Творчий проєкт "Мотанка"

 

 

 

 

 

 

 

 

Творчий проєкт на тему:

«Лялька мотанка -                                        оберіг людської душі»

на обласний конкурс

декоративно-ужиткового мистецтва

«Творча майстерня»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1. Обґрунтування теми проєкту.

1.2. Історична довідка.

1.3. Основні традиції виготовлення.

 

2. Конструкторський етап.

2.1. Вибір матеріалів, інструментів.

 

3. Технологічний етап.

3.1. Послідовність виготовлення деталей виробу.

        3.2. Оздоблення виробу.

 

 4. Заключний етап.

4.1. Висновок.

4.2. Оформлення проєкту.

 

 

 

 

 

 

1. Організаційно-підготовчий етап

1.1. Обґрунтування теми проекту

Лялька - мотанка – не просто іграшка, забава,

У ній живе історія віків;

Символ людяності, мудрості, а ще – краса прадавня;

Оберіг душі людської з глибини років.

Хоч безликий образ – хрест оберігає,

Символ щастя, сонця і тепла,

Мудрість українського народу

Лялька-мотанка нащадкам зберегла.

 

Любов до рідного краю, рідного народу починається зі знання свого коріння, історії своєї родини, з любові до своїх батьків, домівки, родинних традицій. Особливо це стало актуальним у наші дні, коли ненька-Україна переживає важкі часи, коли існує серйозна загроза для існування кожного з нас. Нині найголовніше завдання для українців – перемогти ворога, зберегти і передати наступним поколінням все багатство нашого народу, його традиції, звички, культурні надбання.

Я впевнена, що ми повинні знати історію виникнення народної іграшки. Особливо ляльки-мотанки, бо вона стала одним із символів України. Адже ця найдревніша іграшка здавна виконувала у кожній родині роль оберегу, була символом мудрості та жіночності, невидимим зв’язком пов’язувала покоління.

Я дуже рада, що традиції створення такої ляльки збереглися до нашого часу. Загалом її виготовлення може перетворитися на захопливе заняття для дорослих та дітей, а результат допоможе відтворити рідні традиції та створити унікальний оберіг чи сувенір. Мені подобається виготовляти мотанки. Одна з них стала і моїм оберегом.

 

1.2. Історична довідка

Я дізналася, що перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, були відомі ще у давньослов'янські та трипільські часи. Їх уміли виготовляти у кожній родині. Зазвичай, цим ремеслом займалися бабусі й матері, робили їх для дівчаток, аби ті гралися. Але були й такі мотанки, які використовувалися в певних обрядах. Вони виконували різні функції: одні охороняли житло, інші - дітей, треті - сон, берегли господарство, допомагали молодим дівчатам вийти заміж і таке інше.

 

 

Традиційно кожна дівчина заздалегідь  робила мотану ляльку, яку після весілля забирала із собою в нову сім’ю. Молодій жінці дозволялося гратись лялькою, щоб здоровішими були майбутні дітки.

Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали лялечку. Вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом. І цей зв'язок захищав її, де б вона не була.

Коли дитина підростала, то ляльки віддавались їй для забави.

Отже, мотанка – це й іграшка, й оберіг, оскільки вона повинна була дитину заспокоїти, зберегти і захистити від неприємностей та лиха.

 

1.3. Основні традиції виготовлення

У різних куточках України мотанки робили із різних натуральних матеріалів: із сіна чи соломи, зі шматочків тканини чи з ниток. Вони, в залежності від призначення, могли бути гарно вбраними, з дотриманням всіх особливостей народного одягу, з косою, волоссям, у віночку чи у хустинці, або просто сповитими, як немовлята. Головне, дотримання хрестоподібної форми.

До цього часу ляльки - мотанки ні в якому разі не шиються, не проколюються голками чи шпильками, виключно мотаються нитками, стрічками. Тому й називають їх «мотанками». Голку можна застосовувати лише при виготовленні одягу. Основний спосіб створення цих ляльок – це скручування, скочування, змотування, зв'язування, звивання. 

Майстрині виготовляли мотанки за один день. Процес намотування здійснювали тільки за годинниковою стрілкою і лище з позитивними думками. На повний Місяць ляльку мотали з метою захисту; на спадний — від хвороб і невдач; у фазі росту — для досягнення гарного результату в будь-яких справах.

Головна відмінність мотанки від звичних ляльок – відсутність обличчя. Точніше, замість обличчя  хрест, виплетений із різнокольорових ниток.

Важливу роль у виготовленні ляльки-мотанки відіграють і кольори:

•              червоний — захист від хвороб;
•              жовтий — уособлення сили Сонця;
•              зелений — символ здоров’я, молодості й Матінки-Природи;
•              синій і блакитний — безперервний рух цілющої води;
•              коричневий – колір Матінки-Землі та родючості;
•              білий —символ чистоти і гармонії.

Способи та секрети виготовлення таких ляльок передавалися з покоління в покоління, від матері-доньці.

Давні мотанки були простими, часто  із залишків тканини чи старого одягу, кукурудзення чи ниток. Сучасні ж майстрині мають великий вибір якісних матеріалів, часто використовують в декорі мережива, бісер і традиційну вишивку.

 

2. Конструкторський етап.

 

2.1. Вибір матеріалів, інструментів

Для створення ляльки знадобляться:

- клаптики білої тканини (бязь, ситець, домотканне полотно):

- 7х75 см - для «скрутки» (внутрішня частина голови);

- 30х30 см – для голови;

- 25х45 см - для тулуба;

- 15х25 см - для рук;

- клаптики кольорової тканини:

- 20х30 см - для спіднички;

- 4х7 см - для фартуха;

- наповнювач (невеликий шматок синтепона або вати);

- біла нитка для з’єднання деталей;

- товсті вовняні нитки для плетіння косичок;

- атласні стрічки різної ширини;

- декоративна стрічка для поясу;

- маленькі декоративні квіти для плетіння віночка;

- намистинки;

- ножиці.

 

3. Технологічний етап.

3.1. Послідовність виготовлення деталей виробу

Голова Беремо смужку білої тканини, вкладаємо у неї наповнювач, туго скручуємо. Цей валик обгортаємо білою тканиною, туго стягуємо, розправляємо складки і, формуючи кулю, зав'язуємо ниткою.
Тулуб Скручуємо білу тканину, розміром 25х45 см. Міцно прив’язуємо ниткою голову до тулуба.
Руки Скручуємо у валик тканину, розміром 15х25 см. Відступивши з обох боків від краю по 0,5- 1см, туго перемотуємо валик ниткою, відділяємо долоні ляльки. Обмотуючи ниткою, кріпимо до тіла зі спини ляльки таким чином, щоб вийшов хрест на грудях.
Жилет Верх тулуба обмотуємо вузькою смужкою тканини або стрічкою  хрест на хрест.
Спідниця, фартушок, пояс Обмотуємо тулуб яскравою тканиною так, щоб внизу виглядала біла, примотуємо ниткою. Поверху прив’язуємо фартушок, а потім пояс.
Косички Із товстих вовняних ниток плетемо косичку. На кінцях зав’язуємо стрічку. Кріпимо її до голови за допомогою нитки.

     

  3.2. Оздоблення виробу

Намисто Нанизуємо кілька намистинок на нитку і закріплюємо вузлом на грудях навколо шиї ляльки.
Віночок Плетемо віночок із маленьких декоративних квіточок. Кріпимо на голові за допомогою вузьких  атласних стрічок.

 

4.Заключний етап.

4.1. Висновок

Як бачите, ляльку-мотанку може зробити кожен. Для цього необхідні лише час і трішки фантазії. Матеріали доступні. А створення такої ляльки може перетворитися на захоплююче заняття для дорослих та дітей. Народна лялька, зроблена власноруч, сповнена позитивної енергії, любові та тепла. зберігається краще та й  служить довше. Придбавши чи зробивши самому таку ляльку, можна не просто оздобити інтер’єр, зробити комусь гарний подарунок до свят, а й отримати справжній оберіг для родини, бо у ньому присутній дух роду, який оберігатиме кожного від усіляких негараздів та передасть вікову мудрість і знання прийдешнім поколінням.

Минуле та майбутнє завжди поряд. Пам’ятаймо про це!

З ниток, клаптиків тканини

Та майстерного шиття

Оберіг є для родини

Для щасливого життя.

В ляльку-мотанку бабуся

Вклала працю та любов,

Віддала її матусі,

Щастя щоб тривало знов.

                               Галина Верд