Трудова акція "парад квітів біля школи".Проект Щаслива й рідна Оситнязька школаМіж квітами яскравими стоїть

Оситнязький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Трудова акція «Парад квітів біля школи» Проект. Щаслива й рідна Оситнязька школа. Між квітами яскравими стоїть. Над проектом працювалиучні 4 класу під керівництвом класного керівника Реїнт Л. А.

Мета проекту: виховати особистість з високим рівнем екологічної грамотності та культури, здатної з любов’ю ставитися до природи рідного краю і готової її охороняти;екологічно доцільної поведінки, в довкіллі властивої сучасній цивілізованій людині;формувати життєві компетенції особистості, сприяти саморозвитку, самоорганізації, самовдосконалення. Актуальність Квіти – улюблені супутники людини з давніх часів. Квіти - це завжди краса, частинка земної краси. Вони як музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість. Квіти – творіння людських рук ,розуму й фантазії. Це наші справжні супутники – ніжні, чарівні й хвилюючі. Квіти - це честь, це шана, це дяка.   

Етапи роботи над проектом1. Підготовчий етап.2. Практичне втілення проекту:вивчення нових видів і сортів декоративних рослин;планування території, підготовка ділянки; садіння квітів.3. Узагальнюючий етап

Практичне втілення проекту:вивчення нових видів і сортів декоративних рослин

Нам дуже подобається , коли на подвір'ї нашої школи розквітають різноманітні, різнобарвні та пахучі квіти

Планування території, підготовка ділянки

Висаджування квітів

Легенди про квіти наших клумб. Нам було цікаво дізнатися, звідки пішли назви квітів, які ростуть на наших клумбах

Існує легенда про тюльпани, яка розповідає про те, що в бутоні жовтого тюльпана закладено щастя. До щастя ніхто не міг дістатися тому, що бутон не розкривався. Коли маленький хлопчик, який гуляв з мамою, вперше побачив прекрасний жов-тий бутон і з щасливою посмішкою побіг до нього – тюльпан розкрився. З тих пір вважається, що подаровані тюльпани при-носять щастя та хороший настрій.

Дівчина по ім'ю Півонія вже збиралася вийти заміж за свого улюб-леного Симеона, як померла її мати, залишивши шістьох дитинок. Всією душею прагнула Півонія до нареченого, але обіцянка, дана матері піклува-тися про молодших братів і сестер, не дозволяла їй покинути рідний буди-нок. Підростали діти, улаштовувала їх Півонія, як могла. А Симеон відп-равився в далекі краї. Але кожні два роки надсилав він нареченій своєї поштового голубка зі звісточкою-питанням - чи не час йому вертатися? Швидко біжить час. Нарешті, виростила Півонія молодших братів і сестер. А отут знову лихо: померла старша сестра й залишилися сиротками її малі діти. І знову в доброї Півонії повно турбот і турбот. Ішли роки ... Старою стала Півонія, нікому не потрібною. Згадала вона тоді про Симеона й пос-лала звісточку йому на чужину. А сама до весілля приготувалася: надягла плаття біле, фату й так цілими днями виглядала свого нареченого. Люди глузували з неї, а вона не звертала на них уваги й усе чекала Симеона, а той не йшов. Зате смерть безжалісна тут як тут. Поховали Півонію, і рап-том з'явився незнайомець. Це Симеон, переборовши пустелі й моря, ліси й болота, добрався, нарешті, до своєї коханої. «Отож де ми зустрілися, моя Півонія, - сказав він, начебто могла вона його почути, - а я так поспішав, щоб скоріше тебе побачити. Я привіз тобі квітку й назвав її на честь тебе Півонією. А запах у нього такий же солодко-гіркий, як наша нещасна любов». І, схилившись, Симеон посадив на могилі привезений з далеких країв квітку...

Колись індіанці Північної Америки розповідали, що один молодий мисливець, безтямно закоханий у найвродливішу дівчину племені, пообіцяв подарувати їй зірку з неба, якщо вона погодиться одружитися з ним. Ввечері, коли на небі спалахнули зорі, всі чоло-віки племені зібралися подивитися, як хвалькуватий наречений ви-конає обіцянку. Юнак підняв лук і вистрілив. А через мить високо в небі розсипалася на палаючі іскри срі***ста зірка. Розгнівався Бог на смертного, що насмілився збивати з неба зірки, адже якщо всі на-слідуватимуть його приклад, на небі нічого не залишиться! І наслав Бог на землю страшну бурю. А коли вона стихла, сміливця, який збив з неба зірку, вже не знайшли. Тільки схили навколишніх пагор-бів густо рясніли красивими променистими квітами. Відтоді індіа-нці називають їх айстрами або „зірками, що падають”.

Богиня весни розбудила Сонце і його вірну супутницю Іріс, змішала промені сонця із строкатими променями веселки, почала щедро сипати їх на свіжі борозни, на луки, гілки дерев – і усюди з’являлися квіти, а земля тріумфувала від цієї благодаті. Так вони дійшли до Скандинавії, але у веселки залишилася лише лілова фарба. Незабаром тут опинилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки і почало сіяти білі промені – так до лілового бузку приєднався  і білий.

Квіткові талісмани за місяцем народження. Січень – гвоздика. Лютий – фіалка. Березень – нарцис. Квітень – горошок пахучий. Травень – лілія. Червень – троянда. Липень – козолист. Серпень – гладіолус. Вересень – айстра. Жовтень – календула. Листопад – хризантема. Грудень – нарцис.

Квіти у поезіях

Лілея. Чуєте пахощі на клумбі в дворі?Це ми розквітаєм в ранковій порі. Тут на світанку сам дощик ходив,Мене, білу лілію, від сну розбудив. ЧорнобривціЧорнобривці чорнобровіКвітнуть в тиші вечоровій. Чорнобривці чарівні,Так і просяться в пісні.

Хризантеми. Я – весела хризантема,Я красуюсь восени, Хоч і холод, ми цвітемо,І весняні бачим сни. Айстри. Ми – айстри різнокольорові,Ростем і тут, і там,І весело гойдаючись,Співаєм школярам.

Жоржини. Ми – пізні жоржини, Червоні і білі,Прокинулись ниніВ саду край стежини. Бузок. Як весною зацвітаю, Линуть пахощі по гаю. В квітах щастя всі шукають,Тільки, жаль, гілки ламають.

Квіти у дитячих віршах. Гарні квіти біля школи. Навесні садила діти. Чорнобривці, матіоли,Айстри ніжно-малиновіКвітнуть й радують усіх.І луна дитячий сміх. Ковбінь Анастасія,4 клас. Садила я біля школи Красиві і ніжні троянди. Вмивались троянди росою,Пишались троянди собою.І радували всіх нас у школіСвоєю ніжною красою. Куделя Катя, 6 клас

Любов до квітів у дітей виховується у родині

Робота над проектом «Щаслива й рідна Оситнязька школа. Між квітами яскравими стоїть» дійсно підтвердила,що завдяки творчому підходу та наполегливій праці можна створити біля навчального закладу справжнє диво. Результатом роботи над проектом є облаштовані, доглянуті клумби. Крім того, діти збагатились знаннями про квіти, походження їхніх назв. Завдяки облаштуванню клумб у дітей з’явилося почуття естетики, прививаються навички трудової дисципліни. Проект мети досяг.

У Оситнязькій школі квіти ростуть,Щороку вони розцвітають. Влітку над ними бджоли гудуть,Радіють і мед збирають. Багато на клумбах красивих квіток,Всіх ми злічити не зможем. Мабуть, сплетем ми із них вінок,На сонечко буде він схожий.