Творчий проєкт на тему : «Булава»

Проект «Булава»

 

Методичні рекомендації

Проект можна рекомендувати як об´єкт проектно-

технологічної діяльності учнів 7-9 класів.

Основні та додаткові технології, які можна

використати під час реалізації проекту:

1. Технологія ручної обробки деревини.

2. Технологія механічної (токарної) обробки деревини.

3. Технологія ручної обробки сортового прокату.

4. Технологія механічної (токарної) обробки

сортового прокату.

5. Технологія оздоблення виробів художнім

випалюванням (пірографія).

6. Технологія ажурного випилювання.

7. Технологія складальних робіт.

8. Технологія опорядження виробів.

9. Технологія оздоблення виробів.

Конструкційні матеріали, які можна використати в

процесі реалізації проекту:

1. Деревина.

2. Різношарова фанера.

3. ДВП.

4. Метали: сталь, бронза, дюралюміній

 

У процесі реалізації проекту учні ознайомляться з

прийомами і навичками, які є характерними для

традиційних художніх промислів (токар, столяр, різьбяр

по дереву). Учні вивчатимуть матеріалознавство,

проектування і технологію виготовлення виробів ручними

та механічними (токарними) способами. Теоретичні і

практичні заняття передбачають залучення учнів до

творчої діяльності: вибір об’єкта

проектування,

самостійний вибір конструкції виробу, обґрунтування

вибору, нескладні економічні розрахунки і пропозиції

щодо здешевлення виробів, планування різних видів

робіт, удосконалення обладнання, технологічного

процесу, підвищення якості і продуктивності праці.

Виготовлення виробу передбачається через проектно-

технологічну діяльність.

Процес створення учнівського проекту складається з

чотирьох основних етапів.

Під час організаційно-підготовчого етапу:

1) демонструються раніше виготовлені булави, а також їх

фотографії, рисунки, ескізи;

2) даються історичні відомості про булаву;

3) на основі отриманої інформації та її аналізу учні

роблять свій вибір теми проекту та обґрунтовують його.

Під час конструкторського етапу учні розробляють

свій власний проект майбутнього виробу – булави:

1) виконують ескіз булави;

2) на основі ескізів розробляють технологічні карти для

виготовлення окремих деталей булави та технологічні

вимоги до булави;

3) складають специфікацію;4) розраховують собівартість та встановлюють ціну

виробу;

5) роблять екологічну експертизу.

Під час технологічного етапу учні, в процесі

практичної роботи, мають можливість закріпити свої

знання, уміння та навички з таких технологічних операцій

як:

1) закріплення заготовок в центрах на токарному верстаті

з обробки дерева;

2) розмічання заготовок;

3) точіння циліндричних, конічних та фасонних

поверхонь;

4) шліфування;

5) свердління отворів на свердлильному верстаті;

6) складання виробу;

7) оздоблення виробу.

На заключному етапі учні повинні продемонструвати

свій виріб та зробити захист свого проекту.

Короткі історичні відомості

Булава – стародавня зброя, що мала форму палиці

довжиною 0,5 – 0,8 м з головкою на кінці. Булави з

кам’яними головками найдені в археологічних пам’ятках

нового кам’яного віку, з металевими – в пам’ятках

бронзового віку.

Булава як зброя і символ влади застосовувалась у

багатьох племен і народів, особливо характерна вона була

для Стародавнього Сходу. В Західній Європі поширилась

у 13 ст.

 

В Київській Русі мала значне поширення в 12-13 ст.

особливо на Середньому Подніпров’ї, де їх знайдено

більше ста. Вони виготовлялися з бронзи або заліза,

знаходилися в серійному виробництві.

Головка булави з заліза знайденій в Колодяжинському

древньоруському городищі на Житомирщині.

На Україні в 16 – 18 ст. булава стала символом

гетьманської влади. Вперше булаву разом з іншими

клейнодами було надано козацтву польським королем

Стефаном Баторієм в 1576 р. і відтоді стала постійним

атрибутом влади в Україні. Першим гетьманом

реєстрового козацтва король призначив шляхтича Януша

Бадовського. В подальшому, в більшості випадків, козаки

самостійно обирали собі гетьманів. Д.І.Яворницький

описує козацьку булаву як палицю з горіхового дерева,

завдовжки 50-70 см, зі срібною або визолоченою кулею

на кінці. Вона покривалася, як правило, бірюзою,

смарагдом, перлами. На ній могли бути вигравійовані

герб, прізвище чи вензель власника. Більшість відомих

булав, що збереглися в колекціях музеїв України,

польського походження. Так булава в експозиції

Національного музею історії України має викарбуваний

польський герб і літери. Польською є і велика срібна

булава, що зберігається у Білоцерківському краєзнавчому

музеї

Велика срібна булава та

шестопер з

Білоцерківського краєзнавчого музею.

Кожному новообраному гетьманові булава урочисто

вручалася представниками козацької старшини. Булаву

надсилали гетьманові й іноземні держави як визнання

його влади над козаками. Найчастіше це робили польські

королі, турецькі султани, російські царі. Так, у 1654 р.

російський боярин В. В. Бутурлін передав Богданові

Хмельницькому від царя Олексія Михайловича срібну

булаву з царським вензелем і датою. У 18 ст. булави і

клейноди в Україну присилали Петро І, Єлизавета

Петрівна, Катерина ІІ. Після скасування гетьманства в

Україні (1764) та ліквідації Запорізької Січі (1775) булави

разом з клейнодами було конфісковано і вивезено до

Росії. Булави і клейноди використовувалися українським

козацтвом і на Задунайській Січі, після ліквідації якої в

1828 кошовий отаман Йосип Гладкий передав їх

російській владі. Булави і клейноди були віданні на

зберігання в Ермітаж і Преображенський собор у

Петербурзі, Оружейну палату в Москві, а також в інші

сховища. Нині доля цих національних скарбів

українського народу невідома.

КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ЕТАП

ВСТУП

В зв’язку з відродженням культури і традицій народу

України, останнім часом в учнів проявляється

підвищений інтерес до самобутніх виробів українських

майстрів минулого. Серед них особливий інтерес

викликають козацькі клейноди: хоругви, бунчуки, булави,

печатки, перначі (шестопери), литаври, каламарі,

значки, палиці та інші, які є символами влади козацької

старшини. Найвищою ознакою влади була булава, що

носилася гетьманом і кошовим отаманом.

Булави в різний час використовувалися з різною

метою:

1) як зброя;

2) як символ влади;

3) як декоративно-прикладний засіб;

4) як виховний засіб.

Булави, які можна виготовити у шкільних майстернях,

звичайно можуть виконувати лише декоративно-

прикладну та виховну функцію і бути лише моделями -

аналогами та імітувати оригінали чи їх копії.

Така булава, в більшості випадків, складається з трьох

основних частин:

1) рукоятки;

2) головки;

3) шипів.

Рекомендується спочатку виготовити головку булави,

так як в ній будуть просвердлені отвори під шипи. А

потім виготовляти рукоятку і шипи і підганяти їх

посадочні діаметри в залежності від діаметрів гнізд

головки.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩО

ДО ВИГОТОВЛЕННЯ РУКОЯТКИ.

Під час виготовлення рукоятки булави звертаємо увагу

на те, що булава є лише моделлю-аналогом, яка імітує

оригінал чи копію і виконує декоративно-прикладну та

виховну функцію. Тому до розмірів та форми рукоятки та

її окремих елементів можна ставити наступні вимоги:

1) з метою економії матеріалів довжина рукоятки

вибирається в залежності від довжини заготовки з

врахуванням припуску на кріплення в центрах токарного

верстата;

2) розміри ручки рукоятки повинні враховувати

ергономічні показники людини, тобто ручка рукоятки

повинна бути придатна для зручного тримання руками

середньо статичної людини:

діаметр ручки: 20 – 30 мм,

довжина ручки: 150 – 300 мм,

3) форма ручки:

а) циліндрична;

б) фасонна;

в) різьблена і таке інше.

4) розміри шипа під головку:

діаметр шипа: 18 – 30 мм,;

довжина шипа: 30 – 50 мм.

5) тіло рукоятки точиться з урахуванням певних

пропорцій між основними її елементами і складається з

циліндричних, конічних та фасонних поверхонь.

Кожний учень розробляє свій власний проект і

створює ескізний варіант рукоятки з дотриманням

вказаних вище вимог та рекомендацій.

 

Матеріалом для рукоятки можуть бути породи різних

дерев. Найкращим матеріалом, який легко піддається

токарній обробці, доступний і дешевий, є деревина

берези, обов’язково сухої, без сучків і тріщин. Цю

деревину можна попередньо заготовити з березових дров,

які широко використовуються для пічного опалення в

нашій місцевості. Березове поліно повинно бути рівним,

без сучків, тріщин та інших вад, відповідної товщини.

Воно, як правило, кругле. Сушіння березових заготовок

має свою специфіку. Берест, який знаходиться поверх

кори, не пропускає ні вологи, ні повітря. Тому деревина

берези в бересті довгий час не зберігається і трухне. Якщо

зняти берест, то заготовка під час сушіння тріскається.

Тому, щоб якісно висушити таку заготовку природнім

шляхом, рекомендується зняти невеликий шар бересту

вздовж заготовки з трьох сторін приблизно під кутом

120о . Кору при цьому знімати не обов’язково. Волозі, яка

знаходиться в деревині, буде кудою випаровуватися, і

заготовка якісно висохне і не потріскається.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИГОТОВЛЕННЯ ГОЛОВКИ БУЛАВИ

Під час виготовлення головки булави слід

враховувати наступні фактори:

1) діаметр головки булави повинен бути в 2 – 4 рази

більшим за максимальний діаметр рукоятки;

2) форма головки може бути:

- куляста;

- циліндрична;

- грушовидна;

- призматична (шестигранна, восьмигранна); - фасонна;

- ребриста;

- набірна і інші;

3) діаметр гнізда під шип рукоятки повинен бути на 1 – 2

мм менший за діаметр шипа; тому що гніздо свердлиться

свердлом відповідного діаметра і вплинути на його розмір

важко, а коли точиться шип, то його діаметр вибирається

в залежності від діаметра гнізда головки; це необхідно

для тугої посадки головки на рукоятку;

4) під час розмічання центрів під отвори гнізд для шипів

необхідно враховувати наступні принципи

формотворення:

- пропорційність;

- симетричність та асиметричність;

- ритм та композицію.

Діаметр гнізд також повинен бути меншим від

посадочного діаметра шипа.

З метою економії матеріалу, підвищення

продуктивності праці та спрощення технологічного

процесу з однієї заготовки рекомендується точити

декілька головок як однієї, так і різних форм.

Матеріалом для головки булави також є деревина,

бажано твердих порід. Така деревина повинна бути

сухою, без тріщин, сучків та інших вад.

Під час свердління отворів під гнізда для шипів і

рукоятки необхідно виготовити чи скористатись будь-

яким пристроєм для установки головки в ньому. Вісь

отвору під час свердління повинна бути направлена до

центра кулі. Щоб свердло під час свердління не уводило в

сторону, рекомендується спочатку просвердлити отвори

свердлом найменшого діаметра.

 

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ВИГОТОВЛЕННЯ ШИПІВ ДЛЯ ГОЛОВКИ

БУЛАВИ

При проектуванні та виготовленні шипів необхідно

враховувати те, що шипи виконують декоративну роль і

прикрашають головку булави. Тому при виборі матеріалу

для шипів необхідно враховувати їх призначення.

Враховуючи вище вказане, матеріалом для шипів можуть

слугувати:

1) деревина твердих та цінних порід деревини (граб,

клен, в’яз, ільм, бук, дуб, акація, ясен та інших);

2) метали та їх сплави (леговані сталі, бронзи, латуні

та інші);

3) пластичні та синтетичні матеріали.

Можна використовувати і інші матеріали, наприклад,

деревину не цінних порід дерева і імітувати її під

деревину цінних порід.

Форма шипів може бути різноманітна. Найбільш

прийнятною являється шип у вигляді конуса. Головка

булави може оздоблюватися шипами як однієї, так

декількох форм.

Якщо для виготовлення шипів використовуються

метали або пластмаси, то технологічний процес точіння

відбувається на токарному верстаті з обробки металів.

Процес точіння шипів з деревини на токарному верстаті

з обробки деревини має певні технологічні складності і

проблеми. Це, в першу чергу, пов’язане з невеликими

розмірами шипів. Тому кількість шипів, які точаться з

однієї заготовки, обмежена. По – друге, поскільки

заготовка кріпиться в центрах як передньої, так і задньої

бабок, то технологічний процес виготовлення шипів на

одному токарному верстаті не завершується. Якщо токарний верстат з обробки деревини обладнаний 3-х або

4-х кулачковими патронами, то процес виготовлення

якісних шипів значно спрощується. Якщо ж таке

обладнання відсутнє, то для кінцевої обробки шипів

можна використати токарний верстат з обробки металів.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇЇ

ЩОДО СКЛАДАННЯ БУЛАВИ

Головка булави з рукояткою та шипи з головкою

з’єднуються за допомогою шипів з гніздами. Якщо

шипові з’єднання виконано відповідно до вище вказаних

вимог, то з’єднання здійснюється на клею ПВА чи

іншому універсальному клею. Якщо шипові з’єднання

послабленні, то їх необхідно ущільнити і лише потім

склеювати деталі.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОЗДОБЛЕННЯ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ БУЛАВИ

Підготовка до оздоблення:

1. Шліфування та зачистка від клею шипових з’єднань.

2. Підняття та видалення ворсу (вода з слабою

концентрацією клею ПВА).

3. Видалення плям (скипидар, спирт, 5% розчин соди,

ацетон).

Оздоблення та його види:

1. Нанесення протрав, барвників, морилок.

2. Фарбування.

3. Різьблення.

4. Випалювання.

3031

5. Аплікація соломкою.

6. Інкрустація шпоном, кусочками кольорового

стекла, бісером, металом і таке інше.

7. Лакування.

При оздобленні булави можна використовувати як

один спосіб оздоблення, так і декілька. При цьому не

повинна порушуватись цілісність композиції виробу, його

естетичний вигляд, враховуватись національні мотиви та

традиції. Рекомендується учням самостійно розробити

свій варіант оздоблення булави.

 

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

НА ВИГОТОВЛЕННЯ РУКОЯТКИ БУЛАВИ

 

№	Ескізи	Послідовність робіт	Обладнання, інструменти
1 2 3 4 5 6 7 8 9		Відторцювати заготовку необхідної довжини   Розмітити та накернити центри   Закріпити заготовку в центах.   Обточити циліндричну поверхню   Розмітити та виточити ручку рукоятки   Розмітити та виточити шип під головку булави   Виточити тіло рукоятки   Відшліфувати рукоятку   Відрізати рукоятку   Зачистити торець ручки	Верстак, лінійка, ножівка       Верстак, лінійка, олівець, кернер, молоток   Верстат СТД – 120, реєр, мейсель     Верстат СТД – 120, лінійка, олівець, реєр, мейсель, штангенциркуль   Верстат СТД – 120, лінійка, олівець, реєр, мейсель, штангенциркуль       Верстат СТД – 120, реєр, мейсель       Шліфувальний папір   Ножівка     Шліфувальний папір

 

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

НА ВИГОТОВЛЕННЯ ГОЛОВКИ БУЛАВИ

 

 

 

	Ескізи	Послідовність робіт	Обладнання, інструменти
		Відторцювати заготовку необхідної довжини Розмітити та накренити центри Закріпити заготовку в центрах і обточити циліндричну поверхню Розмітити та виточити головку. Проконтролювати кулястість шаблоном Відшліфувати головку Розмітити центри під гнізда шипів. Відрізати головку. Відшліфувати торці. Просвердлити отвори під гнізда відповідного діаметра	Верстак, лінійка, ножівка Верстак, лінійка, олівець, кернер, молоток Верстат СТД – 120, реєр, мейсель Верстат СТД–120, штангенциркуль, реєр, олівець, мейсель, шаблон. Шліфувальний папір, лінійка, олівець, шило, штангенциркуль Верстак, ножівка, шліфувальний папір. Свердлильний верстат, свердла, пристрій.

 

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА

НА ВИГОТОВЛЕННЯ ШИПІВ ДЛЯ ГОЛОВКИ

№	Ескізи	Послідовність робіт	Обладнання, інструменти
! 2 3 4 5 6 7 8		Відрізати заготовку необхідної довжини Розмітити та накернити центри Закріпити заготовку в центрах і обточити циліндричну поверхню необхідного діаметра Розмітити шипи Виточити посадочні місця шипів Виточити конус шипа, підрізати основу конуса, відшліфувати конуса Відрізати шипи Сформувати вершину конуса	Відрізати заготовку необхідної довжини Розмітити та накернити центри Закріпити заготовку в центрах і обточити циліндричну поверхню необхідного діаметра Розмітити шипи Виточити посадочні місця шипів Виточити конус шипа, підрізати основу конуса, відшліфувати конуса Відрізати шипи Сформувати вершину конуса

 

 

 

 

 

 

 

 

Результати реалізації проекту «Булава»

В результаті реалізації проекту «Булава» учнями нашої

школи були спроектовані і виготовлені не тільки класичні

булави а і інші види ударної зброї.

Дубина (дрюк, ломака, кий)

Дубина – праматір булави. Можливо і такою вона була,

коли її вперше взяв в руки наш далекий предок.

 

 

 

 

 

 

Палиця

Палиця – перехідний вид між дубиною та класичною

булавою і найстародавніша зброя цього сімейства. На

кінці держака палиця може мати шипи. Шипи можуть

бути з каменю, залізними, з кісток тощо. Палиця

порівняно з булавою більш маневрена, швидша та легша.

Поява булави не витіснила палицю, а перевела її в розряд

простонародної.

 

 

 

 

 

Насіка

Традиційна, або класична булава появилася не зразу.

Насіка - це булава з дерев'яною або кам'яною головкою

на якій вирубували (насікали) невеликі виступи.

 

Брус

Брус – це булава з головкою у вигляді куба або призми.

Така головка була більш проста у виготовленні. Голвка

могла бути без шипів або з шипами різної форми.

Недолік – частіше зісковзувала з захисних обладунків.

Моргенштерн (ранкова зірка)

Моргенштерн – це булава з головкою в вигляді ядра,

утиканого довгими шипами, на ланцюгу. Така булава

вимагала неабиякої майстерності, особливо якщо ядер

було два, а то і три. Захиститись від такої зброї досить

важко.

 

Бойовий ціп

Бойовий ціп - це булава з рухомою головкою-бичем

(бияком), яка кріпиться до рукоятки за допомогою петлі

або короткого ланцюга. Походить від ціпів для молотьби.

Його перевага – більш потужний удар і менша імовірність

відбиття його противником.