„Творимо казковий світ „Кольорочас" ( We create the world of wonder "Colourtime")

Про матеріал

Комплексний урок - гра з малювання, англійської мови та релігійних оповідань у 3-му класі на тему

„Творимо казковий світ „Кольорочас"

( We create the world of wonder "Colourtime")

Перегляд файлу

Комплексний урок - гра з малювання, англійської мови та релігійних оповідань у 3-му класі на тему

„Творимо казковий світ „Кольорочас"

( We create the world of wonder "Colourtime")

вчитель образотворчого мистецтва Ящишин Т.І.

Тернопільської школи мистецтв ТОКЕКШМ ім..Герети

Мета уроку: навчити учнів передавати форми оточуючого світу через нетрадиційний підхід (відбитком руки), розвивати творчу уяву учнів, сприяти вільному самовираженню учнів;

закріпити уміння писати назви днів тижня англійською мовою, повторити назви вивчених кольорів та ввести назви нових.

Обладнання: кросворд, два довгі листи паперу, фарби і пензлики, картки з надписами кольорів та днів тижня, килимки для сидіння, відро з водою (для миття рук).

Хід уроку

Урок відбувається у залі, діти сидять на підлозі лицем один до одного на килимках двома рядами, а між ними простелені два листи паперу.

1.Організаційна чашина уроку
Вчителі вітаються двома мовами: українською та англійською.
Вчитель англійської мови: (починає пісню) We are glad to see you
Діти підхоплюють: We are glad to see you too

We are glad to see you

We are glad to see you too

2.Оголошення теми уроку

Вчитель малювання: Скільки тиждень має днів,

а веселка - кольорів,

їх, як нот у гаммі, сім:

до, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

Світ раптово став казковим,

Ну а тиждень - кольоровим,

адже ми тепер у класі

живемо в кольорочасі.

Звучать ноти кольорово,

кожен день - це свято нове.

Щоб кожен день став святом новим - потрібно його творити. Сьогодні у нас незвичайний урок, у якому поєднаються малювання, англійська мова і релігійні оповідання. І будемо ми сьогодні творити разом казковий світ. Я пропоную його назвати чудернацьким новим словом з вірша - „Кольорочас".

3. Активізація потрібної лексики

Вчитель англійської мови: Щоб дізнатись, як це слово звучить англійською мовою, треба спочатку визначити, з яких слів воно складається.

Діти: (орієнтовно) колір і час.

Вчитель англійської мови: пригадавши дні тижня і кольори, ми будемо знати назву нашого казкового світу англійською мовою.

а) Повтор днів тижня.

Пригадайте вірш „Solomon Grundy". Для вас завдання - закінчити рядок вірша, який я почну. Хто швидше підніме руку і назве слово - назву дня тижня - отримує фант з надписом цього слова. Отримавши фант кожен сідає на відповідне місце дня тижня (1-е місце: Monday, 2-е: Tuesday, іт.д.)

Віршовані речення:

1 The bag is ...(black).

2 The clown is ... ( brown ).

3 The piliow is ... (yellоw).

4 The porridge is ... ( orange ).

5 The moon is ... ( blue).

6 The cat is ... ( red ).

7 The light is ...

8 The ink is ... ( pink)

9 The season is ... ( crimson ).

10 The pin is ... ( green ).

КРОСВОРД

b		l	e	k
		b	r	o	w	n
y		e	l	l	o	w
				o	r	a	n	g	e
		b	l	u	e
				r	e	d
w		h	i	t	e
			p	i	n	k
c	r		i	m	s	o	n
	g		r	e	e	n

А тепер у виділеному віконечку прочитайте зашифроване слово.

Діти: Colourtime.

в) Запис англійських назв днів тижня відповідними кольорами.

Вчитель малювання: Кожен отримав баночку з фарбою. Тепер напишіть англійську назву дня тижня посередині відведеної частини листа. (Діти виконують завдання під керівництвом вчителів.)

4. Теоретичне планування ходу роботи.

Вчитель малювання: Отже назва нашого казкового світу „Кольорочас" -„Colourtime"

А як же нам створити цей казковий світ ? Послухайте, як робив це один дивак:

Увесь райдужний, барвистий,

сонцесяйний, променистий,

жив у світі чарівник,

веселун і витівник.

Він руками фарбу брав,

світ яскравий малював.

У цьому вірші є для нас підказка - чим можна малювати: можна пензликом, олівцем, фломастером, а можна і руками. А як створити казковий світ руками ? Можливо, нам потрібно згадати, як Господь творив світ.

Вчитель релігійних оповідань: Давайте ми разом з вами пригадаємо процес творення світу. 1. За скільки днів Господь творив світ?

2. Що Бог створив першого дня (другого, третього і т.д.) ?

( В цей час вчитель англійської мови записує на дошці порядок створення світу:

1 -й день - ніч і день (a night and a day)

2-й день - небо і землю (суша і море) (the sky and the ground)

3-й день - дерева і квіти (trees and flowers)

4-й: день - сонце, місяць і зірки (the sun, the moon and stars)

5-й день - риби . птахи і тварини (fish, birds and animals)

6-й день - людина (the man)

7-й день - відпочинок (a rest)).

(Якщо є необхідність, то вчитель релігійних оповідань зачитує оповідання про творення світу:

Solomon Grundy

Solomon Grundy was bom on Monday,

christened on Tuesday,

married on Wednesday,

took ill on Thursday,

worse on Friday,

died on Saturday,

burned on Sunday.

This is the end

of Solomon Grundy

б) Повтор кольорів і ознайомлення з новими.

Вчитель малювання розкладає картки з назвами кольорів в такому порядку:

7 6 5 4 3 2 1

Усі кольори Red Orange Green Blue Black

Вчитель ангчійської мови: У кросворді зашифрована англійська назва слова „Кольорочас". Щоб відгадати її, потрібно пригадати назви вивчених кольорів і ознайомитись з новими кольорами: crimson - це малиновий,

pink - це рожевий.

Озирніться назад - біля вас лежить картка із назвою кольору, зізьміть її, прочитайте, запам'ятайте, який у вас колір, і почергово назвіть його (діти називають кольори). А тепер, щоб заповнити кросворд я буду читати речення, а той, у кого виявиться відповідний колір, закінчить його як вірш.Наприклад :The bag is ... black. Він підходить до дошки і записує назву кольору у кросворд, а потім підходить до столу і бере відповідну фарбу.

Бог творить світ

На початку Бог створив небо і землю. Земля була пуста і безвидна. І Дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: „Нехай буде світло!". І настало світло. І Бог побачив, що воно добре. Бог відділив світло від темряви. Він сказав до світла: „Ти - день", а до темряви: „Ти - ніч". І був перший день.

Бог сказав: „Нехай угорі рухаються хмари. Хай з них дощ паде на землю. Хай внизу вода збереться, щоб з неї виринув суходіл". Бог сказав до горішнього: „Ти - небо". До тверді він сказав: „Ти -земля", а до зібраної води сказав: „Ти - земля". І побачив Бог, шо небо і земля, суходіл і море добрі. І був день другий.

Бог сказав: „Нехай на землі ростуть усі види рослин і дерев". І рослини зазеленіли і пустили паростки. І був день третій.

І Бог сказав: „Хай засяють світила на небі: сонце - у день, місяць і зірки - уночі. Хай вони показують час - день і ніч, тиждень і місяць, пори року". Побачив Бог, що воно добре. І був четвертий день.

Бог сказав: „Хай у воді плавають риби. Птахи нехай літають над землею. На землі хай водяться всі види звірів - малі і великі". І сталось так. Бог побачив, що добре воно. І був день п'ятий.

І сказав Бог: „Створімо людей на образ наш і до нас подібних. їм хочу дати землю, всі риби, птахи, тварини і рослини." Бог створив людину на свій образ - чоловіком і жінкою сворив їх. Він поблагословив їх і сказав: „Будьте плідні і множтесь. Ви більші за риби, птахи, тварини і рослини. Можете піклуватися про них". Бог побачив, що усе, що вчинив - дуже добре воно. І був день шостий.

Протягом шістьох днів Бог творив Всесвіт, небо і землю, море і все живе. Сьомого дня Бог спочив - тому сьомий день дія людей - благословенний і святий.

5. Методичне обгрунтування ходу роботи.

Вчитель англійської мови: У кожного з вас є написаний день тижня певним кольором. Тепер подивіться і скажіть, який він за порядком. (Діти кажуть порядковий номер, що написаний на зворотньому боці картки із назвою дня тижня). У кого номер перший ? Що Господь створив у цей день? (Діти визначають, наявний у них порядковий номер і говорять про те, що створив Господь у їхній день).

Вчитель малювання допомагає учням підібрати різні способи нанесення відбитків рук на папір, змінюючи положення пальців і руки. Учні пробують спочатку у повітрі підібрати форму рук відповідно до схеми творення світу, написаної на дошці. Можливі наступні варіванти:

- ніч: проведення рукою з чорною фарбою по половині листа; день: залишити незафарбованою іншу частину листа: суша: рукою з фабою проводиться півколо;

море: хвилястим рухом руки передаються хвилі моря;

дерево: наноситься відсоток запястя і долоні з направленими у сторони пальцями подібно до крони дереза;

квітка - створюється відбитком кінчиків пальців, зібраних у пучок;

риба - наноситься відбитком двох долонь, розташованих у формі риби:

-тварина: пальці розташовуються у формі різних тварин;

людина: у режимі вільної фантазії.

6. Практичне виконання роботи.

Діти наносять відбитки на частини великого листа внизу під надписами днів тижня. Можливий варіант, коли діти виконують відбитки не тільки на листі, але і на ватмані, де усі творять спільну картину.

7. Підведення підсумків уроку.

Вчитель англійської мови: Давайте на закінчення оглянемо наш казковий світ "Colourtime". Мені хочеться лише сказати: "What a wonderful world"

I think to myself

What a wonderful world.

Yes, I think to myself

What a wonderful world.

8. Домашнє завдання.

Повторіть назви днів тижня і кольори. Намалюйте свій казковий світ.

9. Прощання.

ЗАЯВА

на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"

Прошу прийняти роботу до участі в Форумі педагогічних ідей "Урок". Цією заявою підтверджую, що матеріал є моєю власною розробкою і дозволяю його опублікувати в журналі «Відкритий урок» та на сайті Освіта.ua. З умовами проведення Форуму ознайомлений (на).

Назва роботи - авторський урок

Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:

Навчальний предмет - образотворче мистецтво (декоративно-прикладне мистецтво)

Клас «10»

Навчальна тема - Комбінований урок – експедиція. Розпис на склі.

«Всі ми родом із дитинства».

ПІБ автора Ящишин Тетяна Іллівна

Місце роботи ТОКЕКШМ ім.Герети Тернопільська школа мистецтв ім..Герети вул.Медова5.

Посада вчитель образотворчого мистецтва

Телефон робочий (0352) 524003 м.тел 0981295205

Поштова адреса для листування: м.Тернопіль 46018

вул.Драгоманова 4кв.29

tetyanail@mail.ru

Всі ми родом із дитинства.

Я хочу відтворювати на склі фарбами

всю красу нашої неповторної природи,

нашу культуру і її давніми традиціями.

Хочу змалювати життя наших людей,

згадати нашу славну українську минувшину.

І. Сковорода.

Комбінований урок - експедиція

з декоративно-прикладного мистецтва

в «10» класі (х/в)

на тему: «Ікона святого Миколая» , живопис на склі

( такий комбінований урок-експедицію можна проводити і на факультативах, і на гуртках...)

Тема. Всі, ми, родом із дитинства.

Подорож в українську минувшину.

Живопис на склі «Ікона святого Миколая».

Мета: поглибити і розширити знання з традиційно-побутової культури українців; та звичаїв українського народу; формувати художній смак; формувати уявлення про особливості художньо-образної мови; виховувати інтерес і любов до мистецтва свого народу; розвивати уяву, фантазію, творчі здібності, навички планування своєї діяльності; виховувати інтерес до народної творчості, навички дослідницької роботи з вивченням традицій ; розуміти символіку кольору в іконі; поглиблення і розширення знань, навичок і або іншим інструментом.

І. Організація сприймання матеріалу.

Розповідь учителя.

Живописна техніка малювання на склі має давні традиції як у професійному, так і в народному мистецтві, сягаючи корінням часів Візантії та Риму. У центральній Європі розвиток цього виду живопису припадає на ХУІІ—ХУШ ст..

В Україні живопис на склі поширився з XIX ст.. переважно з західних регіонах. Живопис українських маис-зіз ідаптузазс і набув самобутніх оепонан гне, унни на склі, написані пса потриманий лєокобнлн лпиписіз пов'язувалися — гільки з релі: ієно, а н s наполним изо; ним за естетичними уподобаннями і призначалися для інтер'єрів сільських хат. Нерідко такі ікони називають народною картиною на склі.

Художня особливість українського живопису на склі виявляє себе яскравим колоритом, багатою декоративністю, площинністю зображення. Арсенал зображувальних засобів при цьому мінімальний: графічна лінія, обмежена палітра локальних кольорів - червоного і чорного, білого і синього, жовтого та зеленого. Прикметною стилістичною ознакою українського живопису на склі є лінійна розробка площини. Прямі і хвилясті лінії, вільно покладені за формою, створюють м'який плавний контур, який окреслює силует фігури, риси обличчя, виявляє основне, характерне без зайвих деталей. Ритм ліній оживляє локальні кольори площини, декоративно збагачує композицію.

Майстри розписів на склі володіли магічною мовою декору та образу, тому робота з-під їхніх рук народжувалася швидко, задум втілювався в ту чи іншу форму природно і легко, по-мистецьки переконливо і правдиво. Особливість такої техніки полягала в тому, що картина малювалася з одного боку, а сприйняття йшло з іншого боку, тому художнику треба було володіти специфічним «кінематографічним» відчуттям.

Розпис на склі — один із видів художньої обробки скла шляхом нанесення на його поверхню сюжетних або орнаментальних композицій за допомогою фарб, золотої та срібної фольги. Існують два способи розпису скла: холодний та гарячий. Холодний, тобто звичайний, це розпис скла фарбами без подальшої технологічної обробки як скла, так і фарб. Цей вид техніки був поширений у ХVІ ст.. у Венеції: фарби наносили на зворотню поверхню скла у зворотній послідовності, тобто спочатку наносили світло, а потім тіні. Гарячий розпис скла полягає у розписуванні легкоплавким склом різного забарвлення - шляхом закріплення його до поверхні виробу розтопленим на слабкому вогні. Таке скло іноді називають емаллю.

Ви вже готувалися до уроку, і кожен із вас підготував перший етап роботи на склі це :

1.Підготовка скла (вирізка, шліфування країв, знежирення);

2.Виконання робочого ескізу;

3.Добір кольорової палітри для живописної роботи;

4.Виконання контурного рисунка.

ІІ. Практична діяльність учнів.

Вчитель пояснює виконання завдання.

А тепер приступите до наступного етапу:

1.Нанесення елементів декору, дрібних деталей;

2.Заповнення роботи кольором;

З.Замальовка тла та збагачення художньої роботи різними підкладками (фольгою, кольоровим папером тощо ).

ІІІ. Практична діяльність учнів.

Учні приступають до виконання завдання і висловлюють думку в голос. Учнівська бесіда «етнографічної експедиції» подорож із легендами про святого Миколая.

1. Учень: А що ви знаєте про св.. Миколая - патрона моряків, банкірів, студентів, мандрівників, дітей?

2.Учень: Св. Миколай народився в Патарі (тепер Туреччина), біля 280 р. маючи 19 років був висвячений на священика, а опісля став єпископом у Мирі.

Казали, що ще будучи немовлям,- в дні посту відмовлявся від материнського молока. Дитиною і юнаком був незвичайно добрий, побожний і чинив обрі діла.

Про нього постало багато легенд у цілій Європі, створено велику кількість мистецьких картин, вітражів, плоскорізьб і скульптур. Написано багато драм на тему його чуд і їх поставлено вже в XII і XIII ст.. по всіх містах і селах Європи.

3.Учень: а, я , чув від своєї бабусі таку легенду.

У місті Патарі жив один чоловік, який мав три дочки. Тому,що він

не мав грошей на їхнє придане, не було виглядів, щоб вони вийшли заміж. Тому він вирішив продати найстаршу дочку в неволю. Про це довідався св.. Миколай і потайки вечором кинув у відкрите вікно кімнати мішечок з золотом. Це врятувало найстаршу дочку. За якийсь час прийшла черга на середущу дочку. Не було приданого і батько був примушений продати її в

неволю. І знову Святий Миколай підкинув торбинку грошей, так, щоб ніхто того не бачив. Коли прийшов час наймолодшій дочці виходити заміж, а грошей не було,і її чекала неволя, батько дівчат заховався біля хати; і коли Святий Миколай кинув знову мішечок з золотом, батько схопив його за руку. Виявам вдячності не було міри й слава про добрі діла Святого Миколая рознеслась по цілому місті. На цю тему намальовано Багато картин.

4.У-нь: я, хочу розповісти вам іншу легенду. Ось послухайте.

Це було за часів імператора Констянтина, коли Миколай був єпископом в Мирі. Констянтин післав трьох генералів, щоб придушити повстання у віддаленій країні. По дорозі вони мали різні пригоди, але доручення вони виконали. Та в між часі їхні Вороги наговорили Імператорові на них багато неправди і він засудив генералів на смерть. Перебуваючи в тюрмі генерали дуже сердечно молились і просили порятунку в Бога. І тоді імператорові уві сні з’явився Святий Миколай і сказав не вбивати генералів, бо вони не винні. Тієї ж ночі приснився він і тим, які очорнили генералів, і наказав їм піти і розповісти імператорові правду. Вони злякались, так і зробили. Імператор звільнив генералів, а вони роздали все своє добро й стали монахами.

5.У-нь: так, твоя легенда цікава, а, я знаю не менше захоплюючу легенду про трьох студентів.

Три молоді студенти, мандруючи, задержались в одній гостинниці. Коли

Поснули,— власник перешукав з цікавості їхні речі, а коли знайшов у них більшу суму грошей, забрав гроші собі, а студентів вбив, ховаючи їхні тіла в бочки з огірків. За якийсь час у цій гостинниці ночував св.. Миколай. Він розгадав, що там сталося, віднайшов тіла студентів і привів їх до життя. Всі ці легенди поширювали малярі та драматурги, їх пристосовували до місцевих країн та обставин. З бігом часу студентів змальовували все молодшими і меншими, аж вкінці представляли їх, як трьох хлопчиків, яких вбив м'ясар. І так поволі Святого Миколая представляли як опікуна дітей. Особливо у Франції швидко почали Називати школи та дитячі притулки іменем Святого Миколая. внаслідок цих різних легенд св.. Миколай став патроном мандрівників, моряків, банкірів, а також і злочинців,які також звертались до нього в потребі.

Культ Святого Миколая перейшов до західної Європи з Миру через Україну. Особливо поширювався він з міста Барі в Півд. Італії. Це місто вислало кораблем.

У 1087 р. людей до мири, де був похований св.. Миколай, і вони викрали мощі його та привезли до Барі. Зробили вони це, буцімто, для того, щоби охоронити мощі улюбленого святого від можливого знищення мусульманами. Барі від тоді славився великою кількістю прощ.

6.У—нь: а хто знає чому над ломбардом висять три кулі?

Ще й тепер часто побачите над дверима до ломбардів три кулі. Це тому, що в Італії Святий Миколай був патроном банкірів і лихварів і вони своїм знаком обрали три кулі, які означають три мішечки золота з легенди про трьох дочок.

7. У— нь: а чи хтось з вас знає де знаходяться мощі св.. Миколая? Я вам розповім.

Мощі привезено до Барі і зберігаються вони у підземеллі. Коли за два роки після того єпископ Барі Ілія став папою, він збудував прекрасну базиліку. У ній складено мощі. Цікаве те, що між будівничими було кілька магометан і вони вплели в орнамент базиліки такий надпис арабською мовою: «Немає Бога, є тільки Аллах і Магомет, його пророк». Коли за якийсь час про це довідались церковні чинники, рішили не нищити візерунку, бо він дуже гарний.

У цілій Європі день 6-го грудня був днем Святого Миколая. А ось недавно -- 6-го грудня 1972 р. перевезено частину молей св.. Миколая до Нью-Йорку і складено в грецькій православній церкві Святого Миколая у Фляшінгу, як виявив приязні, між католицькою та православною церквами. 8.У—нь: вам цікаво почути про дитинство Святого Миколая ? То слухайте.

Давно - давно. 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі - ні гарної одежі, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Але виходив він із свого гарного будинку і грався з дітьми, бачив у яких темних, глиняних хатках вони мешкали. Чув,що вони спали на глиняних долівках і нерідко лягали спати голодні. Був у Миколи старий вчитель, що вчив його Молитися, читати й писати. Одного разу читав він разом з вчителем Святе Письмо, а було там написано: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця...»

—Учителю, поясни мені, як це розуміти? — запитав у задумі.

— Це так. сину, коди робиш добро іншому, не треба про це нікому оповідати.

Краше не хвалити:ь своїми добрими вчинками,— відповів учитель.

Це було пізньої осені. Миколі вже було відомо, що багато діток

його околиці сидять голодні в неопалених хатах. Он родина старого Олександра, Мати лежить хвора, у Петруся нема черевиків, а рано він бачив, як мала Софійка збирала на дорозі галузки, щоб запалити в печі.

«Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні, коли їм зимно в хаті»— подумав.

Встав і пішов до комори тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив. Набрав у торбинку харчів—муки, олії кілька пляшок, повні кишені сухих яблук і слив, а у своїй скрині відшукав пару теплих панчіх та нові капці. Ще й кілька товстих полін захопив — все поскладавши в велику торбу. Щоб ніхто не догадався і не побачив, що він задумав зробити, Миколайко удав, що йде вже спати, сказавши своїй няні: - Я вже помолився, добраніч, няню! Іду вже спати. І коли всі вже заснули, він вийшов з торбою і пішов до хатини старого Олександра. Поклав торбину на порозі та й побіг швиденько назад. Всі спали, А вранці старий Олександр знайшов торбину й не міг натішитися дарунками, не знав, що зробити, і не міг догадатися, кому подякувати.

І так розпочалося таємне обдаровування бідних. Люди молили бога за невідомого, що допомагає їм, а ніхто не догадувався, що то був Миколай. Але слуги Миколині почали спостерігати, що зникають харчі та одежа, ще дрова. І стали сторожити в ночі Миколиного добра. Одного разу, коли хлопчик тільки нагрузив торбу й вийшов із свого подвір’я, слуга наздогнав його:

—Куди ж це несеш цю торбу? Вона ж тяжка, не під силу тобі! - жалів слуга хлопчину.

—Там діти голодні! Я не можу заснути, як згадаю їх голодних у неопаленій хаті! - тяжко зітхнувши сказав Микола.—Зробивши цей добрий вчинок, мені стане легше й я спокійно засинатиму тоді.

Минули роки, виріс Микола, здобув освіту і не хотів зберігати свого майна для себе. Віддав усе бідним людям. Сам же став священиком і скрізь чинив тільки добро, вчив людей те саме робити для самопочування. За це Бог дав йому силу творити щораз більше добра. Микола лікував хворих, допомагав невинним, що перебувають у в’язницях, кожному в потребі йшов на зустріч. Всі знали й любили Миколу. А коли він помер, то Церква причислила його до святих.

А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб допоміг їм бути добрими й щоб за те вони були нагороджені. Вони чекають у ніч з 18 на 19 грудиня, щоб почути здібні дзвіночки на санчатах, якими йде до дітей Святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч всі радіють. І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті—це робити добро.

9.У- нь: а мені з дитинстві перед сном мама читала казку про золотокучерявого янголятка. І хоч це казка, але вона теж романтична і повчальна. Прошу послухати.

Золотокучерик був серед янголів на небі найжвавішим і найцікавішим. Його було повно всюди, де його кликали і не кликали. Святий Миколай не раз і нарікав на нього . Але Господь поблажливо усміхався, коли бачив Золотокучерикову цікавість.

Коли Святий Миколай перед 19 грудня зачав частіше заглядати до своєї великої книги, Золотокучерик цілий час не відступався від нього.

Візьми мене. Владико, прошу..., візьми з собою на землю! -благало янголятко.

—З дорогої душі взяв би тебе,але ж ти знаєш, що ще не прийшла черга

на тебе.

Цього року має іти зі мною янголи Павлусь із Києва. Він десять років чекає на свою чергу.

—Святий Миколай погладив янголя по золотих кучерях і воно пішло сумне до свого товариства. Проте, бажання бачити дітей на землі, як вони діставатимуть подарунки , не покинуло його. Золотокучерик, заглядаючи до приготованих подарунків, раптом знайшов спосіб, як дістатися на землю. Він рішив сховатися в наплічник з подарунками. Вірив, що Святий Отець не гніватиметься на нього за цікавість. Як почувався Золотокучерик в дорозі, не важко собі уявити. Найбільше боявся того моменту, коли Святий Отець побачить його у наплічнику. Тому за кожним разом, коли Святий Миколай витягав подарунок, янголятко ховалося на дно наплічника. Та треба було врешті вилізти з нього. Тож, коли Святий Миколай з янголом Павлусем пішли до дітей-сиріток, Золотокучерик вистрибнув з наплічника.

--Золотокучерику, де ж ти «тут взязся?— скрикнув здивований Антипко. Чортик дуже зрадів з товариства янголятка. Вхопив його та почав з радості танцювати. На це надійшов Святий угодник з янголом Павлусиком, Святий

Миколай так здивувався, що аж жезл йому випав з рук.

—Що ти зробив, Золотокучерику? - запитав Святий Миколай таким суворим голосом, що Антипко Святий, прости мені! Я так хотів побачити дітей, радіти разом з ними твоїми подарунками. Вибач мені...! Не гнівайся, прошу! Святий Отець бачив щирість, розумів те, чому Золотокучерик не міг Запанувати над своєю надмірною цікавістю, усміхнувся, а тоді янголятко кинулося йому на шию цілуючи та обіймаючи... — добре, ну, ходи вже з нами, ходи...— сказав Святий Миколай.

І пішли вони до чемних дітей роздавати подарунки. Золотокучерик помагав відшукувати пакуночки. Найбільше радів, коли діти діставали книжечки, бо ж тоді пізнавав інших дітей, які були такими цікавими, як і він. Золотокучерикові простили Господь і Святий Миколай його цікавість, бо вона походила з доброго серця і до доброго та гарного в людей була звернена.

10.У—нь: ви знаєте, що народна мудрість говорить?

До 19 грудня—дня св.. Миколая - були приурочені деякі приповідки про погоду та майбутній урожай.

Зокрема, на Харківщині казали: «Як на Миколи іній - буде овес».

В інших областях говорили: «як випаде великий іній — на гарний урожай хліба».

«Як на Миколу піде дощ, то буде врожай на озимину. Морозяний день—на гарний урожай хліба й огородини. Після Миколи пшениця вкриє поле.»

Подекуди 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні

варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди та ячмінь.

В околицях Києва ще наприкінці 19-на початку 20 ст. влаштовували обходи, схожі на різдвяне колядування.

Серед українського населення Галичини Закарпаття та інших західних областей з19-ст. набула поширення традиція обдаровувати від імені св.. Миколая. Очолювана парубком , перевдягненим у святого, група молоді обходила двори, роздаровуючи подарунки дітям, а неслухняним залишала палицю як пересторогу на майбутнє.

Через «Миколая» хлопці та дівчата нерідко передавали подарунки своїм коханим.

На Львівщині й Тернопільщині до свята випікали спеціальне печиво -«Миколайчики» -- і клали їх дітям у ночі під подушку.

Слова учителя:

Святий Миколай Чудотворець вшановується як захисник простих людей, покровитель мореплавства, торгівлі та землеробства, опікун бідних і сиріт. До нього у молитвах звертаються мандрівники.

В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого наші славні предки—запорізькі козаки.

Хтось із найповажніших у родині, переважно дідусь, перевдягався в «доброго Миколая». Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добре, що зробили протягом року малюки. Для чемних і слухняних діток була спеціальна приповідка:

Мамусиній господині,

Що порядок любить все,

Даруночки несу нині,

Бо дитина на них жде,

Ой голубко, моя крале,

Слухай маму все свою —

То не тільки книжку й лялю,

А й цукерок принесу!

Натомість нечемній дитині пропонувався інший вірш:

Ти, дитино, моя мила,

Маєш тут, що заслужила,—

Я до тебе загостив

І дарунок тут лишив:

Що не слухала ти тата,

Ані мами, ані брата.

Тому різку, як той гай,

Дає святий Миколай!

Звичай обдаровування на Миколая почасти зберігся і в наші дні.

(Учні «б» хорового класу демонструють сценку та пісні).

Дійові особи:

Ангел, жінка-українка, чортик, учні.

Учні виходять з піснею:

І. Пісня «Вже сонце заходить»

Вже сонце заходить,Миколи приходить Дай вам, Боже , щастя, дай Боже, здоров’я,

Вставайте Многая літ!

Свої іменини у свої родині Щоб ви дочекали. Миколи справляли

Справляйте . Ще й на другий рік.

Учень І Учень ІІ Учень ІІІ

Був колись дідусь Лікував їх від хвороби Вже давно старця немає.

Старенький Ковалі і хлібороби - Та він всім допомагає.

Мав багатство не маленьке, Всі з бідою йшли до нього. Хто про нього пам’ятає.

Щире серце мав у грудях, Бо він силу мав від Бога. Хто його про щось благає,

Пішов дідусь поміж люди Бо й по смерті силу має

І усе - усе, що мав, Дух Святого Миколая.

Бідним людям дарував.

Учень ІV:

То ж сьогодні день незвичний.

Ходить світом гість величний!

Йде, щоби добро творить,

На любов благословити.

Там, де в душах спокій, рай –

Завітає Миколай!

2.Пісня « Прийди, Святителю».

Цілий вечір нині у вікно гляджу, Отче Миколаю, всій моїй родині

Бо до себе в гості Миколая жду. Подаруй щасливо жити на Вкраїні.

О, Святителю, прийди!(2р) О, Святителю, прийди !(2р).

Вбігає чорт:

Тут Святому нічого робити,

З цими дітьми буду я дружити!

Я навчу бешкетувати,

Лінуватися, брехати.

Вчителів не поважати.

Й нагороду їм готую —

Всім по різці подарую.

3.Пісня чортика:

Накручу я купу різочок Що не люблять мамам помагати,

Для ледачих, прикрих діточок, Лише їсти, лиш відпочивати,

Для нечемних задавак, Телевізор витріщатись,

Та ще й розбишак! З усього сміятись

Чорт:

їм накручу купу різочок!

Входить Жінка:

А що це ти тут збираєш?

А що це ти тут співаєш?

І для кого патики

Поскладав ти на купки?

(до залу) То напевно змерз чортяка,

Бо від пекла він далеко.

(до чорта)

Хочеш ватру розпалити?

Може, чимось пособити? (дістає сірники)

Чорт (злякано):

Ой не руште, добра пані,

Різки - то не для вогню.

Дати дітям неслухняним

Я їм маю десь під ранок.

Маю тут їх список! Ну! (шукає в своїй одежині)

Жінка:

Які різки? Що за описок?

Злих дітей у нас нема!

Може, є десь трохи далі.

Тут шукати їх дарма!

Чорт:

Є, тобі сказати мушу, Є!

Жінка:

Нема. нема, нема!!!

Чорт (на вухо жінці):

Курять, п’ють потроху пиво.

А читають —то на «2»!

На столах у школі пишуть,

А у зошитах—то ні!

Я їх маю всіх провчити,

Прошу не мішать мені!

Звучить мелодія « О хто, хто Миколая любить»

Заходить Ангел:

Мир і спокій дому цьому,

Тут немає місця злому.

(Чорт пригинається, боїться)

Ангел звертається до чорта:

Хто ти є? Чи можу знати?

Чорт:

Я - чорт - добродій - чудотворець!

Ангел усміхається:

Спинись, бідако! Бач, як забрехався, Й прославиться Україна!

Та звідки з чорта той добродій взявся? То ж і згинь, нечиста сило,

Брехням твоїм ціну знаю — В цю ж хвилину пропадай.

Часто в школі цій буваю. (Чорт ховається за учнями)

Учні тут розумні й щирі, Бо іде з небес на землю

І ввічливі, й не ліниві, Чудотворець Миколай!

Ними тішиться родина

4.Пісня «Миколаю помагай».

Нині небо, небо веселиться

І зраділа, зраділа землиця, На землі він жив убого,

Отворись Господній рай -- Та святим він став у Бога,

Іде в славі Миколай. Заслужив ласки з небес,

Святий Миколай. Сотворив много чудес.

Все нам помагай! Святий Миколай.

Все нам помагай!

Учень 1: Учень 2:

Владико, Отче Миколаю, Владико, Отче, ти стражденним

Чудами славний та віками. Втираєш сльози в важкім горі.

Тебе ми молимо, благаєм, Сприяв все хворим і нужденним,

Покровом будь над діточками. І тим, що є в гріховнім морі.

Владико, Отче, край наш рідний Тебе віками любить, славить. В честь твою й славу нарід бідний Престоли, храми гарні ставить.

Учень 3: Учень 4:

Владико, Отче, лиш у тебе Владико, Отче, край наш рідний

Всім дітям поміч і підмога. Тебе віками любить, славить.

Ти в кожній справі чи потребі В честь твою й славу нарід бідний

Нам ласку вимолиш у Бога. Престоли, храми гарні ставить.

Учень 5:

О, змилуйся над нашим краєм.

Вкраїна просить вся убога!

Веди нас, 0тче. всі благаєм.

До щастя вічного - до Бога!

5. Пісня: « Ой хто, хто Миколая любить»

Ой хто, хто Миколая любить.

Ой хто, хто Миколаю служить

Тому святий Миколай

На всяк час призиває.

На поміч собі призиває

Ой хто, хто живе в його довірі, -

Миколай на землі й на морі

Сохраняє від напасті.

Не дає од злих пропасти

Святий Миколай.

IV. Завершення уроку;

Учитель організовує виставку учнівських робіт, оцінює діяльність учнів на уроці; Підводить підсумки праці за урок; на закінчення вітає учнів з новорічними та різдвяними святами, що надходять, і бажає:

Дай, Боже, у мирі й добрі святкувати,

А на рік ще кращих свят вам діждати.

V. Домашнє завдання:

Оформити композицію у завершену художню річ.

Вибір матеріалу для рамки.
Виготовлення рамки, що підкреслює задум і надає роботі завершеного вигляду.
Робота над створенням експозиції.
Принести виконану( завершену, оформлену ) роботу.

ЗАЯВА

на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"

Назва роботи - авторський урок

Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:

Навчальний предмет - образотворче мистецтво (декоративно-прикладне мистецтво)

Клас «9»

Навчальна тема - Інтегрований урок - вистава

"Ретроноворічні прикраси на ялинку"

ПІБ автора Ящишин Тетяна Іллівна

Місце роботи ТОКЕКШМ ім.Герети Тернопільська школа мистецтв ім..Герети вул.Медова5.

Посада вчитель образотворчого мистецтва

Телефон робочий (0352) 524003 м.тел 0981295205

Поштова адреса для листування: м.Тернопіль 46018

вул.Драгоманова 4кв.29

tetyanail@mail.ru

"Ретроноворічні прикраси на ялинку"

(Виліковує гнів і заповнює час)

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК

з декоративно-прикладного мистецтва

у «9» класі художнього відділу

(можна також проводити і

з образотворчого мистецтва,

і з художньої праці, і на

факультативах чи гуртках)

МЕТА УРОКУ: ознайомити з різними способами виготовлення прикрас із соломи, та виготовлення новорічних композицій, оздоблення ними ялинки і приміщення; вміти використовувати та примінити природні матеріали; сприяти відродженню народних традицій.

ТИП УРОКУ: інтегрований.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок-вистава.

ОБЛАДНАННЯ: зразки прикрас новорічних композицій, декоративна ялинка, соломка, нитки, двосторонній скотч, ножиці, схема.

ХІД УРОКУ.

I.Організаційний момент.

II.Мотивація.

Слово вчителя.( при розповіді демонструє зразки композицій, прикрас тощо...)

До Новоріччя рукою подати. І ми вже думаємо про те, де придбати ялинку, чим її прикрасити.

Коли ж і де народився звичай ставити новорічну ялинку, прикрашати її іграшками, горіхами, цукерками, розважатися біля неї? Взагалі, джерела цієї приємної, гарної традиції оповиті таємницею. Проте вважається, що її народження відбулося у верхів'ях великої Європейської ріки Рейн. У 15 столітті спустилася ялинка з Альпійських гір у долину - спочатку Німеччини, а потім «пішла» по всьому світі.

Чим же приваблює людей ялинка, а не якесь інше дерево? Чому саме вона стала символом такого теплого сімейного свята, як Новоріччя? Етнографи стверджують, що у деяких народів Європи існувало вірування в те, що напередодні Нового року злі духи стають особливо агресивними, а гострі ялинкові голочки здатні відлякувати їх. Цікаво, що зовсім протилежне ставлення існує серед жителів Татарстану. Колись там вірували, що саме в ялинці живе добрий дух лісів, який охороняє все живе. Тому на гілках, ялинок (правда не новорічних, а взагалі) розвішували різні дари, щоб задобрити лісове дерево.

Прикрасити можна і одну гілку ялинки, а можна власноручно виготовити композицію, використавши для цього новорічні атрибути, при цьому ви збережете чимало лісових красунь. І свято від цього не стане гіршим, бо воно у вашій душі. В українців основною дійовою «особою» новорічних свят був солом'яний дідух ( щось схоже на туго зав'язаний та прикрашений сніп пшениці або жита), котрого ставили у кутку хати під образами. «Дідух» з давніх часів уособлює дух предків, які приходять на Різдво в гості. А ще «дідух» - це священний культ хліба, возвеличення працьовитих господарів.

Сніп пшениці або різдвяну ялинку прикрашали солом'яними ланцюжками у вигляді хрестиків або ромбиків. Окремим солом'яним прикрасам приписували магічний характер. Так на Україні були солом’яні павуки, їх чіпляли також на почесному місці хати. Вони вважалися оберегами. За народними віруваннями вони оберігали дівчат від наврочення.

III. Повідомлення теми та надання необхідної інформації. Бесіда учителя.

А зараз за продемонстрованими зразками прикрас і за схемами, що перед вами, з підготовлених матеріалів ви виконаєте завдання. А саме - виготовите прикраси з соломи.

Учні приступають до виконання іграшок, в той час звучить мелодія «Тиха ніч, свята ніч».

Свята ніч, тиха ніч!

Ясність б’є від зірниць,

Дитинонька Пресв’ята,

Така ясна, мов зоря,

Спочиває в тихім сні...

ІV. Практична робота. Інтерактивна вправа - центральна частина заняття.

Після програшу мелодії вчитель продовжує розповідь.

Надходить тиха і дивна, повна таємниць Св’ята ніч. Сплять потомлені люди. Опівночі невідомо і незбагненно народжується Син Бога живого.

У пам’ять Різдва Христового встановлено церквою празник. Це свято світле і величне—примирення Бога з грішною землею, ці вічні і ласкаві для грішних людей сходи , якими сам Син Божий зійшов з небес, воплотившись з Духа Святого в утробі Діви Марії - святкує вся земля.

З давніх - давен в Україні словом, ділом та святковим магічним актом створюється в цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

В турботах та праці проходить день. Коли сонце заходить та сходить вечірня зоря, та сама, яка понад 2000 років тому вказала шлях мудрецям до Дитяти . У цей час господар вносить у хату сніпок жита, вітає своїх домашніх з Святим вечором, бажає, щоб усі у щасті і здоров’ї ці свята провели та до других дочекались. Ставить сніп під образами. А діти вносять в хату сіно, яке кладуть під стіл. На стіл над сіном ставлять макитру з кутею та кладуть калач з сіллю.

Свята вечеря починається спільною молитвою до новонародженого Дитятка. Особливу силу має молитва за померлих, бо й вони приходять на свят — вечір. І після вечері їм у тарілках залишають трохи куті.

Настає свят-вечірня ніч. Все затихає, і лише свічка тихенько пломеніє, щоб не збудити Святе Дитя. У цей час на вулиці вже чути коляду. Це ходить вертеп, відтворюючи події Різдва Христового. Ходять від хати до хати і вітають людей з Різдвом. Колядують під вікном, а господар запрошує до хати, де частує колядників.

У (Додатковий матеріал).

КУТЯ — головна страва святвечора. До неї варять узвар.

ВЕРТЕП - це найцікавіше дійство. Колядники переодягаються на ангелів, пастушків, трьох царів, Ірода, смерть, чорта й ходять від хати до хати та сповіщають про народження маленького Ісуса.

Склад дійових осіб не всюди одинаковий, але завжди вони мають дзвінок і модель невеличкої шопки, у якій на сіні народився Ісус, а вбрання акторів і надалі нагадує про ці давні часи.

Найвищою фігурою є цар Ірод. У дитячому вертепі можуть бути лише ангел та 4 пастушки. Вони входять на подвір’я та, за сценарієм колядують під вікнами або в сінях:

Радісна новина весь світ звеселила,

Україну ясна зоря ясно освітила,

Україну ясна зоря ясно освітила.

Ясно освітила й стала гомоніти;

Радуйтеся, веселіться , українські діти!

Радуйтеся, веселіться, українські діти!

Потім дають знак дзвінком і входять до хати. Ангел іде попереду.

Ангел: Мир і спокій тому дому,

Тут не буде місця злому.

пастушок: Слава Богу, добрі люди,

Хай добро тут з вами буде!

пастушок: Добрі маємо новини

Для дорослого й дитини!

пастушок: Ввесь світ нині звеселився,

Бо Син Божий народився!

пастушок: В Вифлиємі між бидляти,

Ми ходили оглядати...

Ангел : Я дізнатись рад би дуже,

Хто такі ви, милі друзі?!

1 пастушок: Ми маленькі пастушки,

Що пасемо овечки.

Ангел: А звідкіль ? З якого роду?

2 пастушок: З українського народу.

Ангел: Красний є, як Божий рай,

Український рідний край.

А хто вам сказав новину

Про Вифлиємівську Дитину ?

3 пастушок: Як ангели заспівали,

Ми всі разом про те знали.

4 пастушок : До яскині поспішили,

Богові поклін зложили.

Ангел : Я вас бачив, любі діти!

Ви пишались там, мов квіти!

1пастушок: І тебе ми пам’ятаємо,

Ти один з Ангелів раю!

2 пастушок: Ми тебе на хмарах вздріли,

Поміж тими, що ясніли!

Ангел : Так, і я там був між ними,

Побратимами ясними,

Та сюди я завітав,

Бо Ісусик так наказав :

— Хай один із вас, Ангели,

Злине в українські села,

Щоб його могли уздріти

Милі українські діти!

Щоб сказили , що бажають,

Може, в серці смуток мають!

3 пастушок: О, як красно! Як чудово

4 пастушок: Що за щире Боже слово !

Ангел: То скажіть, хто що бажає,

Хай Ісусик теє знає.

1пастушок: Я бажаю щастя й долі,

Добра в хаті і на полі

Своїм родичам, батькам,

Своїм сестрам і братам!

2 пастушок: Щоб і наші господарі,

Мали з неба щастя в дарі,

Щоб усе велось від нині

Нашій любій господині!

3пастушок: Щоб були здоров’я й сила,

Щоб їм нива зародила,

Повно щоб було в коморі

Та й достатньо на оборі !

4 пастушок : Хліба щоб не бракувало,

І на переднівок стало !

Щоб у будні та неділі

Були діти чисті, білі!

Мали чим погратись.

2 пастушок: І щоб рідна школа була,

Й щоб недоля нас минула,

Щоб все лихо відвернути

Й гаразду ще всім добути.

3 пастушок : Я в Ісуса ще попрошу,

Щоб нам вдачу дав хорошу,

Й щоб зазнали в цілім світі Честі українські діти!

4 пастушок : Українському народу

Дай Бог щастя і свободу,

Для народу і для краю

Сили і добра бажаю!

Ангел : Станеться по вашій волі,

Ще діждете щастя й долі,

Правда кривду переможе!

Вислухай їх просьби, Боже!

Усі колядують

Слава Богу, слава за слова зичливі,

Як Ісусик буде з нами, будемо щасливі!

VІ. Підсумок уроку. Слово вчителя.

Засвічується зірка над вертепом і коляда рушає далі. Ось так святкує вся християнська Україна. Нехай радість свята до краю переповнить наші серця і домівки.

Учні демонструють свої роботи. Учитель оцінює роботи учнів.

Заключне слово вчителя.

Ось і підійшла до кінця наша зустріч. Ми щиро дякуємо нашим гостям. Хочеться, щоб ви запам’ятали сьогоднішній урок. Можливо, хтось з цього дня почне творити і ваша творчість принесе радість людям.

Хочеться вірити, що ви відчули, відкрили для себе красу народного мистецтва, зрозуміли його щирість, величну простоту. Ретроприкраси це не ті, що забуті, це ті, що найбільше запам’яталися.

ЗАЯВА

на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"

Назва роботи - авторський урок

Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:

Навчальний предмет - образотворче мистецтво (ліплення), англійська мова

Клас «3»

Навчальна тема - Інтерактивний урок із застосуванням інноваційних технологій на тему:

«БРИНИТЬ ПРИРОДИ МОВА КОЛЬОРОВА»

ПІБ автора Ящишин Тетяна Іллівна

Місце роботи ТОКЕКШМ ім.Герети Тернопільська школа мистецтв ім..Герети вул.Медова5.

Посада вчитель образотворчого мистецтва

Телефон робочий (0352) 524003 м.тел 0981295205

Поштова адреса для листування: м.Тернопіль 46018

вул.Драгоманова 4кв.29

tetyanail@mail.ru

Інтерактивний урок із застосуванням інноваційних технологій

на тему:

«БРИНИТЬ ПРИРОДИ МОВА КОЛЬОРОВА»

Тема: «Бринить природи мова кольорова»

Мета уроку: (англійська мова); вдосконалювати фонетичні навики учнів;

повторити засвоєну лексику;

навчити діалогічного мовлення;

повторити засвоєну лексику;

розвивати асоціативне мислення учнів;

(ліплення); формування уявлень про відображення пір року;

розвивати аудіовізуальну асоціацію, фантазію, уяву;

відображення емоційного стану природи засобами ліплення і музики;

набуття навичок техніки ліплення;

виявлення взаємозв’язку цілої форми і частин;

використання різнофактурних матеріалів та опанування навичок роботи з ними; удосконалювати гармонію співвідношень засобами ліплення.

Тип уроку: Інтерактивно – асоціативний урок із застосуванням інноваційних технологій.

Узагальнення та систематизація знань та вмінь.

Техніка виконання ліплення: декоративне трактування природного середовища

технікою – живопис пластиліном.

Обладнання: підручник, робочий зошит, магнітофон, мультимедіа, пластилін.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Привітання

Треба разом привітатись

God day, god day

Дружно весело сказати

God day, god day

Вліво вправо повернутись

God day, god day

Туди сюди посміхнутись

God day, god day

У долоні поплескати

God day, god day

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Систематизація знань та вмінь. Уведення в іншомовну сферу:

What is the weather like today ?

Why do you think so ?

What color is the sky ?

Is it cold ?

Are there puddles on the ground ?

Does it look like rain ?

Звучить мелодія Вівальді « Чотири пори року».

Повторення вивченого матеріалу.

а) Повторення кольорів. Гра «Відірви пелюстку».

Кожен учень відриває від квітки пелюстку і називає її колір.

б) Повторення назв пір року.

На мультимедійній дошці з’являється асоціативне та звукове зображення кожної пори року, учні відгадують його і називають.

What season is it?...

What colour is sprien? …

Мовленнєвий ланцюжок.

Do you like winter?...

Р Р

Мозковий штурм.

Фонетична зарядка .

Rain, rain go away

Come again another day

Little Tommy wants to play

ІV .Літературна хвилинка .

Вчитель ліплення читає вірш А.Потапової «Зелений, білий, золотий…»

Давним – давно це відбувалось:

Зима з весною сперечалась.

Весна сказала:

-Глянь довкола –

Зелене все:

І ліс, і поле,

Зелений луг до небокраю.

Світ іншим, певно, не буває.

Дурниця! –

Мовила Зима. –

Світ – білий. Бачила сама.

Сміливо запевняю:

Пустий він. Я це знаю!

Сказала Осінь:

Не пустий

І не зелений – золотий!

Світ жовтий, пурпуровий.

Повір, що він чудовий.

У ягодах, у квітах –

Нехай підтвердить літо.

А літо не зважало.

На пляжі загорало.

Тому і суперечка ця

У них ведеться без кінця.

Хто зможе край покласти їй

І помирити пори?

Зелений, білий, золотий –

Який же світ довкола?

V. Практична робота.

Завдання: через спостереження за змінами в природі віднайти кольорову гаму відповідної пори року і технікою “живопис пластиліном” відтворити її. Виявити взаємозв’язок цілої форми і частин.

Завдання учні виконують під музику Вівальді « Чотири пори року», на мультимедійній дошці слайд-шоу пір року. Учитель нагадує про техніку безпеки та правила роботи з пластиліном.

$C:\Documents and Settings\Admin\Рабочий стол\clip_m,mmimage002.jpg$

VІ. Підсумок уроку.

Учитель аналізує й оцінює роботи учнів. На закріплення вивченого матеріалу вчителі зачитують загадки, а учні відгадують.

This is a season Сонце пече, липа цвіте,

When days are cool жито доспіває –

When we eat aрlas коли це буває?

And do to school ;

The sun is shining - На подвір’ї біло, біло,

The flowers are bloming ні стежиночки нема,

It’s warm. Завихріло, забіліло

Знов прийшла до нас …

ЗАЯВА

на участь у Форумі педагогічних ідей "УРОК"

Назва роботи - авторський урок

Для розробок уроків указати: навчальний предмет, клас і навчальну тему:

Навчальний предмет - образотворче мистецтво (декоративно-прикладне мистецтво)

Клас «6», «7», «9»

Навчальна тема - проект «Реліквія поколінь»

ПІБ автора Ящишин Тетяна Іллівна

Місце роботи ТОКЕКШМ ім.Герети Тернопільська школа мистецтв ім..Герети вул.Медова5.

Посада вчитель образотворчого мистецтва

Телефон робочий (0352) 524003 м.тел 0981295205

Поштова адреса для листування: м.Тернопіль 46018

вул.Драгоманова 4кв.29

tetyanail@mail.ru

ПОЯСНЮЮЧА ЗАПИСКА

Проект "Реліквія поколінь» складається з кількох уроків проведених у різних класах для різної вікової категорії, і з різним завданням.

Так у «6» класі виготовлення ляльки - мотанки було з арт-терапевтичним напрямком. У «7» класі поєднання міжпредметного зв’язку українознавства та декоративно – прикладного мистецтва. А в «9» класі вивчення теми з географії історикоетнографічних областей України та поєднання виготовлення виробу з декоративно –прикладного мистецтва.

Результатом такої роботи є представлені учнями творчі проекти з дослідницьким матеріалом та виготовленими власноруч виробами .

Проект "Реліквія поколінь»

Урок із декоративно прикладного мистецтва

у «б» класі художнього відділу

був проведений 07.11.10р.

викладачем вищої категорії школи ТОКЕКШМ

Ящишин Т.І.

Тема . Лялька-мотанка - оберіг наших душ.

Мета: відтворити оберіг поколінь; розвивати дрібну моторику руки(«мануальний інтелект»); розвивати фантазію та образне мислення; розвивати вміння малими засобами виражати характер; розвивати здатність тонко відчувати інших; та те; що відбувається навколо; розвивати здатність до концентрації уваги; зміцнити зв'язок Дитина-Фахівець.

Тип уроку: комбінований.

Наочні матеріали: зразки оберегу ляльки-мотанки.

Матеріали: клаптики тканини, нитки, декоративні стрічки, шнур (волокно коноплі)...

Техніка: вузликові ляльки, шматяні ляльки.

Використана література:

Галина Напиткіна . Українська Лялька-оберіг. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники» 20007-32с;

О.А.Федій. Естетотерапія. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури,2007.-256с.

Використані джерела: - http://piniqina.liveiournal.com;

ИІ!р://у^У\/\у.$ирег5асіОУпік.ги/Ьт?огипп/ро5І.а5рх?ісІ=478536&рд^:=30

Хід уроку.

I. Актуалізація уваги учнів.
Оголошення теми та мети уроку.

II. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

У мене таке враження, що лялька - це таке диво, яке розповідає про душу нашого народу. Кожна лялька - це певна грань українського народного життя. Кожна лялька несе у собі інформацію про певний обряд. Іграшки, ляльки супроводжують людину у продовж життя, кожен народ має свої повсякденні і подарункові варіанти.

Лялька в «ігровій культурі» посідає особливе місце. Можна сказати, що є суперіграшкою оскільки водночас містить у собі функціонально-образні риси праіграшки і так би мовити, постіграшки.

Лялька-одна з найдавніших іграшок людства/її справедливо називають суперіграшкою,оскільки протягом тисячоліть вона не втрачає своєї актуальності. «Вбрана» лялька супроводжує людину протягом усього життя : у дитинстві це одна з улюблених забавок, приємний подарунок, а з часом - цікавий сувенір, пов'язаний із театральною грою, вітринним мистецтвом, промисловим виробництвом,художньою творчістю.

Ляльки в минулому служили обрядовим символом. Ляльці приписувались різні чудодійні якості: вони могли захищати людину від злих сил, забирати на себе хвороби і негаразди, допомогти хорошому урожаю.

Для наших предків вона була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою. А ще її вважали посередником між живими і тими, кого вже немає або хто повинен народитися. Таку ляльку клали до колиски, перш ніж

покласти туди немовляти. Вважалося, що вона очищає її від злих духів і оберігає дитину.

Лялька виконувала і роль "лікаря", її давали хворій дитині або дорослій людині, сподіваючись, що вона зцілить його від хвороби. Часто мотанка безлика, але іноді замість лиця ставили хрест -солярний знак, що несе в собі і що притягає сонячну енергію з усіх чотирьох куточків світу.

Довга коса - символізує довге і щасливе подружнє життя. Лялькам ніколи не малювали обличчя. За уявленнями язичників саме через лице в ляльку вселяється душа. Такі ляльки були колись мало не в кожному українському домі.

Рахувалось що при виготовленні таких ляльок не допустимо використовувати колячі і ріжучі предмети. Тому тканину і нитки для виготовлення ляльки-мотанки потрібно було рвати.

Традиційно такі ляльки діляться на три групи: ігрові, обрядово-ритуальні та оберегові.

Народне мистецтво складне і загадкове. Сучасне в нім сусідить з далеким минулим. Колишнє проектується на майбутнє.

Традиційна народна лялька не тільки об'єкт етнографії, атрибут обрядових дійств або твір селянського мистецтва. Це ще суб'єкт, який фіксує і закріплені сліди національної історії, історичних подій або історичної неподієвості - діяльної позаподієвості.

Життя традиційної ляльки в побутових умовах недовге. Обрядової ляльки - зовсім коротке. Але за цей час лялька встигає поспілкуватися з вічністю, перевтілити її у свій образ.

III. Постановка практичного завдання. Демонстрування виготовлення оберега – ляльки-мотанки .

IV. Виконання практичного (індивідуального, творчого) завдання учнями.

Учитель допомагає учням порадами. Кожен з учнів виготовляє свій виріб.

V. Завершення уроку.

Кожен з учнів демонструє свій виріб.

Проект "Реліквія поколінь»

Урок із декоративно прикладного мистецтва

та українознавства

у «7» класі художнього відділу

був проведений 08.12 .10р.

викладачем вищої категорії школи ТОКЕКШМ

Ящишин Т.І.

Тема . Українська іграшка—тотем,символ та оберіг.

«Дива там, де в них вірять, і чим частіше вірять, тим частіше вони трапляються.»

Дені Дідро

Мета: відтворити тотем, символ та оберіг поколінь; розвивати дрібну моторику руки(«мануальний інтелект»); розвивати фантазію та образне мислення; розвивати здатність до концентрації уваги;розвинути подальший розвиток художньо-естетичного смаку; відродити традицію виготовлення української народної іграшки.

Тип уроку: комбінований.

Наочні матеріали: зразки (Боже око, та Вифлиємівської зірки).

Матеріали: нитки, палички.

Техніка виконання: намотування нитки.

Використана література:

Галина Напиткіна . Українська Лялька-оберіг. Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники» 20007-32с;

О.А.Федій. Естетотерапія. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури,2007.-256с.

Сергій Плачинда. Лебедія. Як і коли виникла Україна. Київ 2005- 160с.

Використано джерела: - http://piniqina.livejournal.com;

Иі!р://уууууу'.5ирег$асіоупік.ги/Ит(огит/ро5І.а5рх?ісІ=478536&рд=30

Хід уроку.

I. Актуалізація уваги учнів.
Оголошення теми та завдання уроку.

II. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

Історія цієї землі знала чимало славних моментів від часів Трипільської культури, доби Скіфів, Сарматів, а також Готів, Гунів та Антів. Але розповідь про Україну не буде повною, якщо випустити з поля зору часи Давньої Русі, Княжої Доби! За часів Княгині Ольги, Володимира-Хрестителя, Ярослава Мудрого, коли Русь-Україна була Сильною, Могутньою, Великою державою, яку поважали у всьому світі, а доньок Князів вважалось за честь брати дружинами королям різних країн. Велична Русь, Благородна Україна - Таємниці Скарбниці Невичерпної...

Про це можна довго говорити різними мовами, але мова мистецтва, творчості, це мова, яку розуміють всі, якою можна розповісти про історичні цінності та культурний спадок, традиції видатних часів. Розповідь про будь-яку країну через ляльку-оберіг, ляльку-сувенір, що несе в собі живу душу країни, є доступною і яскравою.

В культурі народів світу особливе місце займає лялька - в минулому вона була не просто іграшкою, оберегом, який захищав від злих духів і життєвих негаразд.

Історія створення ляльки бере початок в далекому минулому. Точних даних про те коли була виготовлена перша лялька в світі, не має.

Проте лялька - мотанка виникла на теренах нашої держави ще в часи пізнього палеоліту не як іграшка, а як сакральна річ. її назвали посередником між світом живих та мертвих. Мотанка - це й іграшка, й оберіг. Тож нині ляльці вже сім тисяч років. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу - сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест - символ Сонця. Хрест з ромбом або квадрати на розхресті - символ сонця. Лялька як сонячне божество супроводжувала небіжчика у потойбічному світі.

Солярні знаки, знаки Сонця, серед яких як різновид "свастика" -рухомий хрест

Ляльки з пустими обличчями належать до іншої семантичної сфери. Душа предка вселяється лише у ляльку без обличчя. Тут також ми зустрічаємося з атавістичною аномалією - реліктовими законами індивідуальної сфери поведінки, коли знак функціонує на рівні елементарних аналогій. Довелося чути, як старі бабусі, зробивши ляльку "без обличчя", забороняли онукам малювати обличчя.

Лялька була скоріше внутрішньо змістовною, образною, такою, яка б з'єднувала рід та природу, історію та сучасність. Мотанка - перш за все посередник між поколіннями тих, хто відійшов у Той світ, і ще не народженими людьми. Українці вірили, що зробивши ляльку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Коли нездужала дитина, батьки спеціально робили ляльку і клали її під подушку або прикріплювали до хворого місця, сподіваючись, що мотанка перебере на себе недугу.

З традиційною українською лялькою пов'язано чимало обрядів та народних свят. У свято врожаю, наприклад, така лялька перетворювалася на оберіг або дідух.

Так ще з часу язичників древньої Русі була лялька наших предків

- Око Бога, чи Боже Око.

Хрестоподібна композиція, що виражає ідею розподілу сил добра чи охороняючої сили на всі чотири сторони світу.

«Боже око» підвішували над вхідними дверима в домі, кімнаті, над ліжком дитини, в місце, яке добре видно людині що входить. Яскравий і несподіваний образ оберега притягає до себе погляд людини, яка зайшла, і це збиває її від недобрих помислів по відношенню до господарів дому.

В композиції «Божого Ока» кожен колір нитки несе символічне значення:

білий - святиня,зелений - життя, синій - тайна,червоний - жертовність,

оранжевий - благодать Божа і його присутність, голубий - чистота і невинність, жовтий - тепло і любов, пурпуровий - перемога, багряний - велич, бірюзовий - молодість, розовий - дитинство.

Хрест - це солярна символіка. Можливо, на початку назва оберега була інша, тому що хрест пов'язаний саме з сонцем. За такою технологією і виготовляється «Вифлеємівська зірка». Вісім промінців

- це наш словянський символ, світотворення нашого всесвіту.

III. Постановка практичного завдання. Демонстрування виготовлення солярного символу.

Виготовлення хреста сонячного символу

виготовлення символу "Вифлеемовська зірка"

Схема 3.3

IV. Виконання практичного (індивідуального, творчого) завдання учнями.

Учитель допомагає учням порадами. Кожен з учнів виготовляє свій виріб і слухає міф про походження світу, що дійшов до нас з вуст народних і був неодноразово опублікований.

… І була на початку Пітьма - вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки - морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І - куди? Нізвідки і в нікуди ? І де взялося воно.

Наймудріші волхви Органи казали так: «Око було завжди, воно було вічно. І з Вічности воно летіло у Вічність».

А Заратустра по тому вже додав: «Вонор летіло з далеких Старих Світів, аби утворити Новий світ».

Мабуть, так. Бо Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьми, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилася диво: Першоптах і Першобог - птиця Сокіл.

Його золотаве пір'я осяяло непроникну Ніч. Сокіл розправив крила і закружляв над Оком. І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посеред острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Р'осинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.

Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили МОАОДИАЬНІ ЯБЛУКА - плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Прій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ.»

І зніс тоді Сокіл двоє яєць: біле й чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилося з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони на зустріч один одному і стали люто битися.

Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: «Зупиніться!». І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл:»Я даю вам Слово і розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».

Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волося - русяве, очі - блакитні, а в другого все було чорне - і шкіра, і волосся, і очі.

І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з'їжте їх». З'їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну. І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі боги». І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл

білошкірому: «Ти є Білобог, Володар Свтла й білого Світу та всього, що створиш у ньому».

І сказав Сокіл Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорнобог. Володар ночі й пітьми та всього, що створиш у ній».

І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. Правда і Кривда. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають,що таке життя і навіщо жити в ньому».

Такий сюжет, такий багатий текст міфа. Ще багатший його підтекст. Міф засвідчує високий рівень духовності й культури давніх українців.

V. Завершення уроку.

Кожен з учнів демонструє свій виріб.

Проект "Реліквія поколінь»

Урок із декоративно прикладного мистецтва

та географії

у «9 » класі художнього відділу

був проведений 09.12 .10р.

викладачем вищої категорії школи ТОКЕКПІМ

Ящишин Т.І. і викладачем географії Солоненко М.С.

Тема. Лялька-мотанка різних історико-етнографічних областей України..

Мета: (ДПМ) розвинути подальший розвиток художньо-естетичного смаку; відродити традицію виготовлення української народної іграшки, навчитися презентувати власну роботу дослідницько-пошукового матеріалу.

Мета: (географія) ознайомити учнів з етапами формування української нації;
сформувати в учнів поняття про національний склад населення та пояснити причини його строкатості; назвати етнографічні групи українців та національні меншини; обґрунтувати географію розміщення історико -географічних (етнографічних) областей України; удосконалити навички роботи з тематичними картами та іншими джерелами інформації; розвивати вміння працювати з текстом підручника та вибирати необхідну інформацію. Обладнання: підручник географії, атласи, робочі зошити, контурні карти, статистичні дані про національний та етнічний склад населення. Форма уроку: інтегрований

Тип уроку: створення творчого проекту за вивченням нового матеріалу та проведеного майстер-класу майстринею художнього моделювання Вербицької Ірини Орестівни.

Наочні матеріали: зразки.

Використана література:

Галина Напиткіна . Українська Лялька-оберіг.Тернопіль. Видавництво «Підручники і посібники» 20007-32с;

Ф.Д.Заставний. Географія України.- Львів: Видавництво «Світ», 1994. Й.Р.Гілецький. Соціально-економічна географія України. Підручник для 9 класу.- Тернопіль: Видавництво "Підручники і посібники", 2009. М.В.Чугуєнко. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. - Харків: Видавництво "Ранок", 2008. - 128 ст.

Використано джерела: - http://piniqina.liveiournal.com;

http://www.supersadovnik.ru/hrriforu ггі/ро5І.а5рх?ісІ=478536&рд=30 Хід уроку.

Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову...

Ліна Костенко.

I. Організаційний момент.

Тема нашого уроку «Лялька- мотанка різних історико-ернографічних областей України».

Сьогодні ми будемо працювати у творчому союзі з учителем географії. Детальніше про етно-культурні регіони України нам розповість вч. географії Марія Степанівна Солоненко.

II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів.

Уч. географії.

Повторення - матір навчання. Тож давайте повторимо матеріал, вивчений на попередньому уроці.

ІІІ.Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

Учитель географії.

Україна - держава, де живе багато національностей. Вона розташована на межі інтенсивних європейських та азіатських контактів, на перехресті важливих торговельних шляхів, по яких багато століть здійснювався товарний обмін і йшло переселення людей та цілих народів. Усе це призводило до посилення міжетнічних, так і расових зв'язків, «перемішування» народів, взаємовпливу багатьох рас, насамперед розміщених у ближчому і дальшому пограниччі.

Отже, тема нашого уроку «Національний та етнічний склад населення».

Наше завдання: (географія) сформувати знання про етнографію, національний та етнічний склад населення України, ознайомитися з етапами

формування української нації; обґрунтувати географію розміщення історико-географічних (етнічних) областей України;

IV. Вивчення нового матеріалу. «Історія формування української нації».

Уч. географії. Найдавніші стоянки первісних людей на території України виявлені:

поблизу с.Королеве Закарпатської обл., (вік близько 600 тис. років);
територію басейнів Дністра і Пруту, а пізніше - Південного Бугу і Дністра займали населення Трипільської культури;
північне Причорномор'я, займав проукраїнський народ, який жив тут у II-IV ст., під тиском кочівників переселився у лісову зону з часом сформувавши там українську державу з центром у Києві.
вона виникла після розпаду давньоруської мови у XIV ст.;
безпосереднім джерелом української, як і інших слов'янських вважається праслов'янська мова, розпад якої почався у VIIct.

Українські історичні землі

Часто поряд із сучасним адміністративно-територіальним поділом використовують поділ України на історичні землі. Історичні землі, які також називають історико-географічними областями чи краями, є складовими частинами української національної (етнічної) території. В минулому вони виконували ті чи інші суспільні функції — були державними або автономними утвореннями, військово-політичними або адміністративними одиницями, територіями нового господарського освоєння і заселення тощо. Для них характерні індивідуальні особливості історичного розвитку українського народу, розмаїття його матеріальної та духовної культури, зумовлене впливом природного середовища та взаємозв'язками з іншими народами.

Історичні землі характеризуються різними розмірами. Вони не мають чітких меж, часто накладаються одна на іншу або входять одна в іншу. Ряд земель, що знаходилися на окраїні української етнічної території, в результаті державного розмежування потрапили до складу сусідніх з Україною держав.

Етнічна територія українського народу сягнула наприкінці XIX — на початку XX ст. максимальних розмірів — приблизно 750 тис. км . За історичними особливостями розвитку в ній виділяють чотири великі регіони — Центральну Україну (або Середню Наддніпрянщину), Західну Україну, Південну (або Степову) Україну і Східну Україну. Середня Наддніпрянщи. Це території найдавнішого проживання на і Західна Україна Українського народу, творення перших його держав (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство), відновлення української державності на початку XX ст. (проголошення Української Народної Республіки в Києві 1917р., Західноукраїнської Народної Республіки у Львові 1918 р. та Карпатської України в Хусті 1938 p.). Тривалий час Середня Наддніпрянщина була ареною боротьби волелюбного українського козацтва проти зазіхань сильних

сусідів, а в середині XVII ст. тут сформувалася козацька гетьманська держава під проводом Богдана Хмельницького. У 1667 р. вона була поділена по Дніпру на Правобережну Україну (чи Правобережжя) і Лівобережну Україну (Лівобережжя), які відійшли відповідно до Польщі й Росії.

Історичними землями Правобережжя є Київщина, Поділля і Брацлавщина.

Історична Київщина займає правобережні частини сучасних Київської та Черкаської областей і всю Житомирську область. Тут колись жили племена полян і деревлян. Полянська земля стала ядром формування Давньоруської княжої держави. Після її розпаду існували Київське князівство — спочатку самостійне, а далі автономне у складі Литви, Київське воєводство в Польській державі та Київська губернія в Російській імперії.

Цю територію називають "серцем" України, бо тут знаходиться її багатовіковий політичний і культурний центр — столиця м. Київ. Багато поселень відомі з літописних часів — Вишгород, Чорнобиль, Коростень, Овруч, Житомир, а міста й містечка південної Київщини славні своєю козацькою історією — перша гетьманська столиця Трахтемирів, полкові міста Канів, Черкаси, Корсунь, Біла Церква, Умань, Чигирин. Біля останнього знаходиться с. Суботів — колишній хутір і резиденція Б. Хмельницького. У с. Моринці Черкаської області народився Тарас Шевченко, а в м. Канів на Чернечій горі над Дніпром знаходиться його могила. Місто Новоград-Волинський — батьківщина Лесі Українки. Поділля обіймає територію між середньою течією Дністра і верхньою та середньою течією Південного Бугу. Назва походить від "країни з оселями по долах", бо села тут розбудовувалися, в основному, по долинах рік. Відоме ще з середини XIV ст. як удільне князівство у складі Литовської держави, а далі — воєводство в Польщі і губернія в Росії. Західне Поділля було об'єднане з Галичиною і потрапило до Австрійської імперії.

Адміністративним центром і культурним осередком Поділля завжди було м. Кам'янець-Подільський. Його фортеця тривалий час стримувала агресію турків і татар. Загалом Поділля було густо вкрите замками і фортецями, до наших днів збереглися їх залишки у Сатанові, Летичеві, Меджибожі (одному з найдавніших подільських поселень), Барі, Шаргороді, Хмільнику.

На подільських землях відбулося багато історичних подій, зокрема, битви козаків з польськими військами під Пилявцями, Жванцем, горою Батіг, повстання під проводом Устима Кармалюка та ін.

Східне Поділля відоме також як Брацлавщина. Брацлавське воєводство існувало в Польщі у XVI — XVIII ст. Сам Брацлав — невелике містечко над Південним Бугом — був головним містом воєводства лише 20 років (надалі центр перейшов до Вінниці), однак назва землі збереглася в історичній пам'яті народу дотепер.

На Лівобережній Україні найдовше (до початку 80-х рр. XVIII ст.) зберігалися ознаки гетьманської державності у складі Росії, тому інша її назва — Гетьманщина. Після ліквідації гетьманського правління територія краю була поділена на Чернігівську і Полтавську губернії. Давнім населенням басейну Десни були сіверяни, а тому північно-східна частина

Лівобережжя відома також як Сіверщина з центром у Новгороді-Сіверському.

Великими містами Лівобережної України в руський період були Чернігів і Переяслав, що очолювали землі-князівства. До найдавніших літописних міст належать також Любеч, Ніжин, Прилуки, Ромни, Лубни, Полтава. Вони, як і Конотоп, гетьманські столиці Батурин і Глухів, село Крути — свідки славної і трагічної історії українського народу.

Вагомий внесок Лівобережжя у становлення української писемності та культури. Полтавський діалект разом із київським став основою української літературної мови. У Полтаві народився засновник нової української літератури Іван Котляревський, а в Борисполі — етнограф і фольклорист, автор слів національного гімну "Ще не вмерла Україна" Павло Чубинський.

Північна частина Гетьманщини — історична земля Стародубщина (територія однойменного козацького полку) — тепер знаходиться в Росії

Західною Україною прийнято називати ті українські етнічні землі, які в результаті проведення державного кордону в 1920 р. опинилися за межами радянської України — в Польщі, Чехо-Словаччині та Румунії. Більша частина цих земель була приєднана до України в період Другої світової війни (Галичина і Волинь — у 1939 р., Буковина — у 1940 р., Закарпаття — у 1945 р.), однак прикордонні історико-гео-графічні землі залишилися в складі сусідніх з Україною держав.

З давніх часів західноукраїнські землі були заселені племенами ду-лібів, волинян, бужан і білих хорватів. У княжі часи тут виникли Галицька (столиця — Галич) і Волинська (Володимир) землі-князівст-ва, які з кінця XII до середини XIV ст. існували як об'єднана Галиць-ко-Волинська держава. До найдавніших міст території належать Буськ, Белз, Теребовля, Перемишль, Луцьк, Шумськ, Кременець, Дуброви-ця, Берестя (Брест), а також збудовані за правління Данила Галицького нові столиці держави Холм і Львів.

Після втрати незалежності Галичина потрапила до Польщі, а Волинь— до Литви. Якийсь час вони зберігали автономію (насамперед Волинь), однак згодом на їх землях були створені рядові воєводства Польсько-Литовської держави. З цього часу історія Галичини й Волині являла собою співіснування, взаємодію або ж протистояння українського і польського населення. З кінця XVIII ст. Галичина стала провінцією (т. зв. "коронним краєм") Австрійської імперії, де отримала самоврядність, а Волинь — губернією Російської імперії. В період між двома світовими війнами ці землі знову опинилися у складі Польщі. У межах сучасної України Галичина обіймає території Львівської, Івано-Франківської і більшої частини Тернопільської областей, а Волинь — Волинської, Рівненської і північної частини Тернопільської областей. Крім цього, історичні галицькі землі знаходяться також у Польщі (Надсяння з центром Перемишль і Північна Лемківщина), а волинські — у Польщі (Холмщина, Підляшшя) та в Білорусі (Берестейщина). Східний "кут" Галичини між річками Дністер і Черемош відомий також як історико-географічна земля Покуття.

Ці землі багаті на історичні події. Тут у другій половині XVI — на початку

інколи зустрічається в літературі, — Ханшина). Немало українців опинилося тоді в Криму як зігнана татарами людська здобич.

Українська колонізація Степової України завдячує насамперед Запоріжжю. Запоріжжя — землі перебування Запорізької Січі та поширення "вольностей" козацького війська. Козацтво в українських степах з'явилося наприкінці XV ст., а перша Запорізька Січ, як його політичне ядро, виникла в середині XVI ст. на о. Мала Хортиця за дніпровими порогами. Наступні січі засновувалися вниз по Дніпру аж до його гирла, більшість з них перебували у дніпровських плавнях (зараз залиті водами Каховського водосховища). Остання Запорізька Січ зруйнована російськими військами в 1775 р.

Землі вольностей запорізьких козаків поширювалися по обидва боки Дніпра: на заході — до Південного Бугу та його притоки Синюхи, на сході — до р. Кальміус і Азовського моря.

Запоріжжя — унікальне явище в історії України. Постійно перебуваючи у формальній залежності від сусідів (Польщі, Росії чи Туреччини), воно фактично виступало як самостійне військово-політичне утворення (своєрідна християнсько-демократична республіка). На запорізьких землях під Жовтими Водами в 1648 р. розпочалася переможна хода козацьких військ під час української національно-визвольної війни Б. Хмельницького.

У XVIII ст. в результаті численних російсько-турецьких війн усі південноукраїнські землі під назвою Новоросія відійшли до Росії. Запоріжжя і Кримське ханство були ліквідовані, а на величезних степових просторах розпочалася стабільна колонізація. В освоєнні краю, крім українських козаків і селян, взяли участь росіяни, німці, вихідці з балканських країн (серби, болгари, албанці, гагаузи, греки), значний відсоток міських мешканців складали євреї. Поряд з давніми містами Причорномор'я — оборонними фортецями (Ізмаїл, Кілія, Акерман (Білгород), Очаків, Перекоп, Керч) та торговими осередками Південного Криму (Феодосія, Ялта, Судак) виникли нові, які стали торгово-адміністративними центрами, морськими портами, а далі й промисловими осередками. Місто Севастополь засноване як найбільша військово-морська база Росії, а Одеса вийшла в лідери серед найлюдніших міст України.

На території краю було сформовано кілька губерній, які стали великими районами виробництва зерна та його експорту через порти.

Катеринославська губернія (Катеринослав — сучасний Дніпропетровськ), яка знаходилася, в основному, на землях історичного Запоріжжя, наприкінці XIX ст. перетворилася в одну з основних гірничорудних і металургійних баз країни.

Цікавими історико-географічними землями Південної України є Тав-рія, Крим і Буджак. У широкому розумінні слово Таврія означає територію Таврійської губернії (з центром у Сімферополі), до якої входили Кримський півострів та землі від чорноморсько-азовського узбережжя до Дніпра. У вузькому значенні Таврією (Таврікою) ще з античних часів називали лише півострів. Назва походить від давнього населення Криму — таврів, що в 1-ому тисячолітті до н. е. заселяли гірську і передгірну частини півострова.

Назва Крим з'явилася лише після XIII ст., коли півострів заселили тюркомовні татарські племена, які заснували м. Крим (сучасний Старий Крим) — столицю їх першої державності.

Крим характеризується більш як 100-тисячолітнім неперервним людським розвитком від часу появи людини неандертальського типу. Вже з глибокої давнини він був своєрідним перехрестям історії різних племен, народів, культур. Починаючи з XV ст. до н. е. у Криму побували кіммерійці, скіфи, таври, греки, алани, готи, гунни, хазари, печеніги, половці, татари. Одночасно з кримськими татарами сюди вселилися євреї і вірмени, пізніше — українці й росіяни. Тут взаємодіяли цивілізації античної Греції і Риму, Київської Русі і Візантії, Хазарії і балкан-ських країн, італійських республік (Венеції й Генуї) і Золотої Орди, Кримського ханства, Османської імперії та козацької України. Про це нагадують численні пам'ятки археології, історії, архітектури, культури.

Етнічна й релігійна багатоманітність населення та співіснування людей різного зовнішнього вигляду, мови і культури — особлива риса давньої і нової історії Криму. Саме з Криму поширилося в Україну християнство (було прийняте у грецьких містах ще у III — IV ст.). Поряд з тим Крим і його міста часто ставали ареною тривалих війн і запеклих боїв, а Севастополь увійшов в історію як легендарне місто-герой за неодноразову оборону в ході російсько-турецьких та Другої світової війн. Трагічною сторінкою новітньої історії стало виселення в азіатську частину СРСР у 1944 р. кримських татар та інших корінних мешканців півострова. У наш час вони повертаються на батьківщину.

Буджак (з турецької "кут") — колишня прикордонна провінція Османської імперії у трикутнику між нижніми течіями Дністра, Дунаю, Пруту і Чорним морем. На цих землях кочувала Буджацька орда, а після переходу до складу Росії Буджак долучили до Бессарабської губернії. Тут були створені поселення українських І російських козаків, гагаузьких і болгарських колоністів (їх культурно-національним центром є зараз м. Болград), на прикордонні проживали молдавани. По сусідству з Буджаком у дельті Дунаю виникла т. зв. Задунайши-на — територія розселення частини колишніх запорізьких козаків, які створили Задунайську Січ.

Бессарабія — земля між Буковиною, середнім і нижнім Дністром і Прутом, гирлом Дунаю і Чорним морем. Отримала назву від племені бессів, які поселилися тут у 1 ст. до н. е. Протягом століть залежала від сусідніх країн (у т. ч. у XII — XIV ст. — від Галицько-Волинської держави). Останні територіальні зміни відбулися в 1940 p., коли Бессарабія передавалася від Румунії до СРСР. Північна Бессарабія (Хотин -щина) і Південна (Аккерманщина, що перекривала більшу частину Буджаку) відійшли до України, в середній частині, заселеній переважно молдаванами, було створено Молдавську PCP (зараз Республіка Молдова). До неї приєднано вузьку смугу території на лівобережжі Дністра з мішаною українсько-молдавською людністю.

Історичними землями на сході української етнічної території є

Слобожанщина, Донщина і Кубань.

Слобожанщина, або Слобідщина, почала заселятися українськими козаками із Запоріжжя, Право- і Лівобережжя з першої половини XVII ст. Особливий розмах колонізаційного руху спостерігався після Переяславської угоди і в добу Руїни (після Хмельниччини). Українці селилися слободами, від чого походить назва землі. Значний вплив на побут населення мали росіяни, що жили у прикордонні. Найбільші поселення Слобожанщини — Суми, Охтирка, Харків, Ізюм — були центрами полків, які мали певну автономію у Російській державі. Згодом вони були об'єднані у Слобідсько-Українську (пізніше перейменовану в Харківську) губернііо. Харків став значним культурним і промисловим центром Східної України, певний час був столицею всієї Радянської України. Уродженцем Слобожанщини є філософ Григорій Сковорода.

У межах України Слобожанщина займає частину Сумської області, всю Харківщину і північну частину Луганської області. Частина Слобожанщини залишилася в сусідніх з Україною російських областях.

Донщина (Область Війська Донського) — історична земля донських козаків, що межувала на заході із Запоріжжям та Слобожанщиною. Лежить у басейні середнього і нижнього Дону, заселена росіянами і українцями (останні здебільшого займали західну і південну частини краю). Зараз у межі України входить частина Донщини, що охоплює схід Донецької і південь Луганської областей. У XIX ст. з розвитком кам'яновугільної і металургійної промисловості на стику Донщини і Ка-теринославщини сформувався потужний промисловий район — Донбас, найбільшими центрами якого стали Юзівка (сучасний Донецьк), Луганськ, Бахмут, Макіївка, Горлівка та ін.

Кубань як історична земля почала формуватися з кінця XVIII ст. Першими українськими поселенцями були рештки запорізьких козаків, які отримали від російського уряду право поселитися на схід від Азовського моря між Донщиною і рікою Кубань. Тут вони отримали широку автономію, займалися землеробством, брали участь в обороні південних рубежів Російської держави. У другій половині XIX ст. українська колонізація сягнула також Закубання (до берегів Чорного моря). Ця територія нині є складовою частиною Краснодарського краю Російської Федерації. Поряд зі специфічними рисами, набутими внаслідок спілкування з іншими народами, українське населення Кубані зберегло етнокультурні традиції нашого народу, що проявляється умові, піснях, танцях, побуті.

Українську етнічну територію поділяють також на етнографічні райони, населення яких відрізняється, насамперед, мовними діалектами та культурно-побутовими ознаками. Межі етнографічних районів не обов'язково співпадають з історико-географічними регіонами чи краями. Виділяють, зокрема, такі великі етнографічні райони, як Північний (Поліський), Центральний (Середньонадцніпрянський), Слобожанський, Подільський, Південний і Карпатський. Останній в етнографічному відношенні характеризується найбільшою розмаїтістю й оригінальністю. Надзвичайно цікавими меншими районами в ньому є Гу-цульщина, Бойківщина і Лемківщина, як території розселення етнографічних груп українського народу

— гуцулів, бойків і лемків. Представники цих етнографічних груп найкраще серед усього українського населення зберегли свою говірку, духовну і матеріальну культуру, передусім самобутній фольклор і побутові традиції.

Гуиульщина займає південно-східну частину гірських Карпат на стику Галичини, Закарпаття й Буковини (у межах Івано-Франківської, Закарпатської й Чернівецької областей України, північних районів Румунії). Гуцули славляться різьбярством, килимарством; вони — добрі лісоруби і пастухи. Визначними центрами Гуцульщини є містечка Верховина, Яремча, Рахів, Путила, села Космач і Криворівня.

Бойківщина охоплює територію передгірних і гірських районів Галичини (у межах Івано-Франківської і Львівської областей) і частину гірського Закарпаття. Бойки здавна займаються скотарством і землеробством, лісовим господарством і торгівлею.

Лемківщина — гірська територія, здавна заселена лемками у Польщі (Північна Лемківщина), Словаччині (Пряшівщина) та в Україні (крайній північний захід Закарпатської області). Внаслідок обміну населенням між Україною і Польщею (1945 р.) та виселення українців Польщі з власних етнічних земель (1947 р.) Північна Лемківщина майже обезлюдніла. Частина лемків опинилася в Україні, насамперед, у західних областях, решта була розселена в північних і західних районах Польщі. Інші етнографічні райони не проявляються так чітко, межі між ними поступово стираються внаслідок втрати місцевим населенням своєї етнографічної індивідуальності.

Уч.географії.

У межах української нації за особливостями культури, побуту, мови, історичного минулого, природних умов проживання, зв'язків з іншими народами розрізняють різні етнографічні групи. Діти, на попередньому уроці ви отримали випереджальне завдання: дібрати з мережі Інтернет інформацію про етнографічні групи українців. (Виступи дітей). Уч. географії. (Розповідь учителя з використанням карти). Незважаючи на існування певних мовних та культурних ознак, етнографічні групи нині поступово втрачають риси своєї самобутності. Значні розміри території України та її тривалий історичний розвиток зумовили виникнення і закріплення за окремими її землями історико-географічних назв. Так територія Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей дістала назву Східної Галичини. Невелика південна частина Івано-Франківської області має назву Покуття. У басейні правих приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу в межах Волинської, Рівенської, Житомирської областей розташована Волинь. Територія Чернівецької області має історичну назву Північна Буковина, частина Одеської області - Південна Бесарабія, Хмельницька і Вінницька області - Поділля. Значні території північно-східної частини України називають Слобожанщиною, її центральні території

- Запоріжжям, південні - Таврією. Відомий також умовний поділУкраїни на Правобережну і Лівобережну.

Уч. географії.

Національність - термін, що визначає приналежність людини до певної нації або народності. Нація має певні спільні ознаки: територію, мову, культуру,господарську діяльність. Українці належать до великих за чисельністю націй світу. У світі українців близько 46 млн., в тому числі на території України їх проживає понад 37,5 млн., тобто 77,8% від усього населення. Вони становлять абсолютну більшість майже по всій території держави, за винятком Криму і деяких промислових районів східних областей. Найбільше українців проживає в Центральному Придніпров'ї та західних областях, найменше в Донбасі, Одеській області та Криму.

Уч. географії. В Україні живе 22,2% від загальної кількості населення людей інших національностей. До них належать національні меншини, тобто нації, що мають свої історичні землі за межами України та етнічні меншини, історична батьківщина яких знаходиться в сучасних кордонах нашої держави. Найчисленнішою меншиною є росіяни. Вони становлять 17,3% всього населення України. Найбільша їх кількість у Криму (58,3%), в Донецькій, Луганській, Харківській і Запорізькій областях. Незначними за чисельністю національними меншинами в Україні є євреї, які живуть переважно в містах Житомирської, Вінницької, Закарпатської, Чернівецької областей, а також у Києві та Одесі:

білоруси (Полісся);
молдавани (в прикордонній смузі на південному заході);
болгари (у Південній Бесарабії та на півдні Запорозької області);
поляки (в Східній Галичині та Волині);
угорці (в Закарпатті);
румуни (у Північній Буковині та Південній Бесарабії)
греки (у Приазов'ї).

Запитання. Поясніть, чому національні меншини проживають саме на цих українських землях?

На території України до корінних жителів належать кримські татари, тому вони є етнічною меншиною. У республіці Крим активно триває процес повернення репресованих у роки Другої Світової війни кримських татар та їх нащадків на свої історичні землі.

Уч ДПМ. Для людей однієї нації притаманні такі спільні ознаки: єдність території, мови, культури, господарської діяльності. Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру. Духовна культура народу - це комплекс найрізноманітніших життєвих уявлень, вірувань, обрядів, ідей, міфів, які створювалися в ході історичного розвитку.

К. Ушинський сказав: «Коли зникає народна мова, народу нема більше... Доки жива мова в устах народу, доти живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відняти в народу спадщину, створену багатьма поколіннями його... предків». Зберегти мову і самобутню культуру українському народові було дуже важко. Особливо трагічні наслідки для корінного населення мав колоніальний статус України в ХУІП-ХХ ст. у складі Російської держави.

Розподіл Української землі на етно-культурні регіони багатий на традиції, різноманітний одяг, та виготовлення іграшок.

Іграшки - пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Вона несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялось. І в наслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво на продаж. Народна іграшка від часів, коли вони носили обрядове значення (приблизно 25 тис.р.назад) , і до сьогодні пройшла тривалий шлях розвитку. Змінювалися матеріал, з якого виготовляли іграшку, її зміст, забарвлення, технології виготовлення, функції.

У новому середовищі традиційна іграшка, як і вишитий рушник, і родинний килим, народна картина або ікона, повинна бути атрибутом родової, родинної пам'яті про далеке й не дужу далеке минуле, про функціонуючу систему народної культури, елементом якої була ця іграшка. І в нових сучасних умовах залишається носієм тих інформативно- генетичних багатств, які становлять основу національного і світо пізнання та світорозуміння. Народні ляльки-мотанки безперечно, пов'язані з обрядово-ритуальними, які ще в порівняно недалекому минулому виготовлялися до певних дат і подій та з різних приводів по селах і невеликих містах.

Найбільш обрядовий вигляд мають ляльки із сіл Середньої Наддніпрянщини: Думанців, Суботова, Хрещатика, Решетилівки, Липового, Золотоношки, Германівки й інших сіл Черкаської, Полтавської та Київської областей. Ці ляльки декоративні, яскраві, строкаті мають дещо язичницький, таємничий вигляд. Та найголовніше що всі вони в селах трьох названих областей виготовляються однаковим способом - вузликовим. Це найпростіший спосіб, який свідчить про споконвічний хліборобський рід занять місцевого населення.

На Поділлі (у Вінницькій і Хмельницькій областях) , крім індивідуально -авторських ляльок із тканини, по селах на весні виготовляють ляльок із трави - «панянок». Призначених як для дитячої гри, так і для зміцнення здоров'я худоби, родючості і достатку. На Поділлі зрідка роблять також обрядову ляльку - поліно в жіночому вбранні -«Колодія».

На Волині, Харківщині та в деяких місцевостях Полісся (Рівенського, Чернігівського, Житомирського) у селах , крім індивідуально-авторських ляльок з тканини, існують комбіновані що до матеріалу ляльки - із соломи і тканини, із трави і тканини.

На Поділлі та півдні України створюють ляльки із молодих та стиглих качанів кукурудзи, одягають їх у вбрання з тканини.

У карпатських селах виготовляють ляльок (їхню внутрішню основу) різними способами, проте зовнішній вигляд у них дуже схожий. Це здебільшого жінки - гуцулки у святковому вбранні. Часто зустрічаються пари чоловік і жінка. Це декоративні ляльки, які виготовляються досить довго і старанно оскільки одяг і прикраси мають імітувати справжні речі. Звичайні ляльки-іграшки в карпатських селах створюються також із застосуванням вишивки різних традиційних гуцульських прикрас та атрибутів.

Хатні ляльки-іграшки здебільшого робляться бабусями для онуків, рідше матерями для доньок. Останнім часом самодіяльні умільці виготовляють прекрасні ляльки, які ґрунтуються на засадах народних ганчір'яних ляльок. Автори цих робіт вивчають традиції, проте, повторюючи давні типи ляльки, намагаються передати власне розуміння форми, пропорції, колориту.

В наш час українська народна лялька набуває декоративного значення. У цій новій функції вона залишається об'єктом творчості народних майстрів. До неї поглиблюється інтерес. Цими ляльками милуються на виставках, у художніх салонах, на фольклорних святах та ярмарках. Виготовити народну українську ляльку означає відновити зв'язок з минулими поколіннями, прокласти до них місток пам'яті. Ми не повинні втратити частину художнього досвіду та навичок, які спадкоємно передавалися від бабусь до онуків.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Уч. географії

1. Чим відрізняються історичні землі від одиниць адміністративно-територіального поділу?

Назвіть відмінності в історичному розвитку земель Центральної і Західної України та земель Південної і Східної України.
Які українські історичні землі знаходяться в межах України та за її кордонами?
Дайте характеристику однієї з історичних земель України.

VI. Підсумок уроку.

Для закріплення матеріалу уроку учні представляють свої творчі проекти за даною темою. Це виготовлена власноруч лялька-мотанка та пояснююча записка з описом.

VII. Домашнє завдання.

Географія. 1. Опрацювати матеріал підручника на с.51-57. 2.Побудувати секторну діаграму чотирьох найчисленніших національностей в Україні у 1959 таї989 роках. Проаналізуйте зміни і вкажіть чинники, якими вони зумовлені.

ДПМ. 2. Виконати творчий проект на який відведено один місяць від дня проведення майстер - класу майстром художньої ляльки Вербицькою Іриною Орестівною до проведення відкритого комбінованого уроку.

Підготувати творчий проект ( виріб і пояснюючу записку); ескізи, начерки, натурний та дослідницький матеріал до захисту, світлини(фото). Творчий захист потрібно побудувати у вигляді зв'язної розповіді за таким планом.

1 .Представити творчий проект.

2. Аргументувати доцільність обрання теми, техніки та матеріалів.

3.Назвати представників мистецтва, які працюють (або працювали) в

обраній темі, у подібних техніках, матеріалах.

4.Розповісти, про що нове ви дізнались, виконуючи проект.

5.Розповісти про послідовність виконання творчого проекту.

б.Дати власну оцінку проекту (що вам вдалося, а що ні).

7.Як коментар ви можете використати декламацію віршів, прозових творів

письменників, проспівати пісні та продемонструвати додатковий

ілюстрований матеріал у вигляді світлин, ілюстрацій, пояснюючої записки,

власного виробу.

Виконання практичного завдання

Учитель допомагає учням практичними порадами.

Кожен учень повинен представити творчу роботу у вигляді зв 'язної розповіді за планом.

Оцінюватимуть учнівські творчі надбання в таких розділах:

1 .Майстерність виконання начерків творчої роботи.

2.Майстерністьвиконання етюдів, ескізів, натурних рисунків.

3.Використання додаткового матеріалу.

4.Майстерність втілення творчого задуму в матеріалі власного виробу.

Захист творчого проекту.

Група експертів оцінює творчі проекти і виставляє оцінки.

За результатами виставлених групою експертів оцінок ви отримаєте середній бал за творчий проект.

doc

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Ящишин Teтяна Іллівна

Пов’язані теми

Англійська мова, 3 клас, Інтегровані уроки

НУШ

Інкл

Додано

17 серпня 2018

Переглядів

1478

Оцінка розробки

Відгуки відсутні