тренінгове заняття - семінар

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОДОЛАННЯ СИНДРОМУ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

                                                                                          

СЕМІНАР-ТРЕНІНГ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОДОЛАННЯ СИНДРОМУ

ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

 

СЕМІНАР – ТРЕНІНГ

 

Здобути і зберегти своє здоров’я

може  тільки сама людина

М.М. Амосов «Кодекс здоров’я»

 

Мета:

•  представити семінар-тренінг для педагогів, що має на меті запобігання емоційному вигоранню
•  ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його основними причинами і симптомами;
• визначити основні умови збереження емоційного здоров'я педагога;
• підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі;
• створити умови для психологічного розвантаження педагогів.

 

 

Завдання :

 

1. Інформувати педагогів про феномен "професійного вигорання", його причини та наслідки;
2. Навчити педагогів практичним навичкам боротьби з «синдромом емоційного вигорання».
3. Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості, дружелюбності і довіри один до одного.
4. Формувати професійні якості: комунікативні здібності, рефлексію, здатність до емпатії.

 

 Матеріали:  м’ячик, аркуші паперу (додатки), ручки, рекомендації педагогам, скринька з побажаннями, відео слайди, аудіо запис, проектор

 

Вступ до тренінгу

На сьогоднішній день ми всі розуміємо, що вчитель - центральна фігура навчально-виховного процесу. І в якому форматі будуть будуватись взаємостосунки педагога з учнями та колегами значною мірою залежить від його емоційного стану. Тому проблема психологічного благополуччя вчителя є однією з найбільш актуальних проблем сучасної системи освіти. У зв’язку з подіями, що відбуваються в нашій державі – країна в стані війни, численні втрати людських життів, погіршення матеріального становища основної верстви населення, до якої належать працівники освіти – спостерігається погіршення психоемоційного стану педагога.

Поряд з цим останнім часом посилився негативний вплив аморальності, злочинності, зубожіння, збільшується кількість «важких» дітей та інше, що призводить до знецінення освіти, падінню авторитету педагога. Виникає небезпека виростити бездуховне покоління, позбавлене інтелігентності, порядності, яке зневажливо ставиться до культурних та загальнолюдських цінностей. Вчитель, який емоційно вигорає, не шукає шляхів вирішення складних ситуацій, часто у спілкуванні та вихованні керується власними проблемами, особистісний підхід до дітей в значній мірі визначається його емоційним станом. Саме тому важливі профілактичні засоби, які можуть запобігти виникненню даного синдрому в педагогічних працівників, а також корекції емоційного вигорання.

Синдром професійного (емоційного) вигорання - серйозна недуга, що загрожує представникам усіх професій, але найбільше від неї потерпають вчителі. Як попередити цю недугу та як її подолати – тема семінару-тренінгу.

ХІД РОБОТИ

 

І. Вступ. Знайомство.

Вправа «Імена» (5-7 хв)

Перш ніж почати працювати, познайомимося. Зараз ми з вами будемо передавати м’яч. Той, хто отримає м’яч повинен назвати своє ім’я та рису своєї вдачі, що починається з тієї самої літери, що й ім’я. (Олена – оптимістична)

 

Психолог. Отже, ми всі представилися, а тепер, щоб розпочати безпосередньо роботу на занятті, нам потрібно прийняти й низку інших важливих правил, дотримання яких сприятиме ефективній співпраці у групі.

Вправа «Ухвалення правил роботи» (5 хв)

Педагогам пропонується назвати такі умови роботи в групі, за яких вони почуватимуться комфортно. Тренер ознайомлює учасників із загальноприйнятними правилами. Якщо учасники мають заперечення чи пропозиції, психолог враховує їх і записує в загальний список. Кожна пропозиція обговорюється й за потреби ухвалюється учасниками. Правила слід закріпити на дошці, щоб вони завжди були перед очима учасників і ними можна було користуватися. Кожен повинен їх дотримуватися.

Правила:

1. Цінування часу – бути уважним, висловлювати свою думку коротко і чітко
2. Говорити від свого імені  - слід користуватися  “Я – висловлюваннями”
3. Комунікабельність – підтримувати стосунки з усіма членами групи
4. Тут і зараз – обговорюються ті події, які відбуваються саме тут
5. Активність – висловлюйте свою думку
6. Ввічливість – не перебивайте того, хто говорить, будьте толерантними та тактовними

 

Вправа «Це класно!» (5 -7 хв)

Мета: формувати командну згуртованість, емоційне піднесення.

Психолог: зараз ви по черзі будете розповідати про якусь свою позитивну рису, вміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання всі інші разом відповідають «Це класно!» й одночасно піднімають великий палець угору.

 

ІІ. Основна частина.

Мозковий штурм «Емоційне вигорання – це …» (10 хв)

Мета: визначити поняття емоційне вигорання.

Психолог запитує учасників, як вони розуміють, що таке емоційне вигорання. Усі висловлені пропозиції записуються на дошці. Далі інформаційне повідомлення.

 

Інформаційне повідомлення про синдром професійного вигорання. (15-20 хв)

Психолог.

За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров’я і професійної безпеки, нині більше 35 млн людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. Поняття "емоційне вигорання" ввів американський психіатр Х. Фрейденбергер в 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуючись з іншими людьми, постійно перебувають в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють в системі "людина-людина": лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, юристи, психіатри та ін. Як відзначають зарубіжні та вітчизняні дослідники, люди цих професій, постійно стикаються з негативними емоціями своїх пацієнтів, клієнтів, вихованців, і мимоволі залучаються до цих переживань, через що і переживають підвищену емоційну напругу.

Емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравматичні впливи. Він є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки. З одного боку, воно дає змогу людині дозувати та економно використовувати енергетичні ресурси, з іншого – вигорання негативно позначається на виконанні роботи й відносинах з людьми.

Чинники, що сприяють виникненню синдрому емоційного вигорання, можна об’єднати в два блоки:

• індивідуальні характеристики особистості (тип нервової системи, тип темпераменту, мотивація);

• особливості професійної діяльності (тип діяльності, режим дня, заробітна плата, психологічна атмосфера в колективі).

Швидше «вигорають» працівники із слабкою нервовою системою і ті, хто мають інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогою професій типу «людина-людина».

Найтиповішим виявом синдрому професійного вигорання є наростання емоційного виснаження.

Розвиток синдрому носить поетапний характер. Спочатку спостерігаються значні енергетичні витрати - наслідок високої установки на виконання професійної діяльності. У міру розвитку синдрому з'являється відчуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи.

Емоційне виснаження – це стан, що виявляється на тлі хронічної втоми, пригніченості, спустошеності. Людина стає схожою на вуглинку, яка ледь жевріє.

Професійне вигорання відбувається не відразу. Бувають ситуації,  коли впродовж тривалого часу неможливо сказати, що є найбільш вагомою причиною зниження якості життєдіяльності. Однак є кілька «маячків», які вказують на наявність «стресу спілкування» та на його стадію.

Стадія «Попередження»

Відбувається звуження особистісного простору та інтересів до меж професійної діяльності. Тобто надмірне захоплення робочим процесом. Маркером цього може бути відмова або мінімізація своїх потреб поза роботою.

Учитель у цей період може часто говорити про безсоння, емоційне виснаження, втрату відчуття себе. Усе частіше приходять думки про бажання змінити професію.

Стадія «Відчуження»

Утрата радості від роботи. Емоції притуплюються, у відносинах відчувається відстороненість. Власні невдачі приписуються іншим людям. Зникає емпатія, замість неї приходять байдужість і цинічність.

Стадія «Виснаження»

Негативні почуття щодо оточення та роздратування вже не можуть бути прихованими. Виникають відчуття вини та сорому. Особливо важко переживаються ці почуття, коли людина не усвідомлює справжніх причин того, що відбувається з нею. Вона наче застрягає між депресією та агресією.

Спостерігаються гострі психосоматичні реакції (тривалий головний біль, біль у шлунку, стійке безсоння, раптові приступи нудоти, запаморочення). Можуть розвиватися різні види залежності (кава, сигарети тощо), змінюватися звички в харчуванні.

Стадія «Розчарування та відчай»

Відчуття безпорадності та беззмістовності не лише роботи, але й життя загалом. Спостерігається своєрідне оціпеніння, відсутній вираз обличчя, очей. У тих, хто досяг цієї стадії, є два виходи:

1. попрощатися з роботою, що пов’язана зі спілкуванням з людьми
2. розпочати непросту тривалу роботу на відновлення своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії.

Якщо вчасно виявити описані симптоми, то на початкових стадіях кожен спроможен допомогти собі самостійно. Варто пам’ятати про те, що своєчасне усвідомлення справжніх причин втрати інтересу до роботи може вивести спеціаліста на абсолютно новий рівень професіоналізму та забезпечити йому натхнення.

Отже, професійне вигорання – це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу й веде до виснаження емоційно-енергетичних і творчих ресурсів працюючої людини.

 

Синдром вигорання – це складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження.

 

Виділяють такі групи симптомів СЕВ:

1. емоційні  - почуття емоційного спустошення, невизначене почуття занепокоєння й тривоги, розчарування, зниження рівня ентузіазму, роздратованість, образливість, невпевненість, безсилля.
2. психосоматичні – підвищена втомлюваність, почуття виснаження протягом всього дня, підвищена чутливість до показників зовнішнього середовища, головний біль, шлунково-кишкові розлади, відсутність  апетиту або переїдання, порушеня сну тощо.
3. порушення пізнавальних прцесів діяльності – погана концентрація уваги, жорсткість, сконцентрованість на деталях, незлатність у прийнятті рішень тощо.
4. неприйняття професійної діяльності – неприйняття роботи, внутрішнє почуття спротиву до виходу на роботу, думки про зміну роботи, професії тощо.
5. порушення соціальних зв’язків – уникнення контактів з людьми, дистанційна позиція з колегами, бажання усамітнитися тощо
6. підвищена кількість сімейних конфліктів

 

Вигорання впливає на всі сфери діяльності людини. Почавшись у професійній діяльності, вигорання «зачіпає» власне й особистість людини, заважає її розвитку, а також має безпосередній вплив на здоров′я людини.

 

Вправа «Аспекти здоров′я» (15-20 хв)

Цю методику запропонував Білл Район на семінарі Християнського дитячого фонду (нова назва організації «Фонд благополуччя дітей») «Конструювання програм щодо формування здорового способу життя» у травні 2001 року.

Мета: показати багатогранність поняття «здоров′я» та визначити місце і взаємозв′язок професійного аспекту з іншими, продемонструвати необхідність самовдосконалення та шляхи його здійснення.

Інструкція: вам пропонуються листочки з накресеним колом і спицями з певними назвами на ньому, ваше завдання знайти і позначити на кожній спиці місце, що найбільше відповідає вашому стану на сучасному етапі життя і потім ці відмітки поєднати лінією.

Тренер запитує в учасників як вони розуміють указані поняття і, у разі необхідності, дає пояснення.

Фізичне здоров′я визначають такі чинники: індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах існування, генетична спадковість, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного та емоційного здоров′я належать індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне здоров′я пов′язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Усі ці складники зумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації.

Духовне здоров′я залежить від духовного світу особистості, сприйняття складників духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, сенс життя, оцінка власних здібностей і можливостей в контексті ідеалів і світогляду – усе це означає стан духовного здоров′я індивіда.

Соціальне здоров′я особистості залежить від економічних чинників, відносин у сім′ї, із державними, громадськими, приватними органіізаціями, через які відбуваються соціальні зв′язки.

Екологічне здоров′я – ставлення особистості до навколишнього середовища.

Професійне здоров′я – стосується професійної діяльності особистості.

Запитання для обговорення:

• Чи утворилося колесо? Яка фігура у вас вийшла?
• Які сфери вашої життєдіяльності ви хотіли б удосконалити?
• Який розвиток у вашому «колесі» займає професійна спиця і чи необхідно працювати над її підкріпленням?
• Які з перелічених спиць вашого колеса можуть впливати на професійну сферу життя?
• Як ця методика сприяє запобіганню професійного вигорання?

Отже, кожна зі спиць утримує наше колесо у рівновазі, кожна вимагає нашої уваги. Нам необхідно розвивати «спиці», які визначають основні сфери життєдіяльності, рівномірно, щоб прожити життя в гармонії та благополуччі. Цікавим є той факт, що професійна сфера також визначена однією із спиць у нашому колесі життя і безпосередньо має вплив на інші сфери, а її благополуччя залежить від усіх визначених сфер.

 

Давайте з’ясуємо, наскільки проблема професійного вигорання стосується вас особисто. Для цього проведемо невеличке тестування.

 

 Вправа «Діагностування емоційного вигорання» (10 хв)

Мета: за допомогою анкети визначити наявність СЕВ в учасників тренінгу.

Психолог: зараз пропоную діагностику, яка допоможе визначити рівень професійного вигорання.

Інструкція: вам пропонується 22 твердження про почуття й переживання, пов’язані з роботою, кожне з яких слід оцінити наступним чином:

 «ніколи» - 0 балів

«дуже рідко» - 1 бал

«рідко» - 2 бали

«іноді» - 3 бали

«часто» - 4 бали

«дуже часто» - 5 балів

«завжди» - 6 балів

Ваші відповіді не будуть оцінюватися як гарні чи погані, тому будьте відверті. Над твердженнями не слід довго роздумувати. Достовірні відповіді ті, які першими спали на думку.

Психолог роздає учасникам анкети для виявлення СЕВ.

Опитувальник

1. я почуваю себе емоційно виснаженим(ою)
2. наприкінці робочого дня я почуваю себе як вичавлений лимон
3. я почуваю себе втомленим(ою), коли прокидаюся вранці й мушу йти на роботу
4. я добре розумію, що відчувають мої учні й колеги, та використовую це в інтересах справи
5. я спілкуюся з моїми учнями цілком формально, без зайвих емоцій, намагаюсь звести спілкування з ними до мінімуму
6. я почуваю себе енергійним(ою) та емоційно піднесеним(ою)
7. я вмію знаходити правильне рішення у конфліктних ситуаціях
8. я відчуваю пригніченість і апатію
9. я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх учнів і колег
10. останнім часом я став(ла) більш черствим(ою) нечутливим(ою) у ставленні до тих, із ким працюю
11. зазвичай люди, які мене оточують, багато вимагають від мене і маніпулюють мною. Вони швидше втомлюють, ніж радують мене
12. у мене багато планів на майбутнє, і я вірю у їх здійснення
13. у мене дедалі більше життєвих розчарувань
14. я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, які радували мене раніше
15. іноді мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими з моїх учнів і колег
16. мені хочеться усамітнитися та відпочити від усього і усіх
17. я можу легко створити атмосферу доброзичливості у процесі спілкування з моїми учнями і колегами
18. я легко спілкуюся з людьми незалежно від їхнього статусу й характеру
19. я багато встигаю зробити
20. я почуваю себе на межі можливостей
21. я багато чого ще зможу досягти у житті
22. іноді учні й колеги перкладають на мене тягар своїх проблем та обов’язків

Обробка результатів

Підраховуються бали за трьома субшкалами

СУБШКАЛА	НОМЕР ТВЕРДЖЕННЯ	МАКСИМАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ
Емоційне виснаження	1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20	54
Деперсоналізація	5, 10, 11, 15, 22	30
Редукція особистих досягнень	4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21	48

 

Рівень професійного вигорання визначається за таблицею рівнів вигорання

Рівні вигорання

Субшкала	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Емоційне виснаження	0 – 16	17 – 26	27 і більше
Деперсоналізація	0 – 6	7 – 12	13 і більше
Редукція особистих досягнень	39 і більше	38 – 32	31 - 0

 

Інтерпретація даних

За моделлю синдрому вигорання, яку запропонували американські дослідники

К. Маслач і С. Джексон, професійне вигорання – це синдром емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції особистих досягнень.

емоційне виснаженння – розглядається як основна складова професійного вигорання та характеризується зниженим емоційним фоном, байдужістю або емоційним перенасиченням.

деперсоналізація (дегуманізація) – виявляється в деформації взаємин з іншими людьми. В одних випадках це може бути зростання залежності від інших людей. В інших – зростання негативізму, цинічності налаштувань і почуттів стосовно інших людей (учнів, колег, підлеглих)

редукція професійних досягнень – полягає або в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень й успіхів, негативізму щодо професійної честі й можливостей, або у нівелюванні почуття власної гідності, обмеженні своїх можливостей, обов’язків стосовно інших тощо.

Емоційне вигорання – процес підступний, оскільки людина часто не усвідомлює його симптоми. Воно відбувається дуже повільно: перша стадія триває 3-5 років; друга 5- 15 років; третя – від 10 до 20 років. На його тлі можуть загострюватися хронічні хвороби й виникати нові.

 

Вправа «Масаж по колу» (3-5 хв)

Мета: зняти напруженість, створити комфортну атмосферу для подальшої роботи. 
Учасники  тренінгу стають один за одним. Кожен кладе руки на плечі того, хто стоїть попереду, і робить йому масаж. Потім учасники повторюють вправу, обернувшись у протилежний бік.

 

Вправа «Мій рецепт запобігання СЕВ» (10 хв)

Мета: визначити прийнятні для кожного учасника способи вивільнення негативних емоцій.

Кожен учасник повинен описати свої способи вивільнення негативних емоцій, зайвої емоційної напруженості. Потім кожен учасник зачитує свої пропозиції, на їх грунті створюється перелік загальноприйнятих методів боротьби із СЕВ.

 

Інформаційне повідомлення «Роль слова у профілактиці емоційного вигорання» (5-7 хв)

Мета: надати інформацію про значення самоконтролю для запобіганню емоційного вигорання.

Самонавіювання – це прості, короткі, позитивно спрямовані твердження.

Самонаказ – це стисла вказівка самому собі. Самонаказ варто застосовувати, відчувши себе неспроможним щось зробити.

Не завадить також і самопідбадьорювання (самопохвала). Важливо заохочувати себе. Знаходьте можливість похвалити себе не менше ніж 3-5 разів упродовж робочого дня.

Одним із суттєвих чинників, що запобігають посиленню синдрому вигорання, є прийняття особистої відповідальності за те, що відбувається. Якщо працівник у всьому, що відбувається, звинувачує своє оточення, то почуття безсилля і безнадійності лише зростає.

Вправа «Оплески» (3 хв)

Мета: підвищувати настрій та самооцінку; активізувати учасників групи, дати можливість відпочити.

Учасники сидять в колі. Психолог послідовно кілька разів пропонує підвестися тим, хто має певне вміння чи якість, щось любить або бажає чомусь навчитися; інші учасники групи активно аплодують тим, хто підвівся. (Наприклад, «підведіться з місць усі ті, хто вміє вишивати ». Оплески! «Дякую. сідайте». І так далі: «Підведіться усі ті, хто вміє кататися на гірських лижах». Оплески. «Дякую. сідайте». І так далі: «Підведіться усі ті, хто терплячий (чуйний, уміє уважно слухати співрозмовника, має почуття гумору, любить поспати, відвертий, принциповий, любить смачно поїсти, уміє володіти собою, любить чистоту і порядок у всьому, оптиміст, самокритичний тощо)»..)

Отже, намагайтесь у всьому шукати позитив. Ситуація не є хорошою чи поганою, ситуація є такою, якою ми її бачимо. Пам’ятайте про це!

Дивились двоє в одне вікно:

Один угледів саме багно.

А інший – листя, дощем умите,

Блакитне небо і перші квіти,

Побачив другий – весна давно!...

Дивились двоє в одне вікно.

Важливо навчитися звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячним за них. Негативне питання «за що?» бажано перетворювати на позитивне «для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я повинен зробити? Чого я повинен навчитися у цій ситуації?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, де події і ситуації складаються так, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.

Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми наповнюємо цей світ через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається.

Усім учасникам роздаються пам’ятки про те, як уникнути синдрому професійного вигорання.

 

ІІІ. Завершальна частина

Вправа «Залишити симптоми під деревом» (7 хв)

Тренер пропонує учасникам сісти зручніше й заплющити очі. Лунає спокійна музика, тренер читає тихим голосом:

«Зараз почнеться цікава, приємна прогулянка. Ви йдете лісом. Озираєтеся навкруги, спостерігаєте за птахами, навіть можете побачити білку чи зайця. Ви відчуваєте спокій і задоволення. Урешті сідаєте під деревом і віпочиваєте. Вам добре та зручно, ви з оптимізмом думаєте про своє майбутнє життя. Спадає на думку: можна залишити всі хворобливі симптоми, що турбували останнім часом; тут, у лісі, під цим деревом. Ви починаєте прибирати їх із власного тіла, свідомості. Бачите нору між корінням дерева, куди їх можна запроторити, і починаєте складати всі свої неприємності та неприємні симптоми, від яких ви хотіли б звільнитися, у цей отвір. Ви берете ці симптоми в руки. Прибираєте їх з усіх частин свого тіла та з голови. Ви знімаєте всі свої болі, тривоги,  депресії, незручні звички чи позиції та складаєте їх туди. А потім відчуваєте абсолютну свободу від них. Ви розслаблюєтесь на якийсь час і готуєтеся до повернення додому. Ви залишили свої симптоми під деревом і повільно йдете, повертаючись до початкового місця перебування з дивинм відчуттям, повні енергії, упевненості в собі та в щасливому й успішному майбутньому. Ви готові повернутися до свого нормального стану. На душі значне полегшення – відчуття свіжості, приплив сил та оптимізму.»

Поділіться власними враженнями та настроєм. Відзначте, з яким настроєм ви завершуєте сьогоднішню зустріч.

 

Вправа-гра «Чарівна скринька» (5-7 хв)

Мета: поставити емоційну крапку

(Наприкінці тренінгового заняття учасникам пропонується дістати по одній записці із «чарівної скриньки», яка підкаже їм, що на них чекає сьогодні або що їм потрібно зробити найближчим часом.)

Варіанти побажань

• тобі сьогодні особливо пощастить
• життя готує приємний сюрприз
• настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш
• люби себе такою як ти є
• зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш
• сьогодні разом з тобою радість і спокій
• сьогодні твій день, успіхів тобі
• усі твої бажання і мрії реалізовуються, повір у це
• умійте бути ледачим
• усміхайтесь, навіть якщо вам не дуже хочеться
• музика – чарівна фея, тож розслабляйтеся із нею
• в роботі паузу зробіть, смачненьке щось перекусіть
• скажіть колегам щось приємне, побачите, що це взаємно
• упевнено скажіть ви «ні», проблемам й різній метушні
• ви подаруйте тілу свято: масаж з аромаслом м’яти
• зарядка, біг і фізкультура – для вас найкраща це мікстура
• ви позитивно все сприймайте – здоров’я й сили додавайте
• концерти, виставки, театри – вам до душі, як діаманти
• себе підхвалюйте щодня, щоб ваша впевненість росла
• ви проблеми свої забувайте і завжди від душі посміхайтесь
• одяг гарний собі оберіть, у люстерко собі усміхніться, ваші стреси відступлять за мить
• ви пригадайте поскоріше, що у житті для вас миліше: співати, шити, малювати, вірші писати, танцювати
• «гормон радості » у вас викличуть шоколад, банан, апельсин чи ананас
• комп’ютер, телефон чи факс – забудьте про них,  хоч раз
• себе потрібно любити і хвалити
• зупинись і здійсни свою мрію
• якщо будеш дякувати й посміхатись  - мрії всі почнуть збуватись

 

Психолог.  Дякую всім за активну участь! Бажаю вам успіхів!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Бойко В.В. Энергия эмоци й / В.В. Бойко – 2-е изд., доп. и перераб. – СПб.: Питер, 2004. – 474 с.
2. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: діагностика и профілактика /

Н.Е Водопьянова,  Е.С.Старченкова. – СПб.: Питер, 2008. – 336с.

3. Логвиненко В.П. Профілактика професійного стресу та синдрому вигорання у державних службовців: навч.-метод. розробка теми [Електронний ресурс]. – К.:ІПК ДСЗУ, 2013. – Режим доступу : http//ipk-dszu.kiev.ua/ponn/books/parts/index/downloads/logvinenko_v_p-profilaktika_profesijnogo_stresu.pdf.
4. Профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів / Уклад.

А. Г. Дербеньова, А.В. Кунцевська . – Харків: Вид.група «Основа», 2009.