Оситнязький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Трудова акція «Парад квітів біля школи» Проект. Щаслива й рідна Оситнязька школа. Між квітами яскравими стоїть. Над проектом працювалиучні 4 класу під керівництвом класного керівника Реїнт Л. А.
Мета проекту: виховати особистість з високим рівнем екологічної грамотності та культури, здатної з любов’ю ставитися до природи рідного краю і готової її охороняти;екологічно доцільної поведінки, в довкіллі властивої сучасній цивілізованій людині;формувати життєві компетенції особистості, сприяти саморозвитку, самоорганізації, самовдосконалення. Актуальність Квіти – улюблені супутники людини з давніх часів. Квіти - це завжди краса, частинка земної краси. Вони як музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість. Квіти – творіння людських рук ,розуму й фантазії. Це наші справжні супутники – ніжні, чарівні й хвилюючі. Квіти - це честь, це шана, це дяка.
Існує легенда про тюльпани, яка розповідає про те, що в бутоні жовтого тюльпана закладено щастя. До щастя ніхто не міг дістатися тому, що бутон не розкривався. Коли маленький хлопчик, який гуляв з мамою, вперше побачив прекрасний жов-тий бутон і з щасливою посмішкою побіг до нього – тюльпан розкрився. З тих пір вважається, що подаровані тюльпани при-носять щастя та хороший настрій.
Дівчина по ім'ю Півонія вже збиралася вийти заміж за свого улюб-леного Симеона, як померла її мати, залишивши шістьох дитинок. Всією душею прагнула Півонія до нареченого, але обіцянка, дана матері піклува-тися про молодших братів і сестер, не дозволяла їй покинути рідний буди-нок. Підростали діти, улаштовувала їх Півонія, як могла. А Симеон відп-равився в далекі краї. Але кожні два роки надсилав він нареченій своєї поштового голубка зі звісточкою-питанням - чи не час йому вертатися? Швидко біжить час. Нарешті, виростила Півонія молодших братів і сестер. А отут знову лихо: померла старша сестра й залишилися сиротками її малі діти. І знову в доброї Півонії повно турбот і турбот. Ішли роки ... Старою стала Півонія, нікому не потрібною. Згадала вона тоді про Симеона й пос-лала звісточку йому на чужину. А сама до весілля приготувалася: надягла плаття біле, фату й так цілими днями виглядала свого нареченого. Люди глузували з неї, а вона не звертала на них уваги й усе чекала Симеона, а той не йшов. Зате смерть безжалісна тут як тут. Поховали Півонію, і рап-том з'явився незнайомець. Це Симеон, переборовши пустелі й моря, ліси й болота, добрався, нарешті, до своєї коханої. «Отож де ми зустрілися, моя Півонія, - сказав він, начебто могла вона його почути, - а я так поспішав, щоб скоріше тебе побачити. Я привіз тобі квітку й назвав її на честь тебе Півонією. А запах у нього такий же солодко-гіркий, як наша нещасна любов». І, схилившись, Симеон посадив на могилі привезений з далеких країв квітку...
Колись індіанці Північної Америки розповідали, що один молодий мисливець, безтямно закоханий у найвродливішу дівчину племені, пообіцяв подарувати їй зірку з неба, якщо вона погодиться одружитися з ним. Ввечері, коли на небі спалахнули зорі, всі чоло-віки племені зібралися подивитися, як хвалькуватий наречений ви-конає обіцянку. Юнак підняв лук і вистрілив. А через мить високо в небі розсипалася на палаючі іскри срі***ста зірка. Розгнівався Бог на смертного, що насмілився збивати з неба зірки, адже якщо всі на-слідуватимуть його приклад, на небі нічого не залишиться! І наслав Бог на землю страшну бурю. А коли вона стихла, сміливця, який збив з неба зірку, вже не знайшли. Тільки схили навколишніх пагор-бів густо рясніли красивими променистими квітами. Відтоді індіа-нці називають їх айстрами або „зірками, що падають”.
Богиня весни розбудила Сонце і його вірну супутницю Іріс, змішала промені сонця із строкатими променями веселки, почала щедро сипати їх на свіжі борозни, на луки, гілки дерев – і усюди з’являлися квіти, а земля тріумфувала від цієї благодаті. Так вони дійшли до Скандинавії, але у веселки залишилася лише лілова фарба. Незабаром тут опинилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки і почало сіяти білі промені – так до лілового бузку приєднався і білий.
Квіти у дитячих віршах. Гарні квіти біля школи. Навесні садила діти. Чорнобривці, матіоли,Айстри ніжно-малиновіКвітнуть й радують усіх.І луна дитячий сміх. Ковбінь Анастасія,4 клас. Садила я біля школи Красиві і ніжні троянди. Вмивались троянди росою,Пишались троянди собою.І радували всіх нас у школіСвоєю ніжною красою. Куделя Катя, 6 клас
Робота над проектом «Щаслива й рідна Оситнязька школа. Між квітами яскравими стоїть» дійсно підтвердила,що завдяки творчому підходу та наполегливій праці можна створити біля навчального закладу справжнє диво. Результатом роботи над проектом є облаштовані, доглянуті клумби. Крім того, діти збагатились знаннями про квіти, походження їхніх назв. Завдяки облаштуванню клумб у дітей з’явилося почуття естетики, прививаються навички трудової дисципліни. Проект мети досяг.