Творчий проект " формування Пізнавальної активності молодших школярів на уроках читання"

 

Формування пізнавальної

активності  молодших школярів
на уроках читання
(індивідуальний творчий проект)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Провідна мета даного проекту  полягає у створенні умов,  на уроках читання та   позакласного читання, для особистісного розвитку учня і збагачення його емоційного досвіду під час здійснення спілкування в усній формі.

Ідея спрямована на формування освітніх компетенцій:
•Оволодіння матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;
•Формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для  мови,  яка вивчається;
•Опанування стратегіями мовленнєвої діяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем;
•Виховання позитивного ставлення до мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв та способу життя.
   Робота полягає у спрямованості її  змісту на формування мотивів для навчання, що сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності.
Технологія діяльності вчителя ґрунтується на оптимальному поєднанні змісту, форм, методів, прийомів та інтерактивних методик. Це такі: проблемні, частково-пошукові, креативні методи; інтерактивні методики; проектна технологія; ігрові технології; технології особитісно-зорієнтованого навчання; інформаційно-комунікаційні технології.

 

 

 

 

З м і с т

 1. Вступ

2. Формування  пізнавальної активності  молодших школярів

2.1.Розвиток розумових здібностей учнів, як необхідна складова формування  інноваційної творчості особистості
2. 2. Пізнавальна діяльність дітей  на уроках читання  з ЗПР

3.Повторення вивченого – засіб формування компетентності школярів

4. Висновки

5. Список  використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.В с т у п

«… Маленький спалах творчості перетворюється в

 яскраве сяйво; думка однієї дитини будить думку інших..» 

 ( В. О. Сухомлинський)

 Вдалий початок – половина справи, стверджує народна мудрість. А тому саме початкова школа  є для учня своєрідною лабораторією творення власної думки, де вона цінується, де формується віра у власні сили, де немає місця страху і де учень переживає стан  задоволення навчанням.
Сучасний  навчально – виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури і власної життєтворчості. Школа, вчителі забезпечують духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчають вихованців мистецтва творити себе і своє життя. Школа – це гучний вулик, де відбувається безліч подій. Так само, як бджоли шукають своєї квітки, кожна дитина хоче знайти своє місце та проявити себе. Якщо виникають труднощі, на допомогу приходять педагоги, психологи, соціальні працівники. Бувають випадки, коли така поміч є просто необхідною, причому неодноразовою, а систематичною.
Компетентність школяра – це володіння комплексом знань,умінь і навичок, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук літератури, добирати інформацію для вирішення завдань. Актуальною стає проблема розвитку самостійності молодших школярів. Оскільки рівень сформованості навичок самостійної роботи є передумовою інтелектуального і духовного зростання особистості. Враховуючи технічний розвиток та ідеї навчання на уроках слід застосовувати різні моделі співпраці дітей ( парна, групова робота, інсценізація, ігрові прийоми, зміна ролей, самооцінка). Відомо, що навчання – двосторонній процес, в якому активно беруть участь як учитель, так і учень, тож говорячи про способи організації роботи на уроці, не можна брати до уваги тільки роботу вчителя, потрібно враховувати й особливості роботи учнів. Учні  перебувають на тому етапі розвитку, коли головним стає потреба висловити свої думки, використовуючи інтонацію, міміку, жести. А це найкраще їм вдається граючись. А тому гра,у цьому віці, і є шлях до пізнання нового та цікавого, що змушує бути вимогливимдо себе. Практика показує, що у грі діти зосереджують увагу на змісті роботи,дотримуються вимог та правил гри. А щоб підтримувати  пізнавальну активність дітей з затримкою  психічного розвитку та їх інтерес до навчання варто впроваджувати різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-казка, урок-подорож, урок-КВК, урок- вікторина, урок-свято.
Не варто забувати, що багато хто з «великих людей», геніїв були люди з особливими потребами. А це означає те, що фахівці, які працювали з дитиною, допомогли знайти і проявити себе у певному напрямку. Отже, потрібно намагатися стати чарівником для учнів класу, для особистісного розвитку учня і збагачення його емоційного досвіду під час здійснення спілкування в усній формі.Коли у казках герой мав нездійсненне бажання, то на допомогу приходив чарівник.  А завдання  вчителя допомогти дитині боротися зі своїми страхами та глибоко вірити в неї.  І найголовніше: любити дітей, любити такими, які вони є, не боятися імпровізувати. Лише так можна досягти прогресу і рухатися вперед.

2.  Формування  пізнавальної активності  молодших школярів.
        Школа - це життєвий простір дитини. Тут вона живе і готується до дорослого життя. І тому навчально-виховний процес має бути спрямований, перш за все, на формування таких умінь, які допоможуть дитині успішно опанувати всі навчальні дисципліни та досягти успіху в соціумі.
Було визначено поняття "пізнавальна активність  молодшого школяра" як здатність успішно здійснювати загальні розумові дії (аналіз, синтез, порівняння, аналогія, класифікація і систематизація понять і фактів), встановлювати причино-наслідкові зв'язки, застосовуючи систематизовані знання зі шкільних дисциплін у процесі творення власних продуктів пізнавальної діяльності.
    Пізнавальна активність — результат мисленнєвої діяльності; синтез інтелектуальних і творчих умінь. Це здатність людини не лише накопичувати знання, а й використовувати їх у практичній діяльності, створюючи новий або покращений продукт. До пізнавальної активності відносимо: уміння визначати, аналізувати, порівнювати, синтезувати, встановлювати причино – наслідкові зв'язки, конкретизувати, систематизувати, класифікувати, доводити, обґрунтовувати, узагальнювати; бачити деталі; формувати нові положення, прогнозувати, генерувати ідеї; конструктивно працювати з літературою, визначати певні проблеми та пропонувати ідеї щодо вирішення виявлених проблем; визначати поняття через найближчу родову та видову відмінність; будувати правильні умовиводи на основі фактів, окремих наукових понять; фантазувати.
На розвиток пізнавальної активності  впливають три групи факторів: біологічні, соціальні та фактори власної активності особистості. Саме фактори власної  активності є провідними у становленні творчих умінь в учнів початкової школи. До факторів власної активності особистості належать:
а) фактор мотивів, потреб, підкріплення – мотиви власне інтелектуальної діяльності, наявність стійкої пізнавальної потреби, система цінностей, стимули діяльності. Розвиток інтелекту в шкільному віці визначається переважно внутрішньою мотивацією дитини — допитливістю, прагненням до високих досягнень, суперництва.
б)фактор досвіду – попередній життєвий, практичний, ментальний досвід особистості. Загалом, попередній життєвий досвід особистості не може не впливати на зміст її розумової діяльності, мотивацію інтелектуальної діяльності, рівень інтелектуальної активності;
в) фактор компенсації  -- наявність компенсаторних можливостей суб'єкта: сили волі, посидючості, наполегливості, терплячості, цілеспрямованості.
Відомо, що маючи незначні інтелектуальні можливості, людина вольова, цілеспрямована, наполеглива, найчастіше досягає більшого життєвого успіху, ніж "інтелектуал", який розпорошує свою інтелектуальну енергію без користі для себе і суспільства;
г) операційний фактор –– освіченість, ерудиція, обсяг знань, прогалини в знаннях, практичні вміння, навички.
Виділивши ці групи факторів, які впливають на ефективність розвитку  здібностей , треба зазначити, що в онтогенезі психіки людини спостерігається єдність біологічних і соціальних умов. Провідна роль у розвитку особистості належить соціальним умовам і активності особистості, але цей розвиток неможливий без біологічних передумов. Біопсихологічні задатки людини, її природна обдарованість відіграють важливу роль у формуванні та розвитку інтелекту. Проте, цей "дар природи" є лише тією основою, на якій може сформуватись розвинута особистість у процесі всебічної соціалізації.
Одне із провідних завдань учителя на кожному уроці - стимулювання власної активності учнів. Педагог повинен створити на уроці таку атмосферу, в якій учням буде цікаво, вони бажатимуть працювати, пізнавати нове та творити.
Навчання має набути творчого характеру, тобто бути організованим з урахуванням таких складових творчої діяльності школярів, як самостійне перенесення знань, навичок і умінь у нові ситуації; бачення нових проблем у стандартних умовах, нової функції знайомого об'єкта; вміння бачити альтернативне розв'язування, комбінувати відомі способи вирішення проблеми, шукати оригінальні способи її розв'язання. З цією метою важливо пропонувати учням такі завдання, які потребують інтенсивного розмірковування, що сприятиме активному розвитку творчого мислення та пізнавальної активності дитини. Використання на уроках інформаційної насичених матеріалів, цікавих завдань і вправ розвивального та творчого характеру підвищить пізнавальний інтерес, допитливість, спостережливість, бажання вчитися та створювати щось нове, своє власне.
Формування  пізнавальної активності у молодших школярів — складний, цілеспрямований, систематичний та міжпредметний процес. Без систематичного виконання завдань розвивального та творчого характеру неможливо розвинути її в учнів. Для учня, у якого розвинені зазначені вміння, характерні: самостійне визначення мети, інтерес до навчання, допитливість, постановка цілей та планування роботи, аналіз і визначення необхідних знань для розв'язання завдань, прогнозування результату, сміливе висування нових ідей (шляхів подолання труднощів при виконанні завдання), фантазування (якщо цього потребує завдання) та обґрунтування власної думки, самокритика та адекватна оцінка продуктів своєї праці. Така дитина матиме високі досягнення з навчальних дисциплін у середній і старшій школах, а потім буде успішною в подальшому житті. Різні завдання, які сприятимуть розвитку  умінь на уроках читання, зацікавлюють дитину.

1.Додавши одну літеру, утвори нове слово. Постав запитання до слів. Використовуючи ці слова (на вибір), склади два речення так, щоб одне з них починалося словом "всі", а друге — "деякі".

Мак (смак) Кол (укол) Буква (буквар) Міх (сміх) Лад (клад) Гра (грам)

Буря (буряк) Лід (слід) Рука (рукав)

(Наприклад:  Всі буряки є рослинами. Деякі сліди є великими).

2.Перетвори одне слово в інше, змінюючи лише однубукву. Постав запитання до слів. Використовуючи ці слова (на вибір), склади два речення так, щоб одне з них починалося словом "всі", а друге — "деякі".
село      пора     коса       рід нора кора
(сало)   (нора)   (коза)    (рік) (пора)   (нора)

рало      кора      лоза      (сік) (кора)   (нова)
вік кома сова

(Наприклад: Всі сови не в'ють гнізд. Деякі села розташовані поблизу міста Києва).

3.Розшифруй піктограми. Склади власні піктограми з поданих знаків.

–    +    = * / >< :

р    а   к і  в т л о

–+=     /*_+     _*=+          /:_ :>+      >:<:=         =+–>+

(рак)    (віра)    (ріка)     (ворота)     (лоток)     (карта)

4.Склади ланцюжок слів. Кожне наступне слово має починатися останньою буквою попереднього слова.

Корова —... (абрикос — село — орел — літак — круг —...).

5.Знайди "приховані" слова, відкинувши зайве. Склади невеличку розповідь "Зимові пригоди", використовуючи слова вправи.
Косий — заплетене волосся у дівчаток, (коси)
Сліди — зимова вода. (лід)
Рослина — риба. (лин)
Вороги — ростуть на голові в оленів.      (роги)

6.Закресли одну букву й утвори нове слово. Визнач, істота це чи неістота? Склади хибні судження, використовуючи пари слів. Наприклад: Рись любить їсти рис.

РИСЬ       (РИС)РОСА       (ОСА)ЗУБР        (ЗУБ)

ЄНОТИ    (НОТИ)ГРИБИ     (РИБИ)ГРАК        (РАК)

(Оса щоранку збирає росу. Зубр не має зубів. Єноти вміють читати ноти. Риби дуже люблять їсти гриби. Грак схожий на рака).

7.Утвори нові слова, які починаються складами поданого слова. Визнач, істота чи неістота?

КОЛЕСО КО...   ЛЕ...   СО...     (коліно, лебідь, сонечко)

ГОЛОВА ГО...   ЛО...   ВА...       (голуб, лото, вата)

ПОЛІНО ПО...   ЛІ...    НО...      (поле, лікар, нора)

8.Виконай дії та дізнайся, які тварини мешкають в Африці.

Геракл — ракл + парта — та + д = ... (гепард).

Панда — да + тепло — пло + радіо — діо = ... (пантера).

Череп + арка — рка + халат — лат = ...   (черепаха).

Лев — в + мурка — ка = ... (лемур).

Шафа — фа + калина — ина = ... (шакал).

Марка — рка + в + паровоз — ровоз = ... (мавпа)

9. Добери слова.

Країна --(Україна, Польща)

Місто -- (Київ, Львів, Донецьк)

Річка — (Дніпро, Дністер, Буг)

Дівчинка  — (Марина, Олена, Ганна)

Кіт - (Мурчик, Васько, Пушок)

Цілеспрямоване і систематичне використання на уроках читання завдань розвивального характеру навчає школярів активно та творчо мислити, прищеплює інтерес до основ науки про мову, формує прагнення постійно вдосконалювати свою мовну культуру, розвиває  пізнавальну активність  та робить процес навчання цікавим і радісним.

2.1. Розвиток розумових здібностей учнів як необхідна складова формування інноваційної творчої особистості.  

Від якості, глибини і обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить подальший прогрес нашого суспільства. І тому сьогодні, в умовах прискорення науково-технічного прогресу актуальною стає проблема навчити учнів мислити, виробити ще в молодших класах стійкий інтерес до знань і прагнення самостійно опановувати, свідомо застосовувати їх для розв’язання практичних завдань.
Початкова освіта – це перший освітній рівень, який закладає фундамент загальноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетними завданнями навчання в початкові школі на етапі становлення креативної освіти мають бути не лише формування в учнів певного обсягу знань, загально навчальних умінь та навичок, а й інноваційної творчої особистості дитини. Ідеї розвивального навчання найбільше відповідають поставленим завданням. Тому зрозуміло, що абсолютна більшість учителів – практиків дедалі частіше звертаються до ідей, засад і методик розвивального навчання, щоб ефективніше впроваджувати ідеї креативної освіти. Перед сучасною освітою постає завдання не тільки давати знання, а й сформувати творчу особистість.  А процес мислення починається із запитання, здивування.  Отже на уроках потрібно створювати проблемні ситуації, використовувати пошуковий метод,  елементи  інноваційних технологій та розвивального навчання. З метою розвитку розумових здібностей та формування творчої особистості виокремлюю такі види завдань: завдання з елементами дослідження; практичні вправи; завдання творчого характеру; вправи на кмітливість або з логічним навантаженням. Так на уроках  читання  використовую загадки, ребуси, шаради. Наприклад: Які цифри сховалися в словах? Родина (один), вітрила (три), відвар (два). Під одним дахом чотири брати живуть та інше. Завдання  на формування оціночних суджень: морально-етичне оцінювання: як ти розумієш вчинок головного героя? Як би ти вчинив на його місці? Чому?
Уроки, на яких школярі  міркують взаємозв’язаними судженнями,  збагачують їхні знання, розвивають мовлення і мислення, закладають підвалини самостійної творчої діяльності, такої необхідної в подальшому житті. Таким чином, організація навчально-виховного процесу з метою розвитку здібностей та пізнавальної активності учнів передбачає планування роботи за такими напрямками: по-перше, докорінне змінення позиції учнів у процесі навчання, підвищення їхньої ролі, розширення функцій. Мається на увазі гуманізація навчально-виховного процесу, що принципово змінює не тільки ставлення до навчальної діяльності, а й до всього, що відбувається на уроці. По-друге, організація спів творчої діяльності на уроці. По-третє, створення сприятливих умов для учнів з різними навчальними здібностями шляхом диференціації, особистісно орієнтованого підходу, щоб учень працював на максимальній для нього межі можливостей.
  2. 2. Пізнавальна діяльність дітей на уроках читання  з ЗПР
Як показують численні клінічні та психолого-педагогічні дослідження, значне місце в структурі дефекту розумової діяльності при даній аномалії розвитку належить порушень пам'яті.
Спостереження педагогів і батьків за дітьми з ЗПР, а також спеціальні психологічні дослідження вказують на недоліки у розвитку їх мимовільної пам'яті. Багато чого з того, що нормально розвиваються діти запам'ятовують легко, як би само собою, викликає значні зусилля у їх відстаючих однолітків і вимагає спеціально організованої роботи з ними.
Однією з основних причин недостатньої продуктивності мимовільної пам'яті у дітей з ЗПР є зниження їх пізнавальної активності. У дослідженні Т.В. Єгорової (1969) ця проблема була піддана спеціальному вивченню. Одна з застосовувалися в роботі експериментальних методик передбачала використання завдання, мета якого полягала в розкладанні картинок із зображеннями предметів на групи відповідно до початковою літерою назви цих предметів. Було виявлено, що діти із затримкою розвитку не тільки гірше відтворювали словесний матеріал, але і витрачали на його пригадування помітно більше часу, ніж їх нормально розвиваються однолітки. Головна відмінність полягала не стільки в неординарних продуктивності відповідей, скільки в різному ставленні до поставленої мети. Діти із ЗПР самостійно майже не робили спроб домогтися більш повного згадування і рідко застосовували для цього допоміжні прийоми. У тих випадках, коли це все ж відбувалося, найчастіше спостерігалася підміна мети дії. Допоміжний спосіб використовувався не для пригадування потрібних слів, що починаються на певну букву, а для придумування нових (сторонніх) слів на ту ж літеру.
У дослідженнях вивчалася залежність продуктивності мимовільного запам'ятовування від характеру матеріалу і особливостей діяльності  дітей із ЗПР. Піддослідні мали встановлювати смислові зв'язки між одиницями основного і додаткового наборів слів і картинок (у різних комбінаціях). Діти із ЗПР виявили труднощі при засвоєнні інструкції до серій, які вимагають самостійного підбору іменників, які підходять за змістом до пред'явленим експериментатором картинок або словами. Багато дітей не зрозуміли завдання, але прагнули швидше отримати експериментальний матеріал і почати діяти. При цьому вони, на відміну від нормально розвинутих дітей, не могли адекватно оцінити свої можливості і були впевнені, що знають, як виконувати завдання. Виявилися виразні відмінності як за продуктивністю, так і за точність і стійкості мимовільного запам'ятовування. Відзначається, що наочний матеріал запам'ятовується краще вербального і в процесі відтворення є більш дієвою опорою.  Вказується на те, що мимовільна пам'ять у дітей із ЗПР страждає не в такій мірі, як довільна, тому доцільно її широке використання при їх навчанні. Вказується  на зниження довільної пам'яті у дітей з затримкою психічного розвитку як на одну з головних причин їх труднощів у шкільному навчанні. Ці діти погано запам'ятовують тексти і умови завдання. Їм властиві коливання продуктивності пам'яті, швидке забування вивченого.
Специфічні особливості пам'яті у дітей з ЗПР:
-  зниження обсягу пам'яті й швидкості запам'ятовування;
- мимовільне запам'ятовування менш продуктивне, ніж в нормі;
- механізм пам'яті характеризується зниженням продуктивності перших спроб запам'ятовування, але час, необхідний для повного заучування, близько до норми;
- переважання наочної пам'яті над словесною;
- зниження довільної пам'яті;
- порушення механічної пам'яті.
Низька концентрація уваги: нездатність дитини зосередитися на завданні,  швидке відволікання.
Низький рівень стійкості уваги. Діти не можуть довго займатися однією і тією ж діяльністю.
Вузький обсяг уваги. Нестійкість уваги і зниження працездатності у дітей даної категорії мають індивідуальні форми прояву. Так, в одних дітей максимальна напруга уваги і найбільш висока працездатність виявляються на початку виконання завдання і неухильно знижуються у міру продовження роботи; в інших дітей найбільше зосередження уваги настає після деякого періоду діяльності, тобто цим дітям необхідний додатковий період часу для включення в діяльність; у третьої групи дітей відзначаються періодичні коливання уваги і нерівномірна працездатність протягом всього виконання завдання.Більш сильно порушенодовільну увагу. Працюючи з цими дітьми необхідно надавати велике значення розвитку довільної уваги. Для цього використовувати спеціальні ігри та вправи («Хто уважніше?», «Чого не стало на столі?» І так далі). У процесі індивідуальної роботи застосовувати такі прийоми, як: малювання прапорців, будиночків, робота за зразком.
У дітей із затримкою психічного розвитку спостерігається низький (у порівнянні з однолітками) рівень розвитку сприйняття. Це проявляється в необхідності більш тривалого часу для прийому і переробки сенсорної інформації; в недостатності, фрагментарності знань цих дітей про навколишній світ; в складнощах впізнаванні предметів, що знаходяться в незвичному становищі, контурних і схематичних зображень. Подібні якості цих предметів сприймаються ними зазвичай як однакові. Ці діти не завжди дізнаються і часто змішують подібні по зображенню букви і їх окремі елементи; часто помилково сприймають поєднання букв і т. д.
На початковому етапі систематичного навчання у дітей з ЗПР виявляється неповноцінність тонких форм зорового і слухового сприйняття, недостатність планування і виконання складних рухових програм.У дітей цієї групи недостатньо сформовані і просторові уявлення: орієнтування в напрямках простору в продовж  досить тривалого періоду здійснюється на рівні практичних дій; часто виникають труднощі при просторовому аналізі та синтезі ситуації. Оскільки розвиток просторових уявлень тісно пов'язаний  з становленням конструктивного мислення, то й формування уявлень даного виду у дітей з ЗПР також має свої особливості. Наприклад, при складанні складних геометричних фігур і візерунків діти з ЗПР часто не можуть здійснити повноцінний аналіз форми, встановити симетричність, тотожність частин конструйованих фігур, розташувати конструкцію на площині, з'єднати її в єдине ціле. У той же час, на відміну від розумово відсталих, діти даної категорії відносно прості візерунки виконують правильно.Всі діти з ЗПР без особливих зусиль справляються із завданням на складання картинок, на яких зображений одиничний предмет (півень, ведмідь, собака). У цьому випадку ні кількість частин, ні напрям розрізу не викликають затруднень. Однак при ускладненні сюжету незвичайний напрям розрізу (діагональний), збільшення кількості частин призводять до появи грубих помилок і до дій методом проб і помилок, тобто заздалегідь скласти і продумати план дії діти не можуть. У всіх цих випадках дітям доводиться надавати різні види допомоги: від організації їх діяльності до наочної демонстрації способу виконання. Недорозвинення орієнтовно-дослідницької діяльності в перші роки життя і, як наслідок, дитина недоотримує повноцінного практичного досвіду, необхідного для розвитку його сприйняття.  Завдання вчителя  полягає в тому, щоб допомагати дитині з ЗПР упорядкувати процеси сприйняття і вчити відтворювати предмет цілеспрямовано. На першому навчальному році навчання дорослий керує сприйняттям дитини на занятті, в більш старшому віці дітям пропонується план їх дій. Для розвитку сприйняття матеріал дітям пропонується у вигляді схем, кольорових фішок.

3.Повторення вивченого як засіб формування компетентності молодших школярів.
Важливим фактором  розвитку компетентності є добір ефективних методів, засобів технологій для засвоєння знань. Серед засобів, які забезпечують реалізацію завдань, повторенню відведено значну роль, оскільки воно виконує незамінні функції у навчальному процесі: сприяє міцному і глибокому засвоєнню знань, умінь і навичок; упорядковує  їх у систему; запобігає забуванню вивченого; дає змогу  удосконалити практичні уміння і навички, уточнити і поглибити засвоєне; узагальнити і систематизувати знання; усунути прогалини у знаннях і вміннях учнів. Саме від повторення залежить точність, повнота, глибина, свідомість, гнучкість знань, умінь і навичок, способів діяльності школярів. Проблема забезпечення міцності й дієвості знань, умінь і навичок молодших школярів зумовлює об’єктивну потребу застосування повторення у роботі вчителя початкових класів, адже початкова школа – фундамент освіти людини.

 На важливість повторення у навчально-виховному процесі переконливо вказували і класики педагогічної науки Я.А. Коменський, Й. Г. Песталоцці,
К.Д. Ушинський.
Система завдань має забезпечувати змістовий, мотиваційний і процесуальний компоненти навчання. Змістовий компонент полягає у відповідності змісту системи вправ і завдань програмовим вимогам. Мотиваційний – передбачає створення у навчальному процесі позитивного емоційного фону і ситуацій  успіху, стимулювання інтересу. Процесуальний компонент полягає у формуванні способів діяльності, необхідних для розв’язання поставлених завдань на різних етапах засвоєння знань.
Система завдань і вправ,  яка реалізує функції повторення  навчального матеріалу на різних етапах його засвоєння, має відповідати таким дидактичним вимогам:  зрозумілість мети завдань; розвиток і закріплення знань; упорядкованість завдань; поступовість складності завдань.

4. Висновки

Одним із найважливіших завдань сучасної освітньої системи є не лише виховання юного покоління на засадах загальнолюдських і національних цінностей, але й формування  високоморальної, духовно розвиненої особистості. Необхідно пам’ятати, що біля «духовної колиски» молодої людини стоїть вчитель, який стає другим батьком, що прищеплює їй високі якості віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого роду, народу та держави.
Вважаю, що висвітленні питання в даній роботі є актуальними в даний час та важливими в роботі вчителя. А водночас процес засвоєння знань на різних вікових етапах має істотні особливості, врахування яких є обов’язковою умовою  ефективності навчання. В час технічного прогресу не менш вагомий і розумовий прогрес. А так, як наші діти мають різні можливості та різну підготовку до навчання в школі, то систему навчання молодших школярів варто переглянути і продумати відповідно до віку дітей. Адже вони ще такі маленькі, а несуть таку велику місію; стати гідним майбутнім нашої України.

С п и с о к   в и к о р и с т а н о ї   л і т е р а т у р и

 1. О. Овчарова « Розвиток розумових здібностей..» Журнал  Початкова школа – 2014 - №1 с. 5- 11.

2. О. Вашуленко  « Повторення  як засіб формування...»Ж. Початкова школа – 2014 -№ 1 с. 8 -11

3. Матеріали газети « Освіта Буковини» --2019--№19 с. 9; №7 с.11 -2018-

4. О. Митник « Психолого-педагогічні умови розвитку дитячої творчості..»- 2014 № 11 с. 3-6