Тренінгове заняття «Родинне коло»

Тренінгове заняття «Родинне коло»

Мета: Допомогти батькам і дітям усвідомити важливість правильного партнерського спілкування. Сформувати в них уміння й навички конструктивної взаємодії  у сім'ї; дати можливість батькам поділитися своїм досвідом сімейного виховання;  зміцнювати та зберігати родинні відносини. Формувати провідну національну цінність — родинність;

Обладнання: іграшка, листочки,  ручки, кольорові олівці, фломастери, маркери, ватман, кольоровий папір, склянка з водою, сіль, перець, грудка землі, смужки-побажання, скринька.

Учасники: батьки, діти.

Час проведення: 1,5 години.

 (На дошці фото колаж дітей, вислови відомих людей, картки з емоціями)

                                                 Хід заняття

 Вправа «Шкала емоцій»

 (Батьки і діти прикріплюють стікер під тією емоцією, яка переважає в даний час).

(Батьки заходять до зали під музичний супровід (пісня «Батько і мати» у виконанні Назарія Яремчука) і займають місця.)

            (Всі стають у коло. Ознайомлення із символом кола.)

Вправа «Привітання»

Мета: налаштувати групу на спільну роботу, прийняти правила роботи групи під час тренінгу.

Хід вправи.

Учні та батьки стають у коло. За годинниковою стрілкою, починаючи з ведучого, висловлюють свої вітання, називають імена. Потім передають імпульс натисканням на праву руку сусіда. Вправа завершена, коли імпульс дійде до ведучого.

Вступ. Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Саме родина вводить людину у світ стосунків з іншими, виконуючи функції, які в різний час і в різних народів оцінювалися по – різному.

  Ставлення батьків до своєї дитини залежить від багатьох обставин: від культурних традицій власних родин, їх дитинства, від національних традицій родинного виховання, від індивідуальних особливостей батька й матері. У родині стосовно дитини створюються певні установки, які визначають емоційну атмосферу і стиль взаємин.

          В такій теплій, доброзичливій атмосфері ми з вами і поговоримо про найважливіше в житті для людини – батьківську любов. Родина, рід…Які слова святі. Саме в родині дитина черпає сили і енергію для життя, вчиться мудрості, набирається досвіду. В дитячому серці зароджуються, вкорінюються моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини. Мати і батько – головні природні вихователі дитини.

Через сім’ю наші діти виходять у суспільство. У сім’ї їм вручають естафету досвіду поколінь, яку вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям, а отже – майбутньому.

Жоден виховний заклад не може дати дітям того, що дає  сімейна атмосфера: спілкування дітей з батьком та матір’ю.. «Ви виховуєте свою дитину кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома» говорив А.С. Макаренко.

«Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» . (Вислів на дошці)

 Сім’я…

Що значить це – то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто її не має,

 І як тут не приховуй, не таї,

Залежить наше щастя від сім’ї.

Сім’я та родинне виховання має велике значення для формування особистості. 

 Кожна сім’я щаслива по – своєму… Хто вони? Які вони? Про себе просимо розповісти.

 Настав час представити свої сім’ї.

Вправа «Знайомство»

Мета - сприяти згуртованості учасників за допомогою розповіді про свою сім’ю, створення доброзичливої атмосфери. Час – 10 хвилин

Хід виконання – учасники сидять в колі. Пропонується за допомогою презентації кожному учаснику по черзі представити свою сім’ю всій групі і розповісти про сімейні традиції, обереги тощо.

Правила роботи в групі

 Мета – акцентування уваги учасників на дотриманні правил роботи у групі та регламентації роботи.

 Щоб наша зустріч була продуктивною, треба дотримуватися певних правил.

                            Правила:

• говорити по черзі (правило руки);

• бути позитивними до себе та інших;

• дотримуватись регламенту;

• бути активними;

• працювати у групі від початку до кінця.

Отже, з правилами групи ви ознайомились. Якщо хтось із ними не згоден, можна запропонувати свої правила.

Рухлива гра «Австралійський дощ»

Учасники стають у коло.

Тренер. Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Якщо ми будемо уважними, то почуємо, який він. Я показуватиму рухи, а ви повторюватиме їх:

•                   В Австралії піднявся вітер (терти долоні).
•                   Починає накрапати дощ (клацання пальцями).
•                   Дощ посилюється (почергове плескання по грудях).
•                   Починається справжня злива (плескання по ногах).
•                   А ось гроза, справжня буря (тупотіння ногами).
•                   Але що це? Буря почала вщухати (плескання по ногах).
•                   Злива перетворюється на дощ (плескання долонями по грудях).
•                   Рідкі каплі падають на землю (клацання пальцями).
•                   Вщухає вітер (терти долоні).
•                   З’являється сонечко (руки догори).

Вправа «Поява дитини в сім’ї та її психічний розвиток» (додаток 1)

Мета: розглядати моделі розвитку дітей залежно від того, коли дитина народилася (першою, другою чи третьою).

Тренер. Шановні учасники! Пропоную вам об’єднатися в такі групи: «старші», «середні», «молодші» та «єдині» діти.

Завдання для кожної групи – передати відчуття дитини кожної групи.

Тренер. Дійсно, діти – це стримувальний чинник. Тому під час виховання дитини батькам необхідно стежити за своєю поведінкою, адже саме їхня поведінка є прикладом для дітей.

Експеримент «Склянка води»

Склянка води – це дитина (чиста, прозора, наївна).

Сіль – пекучі, образливі слова.

Перець – пекучі образливі слова.

Грудка землі – жорстокі слова.

Усе добре змішуємо – отримуємо – стан дитини. Скільки мене часу, доки все осяде, забудеться? А варто легенько збовтати і все підніметься на поверхню та спричинить нові стреси та неврози у дитини.

Вправа «Модель стосунків з дітьми»

        Щоденне спілкування, якому іноді не надаємо значення, створює специфічні стосунки між дитиною і  батьками. А чи замислювалися ви, шановні батьки, над тим, які стосунки у вас із вашою дитиною?

Давайте зобразимо стосунки ваші (батьків) з дитиною за допомогою двох кружечків: «Я» (батько, матір) і «Вона» (дитина). Кружечки можуть бути розміщені далеко один від одного (1), дотикатися (2), перекриватись (3), (4), повністю суміщатися (5), входити один в інший (6).  Це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей одне в одному.

  Виберіть з наведених моделей ту, яка відповідає вашим стосункам з дитиною.

(Демонструються моделі, батьки вибирають свою модель).

  А тепер давайте порівняємо, чи співпала думка про стосунки з вашими дітьми.

                 (Порівнюють з моделями дітей, попередньо підготовленими).

Вправа «Дзеркало душі»

Очі дітей випромінюють світло. А чи впізнаєте ви своїх дітей?

      (На дошці фото очей дітей, завдання батькам впізнати свою дитину).

     Своїх дітей ви впізнали, а тепер діти хочуть подарував свою усмішку вам, дорогі батьки.

                                             Пісня дітей    

                  (Виконавши пісню, діти роздають «Пам’ятки для батьків»)

Вправа «Незакінчені речення»

 (Для участі запрошується 2 сім’ї, відповідають одночасно, пишучи, діти і батьки )

Психолог. Якщо попередні вправи показала ваше ставлення до ваших дітей, то наступна вправа допоможе дізнатися, наскільки добре ви знаєте своїх дітей, їхні вподобання, бажання.

  Учасникам роздають чисті аркуші, на яких батьки повинні відповісти на питання, а дитина підтвердити відповідь:

1. Улюблена страва дитини-…….
2. Улюблений колір - ……
3. Улюблений шкільний предмет - …..
4. Улюблена пісня - ….
5. Ім’я подруги (друга) дитини….

Обговорення:

• Чи на всі запитання ви дали відповідь?
• Чи впевнені ви на 100% у правильності своїх відповідей?

** Притча « Батьки та діти».

      Одного разу прийшли до мудреця з далекого селища люди:

• Мудрецю, ми чули, що ти даєш всім мудрі поради, вказуєш правильний шлях.

Допоможи нам. Молодше покоління нашого селища зовсім перестало розуміти нас, але ж нам і без цього дуже погано живеться. Що нам робити?

Мудрець подивився на них та відповів:

• А якою мовою ви розмовляєте?
• Все старше покоління говорить тарабарською.
• А молоде покоління?

Замислились люди й зізналися:

• А ми їх не запитували.
• Саме тому у вас і немає порозуміння.

Психолог. Наші діти не завжди нас розуміють. А чи завжди ми намагаємося дослухатися до них та зрозуміти?

Гра «Чарівна скринька»

Мета: підвищити настрій учасникам заняття, оптимізувати відносини між батьками й дітьми.

Тренер. Шановні учасники! У Європі є така традиція – подавати тістечка з найкращими побажаннями. Пропоную кожному з батьків  написати на сердечках побажання своїй дитині і опустити у «чарівну скриньку». Ці побажання ми зачитаємо в 11 класі. А діти напишуть листа-побажання самі собі теж на 11 клас

Висновок.  Ці побажання чарівним чином впливають на настрій як дорослих, та і дітей, підбадьорюють їх, надають упевненості.

(Пишуть побажання і кидають у 2 скриньки)

Підведення підсумків тренінгу

Мета: отримати від кожного учасника коротку інформацію про враження від проведеного тренінгового заняття.

Хід проведення: тренер звертається до учасників:

•                   Що вам сподобалося?
•                   Чи отримали ви нові знання на занятті і як ви будете використовувати їх в особистому житті?
•                   Чи змінився ваш настрій, чи хочеться вам переставити стікер на іншу емоцію?

        Наше сьогоднішнє заняття було організовано для тих, хто любить дітей, любить їх не здалека, не милується ними, як живою цікавою іграшкою, а любить справжньою любов’ю. Це заняття для люблячих батьків, що віддають серце й душу вихованню дітей. Сподіваюсь, що й надалі ми разом пліч – о – пліч будемо співпрацювати, виконуючи тривалу й складну справу назва якої – «виховання».

Процедура прощання

Мета: емоційне завершення тренінгу.

Тренер. Шановні учасники! Прошу стати в коло, візьміться за руки і промовте: «Хай сьогодні нам щастить,

 хай нам завтра пощастить,

хай усім завжди щастить!»

Поаплодуйте один одному і самим собі.

Додаток 1

ПОЯВА ДИТИНИ В СІМ’Ї ТА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК

Старшій дитині в сім’ї властиві відповідальність, сумлінність, прагнення до досягнень, честолюбство. Вона часто бере на себе частину батьківських функцій, піклуючись про молодших дітей у сім’ї. Вона може почувати себе відповідальною за сімейний добробут, продовження сімейних традицій, часто стає лідером. Народження наступної дитини призводить до позбавлення її виняткової позиції у володінні любов’ю і турботою матері й часто супроводжується ревнощами до появи суперника. Якщо старшій дитині до цього моменту не виповнилось 5 – 6 років, то поява брата або сестрички може викликати сильний стрес. Батьки переключили увагу на малюка, старша дитина втратила владу над ними. Але вона ще мала, щоб зрозуміти, що сталося, її відчуття можна сформулювати приблизно так: «Моє місце зайняв хтось інший». Така реакція сильніша, якщо діти одностатеві.

Молодшій дитині в сім’ї властиві безтурботність, оптимізм, готовність приймати чуже заступництво. Для членів своєї сім’ї вона може так і залишитися назавжди дитиною. До її досягнень батьки зазвичай ставляться менш вимогливою У відносинах із людьми виявляє ворожість, конфліктність, вона більше зорієнтована на себе, ніж на інших. Молодші завжди стають улюбленцями, тому, на відміну від старших, емоційно стабільніші, товариські. Зазвичай на них покладають менше обов’язків, але стереотипи поведінки закладаються вже в цей період. Буває, що за ними назавжди закріплюється прізвисько «малюк». Безумовно, це не може не вплинути на розвиток особистості дитини.

Середня дитина може мати характеристики як молодшої, так і старшої або їх комбінації. Часто вимушена боротися за те, щоб бути поміченою й отримати своє місце в сім’ї.

Єдина дитина є водночас найстаршою і наймолодшою дитиною в сім’ї. Більше за інших єдина дитина наслідує одного з батьків (тієї ж статі). Єдині діти часто мають прихильність до батьків протягом усього життя. Проте, знаходячись під постійною опікою батьків, у дитини може сформуватися безпорадність.

Існують два типи єдиних дітей: «рано став дорослим» і «синок матусі». Другий варіант особливо поширений у сім’ях, де були проблеми з вагітністю (пізні пологи тощо). Виховна позиція теж відіграє важливу роль у психологічному здоров’ї дитини.