикутник, круг , квадрат ) і зайняти місце за столиком , позначеним зображенням  цієї фігури.

I . Вплив сім’ї  на  успішне навчання  дитини.

• В. Сухомлинський казав : « На моє  глибоке переконання, педагогіка повинна   стати  наукою для всіх – для вчителів, для батьків.» А педагогіка – це наука про виховання та навчання. Як бачимо, на першому місці стоїть виховання. Чому?  Напевно, тому що для родини і суспільства першорядне значення має сама людина, її духовність, а вже потім професійні якості.
• Так уже склалося, що виховання дітей у родині  відбувається ніби «саме собою», але вважається, що дитина виховується саме в родині.
• За статистичними даними, дитина в середньому має в день тільки дванадцять з половиною хвилин на спілкування з батьками. Із цього часу вісім з половиною хвилин  батьки відводять на різноманітні напучування, зауваження і суперечки зі своїми дітьми. На довірливе дружнє спілкування залишається лише чотири хвилини. Звичайно, це мало, і тому ми починаємо поспішати, нервувати, кричати.
• Сучасні діти дорослішають дуже швидко. Батькам доводиться чути нові  терміни  - «діти індиго» , «гіперактивність» ,  « інтерактивність», інколи не розуміючи їх значення.
• Сьогодні ми проведемо педагогічний тренінг для батьків –« Сімейне спілкування».

II.Вправа «Очікування»

 

III.Стилі  сімейного виховання.

     Пять  основних стилів виховання.

1.Авторитарний (домінуючий, диктат, виховання за типом «Попелюшки»);

2.Опікувальний (гіперопіка);

3. Потуральний ( ліберальний, поблажливий, гіперопіка);

4.Хаотичний ( виховання в сімї  з  непрогнозованими  емоційними реакціями);

5.Демократичний (авторитетний, співпраця ).

(Учитель пропонує батькам співвіднести з кожним стилем його опис.)

 

1.Авторитарний стиль  виховання.

   Усі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому має  коритися їхній волі. Змалку батьки виховують у неї почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Негативним  явищем є надмірно високі вимоги до дитини, через що страждає її духовна сфера. Батьки приділяють меншу  увагу  спільним  заняттям, більше контролюють поведінку дитини, обмежують її свободу. Дитина поводиться агресивно і відчужено. Батьки, не розуміючи причин такої ворожості, посилюють тиск на неї. Виникає вперта відмова ходити до школи чи так звана втеча у хворобу. Формується  неадекватна  самооцінка ( занижена або завищена) , неадекватний рівень  домагань, що не відповідає  можливостям  дитини. З віком дитина все частіше виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську  гідність інших.

2.Опікувальний стиль виховання.

  Батьки прагнуть  постійно бути поряд із дитиною, вирішувати за неї всі її проблеми. Дитина  оточується  надмірною увагою і  займає  центральне місце в сімї . Здатність дитини до самоствердження різко  обмежується. Дитина починає постійно очікувати невдачі. Через це ще більше знижуються  її  оцінки в школі,  зростає   невпевненість у собі.

3.Потуральний стиль виховання.

 Батьки приділяють дитині недостатню увагу.  Дитина віддана сама собі,  нерідко вона позбавлена найнеобхіднішого  мінімуму ( одягу, їжі, шкільного приладдя).  Дитина  належним чином  не спрямовується, практично не знає  заборон і обмежень з боку батьків,  які не вміють її   виховувати.  « Опіка» таких батьків зводиться до сварок, бійок між  собою, тому діти  віддають перевагу вулиці.  У дитини порушується сон, часто змінюється настрій, на уроках вона сидить пригнічена, не  слухає пояснень учителя,  порушується процес запам’ятовування, зосередження. Дитина  негативно  ставиться до навчання, має низький рівень  мотивації,  відчуває  невпевненість, внутрішню порожнечу.

4.Хаотичний  стиль виховання.

  Відсутність єдиного підходу до виховання,  коли  немає чітко  визначених, конкретних вимог до  дитини або  спостерігається  суперечність, розбіжність у виборі  виховних  засобів між батьками. Із часом  невпевненість стає рисою  характеру дитини, вона часто  не дотримується  своїх обіцянок,  може говорити  неправду, не довіряє дорослим.  Відчуття  нестабільності  призводить до  несподіваних  рішень, неадекватної  поведінки, яка  має захисний характер.

5.Демократичний стиль виховання.

  Батьки  заохочують у своєї дитини  особисту  відповідальність і самостійність, співвідносячи  їх із її віковими можливостями.  Дитина присутня  при обговоренні сімейних проблем, бере участь  у прийнятті рішень,  вислуховує і обговорює думки та поради  батьків,  які  вимагають від  неї  обміркованої  поведінки й  намагаються допомогти, чуйно ставляться до її  запитів.  При  цьому  батьки виявляють  твердість, дбають про  постійне дотримання  дисципліни,  що  формує  правильну, відповідальну  поведінку. У школі  такі  діти мають  достатній рівень адаптації. Вони не  соромляться  запитувати,  коли їм щось не зрозуміло  на  уроці, під час  пояснення  вчителя.

IV.Проведення тестування.

V. Аналіз тестувань проведених із дітьми.

( Тести «Самооцінка учня» , « Намалюй свій настрій» )

VI. Релаксаційна пауза. Перегляд  короткометражного фільму  «Вікно» С. Копилової.

V. Інтерактивна гра  « Незакінчене речення».

Кожній групі батьків  роздаються частини  речень на розрізаних смужках  паперу, з яких потрібно утворити логічно закінчені вислови. Складені вирази представники груп зачитують перед учасниками.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Якщо дитина зростає в атмосфері критики…..	вона вчиться засуджувати.
Якщо дитина зростає в атмосфері ворожнечі…	вона вчиться боротися.
Якщо з дитини глузують…	вона стає сором’язливою.
Якщо дитина  живе в страху…	вона  стає  боязкою.
Якщо дитину постійно соромлять ..	вона  звикає почуватися винною.
Якщо дитина зростає в толерантному  середовищі …	вона вчиться бути терпимою.
Якщо дитину підбадьорюють…	вона набуває впевненості.
Якщо дитина зростає в атмосфері прийняття…	вона  вчиться любові.
Якщо дитина зростає в атмосфері похвали …	Вона  вчиться любити саму себе.

 

VI. Поради  батькам.

Батькам  роздаються  пам’ятки.

 

 

 

ДОДАТКИ

ТЕСТ  ДЛЯ БАТЬКІВ

1.Ви досить часто кепкуєте з вад Вашої дитини?

2.Вас непокоїть , що дитина надто багато часу присвячує своїй зовнішності?

3. На ваш погляд, відстоювання дитиною своєї позиції ні до чого доброго не приведе?

4. Ви надто сильно переймаєтеся неприємностями та невдачами своєї дитини?

5. За дитиною має бути постійний контроль з боку дорослих?

6.Найкращі порадники у вихованні дитини – Ваші  інтуїція та досвід?

7. Ви часто суворо критикуєте себе за помилки дітей?

8. Чи вважаєте Ви, що більшість людей із Вашого оточення негативно ставляться до Вашої сім’ї ?

9.Чи часто Ваша дитина викликає у Вас почуття жалю?

10. Ваша дитина приносить більше клопоту, аніж радощів?

11. Чи вважаєте Ви, що особливої уваги й турботи Ваша дитина потребує лише тоді, коли хворіє?

12. Чи переконані Ви, що дитина насамперед має слухатися старших?

Підсумки.

 За кожну відповідь «так» ви отримуєте 10 балів.

110балів і більше. Вам слід серйозно замислитись над своїми поглядами на виховання дітей. Справа не так у дітях, як у вашому характері. Дотримуючись такого стилю виховання, ви матимете значні труднощі, а через деякий час ризикуєте втратити ті зв’язки , які дуже цінуєте. Найкращий вихід із цієї ситуації – прислухатися до бажань і думок самої дитини. Тоді її майбутнє стане для Вас приємною винагородою.

70- 100 балів. Не виправдовуйте себе браком часу на заняття з дитиною, це не найкращий спосіб. Ви уникаєте труднощів у стосунках. Не забувайте, що впевненість у власних силах і самостійність так само важливі для майбутнього Вашої дитини, як повага до старших. І Вашим найпершим кроком має стати визнання того, що дитина має право на власну думку.

30 – 60 балів. Ви робите все, аби зрозуміти свою дитину, і вважаєте, що найкраще, якщо дитина сама навчиться розв’язувати свої проблеми. Було б добре не лише розуміти позицію іншого, а й приймати її, навіть  якщо це позиція дитини.

0 -20 балів. У Вас чудові стосунки з дитиною. Ви розумієте її проблеми й робите все, аби й вона розуміла Вас так само добре. Вам вдається головне – допомагати дитині ставати самостійною людиною, яка здатна здійснювати власний вибір. Ви – здібний вихователь.

 

 

 

 

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1.Залучайте дитину до законотворчості, встановлюючи разом правила і норми, обов’язкові для виконання. Використовуйте для цього такі висловлювання: « Я хочу з тобою порадитись» ,  « Давай домовимось» , « Вибирай» , « Міняюся, не дивлячись!» .

2.Вимагаючи послуху, робіть це твердо й рішуче.

- Не повторюйтесь!

- Будьте  мужніми, навіть коли здається, що  дитина вас просто ненавидить – це тимчасово.

- Не втрачайте самовладання.

3. Не говоріть своїй дитині ці слова: « Ти завжди..», «Ти ніколи …» ,  « Це ж елементарно…»,  « Ну що хорошого можна чекати від тебе …» , «Буде так, як я сказав…».

4. Якщо справа дійшла до покарання:

- воно має бути спів мірним з учинком;

- не карайте ігноруванням, гра в мовчанку не під силу дитині;

 - роз’ясніть дитині наслідки її поведінки ( якщо вона не вимила посуд – ви тепер не встигнете спекти пиріг, який усі люблять).