Творчий конкурс «Сіверський Донець – очима молоді»

Міністерство освіти і науки України

Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №26

Творчий конкурс «Сіверський Донець – очима молоді»

         Номінація «Виховний захід»

Розробка вчителя фізики

Довгань Галини Іванівни

                                                        Лисичанськ

2020

Інформація про річку Сіверський Донець

Сіверський Донець – четверта за величиною річка України, права і найбільша притока Дону. Сіверський Донець – головна водоносна артерія сходу України – забезпечує потреби у прісній воді населення та аграрно-промислового комплексу Харківської, Донецької і Луганської областей.

Сіверський Донець бере свій початок на південному схилі Середньоруської височини, біля с. Подольхи Прохорівського району Бєлгородської області; впадає в р. Дон на 218 км від гирла біля смт. Усть-Донецьке на території Ростовської області; в середній своїй течії перетинає Харківську, Донецьку і Луганську області.

Басейн Сіверського Дінця межує на заході – з басейном Дніпра, на сході – з басейном Дону, на півдні – з басейнами річок Приазов’я.

Освоєння та вивчення річок басейну Сіверського Дінця, як свідчать археологічні пам’ятки, літописи та історичні документи, почалось ще у глибокій давнині. Перші відносно достовірні відомості по річках басейну містяться у творах старогрецьких та давньоримських письменників і мандрівників V століття до н.е.

Назву річки пов’язують з тим, що текла вона з Сіверського князівства (на відміну від витоків Дону), про що є історичні свідоцтва мандрівника XVI століття Алессандро Гваньїні: «Є також інший Дон, менша річка, котра бере свій початок у Сіверському князівстві, а називається — Сіверський Донець. Ця річка вище від Азова впадає у великий Дон».

  Геродот свого часу згадав про береги Сіверського Дінця. Він писав про поселення роксолан та жінок-амазонок, що жили на берегах цієї річки. В усі часи тут вирувало життя.

Сіверський Донець (укр. Сіверський Донець, древнегреч. по Птолемею Танаїда, Танаїс, італійське Тан, давньоруське Великий Дон).

 Події, оспівані у видатному пам’ятнику світової літератури «Слово о полку Ігоревім», на думку деяких вчених, відбувалися саме в басейні Сіверського Дінця поблизу Святогір’я. На користь цього свідчать не тільки літописні джерела (Іпатіївський та Лаврентіївський літописи), але й численні археологічні знахідки. Річки Гола Долина (Сюурлій) і Макатиха (Каяла) як місця битви князя Ігоря з половцями були вперше визначені археологом-краєзнавцем М.В.Сібільовим у 1943 році.

Ще у XVIII сторіччі Сіверський Донець був судноплавний, але інтенсивна вирубка лісів та будівництво гребель для млинів призвели до зниження водності. На сьогоднішній день річка судноплавна лише на ділянці в Ростовській області.

Загальна довжина Сіверського Дінця складає 1053 км, з них в межах України – 723 км, в т.ч. в межах Харківської області – 375 км, Донецької області – 95 км, Луганської області – 253 км.

Площа басейну Сіверського Дінця складає 98,9 тис.км², в т.ч. в межах України – 54,54 тис.км².

Водні ресурси басейну р. Сіверський Донець у замикаючому створі на території України (в/п Кружилівка, кордон Луганської та Ростовської областей) дорівнюють: у рік середньої водності – 4,67 км³, у маловодний рік – 2,08 км³.

За своїм географічним положенням та кліматичними особливостями басейн Сіверського Дінця є маловодним. Саме тому відповідальне водокористування, охорона і відтворення водних ресурсів басейну річки Сіверський Донець має першочергове значення для забезпечення сталого водопостачання населення та виробничого комплексу на сході України.

Басейн Сіверського Дінця – надзвичайно складна і чутлива екологічна система, сформована нерівномірно розвиненою гідрографічною мережею, зі складним водогосподарським комплексом та розгалуженою системою каналів для міжбасейнового перекидання стоку у маловодні райони, магістральних водоводів, ставків і водосховищ для створення необхідних для використання запасів води.

До складу водогосподарського комплексу басейну Сіверського Дінця входять:

•                   Печенізьке водосховище на р. Сіверський Донець (об’єм 383 млн.м³) – основне руслорегулююче водосховище комплексного призначення, яке використовується для забезпечення питного водопостачання м. Харкова та підтримання водності р. Сіверський Донець на нижче розташованих ділянках;
•                   канал Дніпро-Донбас (пропускна здатність 120 м³/с) – споруджений для подолання дефіциту водних ресурсів у маловодних регіонах Східної України за рахунок міжбасейнового перекидання стоку Дніпра у басейн Сіверського Дінця і створення запасів води у Краснопавлівському водосховищі;
•                   Краснопавлівське водосховище (об’єм 410 млн.м³) – наливне водосховище комплексного призначення, яке використовується як джерело питного водопостачання населення м. Харків та забезпечує 40 % потреб водопостачання Харківської області;
•                   Червонооскільське водосховище (об’єм 435,1 млн.м³) – здійснює багаторічне компенсуюче регулювання стоку р. Оскіл, забезпечуючи подачу води в канал Сіверський Донець-Донбас;
•                   канал Сіверський Донець-Донбас (пропускна здатність 43 м³/с, довжина 131 км) – починається в районі Райгородської греблі (522 км від гирла р. Сіверський Донець) та завершується Верхнє-Кальміуським водосховищем на північній околиці м. Донецька; призначений для подачі води у маловодні райони Донецької області в басейні річок Приазов’я;
•                   Південно-Донбаський водогін (пропускна здатність 5,4 м³/с, довжина 158 км) – бере початок з каналу Сіверський Донець-Донбас в Ясинуватському районі біля с. Водяне і простягається до м. Маріуполь;
•                   Другий Донбаський водовід (пропускна здатність 2,5 м³ /с, довжина 150 км) – джерелами забору є поверхневі та підземні води р. Сіверський Донець; бере початок біля с. Маяки Слов’янського району; використовується для водопостачання міст Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка та Часів Яр;
•                   Західна фільтрувальна станція (с. Білогорівка) – є джерелом водопостачання Луганської області із забором води з р. Сіверський Донець (на 467 км від гирла). Протяжність Магістральних водоводів становить 142 км з потужністю 3,5 м³/с.

В межах України гідрографічну мережу басейну р. Сіверський Донець складають 259 річок довжиною більше 10 км, загальна довжина яких становить 7610 км.

Сіверський Донець має розгалужену мережу приток, серед них:

- середніх річок – 11: Уди (136 км), Лопань (96 км, в т.ч. на території України 71 км), Берека (82 км), Оскіл (178 км), Казенний Торець (134 км), Красна (124 км), Айдар (213 км), Лугань (198 км), Деркул (153 км), Повна (79 км, в т.ч. на території України 3,5 км), Кундрюча (224 км, в т.ч. на території України 26,0 км);

- малих річок – 247: (довжиною понад 10 км та площею водозбору до 2000 км²), в т.ч. у Харківській області – 105, Донецькій – 65, Луганській – 77.

В басейні Сіверського Дінця налічується 149 водосховищ загальним об’ємом 1992,6 млн.м³, з яких 4 – об’ємом понад 100 млн.м³. Загальна кількість водосховищ і ставків – 2679, сумарним об’ємом 295,9 млн.м³.

За запасами водних ресурсів басейн Сіверського Дінця є маловодним регіоном, де забезпеченість у воді втричі менше, ніж в середньому по Україні, з показником місцевого річкового стоку на одного мешканця по Харківській області – 0,74 тис. м³/рік, по Донецькій області – 0,234 тис. м³/рік, по Луганській області – 0,650 тис.м³ /рік.

Використання водних ресурсів басейну Сіверського Дінця здійснюють близько 1300 (за 2018 рік 1207)  водокористувачів. Щорічно з природних водних об’єктів (поверхневих та підземних) басейну забирається в середньому 1100 млн.м³ води, в т.ч. безпосередньо з русла Сіверського Дінця – близько 800 млн.м³ (за 2018 рік 957,4 млн.м³)  води; скид зворотних вод складає близько 500 млн.м³ (за 2018 рік 669,6 млн.м3)  .

Збереження водних об’єктів залежить від кожної людини та є необхідною умовою збереження та відтворення водних ресурсів для забезпечення життєдіяльності сьогоднішнього та майбутніх поколінь.

Басейн Сіверського Дінця багатий на заповідні місця, серед них: Національні природні парки «Гомільшанські ліси» та «Святі Гори», заповідник «Крейдова флора», регіональні ландшафтні парки «Донецький кряж», «Клебан-Бик», «Краматорський», «Слов’янський курорт».

Святі Гори на Сіверському Дінці – найвизначніший природний та історико-культурний пам’ятник на Донеччині. Унікальний природний ландшафт Святогір’я в 1997 році отримав статус Національного природного парку і має широкий рекреаційно-туристичний потенціал.

Національний природний парк «Святі Гори» – перший на Лівобережжі природно-заповідний об’єкт (загальна площа 40,6 тис. га). Унікальністю його флори є реліктові крейдяні сосни дольодовикової епохи, а також єдині на Донеччині 300-річні заплавні діброви площею більше 100 га. Екологічна стежка «Дубовий гай» веде туристів повз 600-літній дуб-патріарх, що має висоту 29 м, діаметр 2 м і окружність стовбура 6,3 м.

Неповторний природний ландшафт Святогір’я має значний культурний і рекреаційно-туристичний потенціал. А Святогірська Свято-Успенська Лавра над Сіверським Дінцем вважається духовним центром сходу України.

 Донецький вугільний басейн (звідки, власне, й назва «Донбас») багатий не лише природним твердим паливом. Ще в доісторичні часи тут виплавляли золото, мідь, срібло. Донеччина має в своїх надрах унікальні поклади кам’яної солі, білої глини — каоліну, придатної для виробництва якісної порцеляни, а також ртутної руди кіноварі, цирконію, гранітів, крейди, вапняків. Ведеться пошук алмазів. У післявоєнні часи на засекречених копальнях тут видобували радіоактивні матеріали для перших радянських атомних бомб.

Першими поселенцями на цих землях були запорозькі козаки, які засновували свої «зимники» у стратегічно важливих пунктах. Зокрема, на території сучасного Донецька сходяться вододіли Кальміуса, що впадає в Азовське море, приток Самари та Сіверського Донця. Козаки, коли їм перекривали пряму дорогу з Чорного моря на Січ, піднімалися на веслах та «мотузках» Кальміусом, далі кілька кілометрів перетягували волоком свої легкі чайки — і зрештою потрапляли в Дніпро в районі нинішнього Дніпропетровська. Приблизно так само вони здійснювали подорож до південного кордону («кроми») Московського царства, що проходила по річці Тор — зараз про ті часи нагадує назва великого центру машинобудування Краматорська.

Курортне місто Святогірськ знамените своїм унікальним печерним монастирем, висіченим у білосніжній крейдяній скелі, що височить над Сіверським Донцем. За легендою, скит заснували монахи Києво-Печерської лаври, які чудом урятувалися під час навали Батия. З легкої руки письменника Антона Чехова Святогір’я носить неофіційну назву «Донецька Швейцарія».

Держава, в якій власні щорічні водні ресурси становлять менше 1,5 тис. куб. метрів на людину, відповідно до класифікації Європейської економічної комісії ООН, належать до країн із обмеженими запасами води. Ці дані свідчать про те, що східні регіони України стоять на порозі глобальної водної кризи. Це — найбільша небезпека, яка на нас чатує.

За переказами й свідченнями писемних пам’яток, Сіверський Донець був багатоводним. Його руслом київські князі плавали до печенігів. У верхів’ях Сіверського Дінця в Бєлгородській області зберігся хутір Маслова Пристань, звідки судна волоком перетягували до річки Сейм. Згодом річка міліла, плавали більше навесні, тому що влітку й восени на ній виступали перекати.

Видатний російський інженер М.Пузиревський на початку минулого століття розробив і здійснив облаштування водного шляху від гирла до самого Бєлгорода. З часом річка почала дуже міліти — вирубали ліси, розорали землю майже до урізу води. Протягом останнього століття висохло багато річок, річечок та струмків басейну Сіверського Дінця. Порівнюючи дані, наведені в «Книге, глаголемой Большой Чертеж», виданій 1627 року, яка представляє історико-географічні відомості Московської держави, з картою сучасної України, бачимо, що за попередні роки в басейні Сіверського Дінця тільки в межах Харківської області зникло близько 20 річок, які живили головну річку басейну. Ще на початку минулого століття в центрі Харкова протікала річка Нетіч, притока Сіверського Дінця, яку перетворили на колектор для скидання забруднених відходами стічних вод, на звалище для сміття, а потім засипали. І залишилася річка в назвах набережної, вулиці та провулка. Така доля багатьох річок, це про них писала відома українська поетеса Л.Костенко: «Ще назва є, а річки вже немає, пожовкли верби, висохли яри, і дика качка тоскно обминає рудиментарні залишки багви...»

Зв’язок між обмілінням річок та зникненням лісів відзначали багато вчених. Рослини сприяють накопиченню й поступовому витрачанню накопиченої в грунті прісної води. Лісистість областей Східної України становить 8,9%, загалом по Україні — 14,2%. У багатьох європейських країнах запроваджено стандарти землекористування, якими передбачено, що не менше 30—40% території має бути під лісами. Через непомірне вирубування лісів, розорювання прибережних земель відбувається так звана водна ерозія. У річки басейну Сіверського Дінця змивається величезна кількість твердих часток, які замулюють русла річок, виникають броди, зарості осоки та очерету. Окрім того, зникнення лісів створює велику небезпеку для біологічного розмаїття та екосистеми Сіверського Дінця. Порушився водний режим ріки, зникло багато видів риб: стерлядь, варизуб, рибець.

Щоб уберегти Сіверський Донець від обміління, ще в позаминулому столітті великий учений В.Докучаєв заклав у заплаві притоки Деркул заповідник. Одне із завдань для порятунку річок басейну Сіверського Дінця — створення науково обгрунтованого вибору оптимальної площі лісового масиву, зони санітарної охорони для головної річки та її приток.

Водоохоронні нормативи Водного кодексу України встановлюють параметри ширини зони санітарної охорони: для малих річок — не менше 25 метрів, для середніх — 50 метрів, для великих річок — 100 метрів. Ці параметри однакові для всіх регіонів України, тоді як лісистість східних областей в 1,5 разу менша, ніж загалом по Україні, і втричі-вчетверо менша, ніж у європейських країнах. Тому для порятунку Сіверського Дінця санітарна зона лісового масиву має бути значно ширшою, ніж передбачено нормативами Водного кодексу України. Буде ліс — житиме Сіверський Донець.

Русло головної річки басейну Сіверського Дінця перекрите залізобетонними греблями в районі Бєлгорода, Старого Салтова, Печенігів, Райгородка, у нижній течії від станиці Гундарєвської споруджено сім шлюзів. У численних притоках також дуже багато гребель, лише в межах Харкова їх вісім, а в районі Слов’янська — більше десяти.

Зарегульованість річок басейну Сіверського Дінця водосховищами призвела до появи великих просторів мілководдя. На значній довжині річки басейну перетворилися на стоячі водойми, в яких розмножуються водорості, вода «цвіте», відмирають, гниють рештки рослин.

Водосховища внаслідок замулювання з часом перетворюються на болото. Замулювання русел річок призвело до зникнення понад сотні джерел у басейні річки Сіверський Донець, що зумовило зниження рівня води у річках. Повільно занепадає вся річкова екосистема Сіверського Дінця, погіршується якість води.

Сьогодні штучні водойми відіграють велику роль у забезпеченні водою всього регіону. Однак у майбутньому така система водокористування може стати причиною великого лиха.

Аналізуючи збільшення кількості екологічних катастроф, спричинених будівництвом дамб, гребель, спеціалісти США дійшло висновку: там, де починаються греблі, кінчається життя річки. Свого часу американці, які були лідерами в будівництві гребель, стали піонерами в масовому русі за їх ліквідацію. Звісно, питання збереження гребель на річках басейну Сіверського Дінця має противників і прибічників. Однак із упевненістю можна сказати, що очищення русла ріки Сіверського Дінця та його приток — головний напрям її порятунку.

У ринкових умовах очищення русел річок може бути економічно вигідним заходом, який забезпечить вилучення мулистих відкладень (сапропель), що містять велику кількість органічних речовин. Сапропель — цінний вихідний матеріал для виготовлення різних органічних добрив, із використанням яких можна вирощувати екологічно чисту сільськогосподарську продукцію, конкурентоспроможну на світовому ринку.

Велику небезпеку становить забруднення Сіверського Дінця різними токсичними речовинами. Це призвело до того, що більшість річок басейну втратили здатність до самовідтворення, а річки Вовча, Уда, Казенний Торець, Кривий Торець, Лугань перебувають під загрозою знищення як природні водні об'єкти.

  Забруднення басейну річки пов’язане зі швидкою урбанізацією Східного регіону України. Якщо на початку минулого століття на цій території було дев’ять міст, то тепер їх більше сотні. У них сконцентровані підприємства, котрі вирізняються найбільшим рівнем забруднення води. Щоб не отруювати води Сіверського Дінця, хімічні підприємства Луганщини, стічні води яких містять шкідливі токсичні речовини, перед скиданням у Сіверський Донець розбавляють їх дніпровською водою.

З економічною кризою зменшилися обсяги скидання із заводів забруднених стоків, але криза мине, а проблеми забруднення залишаться. Біди, які приносить Сіверському Дінцю урбанізація, доповнює сільське господарство. У східному регіоні України під ріллею зайнято 58% території (за європейськими нормами, рекомендується не більше 35%). Істотно забруднюють річки басейну Сіверського Дінця паводкові та зливові води. Вони змивають із полів отрутохімікати (пестициди), які провокують онкологічні захворювання.

Спеціалісти вважають, що найбільш забруднені річки в Україні — Сіверський Донець та Дніпро, які є основними постачальниками прісної води. Щоб виправити ситуацію, воду доводиться позичати у Дніпра, подаючи її каналом «Дніпро — Донбас» (річна подача води близько трьох кубічних кілометрів). Брак води пов’язаний не тільки зі структурою економіки, а й з технологічною відсталістю та низькою культурою виробництва. На одиницю виробленої продукції промисловість України витрачає удвічі-вчетверо більше води, ніж у розвинутих країнах. Навіть прогресивні розробки, які є в Україні, раціонально не використовуються.

Так, інститут «ДІпрококс» (м. Харків) розробив спосіб сухого гасіння коксу, який забезпечує економію води і використання тепла розжареного коксу для виробництва електроенергії замість мокрого гасіння (водою) коксу. В Україні з використанням цього способу гасіння виробляють понад 20% коксу, тоді як у Японії (за цією ж технологією) — 90% коксу.

Врятувати Сіверський Донець можна завдяки комплексному підходу. Для цього необхідно створювати лісові масиви, очищати русла річок, переходити на новітні енерго- і ресурсозберігаючі технології, будувати сучасні очисні споруди. Вирішення проблем цієї транскордонної річки, звісно ж, потребує об’єднання зусиль із російською стороною.

На берегах сильної ріки зосереджені зовсім різні ландшафти, здатні здивувати та вразити своїми контрастами і різноманіттям. Тут є крейдяні відслонення, піщані арени і ліси, степові балки, населені байбаками і, врешті, незвичний ландшафт Донецького кряжу із пагорбами на монгольський манер, скелями і глибокими байраками. На скелястих берегах річки знаходиться Святогірська лавра, побудована ще в XIII-XVI столітті. Неподалік від лаври - ліс...                Сьогодні Святі гори - національний парк України. Він був заснований в 1997 році на території в 405 кв.км вздовж річки Сіверський Донець. Парк відомий, перш за все, своїми крейдяними горами, на яких ростуть реліктові крейдяні сосни і вікові дуби. Крім них тут зростає майже тисяча видів рослин, 48 з них занесені до Червоної книги України. У Святих горах зафіксовано 250 різновидів тварин, серед яких 194 види пернатих, 43 - ссавців.  Крім того, тут є цікаві археологічні об'єкти та пам'ятники історії, яких загалом налічується понад 200. На землях національного парку Святі гори розташовуються також озеро Чернецьке, що з'явилося на місці старого русла річки Сіверський Донець. В болоті Мартиненкове можна побачити найбільші в Україні колонії чапель; також тут зустрічаються чайки, іволги, солов'ї, чорні шуліки, одуди. З рослин великий інтерес представляють латаття, глечики, щитовник, болотні іриси, їжачі голівки, жабурник, рдесники плаваючі. Рівнинний рельєф, родючі землі відвіку сприяли розвитку землеробства. Раніше уподовж Сіверського Дінця росли вікові діброви, які були вирубані в XVIII-XIX століттях. Є відомості, про те, що ще Петро І використовував ліс з берегів Сіверського Дінця для споруди кораблів, що беруть участь в російсько-турецьких війнах , Також переважна більшість лугів, уздовж берегів річки, на яких росли сотні видів різноманітних диких трав, були розорані до XX століття. В даний час збереглася лише мінімальна частина минулих дубів, головним чином в Харківській області. На північ від Родзинок, де проходить межа степу і лісостепу, ще збереглися заплавні широколистяні ліси, а також соснові ліси в районі Чугуєва. Велика кількість видів диких рослин збереглася поблизу заплавних боліт - тут можна зустріти вербу, пухнасту березу, клейку вільху, ломкий жостірник. Уздовж річки поширений очерет, осока, болотяний шабельник і інші види трав.

Запитання вікторини

1. Коли фахівцями Сіверсько-Донецького БУВР було проведено перший із низки заходів, присвячених Всесвітньому дню водних ресурсів.

2. Знаменита Лавра знаходиться в невеликому містечку по обидва боки Сіверського Донця. Назвіть місто.

3.  Сьогодні Святі гори - національний парк України на території в 405 кв.км вздовж річки Сіверський Донець. Коли був заснований  національний парк України Святі гори.

4. Водні об'єкти басейну р. Сіверський Донець є головними джерелами водопостачання трьох областей України. Вкажіть ці області.

5. Починаючи з 2010 року і по цей час спостерігається чітка тенденція погіршення якості питної води річки. Вміст яких хімічних сполук суттєво погіршує якість води в річці.

6. У Сіверському Донці водиться 41 вид риб. Назвіть найбільш поширені види риб.

7. На жаль, діяльність людини, головним чином відкриття степів, привела до зникнення поширених раніше в басейні Сіверського Донця тварин.  Які види тварин зникли з ареолу території басейну річки.

 8. Які ви знаєте версії походження назви річки.

 9. Цікаві історичні факти. Слідами «Слова о полку Ігоревім». Що вчені досі зясовують?

 10. Де бере початок річка?

 11. Які унікальні поклади природних багатств є в річці?

 12. Першими поселенцями на землях біля річки були…

 13. Назва печерного монастиря, що височіє над Сіверським Донцем?

14.  Який письменник назвав Святогіря «Донецькою Швейцарією»?

15. Як називали річку у давнину?

16. Спеціалісти вважають, що найбільш забруднені річки в Україні — Сіверський Донець та ?

17. Перші відносно достовірні відомості про річку…

18. Геродот свого часу згадував про береги Сіверського Дінця. Він писав про поселення роксолан та жінок-…

19. Сіверський Донець, древнегречеська назва по Птолемею… 

20. За переказами й свідченнями писемних пам’яток, Сіверський Донець був багатоводним. Чи могли руслом ріки київські князі плавали до печенігів?

21. Дати назву рік басейну Сіверського Дінця, які втратили здатність до самовідтворення?

22. Ще у XVIII сторіччі Сіверський Донець був судноплавний. Що  призвело до зниження водності?

23. Хто використовував ліс з берегів Сіверського Дінця для споруди кораблів?

24. На берегах ріки розташовані такі міста як:…?

25. Чи допоможе знайти географія щастя? (Так, вона підкаже, що місто Щастя знаходиться на Україні, в Луганській області, на річці Сіверський Донець.)