Творча робота за поезією Ліни Костенко «Дощ полив…»

Приклад оформлення  учнівського  фанфіку як одного з видів творчої діяльності учнів на уроках української літератури

 Фанфік 1. Творча робота за поезією Ліни Костенко «Дощ полив…»

Назва: Дощ полив…

Автор (нік): Іванішина  Ірина

Фендом: Костенко Л. «Дощ полив…»

Бета: Іванішина Галина

Герої: Ліричний герой, дівчинка

Рейтинг: G

Розмір: Фіклет

Жанр: Вірш, ліричне спостереження

Розмір: Міні, 1 сторінка

Кількість частин: 1

Статус: Закінчений

Опис: Оспівування краси природи, утвердження життєвого оптимізму маленької дівчинки, яка радіє дощу.

Примітка автора: Кожен з нас – маленька дитина, яка прагне гармонії з навколишнім світом та вірить у диво.

               Дощ полив…

Дощ полив, і день став як святковий.

Сонечко  умилося в ріці.

Радісно промінчик пурпуровий

Дівчинка спіймала у руці.

Біга по дорозі по калюжах,

Розганяє смуток у думках.

Дума, що ж їй принесе дідусь у дужих

Працьовитих й стомлених руках.

Дід її аж цілий день худобу

Випасав  в леваді  під дощем.

А щоб радість принести додому,

Зайчика зловив десь під кущем.

Зайчик той душею щедрий дуже був,

Що мале внуча чекає,він почув,

І гостинець передав дитині -

Скибочку пахучої хлібини.

Вже і сад струсив свої росинки,

Мокрий ліс он кличе дітлахів

Назбирать грибів повні корзинки

Серед трав зелених і старих мохів.

Твір-оригінал : Костенко Л. «Дощ полив…»

Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний,
блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви, і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях.

Аналіз

Основний прийом, використаний автором при створенні фанфіку

   Фанфік являє собою вірш, створений  під впливом прочитаного твору  Л.Костенко «Дощ полив». Використавши прийом конкретизації, авторка вводить у ліричний твір героїню – маленьку дівчинку, яка своїми діями та думками розкриває красу природи.

Особливості використання твору-оригіналу

   У фанфіку збережено тему вірша Ліни Костенко: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив. Поезія  містить ідейне звучання про єдність людини й природи. Збережені метафори «дощ полив», «сад струшує» та зорові образи корів, трави, людей (дівча). Не змінено віршовий розмір – хорей. Авторка переосмислює пейзажну картину, зображуючи маленьку дівчинку, яка радіє літньому дощу.

Творчість автора

   Авторка фанфіку  використовує символічний образ дощу  для того, щоб передати почуття маленької дівчинки, адже діти чи не найбільше люблять теплий літній дощ. Добрий дідусь приносить казку в життя внучки, а персоніфікований образ зайчика відображає чарівний світ дитинства.

Висновок. Отже, авторка не деформує вихідний твір, а продовжує роздуми про те, що людина – частинка природи